UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГородельська, Люблінська та Берестельська унії (реферат)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5388
Скачало611
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Городельська, Люблінська та Берестельська унії

 

 

Поширення влади корони польської на більшість українських земель.

Люблінська унія 1569 р. У другій половині 50-х років XVI ст. відносини

між Великим князівством Литовським і Російською державою значно

загострилися і в 1558 р. переросли в Лівонську війну. Невдачі литовської

армії в Прибалтиці й Білорусії та пожвавлення визвольних настроїв

руського населення поставили Литву на межу воєнної катастрофи й

державного існування. З іншого боку, польська шляхта настійливо

добивалася інкорпорації Литви, не припиняючи при цьому свого проникнення

на українські землі. З допомогою підкупів офіційних посадових осіб,

шлюбів, успадкувань маєтків і офіційних наділів польська шляхта й

магнати розширювали земельні володіння й займали щодалі більше посад на

Підляшші, Волині й Поділлі. Відбувалося неконтрольоване властями

проникнення польського панства в глиб України. Неминуче мало постати

питання про офіційне затвердження шляхетських надбань. Всі скарги

місцевих магнатів на порушення привілею Казимира 1447 p., яким

заборонялося роздавати землі в Литовському князівстві іноземцям,

залишалися без відповіді. Щодо приєднання українських земель та

інкорпорації Литви до Польщі українська знать займала неоднозначну

позицію. Дрібна й середня шляхта підтримувала цю ідею, сподіваючися

таким чином обмежити диктатуру магнатів і зрівнятися в правах з

польською шляхтою, а магнати — ні, побоюючись втратити свої статки й

вплив на вирішення державних справ. Литовські магнати виступали проти

інкорпорації Литви, але були зацікавлені в унії з Польщею для боротьби

проти Російської держави й зміцнення власного становища в незалежній

Литві.

 

У січні 1659 р. в Любліні почав роботу польсько-литовський сейм, який

мав вирішити питання про унію двох держав. Великі литовські та руські

магнати вирішили зірвати сейм, роз'їхалися по своїх латифундіях і почали

ратувати за підготовку до воєнних дій проти Польщі. Тим часом,

спираючись на підтримку польської й волинської шляхти, польський король

Сигізмунд II Август у березні 1569 р. видав універсал про приєднання

Підляшшя й Волині до Польського королівства. Місцева шляхта зрівнювалася

у правах з польською. Посольство литовських і руських магнатів, поспіхом

відправлене на сейм, лише несміливо просило про скасування рішення

короля й скликання нового сейму. У відповідь польський король і сейм

оголосили посполите рушення й нахвалялися відібрати маєтки у тих панів,

які не присягнуть на вірність короні польській. Прибулі на сейм

брацлавські магнати на чолі з князем Романом Сангушком склали таку

присягу. А потім разом з волинськими магнатами почали домагатися

приєднання й Київщини, де багато з них мали великі володіння. 5 червня

їхні наполягання були задоволені. Спеціальним актом було проголошено

приєднання Київщини до польського королівства. Більшість українських

земель опинилася під владою Польщі.

 

Після втрати України литовські магнати мусили розпрощатися із

сподіваннями на державну незалежність. 1 липня 1569 р. посли Великого

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ