Реферат на тему:
Оцінка землекористування при формуванні стратегії територіального
розвитку. Державний земельний кадастр, як функція державного управління
земельними ресурсами
1. ОЦІНКА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ПРИ ФОРМУВАННІ СТРАТЕГІЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО
РОЗВИТКУ
Сучасний стан соціально-економічної системи потребує запровадження
стратегічного планування процесами територіального розвитку. Побудова
стратегії територіального розвитку можлива за умови оцінки його базису
на комплексній основі з урахуванням усіх особливостей землекористування.
Оцінка землекористування визначається як процес виявлення кількісних і
якісних характеристик землі (земельного фонду) та її використання з
метою збалансованого розвитку території. Вона передбачає оцінювання,
узагальнення й інтерпретацію різноманітних факторів – природних умов,
ґрунтів, топографії, рослинності тощо. Для здійснення оцінки для цілей
планування об’єкт землекористування необхідно чітко визначити в межах
фізичного, економічного і соціального контексту території, яку
розглядають.
Залежно від об’єкту дослідження, цілей розвитку території можуть бути
використанні різні методичні підходи:
• дво стадійний підхід, у якому на першому етапі здійснюється
характеристика кількісного складу земельних угідь з одночасним аналізом
природного стану земель, на другому – соціально-економічний аналіз
землекористування;
• паралельний підхід, згідно з яким характеристика земель і
землекористування здійснюється паралельно з проведенням
соціально-економічного аналізу землекористування.
Дво стадійний підхід використовується при оцінці природно-ресурсного
потенціалу для різноманітних цілей планування територіального розвитку.
Здійснення соціально-економічного аналізу землекористування повинно
виходити з наявного, юридично дозволеного і фінансово-доцільного
використання території. При цьому результати такої оцінки відображаються
на планово-картографічних матеріалах.
Паралельний підхід до оцінки фізичних і природних характеристик земель
із соціально-економічним аналізом території застосовується при
здійсненні окремих проектів розвитку певних видів землекористування.
Таким чином, саме дво стадійний підхід до оцінки землекористування
використовується при формуванні стратегії територіального розвитку,
оскільки йому властивий більш повний розгляд об’єкту дослідження, чітка
послідовність дій. Оцінка фізичних і природних властивостей
землекористування передує проведенню соціально-економічного аналізу і
тому дозволяє обґрунтовано визначати пріоритети у процесі стратегічного
планування розвитку території.
Послідовність оцінки землекористування територіального розвитку можна
навести у вигляді схеми: характеристика земельного фонду за категоріями,
формами власності й землекористування -> оцінка природного стану земель
-» стан реформування земельних відносин ~> оцінка рівня
землезабезпеченості та аналіз ефективності землекористування з
розподілом земель по галузях економіки і формах господарювання ~»
характеристика ринку земель, платності землекористування —»
ідентифікація та аналіз проблем у землекористуванні -> планування та
прогнозування якісних і кількісних змін у землекористуванні.
Оцінка землекористування передбачає визначення низки показників
(натуральних, вартісних, абсолютних, граничних, кількісних та якісних),
які узагальнено поділяються на: показники, які характеризують землю як
просторовий ресурс; показники оцінки екологічного стану земельних
ресурсів і порівняльного аналізу ефективності їх використання; а також
прогнозні показники.
В якості інформаційної основи дослідження використовуються дані
державного земельного кадастру по формах 6-Зем і 2-Зем, матеріали
Міністерства статистики України, матеріали землевпорядкування,
законодавчі нормативні й підзаконні акти, довідкова інформація.
Оцінка землекористування є окремим етапом процесу планування
використання території. Сутність планування землекористування в
контексті територіального розвитку полягає у збалансуванні екологічних,
економічних і соціальних цілей на основі врахування властивостей
земельних ресурсів, їх цінності та особливостей використання на певній
території. Отже, оцінка землекористування повинна бути невід’ємною
складовою стратегії територіального розвитку.
У процесі формування стратегії територіального розвитку важливо
врахувати зміни в системі земельних і економічних відносин. Для цього
здійснюється планування та прогнозування, що охоплюють різні рівні
(міжнародний, загальнодержавний, регіональний, місцевий) і часові
проміжки (коротко-, середньо- та довгостроковий прогнози).
Стратегія територіального розвитку країни включає прогноз показників
кількісної структури земельних ресурсів, їх розподілу за формами
власності, суб’єктами власності і господарювання й цільового
використання.
Прогнозування включає аналітичну частину, в якій на основі аналізу
показників минулих років виявляють найбільш вагомі закономірності змін у
розподілі земельного фонду між землекористувачами і власниками землі, за
угіддями, категоріями цільового використання з продовженням
(екстраполяцією) тенденцій (залежностей) і врахуванням
соціально-економічного розвитку території.
Виходячи з розглянутих методичних положень, послідовність оцінки
землекористування при формуванні стратегії територіального розвитку
можна подати у вигляді наступних логічних підрозділів: а) характеристика
земельно-ресурсного потенціалу; б) економічна оцінка землекористування
та проблеми його використання; в) стратегія територіального розвитку.
2. ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР, ЯК ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ
Докорінні перетворення в системі земельних відносин в Україні вимагають
докорінних перетворень у сфері управління земельними ресурсами.
них ділянок в економічний обіг; створення цивілізованого ринку землі, як
системи юридичних, економічних і соціальних відносин, за якою права на
власність земельних ділянок будуть вільно обмінюватись за
цивільно-правовими угодами між громадянами та юридичними особами без
втручання держави чи органів місцевого самоврядування; впорядкування
системи оподаткування землі; розмежування земель державної і комунальної
власності; масову первинну приватизацію земельних ділянок різного
цільового призначення; розвиток орендних земельних відносин; прийняття
виважених управлінських рішень щодо раціонального використання та
охорони земель і інше.
В залежності від змісту, порядку і форми здійснення земельне
законодавство всю діяльність з управління земельними ресурсами
підрозділяє на окремі функції, кожна з яких має визначене самостійне
значення. Однією з таких функцій є ведення державного земельного
кадастру, який відповідно до Земельного кодексу України (ст. 193Д94)
являє собою єдину державну систему земельно-кадастрових робіт, яка
призначена для забезпечення необхідною інформацією органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств,
установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних
відносин, раціонального використання і охорони земель, визначення
розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів,
контролю за використанням і охороною земель, економічного та
екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Отже, саме визначення переконливо свідчить про те, що сучасному
земельному кадастру відводиться нова роль, яка торкається дуже важливої
проблеми сьогодення – управління земельним ресурсами.
Державний земельний кадастр України ведеться за системою, яка
складається з трьох рівнів: базовий (місцевий), регіональний і
загальнодержавний залежно від того, які функції він виконує на тому чи
іншому рівні.
Важливим положенням державного земельного кадастру є комплексність
відомостей і даних про землю, які характеризуються єдністю в межах
ієрархічної структури його ведення.
Сучасна ефективна система управління земельними ресурсами повинна
базуватись на адекватній земельно-кадастровій інформаційній системі.
Саме з цією метою проводиться вдосконалення сучасної системи
земельно-кадастрових даних, яка відійшла від пріоритетів групування
інформації навколо узагальнених природноекономічних структур середовища
і запрацювала на конкретну земельну ділянку, що стала первинним об’єктом
кадастрового процесу.
Для забезпечення створення і функціонування автоматизованої системи
ведення державного земельного кадастру, можливостей ефективної обробки і
управління інформацією у відповідній інформаційній системі, підтримки
зв’язку з іншими галузевими кадастрами та інформаційними системами
запроваджується єдина система кадастрової нумерації земельних ділянок.
При реєстрації земельних ділянок враховується унікальність їх
місцеположення, забезпечується інформація про їх правові, просторові і
якісні характеристики.
Об’єктом реєстрації визнано не тільки земельну ділянку, але й об’єкти
нерухомого майна, розміщеного на ній, суб’єкти права на земельні ділянки
та їх права. Це дає можливість не тільки гарантувати власникам стійкість
і недоторканість об’єктів власності, але й послідовно адаптувати
законодавство України, що регулює питання захисту права власності, до
законодавства Європейського Союзу, вдосконалення системи обліку
земельних ділянок та нерухомого майна, а також створення сприятливих
умов для розвитку ринкових відносин та активізації інвестиційної
діяльності в Україні.
Значно зростає необхідність у достовірній земельно-обліковій
інформації, як просторово кількісній основі регулювання правової частини
земельних відносин. Вона забезпечується вивченням земельного фонду в
усіх структурних підрозділах за всіма одиницями і елементами на засадах
безперервності і систематичності. Держава застосовує єдину систему
ведення обліку земель, визначаючи зміст інформації та відповідальні за
її подання державні структури, а також контролюючі заходи, що свідчать
про вірогідність даних.
Земельно-оціночна інформація включає дані бонітування ґрунтів,
економічної і грошової оцінки земель. Дані бонітування ґрунтів і
економічної оцінки земель переважно застосовуються для обґрунтування
організації раціонального використання і охорони земель, від чого
залежить їх грошова оцінка.
Протягом багатьох десятиліть була незатребувана фіскальна функція
земельного кадастру, яка в сучасних умовах проявляється в інформаційному
забезпеченні встановлення базових ставок земельних платежів, розрахунку
величини зв’язаних з землею податків для конкретних платників. Цю
функцію виконує грошова оцінка земельних ділянок, яка поділяється на
нормативну і експертну. Якщо інформативна грошова оцінка
використовується для визначення розміру податку, втрат
сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного
стимулювання раціонального використання та охорони земель, то експертна
грошова оцінка знаходить своє застосування при здійсненні
цивільно-правових угод щодо земельних ділянок, тобто є інструментом
регулювання земельних відносин при купівлі-продажу, даруванні, передачі
у спадщину, заставі, оренді, створення цивілізованого ринку землі.
Отже, державний земельний кадастр в Україні представляє собою єдину
систему всебічних даних про землю, що гарантує забезпечення ефективного
управління земельними ресурсами.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
