.

Класифікація суб’єктів господарювання за певними ознаками (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
299 2776
Скачать документ

Реферат на тему

Класифікація суб’єктів господарювання за певними ознаками

Для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого
управління підприємствами виключно важливим є їх чітка і повна
класифікація за певними ознаками. Так, за кваліфікаційною ознакою в
залежності від форми власності розрізняють приватні, колективні,
державні та спільні підприємства, а за правовим статусом і формою
господарювання — одноосібні, кооперативні, орендні, господарські
товариства.

Приватними є підприємства, що засновані на власності майна окремих
громадян, з правом найму робочої сили. До цього виду відносять також
індивідуальні та сімейні підприємства. Вони базуються відповідно на
власності майна однієї особи або членів однієї сім’ї, виключно їх
особистій праці. Колективне — це таке підприємство, що грунтується на
власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого
статутного товариства або громадської організації. В Україні
функціонують державні та державно-комунальні підприємства. Їх майно
вважається відповідно власністю загальнодержавних чи
адміністративно-територіальних одиниць. Майно, що закріплене за
державним підприємством, належить йому на праві повного господарського
відання. Здійснюючи це право, державне підприємство володіє,
користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд,
вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному
законодавству та статуту підприємства. Відчуження від держави засобів
виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним
підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через
біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом
державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного
майна кошти направляються виключно на інвестиції.

Організація фінансів є різною на державних і приватних підприємствах, в
той же час різноманітність підприємств недержавної форми власності теж
має свої особливості в процесі організації і функціонування фінансів.

Якщо підприємство засноване на базі об’єднання майна різних власників
(юридичних осіб та громадян), то його називають спільним підприємством
(зі змішаною формою власності). На підприємстві із змішаною формою
власності капітал може належати також підприємцям двох або декількох
країн. Їх реєстрація здійснюється в країні одного з засновників такого
підприємства, це зумовлює місце знаходження його штаб-квартири. Якщо
метою створення змішаного підприємства слугує спільна підприємницька
діяльність, то його називають спільним. Саме такі численні спільні
підприємства функціонують у різних галузях народного господарства
України.

Існує також класифікація підприємств (фірм) за правовим статусом і
формою господарювання. Одноосібне підприємство є власністю однієї особи
або родини; воно несе відповідальність за свої зобов’язання усім майном
(капіталом). Кооперативні підприємства (кооперативи) — це добровільні
об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої
діяльності. Характерною ознакою є особиста участь кожного в діяльності,
використання власного або орендованого майна. В економіці України
функціонують два основних типи кооперативів: виробничі і споживчі.

Орендні підприємства — засновані на договірних умовах щодо тимчасового
володіння і користування майном, що необхідне орендатору для здійснення
підприємницької діяльності. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові
комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів
(філіалів, цехів, дільниць), а також окремі одиниці майна.

Господарські товариства являють собою певні об’єднання підприємців. У
більшості країн з ринковою економікою такі товариства залежно від
характеру інтеграцій (осіб чи капіталу) та міри відповідальності за свої
зобов’язання (повна чи часткова) поділяються на повні, з обмеженою
відповідальністю, з додатковою відповідальністю, командитні і
акціонерні. 

Повне товариство ( товариство з повною відповідальністю), всі учасники
якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну
відповідальність за зобов’язання підприємства усім майном. 

Установчий договір про повне товариство повинен визначати розмір частки
кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх
участі у справах товариства.

Якщо при виході учасника з повного товариства це товариство
зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно
до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою
товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній
формі. Учаснику, який вибув, сплачується належна йому частина прибутку,
одержаного товариством у даному році. Майно, передане учасникам
товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без
винагороди. 

Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не
вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині
несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на
яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення.
Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того,
виникли вони після чи до його вступу до товариства. Учасник, який
сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресною
вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним
відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю вважається таке, що має
статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається
засновницькими документами, учасники цього товариства несуть
відповідальність в межах їх вкладів.

Учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов’язаннями
товариства також у межах невнесеної частини вкладу. Установчі документи
товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити відомості про
розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення
ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові
внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді,
вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено
установчими документами. 

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд,
розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100
мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної
плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою
відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою
відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести до статутного
фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу.
Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами,
виданими банківською установою. 

Учасник зобов’язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після
реєстрації товариства. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю,
який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти
учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком
учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими
документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються
переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її
відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в
іншому погодженому між ними розмірі. 

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому
виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці
у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік,
в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто
повністю або частково в натуральній формі. 

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку,
одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно,
передане учасником товариству тільки в користування, повертається в
натуральній формі без винагороди. 

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство,
статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими
документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його
боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум
– додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному
розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності
учасників передбачається в установчих документах. 

Командитним є товариство, яке, поряд з членами з повною
відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність
котрих обмежується особистим вкладом у майно такого підприємства. 

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з
повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за
боргами товариства. 

Установчий договір про командитне товариство повинен включати розмір
часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і
порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. В
установчому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний
розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок
внесення ними вкладів. Вкладник може вступити до командитного товариства
шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. 

Вкладники командитного товариства мають право: 

– діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності
доручення і згідно з ним; 

I

?

?

гати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною
відповідальністю) у разі ліквідації товариства; 

– вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення
можливості перевірки правильності їх складення.

Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків
майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент
реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не
менше 25 відсотків свого внеску. 

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки
учасниками з повною відповідальністю. У командитному товаристві, де є
тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами
здійснюється цим учасником самостійно. Вкладники не вправі перешкоджати
діям учасників з повною відповідальністю по управлінню справами
командитного товариства. 

Командитне товариство, крім підстав реорганізації і ліквідації,
припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною
відповідальністю. При вибутті усіх вкладників учасники з повною
відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в
повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства,
необхідно внести відповідні зміни до установчого договору і державного
реєстру. 

Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи і виручку від
продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці
найманих працівників товариства і виконання обов’язків перед банками,
бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між
вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з
повною відповідальністю у порядку і на умовах, передбачених цим Законом
та установчим договором. У разі недостатності коштів товариства для
повного повернення вкладникам їх вкладів наявні кошти розподіляються між
вкладниками відповідно до їх долі у майні товариства.

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне
товариство. Головним атрибутом такого товариства слугує акція — цінний
папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь в
статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на
участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання
частки прибутку у вигляді дивіденду та участь в розподілі майна при його
ліквідації. Акціонерні товариства на території України створюються і
діють відповідно до Закону України “Про господарські товариства”.
Акціонерні товариства — невід’ємна частина ринкової економіки. Цінні
папери, що ними випускаються, розміщуються між підприємствами, а також
окремими громадянами. Акціонування — це один із способів приватизації.
Акціонерне товариство створюється засновником в особі національних і
іноземних юридичних і фізичних осіб, число яких не обмежується.
Акціонерні товариства можуть бути відкритого і закритого типу. Різниця
між ними заключається у тому, що статутний капітал акціонерного
товариства відкритого типу формується шляхом продажу акцій у формі
відкритої підписки, а в акціонерних товариствах закритого типу статутний
капітал створюється тільки за рахунок внесків засновників, тобто акції у
відкритий продаж не надходять. В акціонерних товариствах відкритого типу
акції можуть передаватись із рук в руки без згоди інших акціонерів, тоді
як в акціонерних товариствах закритого типу акції переходять із рук в
руки тільки за згодою більшості інших акціонерів (якщо інше не
передбачено статутом). Число і склад акціонерів акціонерного товариства
відкритого типу не обмежуються. В акціонерному товаристві закритого типу
число акціонерів, які володіють звичайними акціями, не повинно
перевищувати 50%.

Кожне акціонерне товариство володіє повною господарською самостійністю
як в оплаті праці, так і в ціноутворенні, порядку розподілу чистого
прибутку. При цьому акціонерне товариство несе відповідальність за
своїми зобов’язаннями усім майном, але не несе відповідальності щодо
зобов’язань акціонерів. Акціонерне товариство є юридичною особою, воно
має право здійснювати будь-які види господарської діяльності із законом.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю АТ здійснюється
ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Ревізійна
комісія складає висновок за річними звітами та балансами. Без висновку
ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати
баланс. Якщо акціонерне товариство не несе відповідальності стосовно
зобов’язань акціонерів, то акціонери відповідають за зобов’язаннями
товариства тільки в межах особистого вкладу в капітал. Акціонери не
мають права вимагати повернення своїх вкладів, крім випадків,
передбачених статутом акціонерного товариства.

Будь-яке акціонерне товариство має право не тільки брати участь у
капіталі інших товариств, але й відкривати філіали та представництва (в
тому числі і за кордоном), а також дочірні товариства. Філіали і
представництва складають власний баланс, який входить до складу балансу
акціонерного товариства. Філіали і представництва відповідають за
зобов’язання акціонерного товариства, а останні несуть відповідальність
за їхні зобов’язання.

Дочірнє товариство — це товариство, в якому придбано 50% акцій АТ плюс
одна акція. Таке товариство діє як самостійна комерційна установа.
Дочірнє товариство не відповідає за борги основного товариства. 

3. Особливості організації і функціонування фінансів різних форм
власності та видів діяльності 

Принципи функціонування фінансів підприємств єдині для всіх видів і форм
підприємницьких структур. Проте в організації фінансів, структурі джерел
фінансових ресурсів, розподілі й використанні одержаного прибутку,
взаєморозрахунків з бюджетом є певні відмінності. Ці відмінності
пов’язані з формою власності, видом діяльності, технологічними
особливостями процесу виробництва товарів, виконання робіт та надання
послуг. 

Залежно від форми власності підприємства поділяються на державні та
недержавної форми власності. Останні, в свою чергу, поділяються на
орендні, акціонерні, кооперативні, спільні, індивідуальні та інші.
Особливості функціонування фінансів тут пов’язані насамперед із
джерелами формування й використання фінансових ресурсів.

На підприємствах державної форми власності при їх створенні
використовуються бюджетні кошти. Держава є власником цих ресурсів і лише
тимчасово передає право володіння і розпорядження ними керівництву
підприємства, з яким укладається відповідний контракт. Державні
підприємства як джерело фінансових ресурсів можуть використовувати
банківський кредит, державні дотації тощо. Прибуток, одержаний в
результаті господарської діяльності, є власністю держави й
використовується відповідно до чинного законодавства. Прибуток, що
залишається у державного підприємства після сплати податків та інших
платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить у розпорядження трудового
колективу підприємства. Частина цього прибутку передається у власність
членів трудового колективу в порядку і розмірах, визначених
законодавчими актами України. Сума прибутку, що належить членові
трудового колективу, утворює його вклад. На суму вкладу членові
трудового колективу, за його бажанням, може бути видано акції. Держава
може застосовувати й інші форми регулювання діяльності підприємств
державної та комунальної власності.

Організація фінансів підприємств недержавної форми власності
характеризується більшою можливістю щодо формування та використання
фінансових ресурсів. Вони можуть залучати кошти засновників підприємства
за допомогою випуску акцій, як пайові внески, спонсорські кошти,
фінансові допомоги як держави, так і недержаних фінансових інститутів.
Результати господарської діяльності, тобто сума одержаного прибутку, є
власністю акціонерів або засновників підприємства. Після сплати податків
прибуток використовується відповідно до рішень власників підприємства.

Особливості організації фінансів визначаються також характером
виробництва, тобто технологічними особливостями виробництва, залежністю
виробництва від природних чи кліматичних умов. Так, наприклад, у легкій
промисловості структура фондів фінансових ресурсів відрізнятиметься від
загальної у промисловості. Тут високою буде питома вага ресурсів,
сконцентрованих в обігових коштах, оскільки в цій галузі в собівартості
продукції є значні затрати сировини і матеріалів, значно вищі затрати на
оплату праці. 

Різна фондомісткість і матеріаломісткість деяких видів виробництва
визначає структуру затрат на виробництво і реалізацію продукції,
співвідношення основних фондів і обігових коштів, а це, в свою чергу,
визначає різну потребу в фінансових ресурсах. На підприємствах із
тривалим виробничим циклом (суднобудування, літакобудування), а також із
сезонним характером виробництва (сільське господарство) виникає потреба
в додаткових фінансових ресурсах, що зумовлює залучення коштів у формі
банківського кредиту. Це, в свою чергу, призводить до зростання
собівартості продукції, оскільки кредитні ресурси є платними.

Особливості виробничого процесу в деяких видах підприємницьких структур
впливають на швидкість обігу фінансових ресурсів, структуру грошових
фондів, що обслуговують цей процес, взаємовідносини підприємницьких
структур із бюджетом і позабюджетними централізованими фондами. 

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020