Реферат на тему:
Забруднення повітря у робочий зоні і боротьба з ним
Оточуюче повітря (атмосфера) є найважливішим фактором забезпечення
нашого життя. Без повітря, що надходить через дихальні шляхи в наші
легені, вже через кілька хвилин настає смерть. В природних умовах ця
залежність не приховує загрози життю, бо повітря, як правило, не
забруднене отруйними речовинами. Тільки відтоді, як людина почала
використовувати в своїй діяльності шкідливі речовини, з’явилася загроза
її життю. При цьому з’ясувалось, що наші органи чутливості не дозволяють
з достатньою точністю визначати якість повітря.
Пил – основний шкідливий фактор на багатьох харчових та переробних
підприємствах, обумовлений недосконалістю технологічних процесів.
Природний пил знаходиться в повітрі в звичайних умовах мешкання людини в
межах концентрацій 0,1…0,2 мг/м3; в промислових центрах, де діють
великі підприємства, він не буває нижче 0,5 мг/м3, а на робочих місцях
запиленість повітря іноді сягає 100 мг/м3. Значення ГДК для нейтрального
пилу, не маючого отруйних властивостей, дорівнює 10 мг/м3.
Основні фізико-хімічні властивості пилу: хімічний склад, дисперсність
(ступінь подрібнення), будова частинок, розчинність, щільність, питома
поверхня, нижня та верхня концентраційні межі вибуховості суміші пилу з
повітрям, електричні властивості та ін. Знання усіх цих показників дає
можливість оцінити ступінь небезпеки та шкідливості пилу, пожежо- та
вибухонебезпеку.
Промисловий пил може бути класифікований за різними ознаками:
– за походженням – органічний (рослинний, тваринний, штучний пил),
неорганічний (мінеральний, металевий пил) та змішаний (присутність
часток органічного та неорганічного походження);
– за способом утворення – дезінтеграційний (подрібнення, нарізання,
шліфування і т.п.), димовий (сажа та частки речовини, що горить) та
конденсаційний (конденсація в повітрі пари розплавлених металів);
– за отруючою дією на організм людини – нейтральний (не токсичний для
людини пил) та токсичний (який отруює організм людини).
Дисперсний склад характеризує пилові частки за розміром і значною мірою
обумовлює властивості пилу. Для організму людини найбільш небезпечний
пил, що складається з часток розміром 0,015 мкм, тому що погано
затримується слизовими оболонками верхніх дихальних шляхів і потрапляє
далеко в легеневу тканину. Також має значення форма частинок пилу.
Частинки зазубреної колючої форми небезпечніші за сферичні, бо
подразнюють шкіру, легеневі тканини та слизові оболонки, даючи змогу
просмоктуватися в-організм інфекційним мікроорганізмам, що супроводжують
пил або знаходяться у повітрі. Це призводить до атрофічних,
гіпертрофічних, гнійних, виразкових та інших змін слизових оболонок,
бронхів, легень, шкіри, що веде до катару верхніх дихальних шляхів,
виразкового захворювання носової перетинки, бронхіту, пневмонії,
кон’юнктивіту, дерматиту та іншим захворюванням. Довгострокове вдихання
пилу, що попадає в легені, викликає пневмоконіоз. Найбільш небезпечна
його форма – сілікоз – розвивається при систематичному вдиханні пилу, що
містить вільний діоксид кремнію Si02- Борошняний, зерновий пил та інший
може викликати хронічний бронхіт.
Деякі види пилу (свинцевий, миш’яковий, марганцевий і т.п.) обумовлюють
отруєння і ведуть до функціональних змін ряду органів і систем. Отрути,
що надходять до організму через дихальні шляхи, створюють підвищену
небезпеку, тому що потрапляють безпосередньо у кров.
Побічна дія пилу на людину полягає в тому, що при підвищеній запиленості
повітря змінюється спектр інтенсивності сонячної радіації (поглинання та
розсіювання ультрафіолетового випромінювання), знижується освітленість.
Пилові частки здатні сприймати електричний заряд як безпосередньо із
газового середовища (пряма адсорбція іонів з повітря), так і в
результаті тертя часток пилу між собою або безпосереднього контакту з
якою-небудь зарядженою поверхнею. Встановлено, що із загальної кількості
пилових часток, які заносяться із повітрям в дихальні шляхи,
затримуються слизовими оболонками переважно заряджені частки.
Задимленість повітря робочої зони несе особливу загрозу здоров’ю людини
за рахунок того, що в легені потрапляють окрім димового пилу ще й
токсичні гази СО та С02. про небезпеку яких було сказано раніше.
Небезпека пилу може бути для людини дуже великою, якщо пил має
радіоактивне забруднення, яке можна встановити тільки вимірюванням
спеціальними приладами. Запиленість повітря шкідлива також для
обладнання, яке швидко спрацьовується і виходить із ладу.
Методи визначення запиленості повітря
Запиленість повітря можна визначити гравіметричним, розрахунковим,
фотометричним та іншими методами.
принцип якого полягає в тому, що створюється електричне поле великої
напруги, в ньому пилові частки електризуються і притягуються до
електродів.
В санітарно-гігієнічній практиці основним методом виміру запиленості
прийнятий гравіметричний (ваговий) метод, тому що при сталості хімічного
складу первинне значення має маса пилу, що затрималася в організмі
людини. Визначення тільки маси пилу не дає повної картини його
шкідливості для людини та технологічного процесу, тому що при однаковій
масі може бути різний хімічний і гранулометричний склад пилу, що
позначається на його впливі на людину, обладнання та технологію. Повна
характеристика пилу складається з його маси, що міститься в одиниці
об’єму повітря, хімічного та дисперсного складу.
Розрахунковий (мікроскопічний) метод дає можливість визначити загальну
кількість пилових часток в одиниці об’єму повітря і співвідношення їх
розмірів. Для цього пил, що міститься в певному об’ємі повітря,
осаджують на скло, покрите прозорою клейкою плівкою. Визначають форму,
кількість і розміри пилових часток під мікроскопом.
Якісну характеристику пилу визначають фотометричним методом за допомогою
поточного ультрафотометра, яким реєструються окремі пилові частки за
допомогою сильного бокового світла.
Для відокремлення пилу від повітря застосовуються різні фільтри, які
затримують пилові частки розміром до 0,1 мкм і вище (залежно від розміру
пор фільтру). Такі, фільтри випускаються в багатьох країнах. Матеріал
фільтрів може бути різним залежно від його призначення: целюлоза,
синтетичні матеріали, азбест (для визначення горючих часток пилу) та
комбіновані. Випускаються спеціальні фільтри, які просичені імерсійним
мастилом, що робить їх прозорими, – це і дозволяє додатково робити
мікроскопічні дослідження пилу.
В Україні найчастіше застосовуються фільтри АФА (аналітичний фільтр
аерозольний) круглої форми з площинами фільтрації 3; 10; 20 см2, які
мають опорне кільце, фільтруючий елемент і захисне паперове кільце з
виступом. Фільтруючий елемент складається з рівномірного шару ультра1
тонких волокон із полімеру на марлевій основі або без неї (фільтр
Петрянова). Фільтри дозволяють працювати з ними без попереднього
підсушування через гідрофобні властивості полімеру.
Методи боротьби з шкідливими речовинами, що потрапляють в повітря
робочої зони
Існує багато різних способів та заходів, призначених для підтримання
чистоти повітря виробничих приміщень відповідно до вимог санітарних
норм. Всі вони зводяться до конкретних заходів:
1. Запобігання проникненню шкідливих речовин у повітря робочої зони за
рахунок герметизації обладнання, ущільнення з’єднань, люків та отворів,
удосконалення технологічного процесу.
2. Видалення шкідливих речовин, що потрапляють в повітря робочої зони,
за рахунок вентиляції, аспірації або очищення і нормалізації повітря за
допомогою кондиціонерів.
3. Застосування засобів захисту людини. Герметизація та ущільнення є
основними заходами щодо
вдосконалення існуючих технологічних процесів, в яких використовуються
або утворюються шкідливі речовини. Застосування автоматизації дає змогу
вивести, людину із забрудненого приміщення в приміщення із чистим
повітрям. Удосконалення технологічних процесів дозволяє замінювати
шкідливі речовини нешкідливими, відмовлятися від застосування
пилоутворюючих процесів, замінювати тверде пальне на рідке або газове,
встановлювати газо-, пилоуловлювачі в технологічний цикл та ін.
При недосконалості технології, коли уникнути проникнення шкідливих
речовин в повітря не вдається, застосовують їх інтенсивне видалення за
допомогою вентиляційних (газ, пара, аерозолі) або аспіраційних систем
(тверді аерозолі). Встановлення кондиціонерів повітря в приміщеннях, де
є особливі вимоги до його якості, створює нормальні мікрокліматичні
умови для працюючих.
Особливі вимоги ставляться до приміщень, де проводяться роботи з
шкідливими речовинами, що пилять. Так, підлога, стіни, стеля повинні
бути гладкими, легко митися. В цехах, де виділяється пил, регулярно
роблять вологе або вакуумне прибирання.
В приміщеннях, де не можна створити нормальні, відповідні до норм
мікроклімату умови, застосовують засоби індивідуального захисту (313).
До засобів індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД) належать
респіратори, промислові протигази та ізолюючі дихальні апарати, які
застосовуються для захисту від шкідливих речовин (аерозолів, газів,
пари), що знаходяться в оточуючому повітрі.
Наше відчуття на нюх не здатне сигналізувати про наявність у повітрі
деяких шкідливих речовин, наприклад, оксиду та діоксиду вуглецю, оксидів
азоту та ін. В той же час, коли ми й відчуваємо присутність у повітрі
незначної кількості отруйних речовин (таких, як синільна кислота), наш
організм не відповідає на це будь-якою захисною реакцією. Реакція
організму настає з запізненням, коли отрута вже накопичилась в організмі
в значній кількості і стала небезпечною для життя. Ступінь отруєння
залежить як від кількості отрути, що потрапила в організм, так і від
індивідуальної чутливості організму людини до дії конкретної шкідливої
речовини.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
