.

Ластівка, родина ластівкові, легенди та перекази про ластівок (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1996 43140
Скачать документ

Реферат на тему:

Ластівка, родина ластівкові, легенди та перекази про ластівок

Легенди та перекази

Одним з найшановніших, так би мовити в Україні птахів є ластівка. Це
Божа пташка – Київський повіт), створена вона Богом із землі (Ушинський
та Латинський повіти). Благословив її Господь за те, що коли розпинали
Христа, ластівка крила цвяшки (Проскурівський повіт). Якщо ластівка в’є
під чиєюсь стріхою гніздо, то це передвіщає щастя тій родині
(Старобільський та Літинський повіти). Розоряти гніздо ластівки або
брати їхні яєчка – гріх: все обличчя у винних всіється веснянками,
подібно до цяток на ластів’ячих яєчках (Літинський, Київський та
Старобільський повіти). Більше того, ластівка, щоб відомстити, попсує
корову, для чого пролетить під коровою тричі – молоко почервоніє і його
стане так мало, що навіть теля пропаде з голоду (Старобільський та
Новомосковський повіти). Хто розорить гніздо ластівки і вб’є її
пташенят, у того вона спалить хату, принісши з поля вогню (Харківський і
Старобільський повіти). Що вивести з обличчя ластів’яче ряботиння
(веснянки), потрібно, як уперше на весні побачиш ластівку, вмитися
молоком і втертися тим рушником, в якому носили святити паску, – не
тільки зійде ластів’яче ряботиння, а й станеш білашцим (Старобільський
повіт). Або коли уперше побачиш навесні ластівку, треба тричі сказати:
«Ластівко! Ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки!» (Подільська
губернія). Декотрі, побачивши вперше навесні ластівку, беруть з-під
правої ноги землі й помічають, якого кольору трапиться в ній вовна:
такої масті й скотину треба тримати (Старобільський повіт). Якщо
ластівки раптово відлітають з якої-небудь місцевості, то там слід
неодмінно чекати спору на людей (Літинський повіт).

Якщо ластівка «напаскудить» комусь на голову, то голова в такого
чоловіка вкриється жолудями (світинський і Канівський повіти).

Восени ( в Латинському повіті 26 вересня за старим стилем) ластівки не
віднімають на теплі води, у вирій, а зчіплюються лапками одна за одну,
утворену, замерзають на цілу зиму у воді. А напровесні, коли скресне
крига і зігріється вода, вони оживають і літають потім аж до Здвиження.
Не раз, буцімто, витягували взимку неводами цілі в’язки зчеплених одна
до одної мерхлих ластівок (Київський, Таращанський та деякі ін. повіти).

Природне бажання пояснити деякі особливості зовнішнього виду ластівки та
її суто ідеальну сімейність породило особливу досить зворушливу легенду
про походження ластівок з палко закоханих одне в одного чоловіка і жінки
(Олександівський повіт). Жили собі, кажуть, чоловік і жінка. Чоловік
одного разу щось різав і забруднив руки кров’ю, а жінка в цей час
підійшла й так в’ється круг нього. Чоловік узяв її за підборіддя й
лагідно промовив: «Ластівко, ти моя!» – і при цьому поцілував. Тієї ж
миті вони спурхнули й полетіли ластівками й дивно під горличком через це
в ластівок червоненьку плямочку.

Не меншою повагою і любов’ю користується ластівка і в ін. народів. У
Чехії та Німеччині вона зветься «пташкою Божої матері»: вважають доброю
ознакою, якщо ластівка вилетить у вікно. Розорити гніздо ластівки чи
вбити її – тяжкий гріх (Німеччина та Італія). І як кара за це, в корів
тієї людини, що розрила гнізда, молоко обертається на кров або є зовсім
пропадає (Угорщина і Німеччина). Давні письменники свідчать. О навіть
хижі птахи вважають ластівку священною. В Адріана ластівка попереджає
Олександра Македонського про небезпеку.

У Дагестані розповідають. Що богатирі заснували аул Щудаха з такого
приводу зупинило вони одного разу на тому місці на ночівлю: ввіткнули
прапор в землю біля свого вогнища. Прокинувшись уранці, богатирі
побачили, що ластівки носять землю на кінець списа, до якого прикріплено
було прапор, лагодять на ньому гніздо. Вчені пояснили це як добре
знамення, і богатирі вирішили оселитись тут.

Ще одна легенда. Колись на землі жив страшний змій, який живився кров’ю
тварин. Змій послав комара куштувати у тварин кров: язик у комара на той
час був довшим, аніж тепер. Корма помандрувавши по світу, повідомив
змія, що найсолодша кров у коня. Змій посилає його на пошуки вдруге.
Через якийсь час комар прилітає й каже, що людська кров солодша за кров
усіх тварин на світі. Не встиг комар скінчити мови, як до нього
підлетіла ластівка й відірвала в нього язика, щоб він не говорив на
людину. Комар злетів за пищав. Змій розгнівався на ластівку і схопив її
за її хвіст. Ластівка вирвалась із рук змія, лишивши в них середину
хвоста, і залишився в ластівки хвіст в такому вигляді, в якому він є
нині.

Родина ластівкові

ерху синьо-чорне із сталевим відтінком або сірувато-буре. Літають дуже
швидко й спритно, ловлячи на льоту комах. Більшість видів (крім
берегової ластівки) є звичайними сусідами людини, що гніздяться на
вікнах, попід стріхами будівель тощо. Голос порівняно тихий, щебетливий,
чим ластівки легко відрізняються від схожих на них стрижів (останні
пронизливо верещать).

В Україні – 4 види, з них (крім дацрсько) є звичайними гніздовими
птахами на всій території України.

Рід берегова ластівка Рід сільська ластівка

Берегова ластівка або щурик.

Найдрібніша з ластівок (помітно менша від горобця)

Відзначається сірувато-бурим забарвленням верху і бруднувато-білим низом
з характерною (тільки цьому виду) темною поперечною смужкою на грудях.
Хвіст короткий, виїмка на ньому невелика. Оселяється колоніями по
берегах річок, схилах ярів або балок, старих піщаних або глинистих
кар’єрах, де гніздиться в норах, які сама викопує. З уривчастими криком,
що нагадує крик міської ластівки, птахи ширяють понад водою або
урвищами. Сільська ластівка (Дерев енська ластівка)

Легко розпізнається в природі завдяки чорному з синім металічним
відтінком верху тіла, білому череву й рудому горлу, відокремленому від
черева чорною поперечною смугою. Найхарактерніша однака – довгий, сильно
вирізаний «вилчастий» хвіст. Відрізняється від інших ластівок (зокрема,
від міської, з якою часто зустрічається в тих самих місцях) також
справжньою піснею у вигляді квапливого щебетання з окремими більш
гучними і звучними вигуками і з тихою трель кою вкінці. Поклик звучить
як «твід-твід..» або «тлюітлюі…» Оселяється по невеликих населених
пунктах. Часто цих ластівок можна бачити на стріхах, телеграфних
проводах.

Рід берегова ластівка Рід сільська ластівка

Міська ластівка.

Добре розпізнається в природі по суцільно білому низу, виїмчастому (але
не «вилчастому»!) хвосту і білому надхвістю (останнє добре видно в
польоті), що відрізняє її від сільської ластівки. Відмінні й звуки –
уривчасте «трік-трік…»; пісні майже немає. Оселяється в містах, де
гніздиться під карнизами кам’яних будівель, і в селах, де є кам’яні
споруди, може навіть гніздитися на окремих будівлях у степу. Даурська
ластівка.

Подібна до попередньої, але відрізняється передусім рудуватим попереком
і шиєю та блідо-вохристим з темними поздовжніми ряботинами черевцем. В
Україні – рідкісний залітний птах.

Ластівка

Ти знов защебетала

У мене над вікном,

Із вирію вернувшись,

Клопочешся з гніздом.

А там же вічне літо

Цвіте, як Божий рай, –

Чого ж вернулась знову

Ти в мій журливий край?

-Хоч літо там і сяє, –

Любити тут мені:

Така квітчасто-пишна

Вкраїна повесні.

Така квітчасто-люба

Що й в тім краю-раю

Все бачу я хатинку,

Де це гніздечко в’ю.

***

Літом Ластівка літає,

Ластів’ят малих навчає:

– Не лінуйтесь, ластів’ята,

Треба вчитися літати.

Бо як літо відлітує,

Ми за море помандруєм.

***

Лелека ластівку питає:

– Хто вище всіх птахів літає?

– Літають люди вище всіх

На ті лаках свої легких.

***

Лиха зима ховається,

А сонечко прогляне,

Сніжок води злякається,

Тихесенько тануть стане, –

І здалеку бистресенько

Вона до нас прибуде

Кому-кому любесенько

А дітям більше буде.

1 березня за старим стилем, а 14 за новим – це день преподобної Мучениці
Євдокії, або, як кажуть селяни «Явдохи». Згідно з народною традицією, це
перший день весни.

У цей день – так вірили наші селяни – повертаються з вирію ластівки.

«Якщо бачиш ластівку, – повчала, колись мати свого малолітнього сина, –
то візьми жменю землі, кинь за нею і скажи: «На тобі, ластівка на
гніздо!2 – це щоб швидше весна весну приходила. «Ластівка на своїх
крилах нам весну з вирію несе».

Ластівки вилітають – погоду обіцяють!» – каже народна приповідка.
Господарі, що вже думають по посіви ранніх ярих зернових культур, по
ластівках угадують погоду: «стеляться ластівки по землі» – буде погода,
можна вже сіяти овес, «бояться ластівки землі – ще буде негода. При
цьому має значення і кількість ластівок, бо, як відомо «одна ластівка ще
весни не робить».

Любов і пошана народу до ластівки виявляється в приповідках та
прислів’ях. «Як ластівка з ластів’ятами» – кажуть про матір, що любить і
шанує своїх дітей.

«Щебече, як ластівка» – говорять про лагідну і приємну мову дівчини чи
молодиці. «Горобець – молодець, а ластівка краща!».

Ластівки в Україні в’ють свої гнізда під стріхами хат, під самою стелею
в коморі чи стайні, під бантинами клунь – у господарських приміщеннях,
поряд з людськими житлами. Руйнувати гніздо ластівки – великий гріх.
«Хто в руки ластівку візьме або її яйце візьме, у того обличчя вкриється
ластовинням», – так матері лякають своїх дітей, щоб вони не турбували
ластівок у їх гніздах.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020