КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Державний реєстр прав на нерухоме майно. Правові основи кадастру
нерухомості
План
Державний реєстр прав на нерухоме майно.
Правові основи кадастру нерухомості
1. Державний реєстр прав на нерухоме майно
Враховуючи тенденцію швидкого збільшення кількості власників та
землекористувачів, а також зростання кількості операцій із земельними
ділянками (купівля-продаж, оренда, застава, передача в спадщину),
великого значення набуває проблема управління земельними ресурсами,
державний контроль за їх використанням та охороною. Без реєстрації землі
неможливе наведення порядку з її обліком та оподаткуванням, забезпечення
органів влади достовірною інформацією про стан земельного фонду. Тому
було проведено низку заходів щодо створення єдиної системи реєстрації
землі та нумерації земельних ділянок для ведення земельного кадастру:
розроблено індексну карту та розпочато кодування земельних ділянок із
застосуванням класифікатора об’єктів власності
адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) для забезпечення
міжвідомчої уніфікації кадастрового номера кожної земельної ділянки.
Державна реєстрація – це юридичне посвідчення нової земельної ділянки
або змін у її правовому режимі, яке здійснюється внесенням встановлених
чинним законодавством записів її фізичних або юридичних характеристик до
державного земельного кадастру, присвоєнням ідентифікаційного
(кадастрового) номера й видачею відповідного документа про реєстрацію
земельної ділянки або зміни у її правовому режимі.
Індексна кадастрова карта – спеціальна карта (план) розміщення
кадастрових облікових одиниць в межах адміністративно-територіальних
утворень, яка містить межі облікових одиниць та їх нумерацію.
Можна вказувати дані про видачу дубліката правовстановлюючих документів
на земельну ділянку та причину його видачі. Дані картки слід нумерувати
по кадастрових номерах земельних ділянок, а в кінці – вказувати дату
заповнення та її реєстрації. Та трапляються випадки, коли при переході
права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку
або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а
право користування на підставі договору оренди. При переході права
власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не
можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право
користування земельною ділянкою, на якій розташовано будівлю чи споруду.
Процедура реєстрації передбачає збір великого обсягу інформації як про
власника, так і про земельну ділянку, вимагає чималих коштів для ведення
інженерно-геодезичних знімань, виготовлення кадастрової справи, що не
всім, образно кажучи, “по кишені”, а процедура оформлення документів
потребує від одного до шести місяців. Тому на сьогодні важко створити
банк даних без жодних упущень.
Державна реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна діє на
всій території України і є обов’язковою для виконання всіма
міністерствами, відомствами, місцевими органами виконавчої влади та
органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та
організаціями, незалежно від форм власності.
Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації та експертної
оцінки підлягають об’єкти нерухомості, розташовані на всій території
України (у населених пунктах, військових містечках, військових частинах,
аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, на дорогах,
полігонах тощо). Тобто об’єкти нерухомості, незалежно від того, де вони
розташовані – чи в населених пунктах, чи за межами населених пунктів (на
дорогах, у лісах, заказниках), – підлягають державній реєстрації в бюро
технічної інвентаризації та експертної оцінки, і ця реєстрація є
обов’язковою.
Якщо окремим об’єктам нерухомого майна не присвоєно адреси, а це можливо
в невеликих селах, на дорогах, в лісах чи в полі, бюро технічної
інвентаризації та експертної оцінки не може проводити державну
реєстрацію права власності на ці об’єкти. Відповідно до ст. 37 Закону
України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські
ради вирішують питання про присвоєння чи зміну адреси об’єктам
нерухомого майна на їх територіях.
У межах адміністративного району державна реєстрація права власності на
об’єкти нерухомого майна ведеться в єдиному реєстрі.
&
ризації та експертної оцінки. Але, не зареєструвавши право власності на
об’єкт нерухомого майна, власник не має права і можливості провести його
відчуження, спадкоємці не можуть отримати право власності на успадковане
нерухоме майно, тобто, якщо право власності на об’єкт нерухомого майна
не зареєстроване в бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки,
ним не можна розпорядитися.
Реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна проводиться на
підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників
нерухомого майна.
2. Правові основи кадастру нерухомості
У кадастрі нерухомості обліку, оцінці та реєстрації правового статусу
кадастрового об’єкта повинні підлягати земельні ресурси різного
цільового призначення та будівлі і споруди, що розташовані на певних
земельних ділянках.
У кадастрову систему будуть входити землі сільськогосподарського
призначення, земельні ділянки під будовою, рекреаційних зон, дач,
гаражів тощо.
Наступним важливим компонентом будуть технічні та економічні дані про
будівлі та споруди і правовий статус відносно них.
Отже, кадастр нерухомості буде містити достовірні дані про правовий
статус, кількісну, якісну та економічну оцінку, а також
моніторингово-прогнозну інформацію про кадастрові об’єкти.
Правовий статус буде становити собою інформацію про право володіння,
користування чи оренди об’єкта, про чітко зафіксовані геометричні
параметри (межі) об’єкта.
Облік кількості і якості кадастрових об’єктів повинен вестися відповідно
до існуючих вимог, з відображенням фактичного стану, який склався на час
користування чи експлуатації нерухомості. Основною обліковою одиницею
кадастру нерухомості є земельна ділянка з визначеними межами та правовим
статусом.
Економічна оцінка об’єктів кадастру буде становити собою систему різних
показників (балів, коефіцієнтів тощо) і вартісних показників у грошовому
вираженні, які відображають оцінну вартість об’єкта з урахуванням затрат
на його ефективне використання, також грошову ціну цього об’єкта з
урахуванням формуючого ринку на нерухомість, де основним критерієм є
попит і пропозиція.
З метою ефективного управління нерухомістю, об’єктивного оподаткування
та підвищення якості моделей прогнозування соціально-економічних явищ,
кадастр нерухомості повинен містити моніторингову інформацію. Така
інформація дозволить внести певні корективи в процеси управління
територіями, дати об’єктивну економічну та екологічну оцінку процесам,
які розвиваються на даній території. Для цього кадастрі повинен
міститися блок порівняльного аналізу та аналітичного прогнозу.
Інформаційне забезпечення функціонування системи кадастру нерухомості
повинно здійснюватися створенням єдиного державного банку даних, який би
охоплював всі рівні адміністративно-територіальних утворень від
сільської (селищної) ради до району, області, держави.
Важливим аспектом в цьому є формування банку даних. Слід зауважити, що
різні організації мають достовірною інформацією про певні параметри
кадастрових об’єктів. Звідси на підставі цивільно-правових угод або
інших нормативних документів повинен формуватися банк даних з первинної
інформації відповідних служб організацій, відомств, підрозділів різних
форм власності. При цьому подана інформація повинна бути
стандартизованою.
Відповідальність за достовірність поданої інформації повинен нести
власник цієї інформації або власник чи користувач об’єкта, який надав цю
інформацію.
Інформація, яка існує в центрах кадастру нерухомості, може подаватися
державним, приватним, іноземним організаціям та установам, а також
окремим фізичним особам на основі прийнятих у державі нормативних
документів. Однак в деяких випадках можуть бути встановлені обмеження
використання конфіденційної інформації.
Існуючі сьогодні державні структури повинні б виконувати певні функції
при формуванні і організації кадастру нерухомості.
З цією метою визначені функції державних органів влади при формуванні
кадастру нерухомості. Для координації діяльності різних міністерств,
відомств, підприємств та організацій, розробки нормативно-правової,
методичної та технічної документації з питань створення та ведення
кадастру нерухомості, організації і управління регіональними та
місцевими структурними підрозділами кадастру нерухомості, координації
міжнародних зв’язків та державних програм в галузі кадастру нерухомості
передбачено створення Національного агентства з кадастру нерухомості.
На Державний комітет України по земельних ресурсах могли б бути
накладені функції надання необхідних даних земельного кадастру для
ведення кадастру нерухомості.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
