Реферат на тему:
Чехословаччина після другої світової війни
План
Чехословаччина кінця 40-60рр. „Празька весна”.
„Оксамитова революція” 1989р. і відновлення демократичного ладу.
Утворення незалежних держав – Чехії та Словаччини.
???????????тичну партію і країну очолив „вірний Брежнєвець” Г. Гусак.
Нове парадоксальне комуністичне керівництво розгорнуло активні дії
соціалістичної нормалізації партії та суспільства. Було відновлено світ
економічних і політичних реформ, здійснило широку чистку КПЧ, з якої
було виключено майже 500 тис. членів. Почалися роки застою та наростання
кризових явищ в чехословацькому суспільстві.
Застійні явища в економіці, ідеологічний тиск КПЧ і політичні репресії
влади стали основою для посилення дисидентського руху в Чехословаччині.
На початку 1977 року група діячів культури виступила із програмною
заявою з гострою критикою соціалістичної системи в Чехословаччині, яка
дістала назву „Хартія 77”. Її підтримала значна частина інтелігенції,
яка утворила нелегальну організацію під тією ж назвою. Поступово їй
вдалось здобути суспільну думку проти існуючого ладу. Через 21 рік після
„Празької весни” у ході так званої „Оксамитової революції” – тобто
ненасильницьким шляхом, комуністичний режим було повалено. Головна
причина революції – відсутність демократичних свобод і економічне
відставання від Заходу. Чехословаччина, яка в 1948 році була на 7 місці
за рівнем економіки в світі, за 40 років соціалістичного будівництва
опинилась на 40. Революція почалась 17 листопада 1989р. у Празі
багатотисячних маніфестацій студентів, жорстоко розрізаної владою.
Опозиційний громадський форум, головою якого був один з засновників
„Хартії 77”, відомий чеський драматург В. Гавел, і керівництво КПЧ пішли
на переговори. Під тиском громадської думки керівництво КПЧ пішло у
відставку. В грудні 1989 року був сформований Коаліційний уряд
Національної згоди і оновлений склад Федеральних зборів обрав головою
парламенту О. Дубчека, а президентом країни – В. Гавела. На вимогу
словаків змінили назву країни на Чехословацьку федеративну республіку –
(ЧСФР). Чехословаччина рішуче ставала на шлях демократичних перетворень.
Акцент в політичних реформах робився на приватизації об’єктів державної
власності за бізнес правом, що дало змогу підвищити ефективність
виробництва і головне не допустити зниження життєвого рівня населення.
Після падіння комуністичного режиму в країні загострилося національне
питання: в Словаччині дедалі сильніше ставав рух за її відокремлення від
Чехії. Прагнення словаків до національної незалежності та економічні
суперечності між двома країнами стали основною причиною поділу країни. 1
січня 1993 року Чехословаччина федерації за згодою двох сторін була
поділена на дві держави Чеську і Словацьку республіки. Після
„Оксамитового розлучення” в обох державах були проведені президентські
вибори: президентом Чеської республіки став В. Гавел, який був
переобраний і на другий термін, а Словацької – М. Ковач, якого на
наступних виборах замінив Р. Шустер. В економічних реформах Чехія
завдяки рішучим діям уряду правих партій В. Клауса, в першій половині
90рр. істотно випереджає Словаччину, де уряд лівих партій В. Меч’яра
проводив поміркований курс реформ. З ініціативи Чехії була створена
Вишеградська група країн (Чехія, Польща, Угорщина), метою якої є
якнайкраще входження до ЄС. Чехія і Словаччина стали членами Ради
Європи, бажають стати членами НАТО: у 1999 році – Чехія була прийнята до
НАТО. Обидві країни мають добросусідські відносини з Україною. У Чехії
проживають понад 15 тис. українців, у Словаччині – 240 тис. Активно
діють різноманітні українські установи, організації.
Використана література
1. Дейчаківський Микола. На визвольних стежках Європи..- К.: Юніверс,
1997.- 128с.
2. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи.- Запоріжжя:
ЗДУ, 2003.- 77с.
3. Реформування поліції в країнах Центральної та Східної Європи.- К.:
Задруга, 2005.-
4. Історія країн Західної Європи та Північної Америки нового часу.-
Львів: ЛНУ, 2002.- 150с.
5. Коріненко П.С. Новітня історія країн Європи та Америки
(1918-1945рр.).- Тернопіль: астон, 2002.-
6. Іваницька Ольга Павлівна Новітня історія країн Європи та Америки
(1945-2002).- Вінниця: ФОЛІАНТ, 2003.- 560с.
7. Газін, Володимир Прокопович Новітня історія країн Європи та Америки
1945-2002 роки: Навчальний посібник/ В.П.Газін, С.А.Копилов; За ред.
А.О.Копилова.- К.: Либідь, 2004.- 624с.- 14-53
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
