UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНімеччина у ХХ столітті (1919-1960 рр.). Кризові явища (реферат)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8780
Скачало832
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

Німеччина у ХХ столітті (1919-1960 рр.). Кризові явища

 

Зміст

 

Розділ 1. Всесвітня криза ХХ ст………………………..…………….….3

 

Розділ 2. Кризові явища світової політики………………...……….…7

 

Розділ 3. Перші повоєнні роки. План Юнга та Дауеса. (1924 – 1929 рр.).

Світова економічна криза (1929 – 1932 рр.)…………………………10

 

Розділ 4. Захоплення влади Гітлером………………………………..15

 

Розділ 5. Друга світова війна (1939 – 1945 рр.)…………………..…17

 

Розділ 6. Сучасність (1945 – 1960 рр.)……………………………….21

 

 

Розділ 1.

 

Всесвітня криза ХХ ст.

 

В часі між двома світовими війнами в європейській інтелектуальній

традиції утвердилась думка про кризу західноєвропейської культури. Ця

криза зачіпала і західноєвропейську людину як особистість. Вже

відчувалося, що попередній ідеал особистості, індивідуальності втрачає

свої позиції перед бездумною масовістю. Західноєвропейські

інтелектуальні кола охопило відчуття безнадії, безпорадності та

занепаду.

 

В Центральній Європі сформувалося ряд нових республік на рештках старих

монархій. У найбільших країнах, окрім так званої англосакської

демократії, перемагала пропорційна система виборів, що крило в собі

небезпеку. Партії були справжніми господарями в державі. Виборці стали

номінальними носіями суверенітету. Обирали не кандидата якого знали, а

обирали партійні списки. Депутати мали беззаперечно підкорятися своїй

партії і виконувати політичні замовлення. Якщо колись депутати походили

із заможного прошарку, то тепер це були переважно службовці, партійні і

профсоюзні робітники. Так як фракції були прив’язані до рішення партії,

парламентське життя втрачало багато з своєї привабливості.

 

При цьому існувала взаємна залежність партійного керівництва і їх

прихильників, що є неминучим. Власне, в Німеччині після 1919 р. цього не

спостерігалося, бо народ був прилучений до монархічного керівництва.

Представники вищих прошарків німецького суспільства сприймали партійну

державу відчужено. Криза демократії наступала, як тільки маси починали

слухати «лідерів», які діяли вміло і вміли запевняти постійним

повторенням кількох доступних лозунгів. Тут маси не повинні вирішувати

самостійно, а тільки підкорюється. Авторитет сприймався ефективніше. В

той час, коли виборці ставили надію на «керівника», демократія

дегенерувала в диктатуру.

 

Окрім того, кризі демократії сприяли нові вимоги часу, що стояли перед

державою, яка потребувала нових органів влади, нових міністерств.

Коротко кажучи, державний апарат роздувався. Всі політичні угрупування

використовували державу як арбітра в своїх суперечках. Це послаблювало

демократичні основи суспільства і призводило до авторитарного державного

керівництва.

 

Демократичний принцип в 1918 р. добився Піррової перемоги. Всі найбільші

диктатури і тоталітарні системи панування поширились в періоді з 1919 по

1939 рр. Диктатури можна розподілити. Диктатури міжвоєнного періоду

обмежувались лише керівництвом урядових справ (Іспанія), не боролися

проти релігії і не прагнули до перетворення суспільства. Тоталітарні

системи (як в радянській Росії, націонал-соціалістичній Німеччині та

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ