.

Шпаргалка

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
641 18111
Скачать документ

№ __1_ Контроль, як функція соціального управління. Мета і завдання
економічного контролю в умовах ринкових відносин.

Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин потребує
вдосконалення функцій управління процесом виробництва, в тому
числі і контролю економіки.

Контроль є важливою функцією управління економікою та її
регулюванням і заключається в співставленні фактичного стану
об’єкту контролю з певними критеріям оцінки з метою встановлення
відхилення його від заданих параметрів. Контроль дає можливість
своєчасно виявити і усунути недоліки і порушення, робити висновки
про правильність і ефективність прийнятих рішень. Він є
завершальним етапом управлінської діяльності і проявляється на
стадії перевірки раніше прийнятих управлінських рішень. Тобто суть
контролю полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює облік і
перевірку того, як об’єкт управління виконує його настанови.

Результати контролю служать інформаційною базою для управління.

Слово контроль походить від французького слова і означає
перевірку чого-небудь (дотримання законів, інструкцій, рішень).
Контроль – це постійне порівняння того що є, з тим що має бути.

Процес контролю можна поділити на 3 етапи:

постановка чітких завдань для виконання;

перевірка їх виконання;

вирішення проблем, якщо виконання не відповідає поставленим
завданням.

Отже, контроль – це система спостереження і перевірки відповідності
об’єкта контролю прийнятим управлінським рішенням, встановлення
результатів управлінського впливу на керований об’єкт, виявлення
відхилень у ході виконання цих рішень.

Контроль має свої об’єкти, суб’єкти і завдання.

Об”єкт контролю – це те, що (хто) контролюється.

Суб’єкт контролю – це контролююча ланка, тобто органи або окремі
уповноважені органи, що контролюють і наділені відповідними
повноваженнями.

Мета контролю полягає у перевірці того чи все відбувається
згідно з заздалегідь прийнятим планом, діючими інструкціями,
встановленими принципами.Метою контролю є не реєстрація окремих
негативних фактів, а зосередження всіх сил на тому, щоб кожне
рішення було виконане в заданий термін і розпочата справа
доведена до кінця.

Завдання контролю:

визначення фактичного стану об’єкта контролю на певний момент
часу;

перевірка відповідності фактичного стану об’єкта встановленому
законом, нормативними актами, кошторисом, стандартом, лімітом тощо та
виявлення відхилень від них;

визначення місця, причини, ініціатора (винуватця) відхилення;

встановлення законності та право чинності здійснених господарських
операцій, їх достовірності та повноти відображення в обліку;

встановлення доцільності господарських операцій та визначення їх
причинно-наслідкових факторів;

прогнозування стану та поведінки об’єкта на визначений майбутній
період часу.

Отже, економічний контроль має важливе значення для успішного
розв’язання завдань розвитку економіки країни. Контроль сприяє
зміцненню державної дисципліни та законності, підвищенню
ефективності виробничої і фінансової діяльності підприємств з
різними формами власності і повинен забезпечувати єдність рішення
і виконання, успішне здійснення поставлених завдань, а також
попередження можливих помилок і порушень. За допомогою контролю
встановлюються причини і винні у відхиленнях з метою усунення
негативних явищ і недопущення їх у майбутньому.

№ __2_ Організаційні форми контролю та функції контролюючих органів.

Організаційні форми контролю визначаються його суб’єктами. За
суб’єктами контроль поділяється на: державний; незалежний; контроль
власника.

Державний контроль здійснюють органи державної влади та
управління, а саме: Фонд державного майна України, Міністерства
фінансів, економіки, статистики, Національний банк України.

Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює
політику у сфері приватизації державного майна. Він розробляє
проекти державних програм приватизації, організовує контроль їх
виконання.

Міністерство фінансів здійснює контроль за виконанням
підприємствами та організаціями залежно від форм власності
зобов’язань перед бюджетом по внесках платежів, за економічним і
правильним витрачанням бюджетних коштів, а також додержання
фінансової дисципліни підприємств і організацій, що перебувають на
державному бюджеті. Свої функції Міністерство фінансів здійснює
через Державну контрольно-ревізійну службу і Головну Державну
податкову інспекцію.

Міністерство економіки контролює виконання планів економічного та
соціального розвитку держави, окремих галузей народного
господарства, вживає заходи щодо запобігання відхилень від
визначених за планом показників.

Національний банк України – забезпечує контроль за використанням
кредитів за цільовим призначенням, додержанням підприємствами
касової дисципліни та правильних розрахунків, за наявністю грошей
в обігу, здійснює емісію (випуск) грошей та регулює грошові
відносини в державі. Крім того перевіряє діяльність комерційних
банків.

Міністерство статистики – контролює за даними звітності
збалансованість товарног7о ринку та реалізацію економічних та
соціальних програм розвитку держави в цілому т її регіонів
зокрема, державними комітетами і відомствами, концернами, асоціаціями
а також підпорядкованих їм підприємствами, нормативно-правової
бази і забезпечення достовірності звітності.

Крім цього в межах своїх компетенцій державний контроль здійснює
також спеціалізовані органи контролю, а саме: Антимонопольний
комітет, Державний комітет у справах захисту прав споживачів,
державна інспекції України по контролю за цінами, державний
комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Окремо виділяють таку організаційну форму контролю як
муніципальний, який здійснюється радами народних депутатів та їх
комісіями. До компетенції виконавчих комітетів місцевих рад
народних депутатів віднесено контроль за станом обліку і
звітності на підприємствах і установах які є комунальною
власністю за додержанням зобов’язань підприємств щодо платежів до
бюджету місцевого самоврядування.

2. Аудиторський (незалежний) контроль здійснюється незалежними
аудиторськими фірмами, або приватними особами (аудиторами), які
занесені до відповідного реєстру Аудиторської палати України.
Основним завданням аудиторської служби є перевірка законності
фінансово-господарських операцій, стану бухгалтерського обліку,
достовірності, перш за все, балансу і звіту про фінансові
результати.

3. Контроль власника. Згідно закону України „Про підприємства в
Україні” основна відповідальність за організацію
фінансово-господарського контролю на кожному підприємстві покладена
на його власника, який несе певну відповідальність за ефективне
використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Контроль власника поділяється на: відомчий (внутрішньо системний) та
внутрішньогосподарський.

Відомчий контроль за діяльністю підприємства здійснюється вищими
органами управління (міністерствами, відомствами, концернами,
асоціаціями і т.п.) шляхом проведення комплексних ревізій або
контрольних перевірок. Об’єктом внутрішньогосподарського контролю є
економічна та господарська діяльність структурних підрозділів
підприємства.

Проведення внутрішньогосподарського контролю відповідно до чинного
законодавства покладена на керівника підприємства.

В умовах ринкової економіки зменшуються одиниці зовнішніх (по
відношенню до підприємства) суб’єктів контролю у зв’язку з чим
підвищується роль внутрішньогосподарського контролю, що здійснюється
власником підприємства.

№ _3__ Економічна сутність державного фінансового контролю. Суб‘єкти
фінансового контролю.

Фінансовий контроль – одна з найважливіших функцій державного
управління. Його призначення полягає у сприянні реалізації фінансової
політики держави, забезпечення, формування і ефективність використання
фінансових ресурсів.

Фінансовий контроль держави – спрямований передусім на раціональне
використання бюджетних коштів, і централізованих та децентралізованих
фондів цільового призначення, фінансової дисципліни підприємств і
органів державної форми власності.

Цей вид контролю здійснюється:

1) за дотриманням фінансово-господарського законодавства в процесі
формування та використання фондів грошових коштів;

2) щодо оцінки економічної ефективності фінансово-господарських операцій
та доцільність зроблених витрат.

Фінансовий контроль – це самостійний контроль, тому на відміну від інших
видів контролю (екологічного, санітарного, адміністративного) він має
місце у всіх сферах суспільного відтворення і супроводжує весь процес
руху грошових фондів, включаючи і стадію обмірковування фінансових
результатів.

Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведенні
використовуються вартісні категорії та показники, які визначають
кінцевий результат господарського процесу.

Об’єктом фінансового контролю виступають всі господарські операції, які
здійснюються з використанням коштів на цілі економічного та соціального
розвитку.

Суб’єктами  фінансового контролю є органи державної влади в особі
постійних комісій Верховної Ради України, НБУ, органів державного
управління в особі Мінекономіки, Мінфіну, Мінстату, органів
внутрішньовідомчого контролю міністерств, відомств, корпорацій,
об’єднань, а також державні і приватні аудиторські організації.

Функції по здійсненню постійного контролю за використанням коштів
державного бюджету, Верховна Рада регламентувала Рахунковій палаті
Міністерства фінансів, яке в свою чергу, делегувало функції з контролю
за використанням коштів державних і місцевих бюджетів, а також
позабюджетних фондів ДКРС України, а питання з оперативно-управлінськими
видатками державного бюджету – державному казначейству.

Функції по здійсненню фінансового контролю за діями платників податків і
забезпечення дохідної частини державного бюджету службою держави
покладено на Державну податкову службу України.

ДКРС України є органом відомчого контролю в системі міністерства
фінансів, яка здійснює перевірку з питань складання і виконання бюджету,
крім того вона є органом державного контролю за ефективним і цільовим
використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників
бюджетних коштів.

Державне казначейство створюється з метою забезпечення повного і
своєчасного виконання державного бюджету.

Державна податкова організація створена також була у складі міністерства
фінансів, а з 1996року перетворена була у самостійний фінансовий орган.

Основні її завдання: реалізація податкової політики держави, а саме
розробка проектів податкового законодавства, облік платників податків та
надходження податків до бюджету, контроль за правильністю і своєчасністю
сплати податків, накладення штрафних санкцій на порушників податкового
законодавства.

Рахункова палата ВР України створена в травні 97р. З метою здійснення
позавідомчого контролю за складанням і виконанням державного бюджету,
вироблення та аналізу бюджетної політики держави, контролю в сфері
державного кредиту і грошово-кредитної політики. Рахункова палата –
єдиний конституційний орган в Україні, що здійснює контроль за законами
і ефективним та цільовим використанням державних коштів.

Принципами державного фінансового контролю є: незалежність, гласність,
дієвість, регулярність, об‘єктивність, всеохоплюючий характер.

Важливий напрям фінансового контролю – своєчасне і повне виконання
фінансових зобов’язань юридичними і фізичними особами перед бюджетом,
дотримання податкового законодавства.

№ __4_ Державна контрольно-ревізійна служба (ДКРС) в Україні: статус,
функції та правові засади діяльності

Головним органом державного фінансового контролю в Україні виступає
Державна контрольно-ревізійна служба України. Її було засновано в січні
1993 р. згідно із Законом України “Про державну контрольно-ревізійну
службу в Україні”. В цьому законі визначається статус, функції та
правові засади діяльності цієї структури.

ДКРС складається з:Головного контрольно-ревізійного управління
України;управлінь Автономної республіки Крим;обласних, Київського та
Севастопольського КРУ;контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп)
в районах, містах і районах у містах.

Головне завдання ДКРС :

-здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних
цінностей, їхнім збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського
обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах,
державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в
організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних
валютних фондів;

-розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та
запобігання їх виникненню.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій та перевірок.

ДКРС діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується йому.
Структурні підрозділи ДКРС є юридичними особами, мають самостійні
кошториси, розрахункові та інші рахунки в банках.

ДКРС координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів та
органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою
службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх
справ, служби безпеки.

ДКРС здійснює певні функції, зокрема:

організує роботу контрольно-ревізійних підрозділів з проведення ревізій
та перевірок, узагальнює результати документальних ревізій і перевірок і
у випадках, передбачених законодавством, повідомляє про них органи
законодавчої та виконавчої влади;

провадить ревізії та перевірки фінансової діяльності, збереження коштів
і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в
міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах
державної виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, а
також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджету та
з державних валютних фондів;

провадить ревізії та перевірки повноти прибуткування, правильності
витрачання і збереження валютних коштів;

здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених
попередніми ревізіями та перевірками;

розробляє інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та
перевірок;

накладає у випадках, передбачених законодавством, на керівників та інших
службових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні
стягнення;

застосовує до підприємств, установ, організацій та інших суб’єктiв
пiдприємницької дiяльностi фiнансовi санкцiї.

та інші.

За ініціативою ДКРС ревізія або перевірка підприємств може провадитись
не частіше разу на рік. Ревізію або перевірку за дорученням
правоохоронних органів може бути проведено будь-коли.

Службові особи ДКРС зобов’язані суворо дотримуватись Конституції
України, Законів України, прав та інтересів громадян, підприємств
установ і організацій, що охороняються законодавством. За невиконання
або неналежне виконання службовими особами державних ДКРС своїх
обов’язків вони притягуються до дисциплінарної та кримінальної
відповідальності відповідно до чинного законодавства.

В умовах переходу до ринкових відносин склад і методи фінансового
контролю зазнають суттєвих змін, що визначається зміною ролі держави в
економіці.

№ _5__ Ревізія як метод документального контролю
фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та
установ. Принципи ревізії.

Ревізія – це метод документального контролю фінансово-господарської
діяльності підприємств, організацій та установ, за дотриманням
законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і
звітності, спосіб документального виявлення недостач, розтрат,
привласнення і розкрадання грошей і матеріальних цінностей,
попередження фінансових зловживань.

Ревізія проводиться відповідно до діючого законодавства, як
правило, державними органами контролю і управління для виявлення
недоліків в фінансово-господарській діяльності підприємств, що
перевіряються і порушення діючих нормативно-правових актів. Вона
базується на перевірці первинних документів, облікових регістрів,
бухгалтерської та статичної звітності, фактичної наявності грошових
коштів і товарно-матеріальних цінностей. Результати ревізії
оформляються актом, який має юридичну силу і є джерелом доказів
в слідчій та юридичній практиці.

Ревізії як одному з найважливіших методів наступного
господарського контролю властиві свої специфічні принципи:

принцип раптовості має вирішальне значення при досягненні цілей
ревізії. Під раптовістю розуміють застосування засобів і способів
перевірки в момент, коли підконтрольні особи цього не чекають;

принцип послідовності ревізії полягає в тому, що кожна наступна
ревізія починається з моменту закінчення попередньої. Таким чином,
ревізії проводяться безперервно з моменту організації підприємства
і до моменту його ліквідації;

принцип гласності ревізії полягає в тому, що про її проведення
після пред’явлення повноважень ревізорами широко оголошується.
Ревізори з моменту початку ревізії встановлюють контакт з
громадськими організаціями, оголошують про місце і час прийому
осіб, які бажають надати інформацію з питань, що відносяться до
ревізії;

принцип оцінки факторів, виявлених ревізією. Дія цього принципу
дає можливість ревізору вільно висловлювати свою думку щодо
причин виявлених недоліків і, незалежно від мотивів зацікавлених
осіб, самостійно оцінювати ті чи інші факти, законність та
обґрунтованість дій зацікавлених осіб;

принцип виховної дії. Ревізія має не тільки економічне, але й
певне виховне значення. Мало розкрити порушення і домогтись їх
усунення. Важливо, щоб в кожному конкретному випадку виключалась
можливість повторення помилок та порушень в майбутньому.

принцип активності ревізії полягає в тому, що ревізор за своєю
ініціативою застосовує дозволені йому прийоми та способи для
вивчення реального стану справ;

принцип безперервності ревізії полягає в тому, що розпочаті
ревізійні дії повинні вестись активно і безперервно до повного
виявлення фактів порушень, відшкодування виявленої матеріальної
шкоди, притягнення винних осіб до відповідальності;

принцип повноти полягає у виявленні та детальному вивченні всіх
фактів, що мають значення для ревізії;

принцип об’єктивності та всебічності ревізії. Ревізор повинен дати
об’єктивну оцінку діяльності підприємства з документальним
обґрунтуванням фактів, обов’язковим виявленням причин та зв’язків
між ними.

Основними завданнями ревізії є:

здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних
цінностей, їх збереженням;

перевірка стану і достовірності бухгалтерського обліку і звітності в
міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних
установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують
кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів;

розробка пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та їх
запобігання в подальшому. Ревізійний апарат, виявляючи і попереджаючи
порушення і розкрадання, здійснюючи профілактику господарських порушень
і безгосподарності, робить вагомий внесок у підтримання режиму економії
і виявлення резервів виробництва. Повна ліквідація розкрадання і
безгосподарності – це величезний внесок ревізорів у підвищення
ефективності всього суспільного виробництва і збереження власності. №
_6__ Акт ревізії, його зміст та порядок складання

Нормативними актами про фінансово-господарський контроль та нормами
цивільного права передбачено, що результати ревізії оформляють актом,
який підписують керівник і головний бухгалтер підприємства діяльність
якого підлягає контролю.

Акт ревізії – це службовий документ, який стверджує факт проведення
ревізії діяльності суб‘єктів підприємницької діяльності, складений
службовими особами, а також відображає результати ревізії щодо наслідків
проведення окремих господарських операцій чи діяльності підприємства
вцілому, виявленні недоліки в господарюванні та додержанні
нормативно-правових актів.

Акт комплексної ревізії виробничої і фінансової діяльності підприємства
складає ревізійна комісія, призначена органом контролю. Акт комплексної
ревізії є юридичним доказом недоліків, порушень законодавчих актів,
внаслідок чого завдано власнику збитків виявлених в процесі ревізії.
Обов‘язково вказують документи, перевірені суцільно і вибірково, щоб у
разі потреби можна було встановити, чи була конкретна господарська
операція об‘єктом перевірки ревізора і які висновки зробила ревізія.

Акт комплексної ревізії складається із вступної і основної частини, а
також додатків.

Вступна частина включає дату і місце розташування підприємства, яке
ревізують, склад ревізійної бригади, ревізійний період, підстави для
проведення перевірки, час проведення її та ін, дані про повноту
перевірки окремих операцій, коштів, періодів перевірки тощо.

Основну частину акта комплексної ревізії складають за розділами
відповідно до програми, затвердженої керівником організації, яка
призначила ревізію. Розділи акта містить систематизований виклад
недоліків за економічною однорідністю об‘єктів. Відомчими інструкціями
до ревізії передбачено розділи акта та їх зміст.

Їх об‘єднують у три групи:

розділи ревізії виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг, їх
собівартості і рентабельності

розділи, де викладають результати ревізії використання матеріальних,
фінансових і трудових ресурсів

розділи ревізії інвестицій, фондів, резервів, розрахунків, результатів
фінансово-господарської діяльності підприємства.

Проміжні акти складають у процесі діяльності МВО, тобто тоді, коли
необхідно зафіксувати результати контрольно-ревізійної процедури у
момент її виконання. Підписують ці акти члени ревізійної бригади і МВО ,
діяльність якої перевірялась. Зміст проміжних актів не повторюють в
основному акті комплексної ревізії. Проміжні акти і пояснювальні записки
МВО додають до основного акта комплексної ревізії разом з іншими
систематизованими і згрупованими матеріалами.

На основі зібраних фактів ревізор узагальнює виявлені недоліки в акті,
посилаючись на складені ним документи.

Додатки до акта нумерують у хронологічному порядку і підписують ревізори
та особи, відповідальні за фінансово-господарську діяльність
підпримства.

Складаючи акт комплексної ревізії, не треба застосовувати терміни, які
містять юридичну кваліфікацію діяльності окремих осіб, зокрема такі як
«зловживання», «халатність», «крадіжка», «привласнення коштів» тощо.
Оцінюючи господарські операції або діяльність службових осіб, слід
обмежуватися екномічною термінологією «нестача», «лишок», «матеріальний
збиток». Необхідно конкретно вказувати, які нормативно-правові акти,
інструкціїї, положення порушуються на підприємстві, у чому це
виявляється, хто і якою мірою відповідальний за заподіяні збитки,
необхідно вказувати конкретну особу, вид відповідальності і суму збитку.

Підписують акт ревізії керівник ревізійної групи, керівник та головний
бухгалтер підприємства. Кінцевою датою написання акта, як правило, є
останній робочий день проведення ревізії, зазначений у наказі на її
проведення.

Не пізніше ніж через п”ять днів з дня підписання акта із зауваженнями
головний бухгалтер або директор повинні подати з приводу зауважень
органам КРУ письмові пояснення чи заперечення.

№ __7_ Органолептичні методичні прийоми контролю.

Органолептичні методичні прийоми контролю використовуються для
перевірки наявності, стану і використання об’єктів контролю, ці
методи є засобом забезпечення збереження власності.

Найважливішими з них є: інвентаризація; контрольний запуск сировини
і матеріалів у виробництво; контрольний обмір готових виробів і
виконання робіт; контрольне обстеження об’єктів перевірки;
лабораторний аналіз, експертна оцінка, технічні дослідження.

Інвентаризація – це спосіб перевірки фактичного стану і наявності
товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, грошових засобів і
розрахунків і їх відповідальності даним бухгалтерського обліку.

Основні завдання інвентаризації полягають в установленні
фактичного стану і наявності основних засобів, товарно-матеріальних
цінностей, коштів у касах, на рахунках, у банках,
розрахунково-кредитних операцій, а також обсягів незавершеного
виробництва підприємства. Інвентаризацією здійснюють контроль
збереження матеріальних цінностей, коштів, виявляють предмети, які
втратили свою початкову якість, вироби застарілих фасонів і
моделей, а також наднормативні і невикористані матеріали, інвентар
і обладнання, машини та інші об’єкти. основних засобів.
Інвентаризація як методичний прийом і форма поточного контролю
забезпечує виявлення і запобігання нестачам і втратам
матеріальних цінностей і коштів, а також сприяє збереженню їх.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво
(контрольний розкрій) – це спосіб перевірки обґрунтованості норм
витрат сировини і матеріалів на випуск конкретного виду виробів,
виконання робіт і наданих послуг. Проводиться з метою перевірки
фактичних витрат сировини і матеріалів на виробництво, виходу
деталей і готової продукції, відходів виробництва, продуктивності
устаткування, а також встановлення реальності, правильності розробки
та виконання норм витрат сировини і матеріалів, палива і
енергії тощо.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво – це
ефективний методичний прийом контролю технології виробництва,
перевірки необґрунтованого списання сировини і матеріалів на
випуск продукції як по завищених нормах та і понад встановлених
норм.

Контрольний обмір – це спосіб перевірки правильності і
достовірності звітних даних про виконані обсяги і вартість
будівельно-монтажних і ремонтних робіт, оплачених або представлених
до оплати. Проводиться цей прийом за участю відповідних
спеціалістів і є різновидністю інвентаризації. При цьому ревізор
встановлює відповідність фактичного стану об’єкту, що будується чи
ремонтується його характеристиці чи призначенню, передбаченому в
проектно-кошторисній документації і титульному списку, повному
завершенню робіт, відповідності обсягу і вартості робіт прийнятих
по актах. Співставляючи обсяг оплачених або представлених до оплати
робіт з обсягом фактично виконаних робіт встановлюють розмір
завищених або незапроцентованих робіт.

Контрольне спостереження (вибіркове і суцільне) – це спосіб
перевірки фактичного стану і правильності використання об’єктів,
що перевіряються на місці. Проводиться воно з метою встановлення
ступеня зносу основних засобів, МШП, порядку зберігання, прийому і
відпуску товарно-матеріальних цінностей, стану трудової дисципліни і
використаного робочого часу (хронометраж, фотографія робочого
часу), при визначенні дефектів товарів тощо.

Лабораторний аналіз, експертна оцінка, технічні дослідження – це
спосіб перевірки якості сировини, матеріалів, готової продукції,
напівфабрикатів – проводиться з метою встановлення причин низької
якості продукції, виконаних робіт і виникнення браку. В процесі
ревізії часто виникає необхідність у висновку
висококваліфікованого спеціаліста по якому-небудь питанню (по
встановленню якості продукції, обсягу виконаних робіт, достовірності
підпису, правильності бухгалтерського запису). В цих випадках, по
узгодженню з керівником контролюючої організації запрошується
спеціаліст, який дає письмовий висновок по даному питанню.
Висновок експерта є основою для прийняття рішення і додається
до матеріалів ревізії.

Такі методи дають можливість встановити необґрунтоване заниження
якісних показників, недотримання встановлених стандартів, технічних
умов, порушення у встановленій технології, виготовлення виробів.

Службове розслідування – сукупність прийомів перевірки додержання
службовими особами, а також робітниками і службовцями
нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини у
різних ланках народного господарства (застосовують при перевірці
скарг трудящих, вивченні причини порушення діючого законодавства,
заподіяння матеріальних збитків тощо).

№ _8__ Інвентаризаційна робота як об’єкт ревізійного дослідження.

Якщо планом ревізії проведення інвентаризації не передбачено,
ревізор за будь яких обставин повинен оцінити стан
інвентаризаційної роботи та перевірити достовірність результатів
раніше проведених інвентаризацій.

Перш за все, перевіряється наказ про облікову політику
підприємства в якому повинні бути зазначення види об’єктів та
кількість запланованих інвентаризацій. Крім цього в бухгалтерії
одержується план проведення інвентаризацій за ревізує мий період.

Строки проведення інвентаризацій:

основні засоби – не менше одного разу на один рік перед
складанням річної звітності, але не раніше 1 жовтня звітного
року;

готова продукція на складах, сировина та інші матеріальні
цінності – не менше одного разу на рік перед складанням річної
бухгалтерської звітності але не раніше 1 жовтня звітного року;

малоцінні і швидкозношувані предмети – не менше двох разів на
рік;

грошові кошти, грошові документи, цінності і бланки суворої
звітності – не менше одного разу на квартал;

розрахунки по платежах в бюджет і позабюджетні фонди – не менше
одного разу на квартал;

розрахунки з дебіторами і кредиторами – не менше два рази на
рік.

Отже, сутність ревізійного дослідження стану інвентаризаційної
роботи полягає в перевірці стану інвентаризаційної роботи і
якості проведених інвентаризацій на підприємствах; виконання плану
проведених інвентаризацій; правильності виведення результатів
інвентаризацій та відображення їх в обліку; своєчасності та
повноти прийнятих заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Так при ознайомленні з інвентаризаційними документами: наказами,
інвентаризаційними описами (актами), порівняльними відомостями,
поясненнями матеріально відповідальних осіб тощо, ревізором можуть
бути виявлені наступні недоліки:

склад інвентаризаційної комісії не затверджений керівником.

в наказі про проведення інвентаризації не зазначені її строки.

у матеріально відповідальних осіб не взяті розписки про те, що
всі прибуткові та видаткові документи здані и до бухгалтерії.

проводиться порівняння даних бухгалтерського обліку з фактичною
наявністю а не навпаки.

інвентаризаційний опис складений в одному примірнику.

помилки та виправлення не підписані та не завірені членами
комісії.

інвентаризаційний опис після затвердження результатів містить
незаповнені рядки, немає прокреслень.

на останній сторінці інвентаризаційного опису немає розписки
матеріально-відповідальної особи про відсутність у неї претензій
до членів комісії та підтвердження, що зазначене в описі майно
прийняте на відповідальне зберігання.

Шляхом ретельного вивчення матеріалів інвентаризації ревізор
повинен встановити обгрунтованність рішень інвентаризаційних
комісій та з’ясувати, чи правильно вказані комісією причини
недостач, втрат, доцільність заходів, які були прийняті у
відношенні винних в цьому осіб; своєчасність визначення
результатів інвентаризації; чи не затримувалось порівняння
фактичних залишків з даними обліку; чи оформлені результати
інвентаризації протоколами комісій та чи затвердженні ці
протоколи керівником підприємства; чи правильно відрегульовані
інвентаризаційні різниці між фактичними залишками та обліковими
даними.

При оцінці якості інвентаризації особлива увага звертається на
випадки, коли інвентаризаційні залишки цінностей співпадають з
книжковими даними, що може свідчити про формальне відношення до
інвентаризації. По суті це можна розцінювати як приховування
можливих недостач та розкрадань.

№ _9__ Суть і зміст документальних методичних прийомів контролю.

Документально-методичні прийоми використовуються для встановлення
суті, правильності, достовірності, законності і доцільності
здійснених господарських операцій. Найважливішими методами
документального контролю є:

техніко-економічні розрахунки

нормативно-правове регулювання

перевірка документів (формальна, логічна, арифметична)

зустрічна перевірка

прийоми взаємного контролю

перевірка кореспонденції балансових рахунків і достовірності
записів в облікових регістрах

пояснення посадових осіб.

Техніко-економічні розрахунки складаються у період ревізії для
визначення правильності планових показників, нормативних матеріалів
і трудових затрат, кошторисів загально-виробничих і господарських
витрат. Проводяться вони з метою виявлення необґрунтованого
заниження планових показників, наявних резервів збільшення випуску
продукції, зниження собівартості і збільшення прибутку, викриття
фактів застосування застарілих, технічно необґрунтованих норм і як
наслідок неврахованої сировини і матеріалів, готової продукції.

Нормативно-правове регулювання – система прийомів, що
використовується для виявлення порушень нормативних і правових
актів . Нормативно-правове регулювання здійснюється шляхом
співставлення фактичних витрат з нормативними або плановими. Цей
методичний прийом використовується з метою виявлення фактів
відхилень від норм і встановлення причин цих відхилень (крадіжки
або безгосподарність, необґрунтоване списання на виробництво
сировини і матеріалів, перевитрати фонду зарплати).

Перевірка документів.

Формальна перевірка – проводиться з метою виявлення дефектів в
оформленні документів, встановлення правильності заповнення всіх
реквізитів, наявності виправлень, підчисток, допису тексту, уточнення
достовірності підписів посадових осіб, відповідність документу
встановленій діючій типовій формі.

Логічна перевірка дозволяє визначити об’єктивну можливість і
доцільність у використанні грошових засобів і матеріальних
ресурсів, реальні взаємозв’язки між окремими господарськими
організаціями. Якість логічної перевірки обумовлена кваліфікацією
ревізора, знанням необхідних нормативних документів, вмінням
аналізувати взаємозв’язок з різними господарськими організаціями.

Арифметична перевірка використовується для визначення в документах
правильності підрахунку і виявлення скритих за неправильними
арифметичними діями зловживань. В результаті комплексного
використання формальної, логічної і арифметичної перевірки,
документи поділяються на доброякісні і недоброякісні. Перевірки
документів здійснюються хронологічним і систематизованим порядком.

Зустрічна перевірка – це порівняння різних документів або
декількох примірників одного документа, що знаходиться у
підрозділах ревізованого підприємства і інших підприємствах. Цей
прийом використовується тоді, коли після попередньої перевірки по
формальних ознаках виникають які-небудь сумніви або неясності.

Метод взаємного контролю здійснюється аналогічно зустрічній
перевірці документів але при цьому досліджуються різні документи,
що знаходяться на підприємстві, шляхом співставлення реквізитів, що
в них повторюються.

Перевірка правильності відображення господарських операцій
здійснюється на основі первинних документів і облікових
регістрів. Ревізори повинні детально перевірити правильність
кореспонденції балансових рахунків. Так в ряді випадків
зловживання які здійснюються при участі облікових працівників,
приховується шляхом неправильно складених проводок.

Документальний контроль можна здійснити через деякий час після
здійснення господарської операції, тому він є важливим джерелом
інформації про стан виробничої і фінансово-господарської
діяльності підприємства і знаходить широке використання у
практиці контрольно-ревізійних органів.

№ _10__ Принципові відмінності та взаємозв’язок ревізії і аудиту

За нормативом № 3 „Мета та загальні принципи аудиту фінансової
звітності” метою аудиту фінансової звітності є висловлення
аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність
інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення
фінансових звітів. Зусилля аудитора направлені на зменшення ризику
користувачів публічної звітності – з іншої.

Мета ревізії зводиться до виявлення незаконних та економічно
недоцільних господарських операцій та притягнення до
відповідальності винних осіб. Ревізія і аудит відрізняються за
метою і завданням, які ставляться ними.

Основне завдання аудиту – підтвердження перевіреної інформації. Крім
основного завдання, аудитор виконує функціональні задачі:

коригування

оперативного контролю

стратегічні.

Завдання ревізії – виявити незаконні та недоцільні операції, вжити
заходів щодо відшкодування завданої шкоди, вирішити питання
притягнення до відповідальності винних осіб, попередження появи
протизаконних дій зі сторони персоналу організації, що
перевіряється.

За характером відносин аудит є підприємницькою діяльністю, а
ревізія – виконавчою. За правовим регулюванням відносини між
аудитором та клієнтом регулюються цивільним правом: на підставі
господарського договору клієнт самостійно обирає аудитора.
Відносини між ревізором і клієнтом здійснюються на підставі
інструкцій та наказів вищестоящої організації чи державних
органів, клієнт не вибирає ревізора – його призначають.

Послуги аудиту оплачує клієнт, включаючи витрати на оплату
аудиторських послуг до валових витрат у податковому обліку та
до адміністративних в бухгалтерському. Оплату ревізії проводить
вищестояща або державна організація:

витрати здійснює за рахунок відрахувань на її утримання

за рахунок бюджету.

Аналізуючи відмінності між аудитом і ревізією, доцільно загострити
увагу на оформленні результатів та відповідальності аудитора і
ревізора.

Ревізор фіксує в акті всі виявлені недоліки, включаючи помилки,
зловживання, вказує норми яких нормативних документів порушені,
підраховує суму заподіяної шкоди, вживає заходів щодо виявлення
винних осіб та відшкодування. Ревізор несе відповідальність за
достовірність інформації, відображеної в акті порушень, якщо
порушень не виявлено, то ревізор складає довідку. Аудитор на
підставі проведеної перевірки видає аудиторський висновок. Аудитор
своїм висновком засвідчує, що суттєвих порушень та помилок на
підприємстві нема, а звітність достовірно та повно відображає
фінансовий та майновий стан підприємства. Ревізор, як працівник
органу, що призначив ревізію, несе відповідальність тільки за
трудовим законодавством. До аудитора (аудиторської фірми) може бути
пред’явлено позов про відшкодування завданих збитків у повному
обсязі за цивільним правом.

Етапи організації аудиту і ревізії ідентичні. Використовуються
загальнонаукові і власні методичні прийоми контролю:

органолептичні

документальні

розрахунково-аналітичні тощо.

№ __11_ Аудит як система незалежного контролю.Класифікація аудиту

Аудит – згідно Закону України ”Про аудиторську діяльність” це –
перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних
документів, та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності
суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності,
обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та
встановленим нормативам”. Згідно Національного нормативу №3 “Мета і
загальні принципи аудиту фінансової звітності” метою аудиту є
висловлення думки про те, чи відповідає фінансова звітність, в усіх
суттєвих аспектах, інструкціям, які регламентують порядок і
представлення фінансових звітів”. Всі інші роботи, які не пов’язані з
аудитом (перевіркою ) фінансової звітності отримали назву аудиторські
послуги.

Класифікація аудиту дозволяє більш глибше зрозуміти його суть.
Класифікація аудиту має практичне застосування оскільки визначає об’єкт,
джерела, критерії, достовірність фінансової інформації, що впливає на
планування і методику аудиту, вибір форми і формування змісту
аудиторських висновків.

Відповідно до Закону України ”Про аудиторську діяльність” визначається
обов’язковість проведення аудиту, у зв’язку з цим перша ознака
класифікації передбачає поділ аудиту по відношенню до законодавства.
Відповідно до цього аудит поділяється на обов’язковий та добровільний.

Обов’язковість проведення аудиту залишається для тих підприємств,
установ і організацій, які залучають грошові кошти та цінні папери
юридичних і фізичних осіб. Обов’язковість проведення аудиту визначається
наступними законодавчими актами:

Законом України ”Про підприємства”, „Про банкрутство”, „Про цінні папери
і фондову біржу”, „Про господарські товариства”, „Про довірчі
товариства”, „Про банки та банківську діяльність”, „Про страхування”,
„Про режим іноземного інвестування”.

Як обов’язковий так і добровільний аудит проводиться тільки після
укладання договору та його проведення. Аудиту не підлягають бюджетні
установи, фермерські і с/г товариства. На відміну від зарубіжного
досвіду в Україні практикується вибір замовником аудитора або фірми.
Добровільний аудит не регламентується законодавчими актами України, це
аудит на замовлення клієнта, однак під час його проведення аудитор
повинен дотримуватись національних нормативів аудиту (ННА) та Кодексу
професійної етики аудиторів України. Добровільний аудит полягає не
тільки в перевірці фінансової і іншої інформації, але в переважній
більшості це надання аудиторських послуг.

За формою проведення аудит поділяється на:- індивідуальний;-
колективний.

Індивідуальний аудит проводиться аудитором, який занесений до реєстру
осіб , що мають право займатись аудитом , пройшов державну реєстрацію та
має сертифікат.

Колективний аудит – це аудит, який проводиться аудиторською фірмою.

Аудиторська фірма створюється при умові, коли в ній працює хоча б один
сертифікований аудитор, аналогічно індивідуальна аудиторська фірма
функціонує після реєстрації в державних установах та в Аудиторській
палаті, крім того наступною умовою створення є те, що розмір учасників,
що не є аудиторами не може перевищувати 30% статутного капіталу.
Керівником аудиторської фірми може бути лише сертифікований аудитор.

За організаційною формою аудит поділяється на: – зовнішній;- внутрішній.

Зовнішній – виконують фірми (аудитори ) за договорами з замовниками.
Замовник у листі пропонує фірмі (аудитору) мету завдання та масштаб
аудиту. Зовнішній проводиться тільки незалежними особами і аудитор має
право його проводити, якщо відсутній тиск на аудитора з будь-якого боку.
Якщо принцип незалежності порушений аудитор не має права проводити
перевірку та формулювати свою думку.

Внутрішній аудит – проводиться власником залежно від потреб управління,
основними завданнями якого є : контроль за активами; відповідність
діючого контролю політиці підприємства; оцінка ринків збуту і ціни;
необхідність і ефективність придбання ноу-хау; правомірність укладання
договорів. Внутрішній аудитор в своїх діях залежить від керівника
підприємства у зв’язку з цим дія незалежності дещо послаблюється.

№ _12__ Аудиторський висновок: зміст, структура і види

В законодавстві зазначено, що аудитор оформляє результати своєї
перевірки аудиторським звітом і аудиторським висновком. Форма
аудиторського звіту може бути довільною. Аудиторський звіт не є
аудиторським документом, він призначений виключно для замовника і
може бути оформлений і оприлюднений лише з його дозволу.
Аудиторський висновок призначений для широкого кола користувачів,
його робота залежить від того, що річний бухгалтерський звіт
підприємства записується як в цілому, так і в окремих
деталях.Отже аудиторський звіт – це за обсягом розширений
документ, а аудиторський висновок – за обсягом короткий і стислий.

Аудиторський висновок має містити такі основні елементи:

заголовок, повну назву суб’єкта, який перевіряється;

абзац, а якому йдеться про те, кому адресується аудиторський
висновок;

вступний абзац (склад звітності, перевіреної аудитором; період і
час перевірки; визначення меж відповідальності керівництва
підприємства і аудиторів).

масштаб перевірки (розкривається зміст проведених аудиторських
робіт);

розділ, який висвітлює думку аудитора про перевірку звітності;

дата складання;

адреса аудиторської фірми.

підпис.

У заголовку аудиторського висновку повинен бути запис про те, що
аудит проводив незалежний аудитор. Слід також зазначити назву
фірми або прізвище аудитора, номер ліцензії.

У аудиторському висновку має чітко бути визначено, кому він
адресується – правлінню, засновникам, акціонерам, установам,
організаціям.

Думка висновку має бути викладена чітко і однозначно. Висновок
може бути безумовно позитивним, умовно позитивним, негативним.

Аудиторські висновки можуть бути складені наступних видів:

– безумовно позитивний,

– умовно позитивний,

– негативний..

Аудитор може відмовитись від надання аудиторського висновку.

Безумовно позитивний висновок складають у разі коли на думку аудитора
дотримані такі умови:

– аудитор отримав вичерпну інформацію і пояснення, необхідні для
проведення аудиту;

– надана інформація є достатня для відображення реального стану суб’єкта
перевірки;

– є адекватні дані з усіх питань, суттєвих з погляду достовірності та
повноти змісту інформації;

– фінансові документи складено згідно з прийнятою суб’єктом перевірки
системою бухгалтерського обліку, яка відповідає існуючим законодавчим і
нормативним вимогам;

– звітність ґрунтується на достовірних облікових даних, які не містять
протиріч;

– форма звітності відповідає затвердженій в установленому порядку формі.

Безумовно позитивний висновок має містити однозначне і чітко висловлене
схвалення аудитором стану обліку та звітності суб’єкта перевірки.

В безумовно позитивному висновку використовуються вислови: відповідає
вимогам, належно, дає достовірне і дійсне уявлення, відповідає.

Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок за таких обставин:

– непевність (не може аудитор сформулювати думку),

незгода (аудитор сформулював думку, але вона суперечить даним перевірки
фінансової документації).

Наявність не фундаментальної невпевненості або незгоди є підставою для
формування умовно позитивного висновку, а фундаментальної незгоди – для
видання негативного висновку.

Наявність фундаментальної невпевненості є підставою для відмови від
видання висновку.

№ 13 Завдання, послідовність, джерела ревізії виробничих підприємств

Роль промислових виробничих підприємств у забезпеченні товарною масою
дедалі посилюється, що вимагає перегляду питань матеріально-технічного
забезпечення їх діяльності. Звідси випливає вирішальна роль глибокої
перевірки виробничої діяльності підприємства.

На промислових підприємствах державної і комунальної форм власності
перевіряються дотримання чинних нормативних актів, цільового і
ефективного використання кредитів, отриманих під гарантію Кабінету
Міністрів України, фінансові можливості до їх повернення, достовірність
звітності та належний стан бухгалтерського обліку.

Крім того, на підприємстві перевіряються правильність розрахунків з
бюджетом, законності отримання доходів, пільг, дотримання чинного
законодавства при зміні форм власності шляхом приватизації, законності
проведення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, повноти
відрахування коштів до галузевих державних фондів, правильність
формування собівартості, готової продукції, збереження власності
підприємства,

Ревізія або перевірка за ініціативою ДКРС на державних та казенних
промислових підприємствах може проводитися не частіше, ніж один раз на
рік.

Важливими завданнями ревізії є перевірка:

стану економіки підприємств і аналіз їхньої виробничо-господарської
діяльності;

виконання встановлених завдань за основними техніко-економічними
показниками;

правильності відображення господарських операцій у бухгалтерському
обліку і звітності з метою виявлення перекручень і приписок;

дотримання встановлених норм витрачання сировини і матеріалів і виходу
готової продукції;

якості продукції і встановлення випадків випуску браку, причин цього,
винних осіб і розробки заходів щодо їх усунення;

виявлення резервів зниження собівартості і підвищення рентабельності
виробництва;

виконання договорів на постачання сировини, матеріалів і реалізації
продукції;

повноти використання відходів;

дотримання державної дисципліни і забезпечення збереження власності
підприємства.

Для виконання вищевказаних завдань ревізію доцільно проводити у такій
послідовності. Спочатку інвентаризують матеріальні цінності. Свої
специфічні властивості має інвентаризація незавершеного виробництва.
Потім ревізор приступає до огляду і обстеження підприємства, його
структурних підрозділів. Відтак проводиться документальна ревізія.
Важливою ділянкою ревізії є перевірка надходження сировини, матеріалів і
їх відпуску у виробництво. Відповідальним моментом є ревізія витрат на
виробництво і калькулювання собівартості продукції, її відпуску,
реалізації і якості. При цьому ревізору необхідно керуватися Типовим
положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції
(робіт, послуг) у промисловості, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 26.04.96 р. №473. Крім того, на підприємстві
перевіряються правильність розрахунків з бюджетом, законності отримання
доходів, пільг, дотримання чинного законодавства при зміні форм
власності шляхом приватизації, законності проведення операцій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, повноти відрахування коштів до
галузевих державних фондів, правильність формування собівартості,
готової продукції, збереження власності підприємства,

Основними джерелами ревізії є:

звіти матеріально-відповідальних осіб і додані до них документи;

реєстри аналітичного і синтетичного обліку з рахунків №20 “Виробничі
запаси”, 23 “Виробництво”, 26 “Готова продукція”, 70 “Дохід від
реалізації”, 79 “Фінансові результати діяльності” 90 “Собівартість
реалізації” тощо;

бухгалтерська, статистична і оперативна звітність;

калькуляції, договори тощо.

№ 14 Контроль надходження і вибуття основних засобів

Ревізія ОЗ починається з перевірки правильності відображення їх в обліку
й реальності балансових і звітних даних. Для цього зіставляють наявність
ОЗ у балансі з даними синтетичного й аналітичного обліку. Потім
перевіряють первинні документи для встановлення законності й доцільності
господарських операцій і так виявляють винних осіб, які допускають
порушення і зловживання.

Тобто, за даними інвентарного списку ОЗ, описів інвентарних карток з
обліку ОЗ і самих інвентарних карток обліку ОЗ ревізор встановлює, за
ким числяться й де знаходяться основні засоби, час проведення
інвентаризації і чи відображені в обліку її результати.

За первинними документами й картками обліку руху ОЗ перевіряють
своєчасність і повноту оприбуткування надходження основних засобів.
Зокрема, ревізор з’ясовує, чи враховані в первісній вартості затрати на
доставку і монтаж; чи відображені в обліку суми зносу основних засобів,
які були в експлуатації, чи не зменшена кількість предметів, які
надійшли на підприємство. Слід звернути увагу на наявність на предметах
інвентарних номерів.

Ретельній перевірці підлягають операції щодо безплатного надходження і
вибуття та ліквідації ОЗ. Тут особливо старанно перевіряють правильність
складених актів приймання-здавання об’єктів, чи немає в них виправлень і
підчисток, чи вказані дата, кількість і вартість об’єктів, їх технічний
стан; щодо вибуття й ліквідації ревізор перевіряє обґрунтованість
безплатної передачі ОЗ, наявність документів, які підтверджують
прийняття їх на облік покупцями.

Доцільність ліквідації ОЗ перевіряється суцільним способом за актами,
зокрема, правильність їх складання, наявність актів на дефектність
предметів, повноту і своєчасність оприбуткування матеріалів від
ліквідації, відображення збитків від ліквідації не повністю
амортизованих засобів.

Далі ревізор перевіряє правильність нарахування й використання
амортизаційних відрахувань, законність затрат на поточний і капітальний
ремонт основних засобів; правильність відображення основних засобів за
фактичними затратами на придбання, будівницутва й виготовлення, що
становлять їхню первісну вартість.

Вивчаючи операції вибуття чи ліквідації ОЗ ревізор має встановити, чи не
був завищений відсоток зносу з метою дальшої реалізації за нижчими або
вищими цінами.

Повноту й своєчасність оприбуткування основних засобів визначають шляхом
зіставлення дати оприбуткування за рахунком 10 “Основні засоби” з
даними, вказаними в первинних документах, актах приймання-здавання,
актах введення в експлуатацію основних засобів.

Документальній перевірці підлягають також операції щодо списання ОЗ,
правильність їх оформлення, законність і доцільність вибуття і
правильність відображення його в обліку.

Необхідно також перевірити правильність оцінки основних засобів. Основні
засоби, які надійшли на підприємство, обліковуються за первісною
вартістю, яка включає затрати на їх спорудження, вартість
проектно-кошторисної документації, видатки на доставку, монтаж та
установлення. При цьому придбані основні засобі, які були в
експлуатації, оприбутковуються за сумою купівельної вартості (оплати),
видатків на їхню доставку і установку з доданням суми зносу за цими
об’єктами, вказаної у документах на оплату.

Ретельно перевіряють операції щодо передачі основних засобів у оренду.
Для цього вивчають зміст договорів (на який строк, розмір орендної
плати, умови проведення капітального ремонту орендованих основних
засобів та ін.) і їх виконання, а також правильність розрахунків за
орендовані основні засоби і відображення вказаних операцій на рахунках
бухгалтерського обліку.

При списанні основних засобів внаслідок стихійного лиха і аварій
необхідно перевірити, чи відшкодовувалися зазнані підприємством збитки
винними особами.

Фінансовий результат (прибуток, збитки) від реалізації та іншого вибуття
ОЗ відноситься на рахунок 79 “Фінансові результати”.

№ _15___ Типові порушення при здійсненні операцій з виробничими
запасами. Завдання і джерела контролю.

Основою господарської діяльності підприємств, товариств, фондів,
бірж, акціонерних товариств є матеріальні цінності, які як об’єкт
контролю досліджується насамперед з позицій доцільності та
ефективності їх витрачання. Ефективність використання включає в
себе всі операції, починаючи від надходження матеріалів на
підприємство до відпуску їх у виробництво.

Отже, основними завданнями ревізії і контролю операцій з
матеріальними цінностями є перевірка:

стану складського господарства і умов, що забезпечують збереження
матеріальних цінностей;

законності здійснених операцій по оприбуткуванню і використанню
матеріальних цінностей;

стану інвентаризаційної роботи на підприємстві;

стану обліку на складах і в бухгалтерії;

своєчасності й правильності розрахунків з постачальниками;

обґрунтованості оцінки матеріальних ресурсів і реальності
балансових залишків.

Для виконання вказаних завдань у процесі контролю слід
використовувати наступні джерела інформації:

плани матеріально-технічного постачання, договори з постачальниками,
рахунки-фактури, товаротранспортні накладні;

первинні документи на оформлення приймання та відпуску
матеріальних цінностей (М-1, М-2, М-3, М-4, М-7, М-8, М-9, М-10, М-11,
тощо);

виробничі звіти про використання матеріальних цінностей;

облікові реєстри (журнали 3; 5; 5А; відомість3.3, картки складського
обліку);

матеріали інвентаризацій та попередніх ревізій;

головна книга та звітні баланси (дані по рахунку № 20, 21);

нормативно-довідкова інформація.

Найтиповішими порушеннями при здійсненні операцій з матеріальними
цінностями є такі:

незадовільна організація складського господарства й зберігання
цінностей;

невиконання завдань із заготівлі матеріалів;

придбання непотрібних матеріалів на складі цінностей, що псуються;

збільшення собівартості заготовлених матеріалів;

порушення правил приймання вантажів, неправильне визначення і
оформлення недостач;

необґрунтовані претензії до постачальників;

нераціональне витрачання матеріалів на виробництві, порушення норм
лімітів їх відпуску.

відпускання дефіцитних товарів як лишків на сторону;

порушення порядку проведення інвентаризації;

нестачі, лишки, привласнення матеріальних цінностей;

заміна нових предметів старими;

відпускання цінностей по занижених цінах;

незадовільна постановка бухгалтерського обліку.

Отже, завданням контролю операцій з матеріальними цінностями є
усунення всіх негативних явищ у роботі підприємств, що дасть
змогу забезпечити збереження матеріальних цінностей і раціональне
їх використання.

№ _16___ Перевірка дотримання умов збереження матеріальних
ресурсів.

Контроль за збереженням матеріальних цінностей розпочинається з
перевірки умов, які його забезпечують. До таких умов належать:

правильний підбір і розстановка кадрів;

організація і стан складського господарства;

організація пропускної системи;

стан обліку та внутрішньогосподарського контролю за наявністю
матеріальних цінностей.

У процесі ревізії перевіряються укомплектованість складу
матеріально-відповідальних осіб (за освітою, кваліфікацією, стажем
роботи) і їх раціональна розстановка. Слід перевірити :

чи не притягувались матеріально-відповідальні особи до
кримінальної відповідальності;

чи укладені з ним письмові договори і де вони зберігаються;

чи погоджені з головним бухгалтером їх приймання, переміщення і
звільнення.

При прийманні на роботу, пов’язану з матеріальною
відповідальністю, в обов’язковому порядку укладається договір про
матеріальну відповідальність. Крім того, ревізором встановлюється
своєчасність передачі матеріальних цінностей при зміні
матеріально-відповідальних осіб і відображення результатів у
бухгалтерському обліку. Ревізіями виявлялись такі факти, коли
довший час від матеріально-відповідальних осіб не було отримано
зобов’язань про матеріальну відповідальність, особливо такі випадки
зустрічались при заміщенні працівників (на час відпустки чи
хвороби основного працівника).

При контролі організації та стану складського господарства
перевіряють:

чи придатні складські приміщення для зберігання матеріальних
цінностей;

чи оснащені вони стелажами, сейфами, металічними шафами і іншими
приспосібленнями;

чи забезпечені склади справними ваговимірювальними приладами,
мірною тарою і підйомними механізмами;

чи є на стелажах ярлики з в казанням назви матеріальних
цінностей, розміру, сорту, одиниць виміру, норми запасу;

чи забезпечені склади охороною, протипожежним обладнанням;

чи оснащені склади сигналізацією, металевими решітками на вікнах,
справними замками на дверях.

Під час ревізії необхідно встановити чи повністю задовольняють
потреби підприємства наявні складські приміщення, чи немає фактів
зберігання матеріальних цінностей під відкритим небом. Необхідно
з’ясувати чи не було фактів псування матеріалів через порушення
правил їх зберігання і чи відшкодовані нанесені збитки з винних
осіб.

Важливе значення в запобіганні розкрадань матеріальних цінностей
має правильна організація пропускної системи при ввозі їх на
територію підприємства і вивозі з підприємства. Перевірці
підлягають книги реєстрації перепусток, журнали зважування вантажів
на автомобільних вагах, інформація охоронників про вивіз і винос
з території підприємства матеріальних цінностей без
документального оформлення, накази про прийняті заходи щодо
усунення виявлених порушень тощо.

Одночасно перевіряють організацію складського обліку та
внутрішньогосподарського контролю на підприємстві, для того щоб
встановити:

своєчасність оформлення приймання і відпуску матеріалів;

повноту оприбуткування матеріалів;

правильність і своєчасність записів в карточки складського обліку
(Ф.М-12);

наявність в документах підписів, які мають право розпорядження на
видачу та одержання матеріальних цінностей;

дотримання встановленого порядку видачі довіреностей;

своєчасність проведення на підприємстві інвентаризації матеріальних
цінностей і відображення в обліку її результатів.

№ __17__ Порядок проведення інвентаризації запасів та відображення
в обліку її результатів.

Перевірка збереження виробничих запасів починається з
інвентаризації. Прибувши на підприємство, ревізійна група відразу
приступає до інвентаризації виробничих запасів на складах.

Головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності та
стану майна об’єкта інвентаризації.

V

X

?

u

?

?&?

??&?

?&?

??????????$

?????а інші місця зберігання цінностей, які мають окремі входи і
виходи, перевірити справність усіх ваговимірювальних приладів,
отримати останні на момент початку інвентаризації реєстри
прибуткових документів або звітів про рух товарно-матеріальних
цінностей. Голова комісії візує прибуткові та видаткові документи,
що додаються до реєстрів (звітів), за значенням „До
інвентаризації” (дата). Для бухгалтерії ці документи є підставою
для визначення залишків запасів на початок інвентаризації за
даними обліку.

Особи, відповідальні за збереження, дають розписку про те, що до
початку інвентаризації всі прибуткові і видаткові документи на
виробничі запаси здано до бухгалтерії, всі запаси, що надійшли
під їх відповідальність, оприбутковано, а ті, які вибули, списано у
видаток.

Наявність запасів при інвентаризації визначають підрахунком та
зважуванням. Масу (об’єм) матеріалів, які зберігаються навалом, можна
зафіксувати на основі обмірів, технічних розрахунках та додати
акти обмірів і розрахунків до описів.

Забороняється проводити комісії інвентаризацію в неповному складі
та вносити до опису дані про залишок запасів зі слів
матеріально-відповідальних осіб або за даними обліку без
перевірки їх фактичної наявності.

Ревізор повинен сам слідкувати за правильністю підрахунку чи
зважування виробничих запасів і сам записувати результати. Щоб
запобігти розбіжностям записи результатів веде і
матеріально-відповідальна особа. Періодично ці записи звіряються.

В практиці бувають випадки, коли ревізори при інвентаризації не
включають в опис виробничі запаси, які по заявці
матеріально-відповідальних осіб начебто не належать даному
підприємству, а знаходяться на зберіганні. Це неправильно. На
виробничі запаси, що належать іншим підприємствам, чи знаходяться
в дорозі, які переробляють на інших підприємствах, складають
окремі акти, посилаючись на відповідні виправні документи. Потім
зустрічною перевіркою виясняють кому вони належать, і чому
зберігаються на складі іншого підприємства.

По даних інвентаризації складають описи, які підписують усі члени
інвентаризаційної комісії, МВО, крім того по кожному опису дають
розписку наявного змісту: „Всі цінності пойменовані в дальшому
інвентаризаційному описі комісією перевірені в натурі в моїй
присутності і внесені в опис, в зв’язку з чим претензій до
інвентаризаційної комісії не маю. Запаси перераховані в описі,
знаходяться на моєму відповідальному зберіганні”.

Оформлений опис ревізор передає в бухгалтерію, де фактична
наявність виробничих запасів порівнюється з обліковими даними і
складаються порівняльні відомості. У порівняльні відомості
записують лише ті цінності, по яких виявлені відхилення від
облікових даних. Вони підписуються головним бухгалтером і МВО.
Якщо виявлені недостача або надлишок, матеріально-відповідальна
особа представляє письмове пояснення. Недостачі запасів зверх
норми природних втрат відносяться на винних осіб, а надлишки
підлягають оприбуткуванню. Взаємний залік надлишків і недостач в
результаті пересортиці допускається як виняток за один і той же
ревізійний період у однієї і тої ж МВО, по цінностях одного і
того ж найменування в тотожній кількості.

Слід детально перевірити чи правильно регулюються інвентаризаційні
різниці, зокрема втрати запасів у межах встановлених норм. Норми
природних втрат застосовують тільки до цінностей, по яких
встановлено недостачу. При відсутності норм, втрати розглядають як
понаднормову недостачу.

Втрати від псування і нестачі відшкодовують в установленому
порядку винні особи згідно з оцінкою, що діє для обчислення
завданого збитку від розкрадання, нестачі знищення та псування
запасів за цінами, діючими на момент виявлення недостачі.

Недостача запасів понад норми збитку і втрати від псування
запасів, коли конкретні винуватці не встановлені, може бути
списана за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні
підприємства.

№ 18 Ревізія операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами
(МШП)

Практика контрольно-ревізійної роботи свідчить, що при
проведенні операцій з МШП мають місце значні втрати та зловживання. При
перевірці операцій з МШП необхідно керуватись Положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Джерелом контролю по даному питанню є
дані рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” (МШП) , який
призначено для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух
МШП, що належать підприємству та складають запаси. Необхідно пам”ятати ,
що до МШП належать предмети, що використовуються у виробництві чи для
потреб управління протягом не більше одного року або нормального
операційного циклу, якщо він більший одного року, зокрема: інструменти,
господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

За дебетом рахунка 22 “МШП” відображаються за первісною вартістю
придбані (отримані) або виготовлені МШП, за кредитом – за обліковою
вартістю відпуск МШП в експлуатацію зі списанням на рахунки обліку
витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

При поверненні на склад з експлуатації МШП, придатних для подальшого
використання, вони оприбутковуються за дебетом рахунка 22 “МШП” та
кредитом рахунка 71 “Інший операційний дохід”. Аналітичний облік МШП
ведеться за видами предметів за однорідними групами.

При перевірці МШП ревізор зобов’язаний звернути увагу на:

умови зберігання МШП в складському приміщенні;

наявність договорів про матеріальну відповідальність.(Ревізор особливу
увагу звертає на закріплення МШП за конкретними особами в місцях їх
зберігання і використання);

дотримання порядку оформлення первинними документами руху МШП ;

наявність відповідного маркування спецодягу, спецвзуття; (фарбами,
прикріпленням жетонів, проставленням штампів тощо),

правильність віднесення МШП до складу запасів; Слід встановити, чи нема
серед МШП основних засобів і навпаки.

своєчасність проведення інвентаризації МШП.

Детальній перевірці підлягають операції з видачею спецодягу, спецвзуття.
При цьому слід вияснити:

хто має право на таке отримання;

за рахунок яких джерел;

норми видачі тощо.

Потім переходять до перевірки суті здійснених операцій щодо руху окремих
предметів. Виявляють понаднормативні запаси МШП, що довгий час не мали
руху.

Встановлюють випадки передчасної заміни спецодягу і спецвзуття, їх
причини внаслідок використання МШП не за призначенням або підміни нових
предметів тими, що вже були в експлуатації.

Ретельній перевірці підлягають акти на списання МШП. У комісії зі
списання МШП повинні брати участь фахівці, акт затверджується
керівником. На предмет списання МШП має бути документ, що підтверджує
здавання їх у металобрухт або в утильсировину, інакше сума збитку
відноситься на рахунок винних.

№ __19_ Перевірка правильності ведення обліку витрат, що включаються до
собівартості продукції, робіт, послуг

Собівартість продукції є одним з основних оціночних показників, в якому
в концентрованому вигляді знаходять відображення результати
господарської діяльності підприємства, його досягнення, невикористані
резерви і недолікиДаний показник узагальнює всі понесені витрати на
виробництво і реалізацію продукції чи наданих послуг, тому контроль
собівартості продукції і її випуску є важливим завданням комплексної
ревізії.

Контроль операцій по випуску продукції і формуванню її собівартості
включає цілий комплекс завдань.

Ревізору слід:

дати оцінку обґрунтованості і напруженості планових показників по
виробництву продукції та її собівартості і встановити рівень їх
виконання;

здійснити перевірку обґрунтованості формування витрат виробництва по
економічних елементах і статтях калькуляції;

перевірити правильність розподілу витрат між готовою продукцією і
незавершеним виробництвом, а також звітними періодами;

встановити наявність і правильність складання планових і звітних
калькуляцій, а також кошторисів по окремих видах накладних витрат;

виявити випадки незаконного списання витрат і втрат за рахунок
собівартості (недостач, крадіжок), встановити причини їх виникнення і
винних в цьому посадових осіб;

перевірити достовірність даних обліку і звітності по випуску продукції
та її собівартості;

виявити резерви зниження собівартості продукції, збільшення її випуску,
підвищення якості продукції, покращення використання виробничих
потужностей підприємства.

Джерелами інформації по контролю витрат виробництва і випуску продукції
є:

•бізнес-план підприємства;

•кошториси витрат по організації виробництва і управлінню;

•планові та звітні калькуляції з окремих видів продукції.

• регістри аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку (карточки
обліку витрат по видах продукції, карточки складського обліку готової
продукції;

•Головна книга по рахунках 23,26,90,91,92,93,70 тощо;

•договори на поставку продукції;

•періодична та річна бухгалтерська і статистична звітність

При контролі обліку витрат на виробництво продукції ревізору необхідно
встановити як дотримувались:

незмінність вибраного на початку року методу обліку витрат на
виробництво і калькулювання собівартості продукції і його
відповідність галузевим і організаційним особливостям підприємства;

правильність розмежування витрат по звітних періодах і обгрунтованість
оцінки витрачених на виробництво продукції матеріальних ресурсів;

правильність нарахування амортизації по основних засобах, нематеріальних
активах і включення її у витрати виробництва;

обгрунтованість сум накладних витрат і способи їх розподілу по об’єктах
калькуляції.

Ревізору слід також оцінити обгрунтованість використання того чи іншого
методу обліку витрат (попередільний, позамовний, нормативний) і його
вплив на правильність визначення собівартості продукції.

Перевірку віднесення витрат на виробництво потрібно здійснювати у двох
напрямках:

за повнотою і правильністю включення витрат у собівартість продукції та
віднесення Їх на незавершене виробництво;

з’ясування причин перевитрат і виявлення фактів нераціонального
використання матеріальних і трудових ресурсів.

Для підсумкової оцінки виконання завдань по зниженню собівартості
продукції, фактичні витрати на одну гривню продукції, виходячи з
прийнятих в плані цін співставляються з витратами по плану,
скоректованими на невраховану економію.

При виконанні вказаних завдань контролю слід керуватися Типовим
положенням по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції
(робіт, послуг) в промисловості (від 26.04.1996 р.) а також ЗУ “Про
оподаткування прибутку підприємств” (від 22. 05, 97р із внесеними
змінами і доповненнями).

№ __20_ Завдання та джерела ревізії грошових коштів

Цей розділ контрольно-ревізійної роботи належить до найскладніших
і дуже трудомістких. Складність полягає в тому, що більшість
зловживань і порушень тісно пов’язана з обігом грошових коштів
на початковому чи кінцевому етапах здійснення окремих
господарських операцій. Перевірка супроводжується виконанням
величезної технічної роботи з обсягів підрахунків, складання
групувальних таблиць і відомостей. Крім цього, така ревізія
(перевірка) здійснюється суцільним, а не вибірковим способом
контролю.

Завдання ревізії:

дати оцінку стану збереження та використання грошових коштів;

виявити порушення порядку здійснення готівкового та безготівкового
обігу грошових і прирівняних до них коштів ревізованого обігу
грошових і прирівняних до них коштів ревізованого суб’єкта
(підприємства чи організації);

установити правомірність, достовірність та економічну
обгрунтованність операцій з надходження і використання грошових
коштів, відображення цих операцій в обліку;

розробити заходи з реалізації матеріалів контролю стосовно
усунення виявлених порушень, відшкодування збитків, заподіяних
підприємству діями чи бездіяльністю відповідальних службових чи
посадових осіб, і попередження зловживань і недоліків у подальшій
роботі ревізованого підприємства.

Джерела ревізій:

первинні документи: касові прибуткові та видаткові
ордери;розрахунково-платіжні (платіжні) відомості; платіжні
відомості;платіжні доручення ; платіжні доручення-вимоги;чекові
книжки; виписки установ банків з поточного та валютного рахунків
підприємства;квитанції; поштові перекази, договори про матеріальну
відповідальність; акти інвентаризацій каси і т.п.

облікові реєстри:

журнал реєстрації касових прибуткових та видаткових ордерів

журнал реєстрації платіжних доручень до банку

касова книга – журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових
ордерів, звіти касира

журнал1 і відомість 1і при журнальній формі обліку за рахунками
30 „Каса”, 33 „Інші грошові кошти”, 311 „Поточний рахунок у
банку” або відповідні машинограми при різних видах автоматизованих
комп’ютерних форм обліку

Гловна книга

звітність:

баланс підприємства; Звіт про рух грошових коштів.

місце зберігання касової готівки (обладнання приміщення та
устаткування каси).

Основні нормативні акти, якими керується ревізор при здійсненні
контролю:

положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від
24.06.95 № 88;

порядок ведення касових операцій у національній валюті України

положення про безготівкові розрахунки в господарському обороті
України, затверджене, затверджене постановою Національного банку
України від 24.05.93 № 37 (із доповненням і змінами);

інструкція № 3 „Про відкриття банками рахунків у національній і
іноземній валютах”, затверджена постановою Національного банку
України від 27.05.96 № 121, у редакції з доповненнями від
17.11.97 № 379;

порядок ведення товарно-касової книги при розрахунках готівкою у
сфері торгівлі, громадського харчування та інших послуг,
затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.11.94 №
113 (зі змінами і доповненнями).

№ 21 Ревізія грошових коштів у касі

Касові операції у промислових підприємствах регламентує «Порядок ведення
касових операцій у національній валюті України», затверджений
Національним банком України від 02.02.95 р. № 21 (у редакції Постанови
НБУ від 13.10.97 р. № 334 зі змінами і доповненнями, внесеними
постановою НБУ від 22.05.98 р. №206).

Контроль і ревізію каси проводять у такій послідовності: інвентаризація
каси, перевірка дотримання Положення про ведення касових операцій,
документальна перевірка прибуткових і видаткових касових операцій.

Завданням ревізії касових операцій є перевірка:

забезпечення умов збереження готівки та інших цінностей у касі та під
час доставки і здачі до банку;

дотримання встановленого порядку збереження чекових книжок і отримання
на них готівки;

дотримання порядку документального оформлення надходження готівки у
касу та її видачі;

дотримання ліміту готівки у касі і умов її видачі під звіт на операційні
і господарські потреби;

своєчасності і повноти оприбуткування готівки;

стану обліку касових операцій та ін.

Ревізію касових операцій розпочинають із перевірки фактичної наявності
грошей у касі. Інвентаризація каси проводиться негайно після прибуття
аудитора на підприємство у присутності касира і головного бухгалтера.
При відсутності касира ревізор опечатує її. Ревізор пропонує касиру
скласти касовий звіт на момент перевірки і виводить залишок грошей у
касі. Касир складає і передає ревізору опис купюр готівки у касі і дає
розписку про те, що всі прибуткові і видаткові касові ордери включені до
звіту і на момент інвентаризації неоприбуткованих і несписаних грошей у
касі немає. Звіт касира візує головний бухгалтер підприємства, після
чого розпочинається перерахунок готівки та інших цінностей у касі.

Після цього фактична наявність готівки в касі та інших цінностей
порівнюється із залишками, зафіксованими у бухгалтерському обліку і
касовому звіті. Після закінчення перевірки ревізор оформляє результати
інвентаризації актом, який крім нього підписує касир і головний
бухгалтер.

Грошову готівку в іноземній валюті заносять у матеріали інвентаризації,
зазначаючи назву і суму іноземної валюти, курс Національного банку
України на день інвентаризації, суму іноземної валюти у перерахунку на
національну грошову одиницю України гривні. Заява касира про наявність
грошових коштів та інших цінностей, які не належать підприємству, до
уваги не береться, і вони оприбутковуються і зараховуються на баланс
підприємства.

Під час ревізії касових операцій слід враховувати можливість
привласнення грошових коштів із каси з подальшим оформленням розписок,
не оприбуткування грошей, отриманих у банку, від різних осіб і
організацій; зайвого списання грошей із каси за рахунок повторного
використання одних і тих самих документів, неправильного підрахунку
підсумків у касових документах і касових звітах, списання сум без
підстави за підробними документами, підкладання в законно оформлених
документах зі збільшенням суми списання; привласнення сум, законно
нарахованих різним особам і організаціям, у тому числі привласнення
депонентських сум за заробітною платою.

На підставі даних акту інвентаризації каси і групувальних
відомостей порушень касової дисципліни складають відповідний розділ акту
ревізії, де відображаються встановлені факти недоліків у організації і
веденні касових операцій .

№ 22 Ревізія касових операцій та їх документального оформлення

Бухгалтерські документи необхідно вивчати як у хронологічній
послідовності, так і за групами якісно однорідних операцій. Ревізію
касових операцій, виходячи з їх важливості, здійснюють суцільним
методом за весь період, що ревізується.

Враховуючи важливість, касові операції вивчаються суцільним способом,
особливу увагу звертають на законність цих операцій. Для підтвердження
повноти і своєчасності оприбуткування у касу грошей, отриманих з
поточного рахунку в банку, аудитор застосовує метод взаємного контролю,
порівнюючи суми, відображені у відомості по дебету рахунку «Каса», з
даними журналу за кредитом рахунку «Поточний рахунок». Обидві суми мають
збігатися, а у випадках розбіжності порівнюються суми за прибутковими
касовими ордерами, виписками банку, звітами касира і корінцями чекової
книжки.

Важливим елементом ревізії касових операцій є перевірка правильності
їхнього відображення на рахунку бухгалтерського обліку, у журналі1 р. І
та відомості 1.1. Порівнюючи балансові дані за рахунком «Каса» з
Головною книгою, журналом 1 р. І , відомістю 1.1 і касовою книгою ,
ревізор аналізує порядок ведення записів у касовій книзі і законність
здійснення операцій.

Для цього арифметичним підрахунком кожного рядка журналу і відомості
визначають правильність підрахунків. Кожна підсумкова сума журналу і
відомості порівнюється з підсумком оприбуткування і видачі готівки за
відповідним касовим звітом. Після цього вивчають правильність
рознесення господарських операцій зі звіту касира у журнал і відомість
за відповідними кореспондуючими рахунками. Також перевіряється
дотримання касової дисципліни щодо ліміту залишків готівки у касі,
цільового використання коштів і законності проведення касових операцій
згідно з діючим нормативно правовим регулюванням (закони, постанови
Уряду і накази Міністерства фінансів, постанови Національного банку
України та ін.)

Ревізору слід перевірити чи ведеться на підприємствах облік
касових операцій у відповідності з затвердженими формами
бухгалтерських документів: ф. КО-1 – прибутковий касовий ордер, ф.
КО-3 – журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів,
ф. КО-4 – касова книга.

При перевірці касових операцій в першу чергу звертається увага
на дотримання касової дисципліни, дотримання встановленого ліміту
залишку грошей в касі, правильність складання заявки-розрахунку
ліміту каси. Дотримання ліміту каси по днях перевіряють шляхом
порівняння його з фактичними залишками готівкових грошей по
касовій книзі.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові
касові ордери мають бути заповнені чітко без жодних підчисток
або виправлень.

Перевіряючи правильність оформлення первинних документів необхідно
звернути увагу чи погашаються документи по оприбуткуванню і
видачі готівки відповідними штампами „одержано”, і чи є на
платіжних відомостях підписи керівників і головного бухгалтера на
виплату грошей, а в самих відомостях підписи осіб, що їх
одержали.

В процесі ревізії перевіряють:

правильність ведення касової книги, регулярність її заповнення і
складання касового звіту;

правильність підрахунку в касовій книзі підсумків по
оприбуткуванню і видачі грошей за день і перенос підсумків з
однієї сторінки касової книги на іншу;

відповідність записів в касовій книзі записам операцій в звіті
касира;

правильність реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів;

правильність здійснення касових операцій через установи банку.

Щоб встановити повноту і своєчасність оприбуткування грошей
одержаних в банку необхідно: по корінцю чека і виписці
встановити одержану грошову суму і дату, які порівняти з сумою і
датою, вказаними в прибутковому ордері і відповідним записом в
касовій книзі.

За несвоєчасне чи неповне оприбуткування у касах готівки
передбачений штраф у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми
готівки.

Готівка, що одержана в установах банку, повинна витрачатись на
цілі, які вона отримана. Тому важливим питанням ревізії касових
операцій є перевірка використання готівки строго по цільовому
призначенню.

Одночасно з перевіркою дотримання касової дисципліни необхідно
встановити достовірність і законність проведених витрат. Така
перевірка проводиться систематизовано на основі реєстрів
аналітичного обліку розрахунків і первинних документів.

№ 23 Ревізія операцій із грошовими коштами на рахунках у банку

Промислові підприємства всі безготівкові розрахунки по основній
діяльності здійснюють через установи банків і під їх безпосереднім
контролем.

Ревізія операцій з грошовими коштами на рахунках в установах банку
здійснюється суцільним способом на підставі виписок банку і прикладених
до них виправдувальних документів за весь ревізійний період.

У процесі ревізії банківських операцій за всіма рахунками необхідно
зіставити документи із записами за виписками банку з регістрами
бухгалтерського обліку за відповідними рахунками і Головною книгою та
балансом підприємства.

Ревізору слід перевірити достовірність і повноту виписок для кожного
рахунку в банку, для цього необхідно уточнити наявність відповідних
реквізитів, підписів працівників банку, банківського коду операцій,
послідовність нумерації сторінок і правильність переносу залишків грошей
на відповідному рахунку із однієї виписки в іншу. Залишок коштів на
кінець періоду попередньої виписки банку для відповідного рахунку
обов’язково дорівнює залишку на початок періоду в наступній виписці
рахунку банку. За наявності у виписках банку підчисток, не зумовлених
виправлень сум чи кодів операцій, а також в інших випадках, які
викликають сумнів щодо їх достовірності, ревізору необхідно перевірити
відповідність виписки з випискою і виправдувальними документами установи
банку.

Крім того, у процесі ревізії банківських операцій необхідно ретельно
перевірити виправдувальні документи з виписками операцій по виписках
установи банку, їх законність, доцільність і правильність проставленої
кореспонденції рахунків.

Слід підрахувати суми оборотів по банку за ревізійний період, звірити ці
обороти і сальдо за відповідними рахунками бухгалтерського обліку
грошових коштів на рахунках банку.

Особливо ретельно перевіряються облікові записи в регістрах
бухгалтерського обліку з банківських операцій (журнал 1 р.ІІ та
відомість 1.2). Встановлені розбіжності уточняються на підставі
первинних виправдувальних документів і виписок банку, їх причини і
винуватці. Виявлені при цьому зустрічними звірками розбіжності між
даними підприємства, що ревізуються, і даними установи банку та інших
організацій оформляються проміжними актами. Одночасно винні посадові
особи надають письмові пояснення.

Під час ревізії операцій на рахунках у банку на поточному рахунку
виявляють:

установи банку, в яких відкрито рахунок;

відповідність суми в банку сумам, вказаним в додатках до них.

Прикладені до виписки банку первинні документи групуються певним
порядком: спочатку — всі прибуткові, а потім — усі видаткові.

Разом з тим ревізору необхідно також виявити:

чи не допускалося неправильного перерахування авансів і платежів за
безтоварними рахунками та іншими незаконними операціями;

чи правильно і своєчасно використовувалися кредити банку під сезонне
накопичення товарно-матеріальних цінностей за неоплаченими рахунками
замовника за виконані

роботи і т.д.;

чи правильно відображені в обліку операції з перерахування коштів на
лімітовані чекові книжки і чи дотримується встановлений порядок їхнього
використання.

Під час вивчення банківських документів визначають законність і
обґрунтованість витрат на відповідних рахунках. У практиці трапляються
випадки, коли для приховування зловживань окремі бухгалтери разом із
касирами замінювали виписки банку іншими або виправляли суми. У таких
випадках важливо провести зустрічну перевірку документів, порівняти
взаємопов’язані господарські операції, відображені на рахунках і
виписках банку. Якщо під час ревізії виявляють відсутність окремих
виписок банку, то важливо отримати з банку завірені копії. Документи,
прикладені до виписок банку, вивчають насамперед з погляду законності.

Під час перевірки обґрунтованості списання грошей з поточного рахунку
необхідно на підставі первинних документів і бухгалтерських записів
встановити їх законність, достовірність, доцільність цих витрат і
обґрунтованість віднесення їх на відповідні рахунки бухгалтерського
обліку.

№ 24 Ревізія розрахунків із постачальниками і підрядниками

При ревізії розрахункових операцій за рахунком 63 «Рахунки з
постачальниками та підрядниками», де ведеться облік розрахунків з
постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні
цінності, виконані роботи і надані послуги, необхідно вивчити законність
і правильність відображення цих операцій за відповідними субрахунками:

• 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

• 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками».

Контроль здійснюється окремо за кожним постачальником за кожним
документом (рахунком) на сплату. Під час одержання матеріалів, товарів
необхідно зробити запис: дебет рахунка 20 “Виробничі запаси”, 28
“Товари”, кредит рахунка 63 “Розрахунки з постачальниками та
підрядниками”.А коли на підставі виписки банку відбувається списання
грошей для розрахунку з постачальником, то робиться запис: дебет 63,
кредит 31 “Рахунки в банках”.

Безпосередньому вивченню підлягають розрахунково-господарські операції:

своєчасність і повнота оплати з постачальниками за кожним рахунком –
фактурою;

законність віднесення по рахунках вартості матеріальних цінностей,
наданих послуг, виконаних робіт;

повнота оприбуткування матеріальних цінностей в розрізі балансових
рахунків та їх субрахунків;

правильність і своєчасність акцепту платіжних вимог-доручень;

своєчасність і правильність оприбуткування, оцінка і відображення в
регістрах бухгалтерського обліку невідфактурованих поставок;

достовірність сум, відображених у регістрах аналітичного обліку нестач і
претензій.

При контролі розрахунків з постачальниками необхідно встановити
наявність договорів поставки виробничих запасів, перевірити
доцільність придбання, дотримання встановлених договором
розрахунків.

Ревізію розрахункових операцій доцільно проводити у взаємозв’язку з
іншими об’єктами, які пов’язані з розрахунковими відносинами. Так,
наприклад, рекомендується здійснювати ревізію розрахунків з
постачальниками у взаємозв’язку з надходженням і оприбуткуванням
матеріальних цінностей, а також списанню грошових коштів банку. . Щоб
встановити повноту оприбуткування матеріальних цінностей, слід зіставити
дані про їх кількість і вартість за платіжними документами (платіжним
дорученням і вимогами-дорученнями) з даними документів на їх
оприбуткування (рахунків, рахунків-фактур, товарно-транспортних
накладних) і показниками аналітичного обліку розрахунків з
постачальниками (реєстрів операцій за рахунками з постачальниками),
книгами, картками складського обліку, звітами руху товарів При ревізії
розрахункових операцій доцільно максимально використати метод зустрічних
перевірок, що дасть змогу якісніше провести перевірку.

Під час перевірки розрахунків з підрядниками встановлюють:

• чи включено об’єкти, що будуються, до титульного списку;

• чи забезпечені вони відповідними джерелами фінансування;

• чи є проектно-кошторисна документація на будівельні об’єкти; » чи
укладені договори з підрядниками і які умови розрахунків

(за об’єкт у цілому чи за етапи робіт);

• правильність застосування цін, розцінок, чи немає дописок обсягів
виконаних робіт;

• достовірність поданих до оплати рахунків із доданими до них актами про
виконані роботи.

Якщо буде виявлено факти завищення обсягів виконаних робіт,
неправильного застосування цін, включення в рахунки витрат,
непередбачених кошторисом, необхідно провести контрольний обмір
виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт.

По ходу перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені
по статтях балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього
підраховують залишки по кожному виду розрахунків на одну і ту
ж дату по даних аналітичного обліку, з залишками по синтетичного
рахунках 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”,
обліковими даними Головної книги і відповідними статтями
бухгалтерського балансу. При наявності розбіжностей слід перевірити
реальність і документальну основу заборгованості по кожному
постачальнику. Такі розбіжності можуть бути результатом запущеності
обліку розрахункових операцій, чи результатом зловживань.

№ 25 Контроль розрахунків по оплаті праці.

При ревізії розрахунків з робітниками і службовцями по оплаті праці слід
перевірити:

Правильність нарахування зарплати;

Правильність проведених з неї утримань;

Своєчасність виплати заробітньої плати.

Для цієї мети використовують наступні джерела інформації:

Первинні документи по обліку, виробітку і заробітної плати;

Листки про тимчасову непацездатність:

Розрахунково-платіжна відомість;

Книги обліку депонованої зарплати;

Машинограми (при механізованій обробці даних);

Журнали і інші облікові реєстри в яких відображаться розрахунки по
зарплаті.

Перевірка стану розрахунків по оплаті праці починається з співставлення
показників поточної і річної зхвітності про виконання плану по праці з
щомісячним бухгалтерським зведенням даних по розрахунках з робітниками і
службовцями і зведення зарплати по її складу і категоріях працівників.

Загальні дані цих реєстрів повинні відповідати записам в головній книзі,
Ж 5, 5А, або машинограмі оборотів по рахунку 66. Сальдо по рахунку 66 і
65 із Головної книги на кінець кожного місяця звіряється з даними
бухгалтерського балансу по статтям “заборгованість по з/п” і
“відрахування на соціальне страхування”. Потім ревізор виясняє чи
відповідає сальдо рах. 66 на кінець кожного місяця – сумі зарплати, що
належить до видачі по підсумках розрахунково-платіжних відомостей.

У випадках виявлення невідповідностей між даними аналітичного і
синтетичного обліку слід встановити їх причини.

Наступним етапом є вивчення достовірності первинних документів,
дотримання порядку і послідовності їх оформлення.

Наряди на зарплату перевіряються, щоб встановити наявність на них
підписів посадових осіб, відповідальних за облік виконаних робіт,
правильність використання норм і розцінок. При перевірці
табелів-розрахунків і нарядів необхідно вияснити, чи немає випадків
включення в них видуманих прізвищ робітників. Тому необхідно переглянути
наряди по датах їх видачі., співставити прізвища робітників в нарядах і
табелях-розрахунках з даними обліку особового складу у відділі кадрів.

Треба також перевірити, чи немає випадків повторного нарахування сум по
раніше проведених документах (нарядах, лікарняних листах та ін.),
повторення прізвищ одних і тих же осіб в декількох
розрахунково-платіжних відомостях.

Особливо детально слід перевірити наряди, виписані на осіб які не
числяться в списковому складі п-ва і які пропрацювали нетривалий час, а
також наряди по усуненню браку і переробок неякісно виконаних робіт.

Далі ревізор перевіряє нарахування зарплати, і в першу чергу
адміністративно-управлінського персоналу (згідно штатного розпису).

Ця перевірка проводиться на основі табелів, в яких фіксуються дані про
фактично відпрацьований час. На основі табелів також перевіряють
правильність нарахування зарплати робітникам з погодинною оплатою
праці, відповідність її тарифним розрядам робітників і годинним тарифним
ставкам.

Правильність нарахування зарплати робітникам-відрядникам проводиться на
основі табелів і нарядів по встановлених розцінках.

Особлива увага надається питанню правильності нарахування відпускних (а
саме, які виплати включаються для визначення середнього заробітку,
правильність визначення сум відпускних, методика оподаткування,
тривалість відпусток).

Наступним етапом перевірки зарплати є перенесення нарахованої зарплати в
особові рахунки, а також утримання прибуткового податку (т.б. порядок і
розміри утримання), та правильність визначення загальної суми зарплати,
яка має пільгове оподаткування.

Детальній перевірці піддається рух сум депонованої зарплати на рахунку
662. При виявленні фактів несвоєчасної видачі зарплати необхідно
встановити їх причини і винних осіб.

На основі реєстрів депонованих сум перевіряють достовірність віднесення
на рахунок 662 невиплаченої в термін зарплати і її наступної видачі
депонентам. При цьому контролюється правильність підпису або наявність
довіреностей на одержання депонованих сум. Для забезпечення збереження
грошових коштів важливо перевіряти достовірність підсумків
розрахунково-платіжних відомостей по зарплаті шляхом вибіркового
арифметичного контролю по горизонталі і вертикалі.

№ __26_ Ревізія розрахунків з органами соціального страхування

Ревізія розрахунків промислових підприємств з органами соціального
страхування є важливим напрямом ревізійної роботи.

Метою ревізії розрахунків із соціального страхування є контроль за
правильністю, повнотою та своєчасністю здійснених відрахувань на
соціальне страхування за всіма видами оплати праці за відповідний
звітний період та перевірка своєчасності перерахування внесків і
законності використання коштів Пенсійного фонду та Фонду соціального
страхування.

Під час проведення такої ревізії слід керуватися:

Кодексом Законів про працю України;

„Правилами обчислення безперервного трудового стажу робітників і
службовців при призначенні допомоги по державному соціальному
страхуванню”.

„Положення про порядок забезпечення допомогою по державному соціальному
страхуванню”;

Законом України „Про пенсійне забазпечення”;

„Порядком визначення розміру допомоги у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю й у зв’язку з вагітністю і пологами, які мають
постійний обчислювальний дохід, та особам, дохід яких повністю може бути
обчислений лише за результатами роботи за рік”;

іншими нормативними актами.

Перед проведенням ревізії розрахунків із соціального страхування
передусім необхідно перевірити, чи зареєстроване підприємство як платник
страхових внесків за місцем свого знаходження.

Тарифи обов’язкових внесків на державне страхування встановлюються у
відсотках до фонду оплати праці. Слід зазначити, що збір на соціальні
заходи сплачуються одночасно з отриманням коштів в установах банків на
оплату праці. У разі недостатньої суми коштів на рахунках у банку видача
їх на виплату заробітної плати і перерахування зборів здійснюються у
пропорційних розмірах.

Здійснюючи ревізію розрахунків з органами страхування, важливо
перевірити використання страхувальником коштів Пенсійного фонду та Фонду
соціального страхування, зокрема:

цільове використання коштів Пенс. фонду (на пенсії згідно із ЗУ„Про
пенсійне забезпечення”,на санітарно-курортне лікування непрацюючим
пенсіонерам; на щомісячну допомогу непрацюючим матерям по догляду за
дитиною до досягнення нею 3-річного віку; на щомісячну допомогу на дітей
віком від 3 до 6 років; на допомогу малозабезпеченим сім’ям на дітей
віком до 12 років).

цільове використання коштів Фонду соціального страхування (виплати
допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю; допомоги при
вагітності та пологах; одноразову допомогу при народженні дитини;
організацію санаторно-курортного лікування та відпочинку працівників,
членів їх сімей; на поховання.

наявність документів, які підтверджують право на призначення відповідних
виплат (листки непрацездатності, довідки та ін.).

Під час ревізії слід також звернути увагу на правильність визначення
середньої заробітної плати для нарахування допомоги у зв’язку з
тимчасовою непрацездатністю та відповідність встановленого працівнику
безперервного стажу роботи. Також слід зіставити кількість оплачених
днів і сум виплаченої допомоги за поданими листками тимчасової
непрацездатності з днями і сумами, що відображені в бухгалтерському
обліку промислових підприємств та „Розрахунковій відомості по коштах
соціального страхування” (форма №4).

Треба звернути увагу на відповідність:

сум допомоги, зазначених у листках тимчасової непрацездатності записам у
розрахункових відомостях по заробітній платі;

кількості оплачених за листками тимчасової непрацездатності днів даним
табелів обліку робочого часу.

Доцільно провести зустрічні перевірки (або зробити запити ) у
лікувальних установах міста (району) з метою встановлення фактів
перебування за лікарняними листками внаслідок тимчасової
непрацездатності осіб, які працюють на підприємстві, що ревізується.

Підприємства щоквартально у встановлені терміни подають звіти у двох
примірниках: один передається до уповноваженої установи за місцем
реєстрації платника внесків, другий – залишається на підприємстві. З
метою контролю за достовірністю складання звітів необхідно перевірити
відповідність сум, зазначених у звіті, даним регістрів бухгалтерського
обліку. Звіти мають бути підписані керівником підприємства та головним
бухгалтером.

У разі порушення фінансової дисципліни з питань розрахунків за
страховими внесками до винних осіб застосовуються санкції, передбачені
чинним законодавством .

№ 27 Ревізія розрахунків із підзвітними особами

Ревізуючи операції розрахунків за субрахунком 372 «Розрахунки з
підзвітними особами», необхідно перевірити:

список підзвітних осіб;

дотримання діючого порядку видачі підзвітних сум на операційні та
адміністративно-господарчі видатки, службові відрядження;

своєчасність здачі авансових звітів про використання підзвітних сум і
виконання завдань по службових відрядженнях;

законність і доцільність проведених витрат та правильність оформлених
виправдувальних документів та арифметичних підрахунків у них;

правильність бухгалтерської кореспонденції рахунків щодо отримання і
використання підзвітних сум;

своєчасність повернення невикористаних підзвітних сум.

Ревізія розрахунків із підзвітними особами проводиться суцільним
способом.

Видача готівки в підзвіт дозволяється за відсутності у підзвітних осіб
заборгованості за раніше отриманими авансами у визначених розмірах та
встановлені строки.

Підставою для перевірки розрахунків із підзвітними особами є накази,
розпорядження по ревізійному об’єкту, які мають безпосереднє відношення
до цих операцій, авансові звіти та додатки до них, записи в регістрах
аналітичного і синтетичного обліку за субрахунком 372 «Розрахунки з
підзвітними особами» (журнал № 3 р.І, відомість 3.2), звіти касира та
ін. за період, що ревізується.

При перевірці розрахунків з підзвітними особами по сумах виданих
для операційних і адміністративно-господарських потреб ревізору
необхідно:

встановити наявність наказу по підприємству, яким визначено коло
осіб, що мають право отримувати гроші під звіт і дотримання
діючих положень по видачі готівки на поточні потреби;

провести взаємний контроль сум авансових звітів з документами, що
підтверджують фактичне надходження цінностей на склад або
надання послуг (накладними, приймальними актами, товарними чеками);

виявити факти повторної оплати цінностей чи наданих послуг
безготівковим шляхом і випадки використання підзвітних сум для
оплати таких витрат, які можна оплатити безготівковим шляхом.

При перевірці підзвітних сум виданих на оплату відряджень
ревізору слід встановити:

дотримання порядку призначення, оформлення і наявність наказу на
відрядження;

наявність і своєчасність ведення журналу реєстрації виданих
відряджень;

дотримання встановлених норм оплати добових, квартирних і проїзду,
обгрунтованність і реальність витрат на відрядження, виявлення
фактів оплати прострочених відряджень та оплати витрат в
завищених розмірах.

необхідність і доцільність направлення працівників у відрядження,
тобто виявлення непотрібних або фіктивних відряджень;

відповідність дат у відрядних посвідках датам компостерів на
доданих квитках, виявлення підчисток або необумовлених виправлень;

наявність звіту підзвітних осіб про виконану роботу під час
відрядження.

Для встановлення достовірності даних обліку і звітності по
розрахунках з підзвітними особами необхідно здійснювати взаємний
контроль документів, а саме:

суми грошей виданих під звіт і суми видані по відшкодуванню
перевитрат порівнюють з відповідними видатковими касовими
ордерами, звітами касира, авансовими звітами і ж-х № 1 р.І (з
підсумком по дебету 372 рахунку);

повернення невикористаних підзвітних сум або їх утримання із
заробітної плати, відображених в ж-х № 3 р.І порівнюють з даними
прибуткових касових ордерів, відомістю № 1.1 (з підсумком по
кредиту 372 рахунку), або даними розрахунково-платіжних відомостей;

правильність кореспонденції рахунків, виявлення фактів
необґрунтованого списання підзвітних сум на витрати виробництва
(Дт 23, 91, 92, 93) та фактів невідображення в обліку сум під
звіт перевіряють по відомості № 5.1 та ж-х № 3 (р.І).

взаємозвірка залишку заборгованості підзвітних осіб при переносі
з одного місця в інший проводиться по ж-х № 3 р.І попереднього
і наступного місяців.

№ 28 Ревізія розрахунків за претензіями та відшкодуванням завданих
збитків

Джерелом ревізії розрахунків за претензіями є дані рахунку 37
“Розрахунки з різними дебіторами”, субрахунок 374 “Розрахунки за
претензіями”.

Одним із важливих завдань ревізії є перевірка розрахунків за претензіями
за невиконання договірних зобов’язань. Є декілька груп претензій:

до постачальників і підрядників за виявлені під час перевірки їхніх
рахунків завищення обсягів виконаних робіт, недопоставку товарів,
завищення цін і тарифів, завищення сум внаслідок арифметичних помилок,
за невідповідність якості поставлених товарів стандартам або технічним
умовам, за простої з вини постачальників;

до транспортних організацій за нестачу вантажу понад норми природних
втрат, що виникла у дорозі, і за зайві сплачені суми при перевезенні
вантажів;

за санкціями (штрафи, пені, неустойки) за недотримання договірних умов,
визнаних платниками або присуджених судом;

до банків за сумами, помилково списаними за рахунками в банку (за
валютними операціями).

Претензії пред’являють після того, як підприємство дізналося про
порушення своїх майнових прав і законних інтересів іншим підприємством.

За кожною претензією необхідно перевірити її обґрунтованість і
правильність оформлення документів.

Недотримання строків пред’явлення претензій часто використовується для
приховання фактів крадіжок матеріальних цінностей. Тому треба вивчити
причини відмови постачальників або транспортних організацій у
задоволенні претензії, протоколи розгляду претензійних справ у суді й
арбітражі. Якщо за претензією приховувалося привласнення цінностей
окремими посадовими особами, необхідно вжити заходів щодо відшкодування
заподіяної шкоди.

При нестачі товарів у дорозі слід перевірити наявність комерційних актів
і правильність їх оформлення.

Ревізори з’ясовують обґрунтованість претензій, встановлюють винних осіб,
суму шкоди, завданої підприємству шляхом погашення необґрунтованих
претензій.

Джерелом ревізії розрахунків за відшкодуванням завданих збитків є дані
рахунку

37 “Розрахунки з різними дебіторами”, субрахунку 375 “Розрахунки за
відшкодуванням завданих збитків”. Перевіряючи такі розрахунки, ревізор,
насамперед, повинен проаналізувати розрахунки за нестачами і крадіжками
та встановити, чи дотримано строків і порядку розгляду випадків нестач і
втрат, як забезпечується їх відшкодування. Особливо ретельно треба
вивчити факти списання нестач і втрат на витрати виробництва чи на
результати діяльності підприємства.

Зокрема, ревізор перевіряє правильність і своєчасність оформлення
матеріалів за претензіями про нестачі й крадіжки, перевіряє чи не було
випадків повернення судом або арбітражем матеріалів з нестач і псування
з причини неналежного оформлення матеріалів. Важливо з’ясувати причини
виникнення нестач і псування (поганий стан складських приміщень,
порушення правил приймання і відпуску матеріальних цінностей за
кількістю і якістю із одного підрозділу (цеху) в інший). Слід також
з’ясувати, чи правильно визначено суму збитків. Крім того, ревізор
з’ясовує, чи забезпечено на підприємстві відшкодування матеріальних
збитків (нестач, розтрат), чи організовано контроль за утриманням
заборгованості за виконавчими листами.

№ 29 Контроль і ревізія розрахунків за податками і платежами

Одним із важливих чинників розв’язання економічної кризи в суспільстві є
удосконалення системи оподаткування. Завдання ревізора — перевірити
правильність обчислення податків і платежів та своєчасність і повноту їх
сплати. Перевірці підлягає кожний вид податку і платежу. До основних
нетоварних розрахункових операцій належать розрахунки з бюджетом (із
фінансовими органами) за податки з обороту (акцизний збір, ПДВ тощо), з
прибутків, з доходу працівників та ін. Облік розрахунків з бюджетом
відображають на рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”, у
кредит якого записують суми, що підлягають внесенню в дохід бюджету, а в
дебет — внесені платежі.

Ревізор перевіряє правильність кореспонденції в обліку розрахунків з
бюджетом.

Зокрема, внески з прибутку до бюджету відображають щомісяця таким
записом: дебет рахунка 98 “Податки на прибуток”, кредит рахунка 641
“Розрахунки за податками”.

Сума ПДВ, що підлягає внесенню до бюджету, оформляється записом: дебет
рахунка 70 “Доходи від реалізації”, кредит рахунка 64 “Розрахунки за
податками і платежами”.

На суму податків, утриманих із заробітної плати робітників і службовців,
роблять запис: дебет рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці”, кредит
рахунка 64 “Розрахунки за податками і платежами”. На рахунку 642
“Розрахунки за обов’язковими платежами” ведеться облік розрахунків за
зборами (обов’язковими платежами), що справляються відповідно до чинного
законодавства.

У процесі ревізії вивчають акти перевірок, проведених державною
податковою адміністрацією, банком, Пенсійним фондом тощо. Крім того,
з’ясовують причини прострочення платежів, за чий рахунок віднесена пеня,
яких заходів вжито до винних осіб за несвоєчасне перерахування коштів.

Основними джерелами інформації для перевірки розрахунків з бюджетом є:
довідки і розрахунки, декларації за окремими видами платежів; виписки
банків і додані до них документи про перерахування належних сум у
бюджет; бухгалтерські записи на рахунку 64 “Розрахунки за податками і
платежами”, регістри синтетичного і аналітичного обліку, баланс та інші
види фінансової звітності.

Під час перевірки слід уточнити правильність виведення оборотів і сальдо
за кожним видом податків і платежів на кінець звітного періоду, для чого
дані аналітичного обліку кожного виду податку чи платежу порівнюють із
залишками в регістрах аналітичного обліку і Головній книзі за рахунком
64 “Розрахунки за податками і платежами” чи іншими рахунками. Якщо
виявлено неточності у розрахунках, слід вжити заходів щодо їх усунення і
з’ясувати, чи підприємство заплатило штрафи, пеню податковим
адміністраціям за неправильне визначення розміру платежу або його
прострочення. Штрафи і пеню слід стягувати з посадової особи, винної у
простроченні або у неправильному обчисленні платежу в бюджет.

Під час перевірки правильності вирахування і сплати окремих видів
податків керуються законодавчими актами про оподаткування прибутку
підприємств, про прибутковий податок з громадян, про податок на додану
вартість, про акцизний збір тощо.

Особлива увага приділяється правильності розрахунків з податків.
Основним джерелом надходження коштів до бюджету є податок з прибутку
підприємств відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств”. Об’єктом оподаткування є балансовий прибуток платника
податку. При цьому прибуток підприємства оподатковується за базовою
ставкою.

Для приховування прибутку або інших об’єктів оподаткування суб’єкти
підприємницької діяльності у декларації про доходи відображають значно
меншу, порівняно з фактичною, суму прибутку від господарської
діяльності. Заниження доходу (прибутку) або інших об’єктів оподаткування
полягає в тому, що в декларації про доходи відображаються всі операції,
але при цьому завищується собівартість продукції, у зв’язку з чим
зменшується загальний обсяг прибутку, який підлягає оподаткуванню.

Ревізор перевіряє правильність обліку валового прибутку, а відтак тієї
її частини, яка безпосередньо оподатковується. Тому зіставляють
ідентичність балансових даних про прибуток з його обліком у Головній
книзі, регістрах аналітичного обліку за рахунком 79 “Фінансові
результати”, за Звітом про фінансові результати. Необхідно впевнитися у
реальності сум з дебету і кредиту рахунків 70 “Доходи від реалізації”,
79 “Фінансові результати”, 90 “Собівартість реалізації”, а також у
законності витрат, включених у собівартість.

№ _30__ Контроль фінансових результатів діяльності підприємства

Результати фінансово-господарської діяльності підприємств визначається
на завершальній стадії виробничої діяльності – реалізації продукції
(виконаних робіт та наданих послуг).

Прибуток є основним критерієм оцінки діяльності підприємства, важливою
складовою частиною фінансових ресурсів.

Згідно з П(С)БО 15 доходи визначаються при збільшенні активу або
зменшенню зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

Операції з реалізацією продукції відіграють основну роль в формуванні
результатів господарської діяльності господарюючого суб’єкта, тому їх
достовірність повинна бути досить досить високою. При перевірці операцій
з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ревізор, з одного боку,
використовує внутрішні джерела доказів (розрахунки собівартості
реалізованої продукції, накладні на відвантаження готової продукції,
акти ліквідації основних засобів), а з іншого -змішані джерела доказів
(рахунки, виставлені господарюючим суб’єктом на оплату за відвантажену
продукцію і акцептовані покупцями у встановленому порядку).

Основним джерелом контролю є ф.2 “Звіт про фінансові результати”. Метою
складання звіту про фінансові результати с надання користувачам повної,
правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і
збитки від діяльності підприємства за звітний період. Принципи
підготовки Звіту про фінансові результати, його структура, зміст,
загальні вимоги до розкриття статей, методологічні основи відображення
господарських операцій у новій системі рахунків, викладених у ІІ(С)БО 3,
обумовлюють основні завдання контролю фінансових результатів діяльності
підприємства.

При перевірці операцій з обліку доходів від реалізації продукції
ревізору слід з’ясувати:

наявність наказу про облікову політику підприємства із зазначенням умов
визначення доходів від реалізації продукції;

визначення і відображення в бухгалтерському обліку і Звіті про фінансові
результати доходів і витрат відповідно до вимог МСБО.

напрямки діяльності підприємства, що приносять йому основний
дохід (прибуток).

правильність визначення і законність відображення
фактичного доходу від реалізації продукції;

законність і обгрунтованість створення резервів по сумнівних боргах;

правильність ведення аналітичного і синтетичного обліку по рахунках:

70,791,90,91,92,93.

взаємоузгодженість показників звіту про фінансові результати з даними
залишків і оборотів за відповідними рахунками (субрахунками) у Головній
книзі.

особливості методики визначення величини фінансового результату
(за видами діяльності підприємства шляхом зіставлення відповідних
сум доходів і витрат);

Оцінка доцільності й обгрунтованості обраних підприємством методів
обліку, які обумовлені його обліковою політикою і впливають на величину
фінансового результату.

правильністьі відображення в обліку і звітності доходів і витрат зіідно
з П(С)БО 15 “Дохід” і П(С)БО 16;”Витрати” за наступними критеріями:

-повнота відображення: чи враховані всі доходи і витрати;

-приналежність: чи дійсно відбиті доходи і витрати належать до
господарських операцій даною підприємства,

-оцінка: чи дійсно доходи і витрати оцінювалися
згідно з оголошеною обліковою політикою на прийнятній основі з
дотриманням принципу наступності;

-об’єктивність відображення: чи об’єктивно відображені доходи
і витрати

Здійснюючи перевірку господарських операцій з формування доходів, витрат
і фінансових результатів за видами діяльності підприємства, ревізор
повинен переконатися в тому, що:

І Всі операції враховані.

2. Всі операції правильно враховані й оформлені:

враховані у належному фінансовому періоді;

правильно підраховані;

враховані на відповідному рахунку (субрахунку);

правильно оформлені в Звіті про фінансові результати.

3.Усі враховані операції є дійсними.

№ _31__ Оцінка системи внутрішнього контролю

В економному і раціональному використанні матеріальних, трудових і
фінансових ресурсів, зміцнені госпрозрахунку важлива роль належить
внутрішньогосподарському контролю.

Функція внутрішньогосподарського контролю полягає у оперативному
інформуванні керівництва підприємства про нераціональні витрати
сировини, матеріалів, наявність браку продукції, розкрадання цінностей
тощо, тому стан внутрішньогосподарського контролю є об’єктом ревізії.
При цьому ревізор користується Законом України “Про підприємництво”,
Законом України “Про підприємство”, Законом України “Про
контрольно-ревізійну службу”, а також іншими нормативними актами, що
стосуються інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, розрахунків,
грошових коштів, касових і банківських операцій та інше.

Робота щодо забезпечення збереження суспільної власності на підприємстві
полягає не тільки в тому, щоб створити умови, які унеможливили б
крадіжки і зловживання, а також недопустимості безгосподарності і
марнотратства у зберіганні і витрачанні матеріальних і фінансових
ресурсів. Виконання цих функцій покладається на внутрішньогосподарський
контроль. Організація внутрішньогосподарського контролю покладена на
керівника і головного бухгалтера підприємства. Здійснюється він
безперервно працівниками підприємства відповідно до річного плану,
складеного головним бухгалтером і затвердженому керівництвом
підприємства, в якому планується перевірка:

трудової дисципліни і використання робочого часу працівниками;

місць зберігання грошових і матеріальних цінностей;

документування господарських операцій;

продукції в місцях її виробництва;

норм і нормативів витрачання ресурсів;

використання обладнання, виробничих площ тощо.

Важливим напрямом ревізії є перевірка стану інвентаризаційної роботи на
підприємстві. Перевіряючи виконання плану проведення інвентаризацій,
ревізор встановлює:

чи правильно визначено склад постійно діючої інвентаризаційної комісії і
чи затверджений він наказом керівника підприємства;

чи своєчасно результати інвентаризації відображаються в обліку;

чи розглядає особисто керівник підприємства матеріали інвентаризації не
пізніше десятиденного терміну після її завершення;

наскільки повно охоплені структурні підрозділи контролем;

які рішення прийнято за його результатами.

Ревізор перевіряє за даними бухгалтерського обліку нестачу і втрати від
псування цінностей по рахунку 947:чи в повному обсязі вони відображені;
як списані результати згідно рішень центральної інвентаризаційної
комісії, затверджених керівником підприємства (на витрати виробництва і
обігу, нарахування на матеріально-відповідальних осіб, на результати
фінансово-господарської діяльності).

Ревізор, користуючись документальними методичними прийомами, досліджує
ці операції і складає свої висновки. Використовує ревізор також дані
аналітичного і синтетичного обліку по рахунках “Розрахунки з персоналом
по інших операціях” 375, “Розрахунки по відшкодуванню матеріальних
збитків” 374, “Розрахунки по претензіях” 377, Розрахунки з різними
дебіторами”.

Своєчасність проведення внутрішнього контролю визначається зіставленням
дати за планом і часом їх здійснення, зазначеного у актах, кількість
ревізій встановлюється за поданими актами. Ревізор також виясняє, чи
розглядалися керівництвом підприємства і трудовим колективом результати
ревізій і перевірок у двотижневий термін і ефективність прийнятих рішень
щодо виявлених порушень, чи не було випадків приховування виявлених
порушень.

На завершення ревізору необхідно відобразити:

виконання плану поточного внутрішньогосподарського контролю;

прийняття рішень за результатами проведених перевірок і їх вплив на
якість господарювання;

правильність прийнятих рішень щодо порушень виявлених
внутрішньогосподарським контролем;

дієвість контролю за виконанням прийнятих рішень.

№__32_ Контроль стану бухгалтерського обліку і достовірності
фінансової звітності.

Необхідність контролю стану обліку і звітності обумовлюється тим,
що найбільш достовірним джерелом інформації про господарську
діяльність підприємства є дані бухгалтерського обліку і
звітності, за якими обчислюються платежі до державного і
місцевого бюджетів.

Основними аспектами ревізії стану обліку і звітності є:

застосування у обліку господарських операцій типової первинної
документації, затвердженої в установленому порядку Міністерством
статистики України;

правильність оформлення документації і своєчасність її подання до
бухгалтерії підприємства;

організація обробки первинної документації у бухгалтерії
підприємства;

дотримання методичних вказівок Міністерства фінансів України,
Міністерства статистики України та інших органів, по відображенню
господарських операцій і процесів на рахунках бухгалтерського
обліку;

достовірності звітності, яка подається у різні органи
господарського і державного управління, а також строки її
складання.

Первинні документи повинні складатись в момент здійснення
господарських операцій, а коли це не можливо – безпосередньо після
закінчення операцій.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів,
передачу їх у встановлені строки для відображення у
бухгалтерському обліку, за достовірність даних, за правильність
ведення реєстрів бухгалтерського обліку несуть особи, які складали
і підписали їх

Працівники обліку повинні контролювати документацію, яка надійшла
як з точки зору законності операцій, так і за формою
(правильність заповнення реквізитів, наявність відповідних записів
і т. ін., а також правильність арифметичних підрахунків).

Ревізор, користуючись документальними методичними прийомами,
перевіряє правильність відображення у бухгалтерському обліку
результатів інвентаризації, відповідно до положення про проведення
інвентаризації цінностей, затвердженого мінфіном.

Виявлені недоліки у проведенні інвентаризації та відображення її
результатів у бухгалтерському обліку ревізор висвітлює у акті
(висновку).

Особливо відповідальною роботою ревізора є перевірка достовірності
бухгалтерської звітності підприємства. Ревізор при цьому керується
положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в
Україні, а також інструкцією про порядок заповнення форм
бухгалтерської звітності, затвердженої мінфіном.

Фінансова звітність підприємства включає:

баланс (ф № 1)

звіт про фінансові результати (ф № 2)

звіт про рух грошових коштів (ф № 3)

звіт про власний капітал (ф № 4)

примітки до звітності.

Ревізор перевіряє достовірність фінансової звітності і своєчасність
її подачі відповідним органам.

Фінансова звітність повинна бути достовірною – не містити помилок
і перекручень, що здатні вплинути на рішення користувачів
звітності. Тому всі підприємства перед складанням річної звітності
повинні обов’язково проводити інвентаризацію своїх активів та
зобов’язань.

Звітність повинна забезпечувати можливість порівнювати звіти за
різні періоди та різних підприємств. Для надання такої можливості
наводяться дані за поточний та попередній звітні періоди та
розкривається в примітках до фінансових звітів інформація про
облікову політику підприємства.

Ревізор перевіряє правильність оцінки статей бухгалтерського
балансу та фінансової звітності.

Достовірність первинних документів встановлюється різними прийомами
контролю.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020