.

Методи і спеціальні прийоми ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
933 8281
Скачать документ

Реферат на тему:

Методи і спеціальні прийоми ревізії фінансово-господарської діяльності
підприємства

Метод ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств ґрунтується
на науковому діалектичному методі пізнання явищ, процесів, фактів. У
зв’язку з цим ревізія є системою способів і прийомів фактичного і
документального контролю, за допомогою яких досліджується і
перевіряється фінансово-господарська діяльність підприємства,
забезпечується перевірка збереження цінностей на об’єктах та
відповідність їх даним балансу (рис. 4).

Розглянемо послідовно прийоми і способи документальної перевірки
фінансово-господарських операцій, які тісно пов’язуються з методами
фактичного контролю.

Одним із методів фактичного контролю є інвентаризація
товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків, під
час якої не тільки здійснюються процедури перевірки фактичної наявності
цінностей, коштів, але й здійснюється їх документальне обґрунтування
(тобто порівняння фактичної наявності цінностей з обліковими даними).
Цей метод порівняння забезпечує перевірку достовірності облікових даних,
відповідність їх фактичній наявності товарно-матеріальних цінностей,
коштів та даним звіряння розрахунків.

Поряд з цим у системі фактичного контролю важливе місце займають методи
контрольно-вибіркового порівняння. Вони потребують спеціальних прийомів,
необхідних для розкриття фактів завуальованих розкрадань та спотворень
змісту і суті документів. Суть прийомів і способів
контрольно-вибіркового порівняння полягає в тому, що до кількості
фактичних залишків окремих видів (назв, сортів) цінностей за даними
інвентаризаційного опису попередньої інвентаризації додають кількість
цих цінностей за документами, що надійшла до наступної інвентаризації, і
віднімають кількість одиниць тих же цінностей, що відображені у
видаткових документах за цей період. Таким чином визначають максимально
можливий залишок цінностей. Порівнюючи цей залишок окремих видів (назв,
сортів) цінностей із даними інвентаризаційного опису наступної
інвентаризації, виявляють причини такого залишку у цьому описі для
приховування нестачі або встановлюють факти заниження залишків цінностей
порівняно з фактичними з метою приховування лишків чи реалізації
необлікованих цінностей, що не знайшли відображення в документах.

Контрольно-вибіркове порівняння у всіх випадках пов’язане з відновленням
кількісного обліку руху окремих видів (назв, сортів) цінностей за певний
інвентаризаційний період.

Різноманітністю цього контрольно-вибіркового порівняння є спосіб
перевірки руху цінностей за коротші, ніж звітні відрізки часу з
визначенням їх залишку після кожної операції (надходження чи вибуття
цінностей) або після закінчення робочого дня. Це дозволяє виявити
зловживання, які не можна виявити за допомогою інших способів ревізії.
Але при застосуванні зазначеного способу перевірки руху цінностей
необхідне подальше розслідування зловживань та обґрунтоване дослідження
письмових пояснень службових і матеріально відповідальних осіб.

Контрольні обміри обсягу операцій (робіт, послуг) є одним із прийомів
фактичного контролю, який застосовують під час ревізії для перевірки
діяльності виконаних будівельно-монтажних робіт, будівельних об’єктів
або перевірки дійсності послуг автомобільного транспорту.

Суцільне і вибіркове спостереження застосовують для перевірки дійсності
здійснення тих чи інших виробничих або господарських процесів. Ці
прийоми контролю необхідно обов’язково застосовувати під час ревізії
технологічного процесу на підприємствах промисловості та перевірки
обґрунтованості нормативів під час виробництва продукції, ефективності
використання виробничого обладнання та робочого часу.

Для того, щоб встановити, чи дійсно документ відображає зміст операції,
доцільно застосовувати прийоми і способи фактичної перевірки. Їх суть
полягає в тому, що після перевірки суті і змісту операції згідно з тим
чи іншим документом проводиться ще фактичне контрольно-ревізійне
дослідження її на місці здійснення. Для цього можна застосовувати
прийоми анкетування, тобто одержання від службових і матеріально
відповідальних осіб первинних відповідей-пояснень. Такий прийом контролю
передбачає одержання письмових і усних пояснень від тих або інших
працівників підприємства, що доповнить докази документальної перевірки
господарської операції.

У системі фактичної перевірки суті і змісту фінансово-господарських
операцій велике значення мають речові і письмові докази. Речовим
доказом, наприклад, може бути тара, в якій одержувались матеріали чи
сировина на складі або відправлялись ці цінності на виробництво, а
товарно-транспортні накладні чи лімітно-забірні картки, в яких
відображена кількість відповідних цінностей, будуть письмовим доказом
достовірності обсягу сировини і матеріалів, що відображені в зазначених
документах.

Одним із прийомів фактичної перевірки є система тестування, що найбільше
розповсюджена в зарубіжній практиці. Тести такого контролю можуть
здійснюватись як на відповідність, так і на спрямованість.

Методи перевірки облікової документації (рис. 4) можна згрупувати за
ознаками перевірки фінансово-господарських операцій; за глибиною і
способами перевірки; за сутністю і змістом перевірки документів; за
способом перевірки облікової кореспонденції й облікових реєстрів. Усі ці
методи під час ревізії використовуються не ізольовано, а у тісному
взаємозв’язку. Розглянемо в комплексі сукупність цих методів перевірки
облікової документації.

Перевірка фінансово-господарських операцій за ознаками включає в себе
способи суцільної, вибіркової і комбінованої перевірки операцій
облікових документів.

При суцільному способі перевірки в ревізійний період перевіряють зміст
усіх звершених операцій, оформлених у первинних і зведених документах,
правильність їх відображення в облікових реєстрах на відповідних
рахунках бухгалтерського обліку. В умовах великого обсягу господарських
операцій цей спосіб перевірки є занадто працеємним і застосовується під
час ревізії на тих ділянках діяльності підприємства, де виявлені
зловживання і необхідно визначити повну суму матеріального збитку.
Операції з коштами і їх рухом, непродуктивні витрати, операції,
пов’язані з розрахунком з бюджетом, документи і записи на рахунках, де
відображаються результати інвентаризації, а також заключні записи при
складанні річного звіту перевіряють суцільним способом.

При вибірковому способі із всієї сукупності операцій і документів
перевіряють тільки їх частину (у тому числі за декілька днів у кожному
місяці). Вибірка під час ревізії – це процес вибору й аналізу частини
всієї сукупності даних з метою одержання відповідної оцінки. Для
ефективності вибіркового методу доцільно забезпечити надійну
вірогідність відбору документів і записів на рахунках бухгалтерського
обліку в облікових реєстрах, поділити їх на окремі однорідні групи, які
називаються сукупністю. Отже, сукупність – це набір окремих груп
(підсукупностей) і елементів.

Під час ревізії елементами вибіркової перевірки можуть виступити статті,
бухгалтерські записи, із яких здійснюють вибірку. При цьому повинна
забезпечуватись репрезентивність (представництво) вибіркової перевірки
для даної сукупності. Для представлення сукупностей уся облікова
документація розбивається на однорідні масиви даних за різними ознаками
(залежно від характеру документів, бухгалтерських записів, матеріально
відповідальних осіб). Наприклад, якщо ревізор перевіряє інформацію про
дебіторську заборгованість, більшу за певну визначену суму, то дослідною
документацією буде сукупність усіх бухгалтерських документів, записів,
що стосуються цих розрахунків із дебіторами, але не менше ніж на
обумовлену суму.

При вибірковій перевірці масових документів необхідно також визначити
періоди, в яких порушення найбільш ймовірні. У цьому випадку особливу
увагу звертають на перевірку документів останніх місяців кварталу або
року, під час проведення інвентаризації цінностей, коштів і розрахунків,
на записи операцій, де найчастіше можуть виникати порушення.

Але при всій перевазі вибіркового способу перевірки господарських
операцій у тому випадку, коли будуть встановлені факти зловживань чи
інших порушень суті і змісту операцій, ревізор забезпечує перевірку
документів суцільним способом.

Комбінований метод поєднує прийоми суцільної і вибіркової перевірки
облікової документації у взаємозв’язку і взаємообумовленості цих
прийомів. Ревізор, виходячи з конкретних ситуацій, змісту документів і
залишків цінностей в облікових реєстрах і керуючись Інструкцією про
порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною
службою в Україні, визначає послідовність прийомів і способів контролю
фінансово-господарських операцій.

За глибиною перевірки фінансово-господарських операцій вона може бути
загальною і детальною. При цьому можуть використовуватись як суцільний,
так і вибірковий або комбінований методи контролю.

Суть загальної перевірки полягає в тому, що вона проводиться на підставі
аналізу узагальнюючих показників та використання даних синтетичного
обліку, балансу і звітності. Але обмежуватись під час ревізії тільки
методами загальної перевірки не можна, тому що необхідне глибоке і
обґрунтоване дослідження фінансово-господарських операцій. У зв’язку з
цим загальна перевірка доповнюється детальною, за допомогою якої більш
повно і ґрунтовно досліджуються фінансово-господарські операції на
підставі ретельного вивчення первинних документів і даних аналітичних
облікових реєстрів. Детальна перевірка особливо важлива для перевірки
руху цінностей в аналітичному розрізі за даними складського кількісного
і бухгалтерського кількісно-сумового обліку цінностей.

За способами перевірки документів вона поділяється на такі способи і
прийоми: зустрічна перевірка документів, перевірка суті і змісту
первинних документів і порівняння їх з даними зведених документів,
арифметична перевірка.

BFz

??~?рки документів застосовують під час ревізії для виявлення фактів
неповного або несвоєчасного оприбуткування цінностей, спотворення під
час їх списання, встановлення приписок у документах. У наших
дослідженнях цей метод контролю трактується як засіб порівняння
показників одних документів з їх копіями або засіб порівняння декількох
документів, які мають відношення до однієї і тієї ж процедури
надходження або вибуття цінностей.

Зустрічна перевірка може бути як внутрішньою, так і зовнішньою. При
внутрішній зустрічній перевірці для контролю використовується
інформація, яка формується безпосередньо на підприємствах. Зовнішня
зустрічна перевірка, навпаки, потребує використання облікової
інформації, яка формується в двох чи більшій кількості підприємств.
Поряд із таким трактуванням суті і змісту поняття зустрічної перевірки
ряд авторів визначають її як метод зіставлення первинних документів або
облікових записів підприємства, на якому проводиться ревізія, з даними
інших підприємств.

Поряд з методами зустрічної перевірки документів під час ревізії
перевіряють їх суть і зміст та порівнюють з даними зведених документів
(виписок банку, звітів матеріально відповідальних осіб та ін.). Також
використовують арифметичну перевірку. Для цього перевіряють правильність
підрахунків і підсумків у документах, визначення оборотів і сальдо в
облікових реєстрах. Ця перевірка потребує використання засобів сучасної
обчислювальної техніки.

Залежно від ознак перевірки документів під час ревізії використовують
такі способи: перевірка надійності, достовірності формування та
законності відображення в них операцій; логічна, хронологічна і
систематична перевірка документів.

Сутність перевірки надійності полягає в тому, що бухгалтерська
інформація розглядається під час ревізії шляхом встановлення її
обґрунтованості, що дає можливість ревізору повністю покластись на діючу
систему документального забезпечення. Способи перевірки достовірності
документів є визначенням повноти і правильності відображення у
документах фінансово-господарських операцій. Перевірка законності
операцій, відображених у документах, полягає у тому, що вони
досліджуються під час ревізії з точки зору нормативно-правового
регулювання і виявлення порушень нормативно-правових актів.

Способи аналітичної й економічної перевірки полягають у тому, що під час
ревізії застосовують прийоми порівняння фактичних (облікових, звітних)
даних із нормативними, плановими чи прогнозованими показниками. Особливо
це необхідно застосовувати до прийомів аналітичного групування тих або
інших показників за однорідними ознаками. Під час аналітичної перевірки
здійснюється розкладання операцій за окремими елементами, між ними
встановлюються взаємозв’язки, а також виявляються виплив факторів на
операційні процеси, що дає можливість визначити негативні ділянки при
здійсненні тих або інших процесів. Ефективність операцій, пов’язаних із
рухом сировини і матеріалів, виробництвом і реалізацією продукції,
технологічним процесом, перевіряють із застосуванням прийомів
економічної перевірки, що ґрунтується на розрахунках доцільності
здійснених операцій та використанні матеріальних, грошових і трудових
ресурсів.

У практиці зустрічаються випадки нестач і розкрадань за рахунок виписки
безтоварних документів на відпуск цінностей, які в дійсності не
відпускалися, або виписки одних цінностей (сортів цінностей), а видачі
інших. У зв’язку з цим виникає необхідність застосування методів
логічного дослідження операцій, пов’язаних із надходженням і вибуттям
цінностей. Логічна перевірка ґрунтується на законах логіки, що
використовуються під час ревізії у взаємозв’язку з іншими способами
перевірки документів і господарських операцій. Під час логічної
перевірки застосовують методи зіставлення операцій за даними періодів
складання документів, що дає можливість здійснювати перевірку руху
цінностей не тільки за звітними періодами. Це дозволяє виявити, чи
відповідають факти здійснення операцій їх логічному змісту. Перевіряючи,
наприклад, лімітно-забірні картки на витрачання матеріалів і сировини на
виробництві, за допомогою логічних процедур можна виявити
невідповідність цих компонентів у готовій продукції. 

Сутність хронологічного і систематизованого способів перевірки
обґрунтовує послідовність системи перевірки облікової інформації. При
хронологічному способі перевірки документи перевіряють у такому порядку,
як вони згруповані при їх бухгалтерській обробці. Але такий спосіб є
надто працеємним і потребує одночасного використання великої кількості
нормативно-правових і інструктивних матеріалів.

Систематизований спосіб перевірки документів передбачає застосування
прийомів контролю в систематизованому порядку і послідовності перевірки
операцій. Наприклад, спочатку перевіряють касові операції, потім
банківські, рахункові, виробничі і т. д. Недоліком цього способу є те,
що під час перевірки документів дуже важко забезпечити інформаційні
зв’язки між різними операціями.

Широкий спектр перевірки мають прийоми, що регламентуються залежно від
способів порівняння документів із обліковими реєстрами, та прийоми
перевірки кореспонденції рахунків. Цей комплекс способів і прийомів
контролю, що використовують під час ревізії, включає в себе: зіставлення
даних документів з обліковими реєстрами, взаємний контроль операцій,
перевірку обґрунтованості кореспонденції рахунків і відображення її в
облікових реєстрах, зіставлення облікових реєстрів з даними Головної
книги, балансу і показників звітності.

Сутність зіставлення даних документів з обліковими реєстрами ґрунтується
на принципах їх взаємозв’язку, тому що бухгалтерські записи в облікових
реєстрах (незалежно від їх форми) обґрунтовуються тільки документами. Їх
перевірка під час ревізії здійснюється одночасно із записами в облікових
реєстрах. Це пояснюється тим, що правильно оформлений документ, який
правильно відображає фінансово-господарську операцію, може знайти
неправильне відображення в облікових реєстрах. І навпаки, бухгалтерські
записи можуть складатися на підставі недоброякісних документів. Тому
ревізійне дослідження документів повинно здійснюватись у взаємозв’язку з
бухгалтерськими записами, що відображені в облікових реєстрах.

За обліковими рахунками, бухгалтерськими реєстрами, картками (книжками)
і відомостями аналітичного обліку перевіряють достовірність і повноту
бухгалтерських записів, погодженість загальних і часткових даних за
кореспонденцією рахунків. У всіх випадках необхідно досліджувати й
аналізувати сутність кореспонденції рахунків, порівнюючи її з первинними
документами. Особливу увагу під час перевірки необхідно приділяти
недоцільним і додатковим записам, які не витікають із сутності
документів.

Перевірка документів, що здійснюється одночасно з перевіркою записів в
облікових реєстрах, може здійснюватись за двома варіантами: від
первинного документа до балансу або, навпаки, від балансу до документа
(рис. 5).

Під час першого варіанта перевірка облікової документації здійснюється
за схемою: первинні документи –> зведені документи (звіти матеріально
відповідальних осіб, виписки банків, журнали реєстрації первинних
документів) –> аналітичні облікові реєстри (накопичувальні і
розроблювальні відомості) –> зведені облікові реєстри –> Головна книга
–> баланс і дані фінансової (бухгалтерської) звітності.

Рис. 5. Послідовність процедур контролю під час перевірки облікової
документації

Другий варіант перевірки облікової документації здійснюється за схемою:
баланс і фінансова (бухгалтерська) звітність –> зведені облікові
реєстри –> аналітичні облікові реєстри (накопичувальні, групувальні і
розроблювальні відомості) –> зведені документи (звіти матеріально
відповідальних осіб, виписки банків, реєстраційні журнали первинних
документів) –> первинні документи.

Порівняно з першим, другий варіант документальної перевірки має
переваги, тому що дає можливість ревізору ще на початку цієї перевірки
визначити, що і як потрібно далі перевіряти, на яку облікову
документацію необхідно звернути особливу увагу. Крім того, це дозволяє
на попередній стадії перевірки здійснити логічний аналіз статей балансу
і показників фінансової звітності, а потім перевірити їх документальне
забезпечення.

У ревізійній практиці застосовується і третій комбінований варіант
документальної перевірки фінансово-господарських операцій. Суть його
полягає в тому, що залежно від фінансово-господарських операцій ревізор
здійснює комбіновану перевірку облікової документації.

Взаємний контроль операцій ґрунтується на принципах подвійного запису
операцій в облікових реєстрах. Під час перевірки здійснюється взаємне
зіставлення (за дебетом і кредитом) операцій, що відображені в різних
облікових реєстрах.

Принципи документальної перевірки у всіх випадках потребують
застосування методів зіставлення даних облікових реєстрів з даними
Головної книги, балансу і показниками звітності.

Отже, метод ревізії включає в себе сукупність взаємопов’язаних способів
і прийомів контролю фінансово-господарської діяльності підприємства та
збереження цінностей на його об’єктах. Характерною особливістю ревізії
фінансово-господарської діяльності підприємства є те, що способи і
прийоми вивчення цієї діяльності обґрунтовуються на документальних,
облікових, звітних і фактичних показниках.

Список літератури

Атанасян Г.А., Голубятников С.П. Судебная бухгалтерия: Учебник. – М.:
Юрид. лит., 1989. – 352 с.

Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю: Підручник. – К.:
Вища школа, 1994.

Белуха Н.Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства. – М.:
Финансы и статистика, 1992.

Белуха Н.Т. Ревизия и контроль в торговле. – М.: Экономика, 1998.

Бутинець Ф.Ф. Контроль і ревізія. – Житомир, 2000.

Вітвіцька М.О. Контроль і ревізія. – К., 1999.

Егорова С.К. Контроль и ревизия в бытовом обслуживании. – М.: Финансы и
статистика, 1990.

Завгородній В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в
умовах ринку. – К.: БМУ Інформ, 1995.

Казарина А.Х. Выявление скрытых хищений путем ревизий и проверок,
организуемых в процессе осуществления общественного надзора прокуратуры
// Выявление скрытых хищений. – М., 1981.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020