.

Українська діаспора: сучасний стан і перспективи співпраці (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
994 11566
Скачать документ

Реферат на тему:

Українська діаспора:сучасний стан і перспективи співпраці

Сьогодні підрахувати, яку частину від світової спільноти складають
українці, майже неможливо. Багато хто прийняв громадянство тої країни, в
якій нині проживає чимало й таких, які про своє українське походження
навіть не здогадуються, бо народилися в іншій державі, куди колись
емігрували предки [1].

Українська діаспора – таке збірне визначення української націо-нальної
спільноти поза межами української національної території, – відіграє
величезну роль у міжнародній спільноті, бо є важливим демографічним,
інтелектуальним, соціально-культурним та інформаційним ресурсом України
саме тому співпраця з діаспорою повинна бути одним із пріоритетів
зовнішньополітичної діяльності нашої держави [2,3].

Загальновживаний етнополітичний термін «діаспора» походить від грецького
«діаспора» й означає: „розсіяння по різних країнах народу, вигнаного
завойовниками за межі батьківщини”.

Серед центральних органів виконавчої влади, в компетенцію яких входить
вирішення проблем української діаспори, є Державний комітет України у
справах національностей та міграції, на який Указом Президента № 486 від
27 квітня 2004 року “Про забезпечення організації співпраці з
українцями, які проживають за межами України” було покладено
забезпечення організації співпраці з українцями, які проживають за
межами України та здійснення координації діяльності у цій сфері
Міністерство закордонних справ України, яке спрямовує свою діяльність на
виконання заходів щодо встановлення зв’язків з українцями, які
проживають за межами України, а також Міністерство культури і туризму
України, одним із важливих напрямів роботи якого є саме реалізація
державної політики щодо підтримки культури українців, які проживають за
межами держави.

Основним документом, розробленим з метою реалізації ст. 12 Кон-ституції
України щодо задоволення національно-культурних і мовних потреб
закордонних українців є Національна програма “Закордонне українство” на
період до 2010 р., проект якої на даний момент знаходиться на
опрацюванні в Міністерстві закордонних справ України [2].

Нещодавно Урядовий комітет із питань гуманітарної та соціальної політики
під головуванням віце-прем’єр-міністра України В. Кириленка схвалив
проект розпорядження „Про схвалення Концепції Державної програми
співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року”. За словами
віце-прем’єра, „програму спрямовано на зміцнення зв’язків з українцями,
котрі мешкають за кордоном, та з їхніми громадськими організаціями. Це
сприятиме поширенню інформації про нашу державу, підвищенню авторитету
України у світі”. Програмою передбачено активізацію співпраці із
закордонними українцями у галузях науки, освіти, культури, туризму та
інформації торговельно-економічне і науково-технічне співробітництво,
проведення спільних заходів” [4].

Метою програми є збереження етнічної ідентичності зарубіжних українців
шляхом сприяння процесам формування українських громадських організацій
і національно-культурних автономій ефективне використання українського
фактору при просуванні інтересів України у міждержавних відносинах
поширення за допомогою закордонного українства відомостей серед
громадських, політичних, наукових та ділових кіл зарубіжжя про
торговельно-економічні, науково-технічні та туристичні можливості
України, підвищення її авторитету в світі.

З огляду на необхідність врегулювання статусу українців, які проживають
за межами держави, полегшення їхніх контактів з етнічною Батьківщиною
було розроблено проект, а згодом прийнято Закон України “Про правовий
статус закордонного українця” [5].

За Законом, “закордонний українець – це особа, яка є громадянином іншої
держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне
походження або є походженням з України українське етнічне походження –
належність особи або її предків до української нації та визнання нею
України батьківщиною свого етнічного походження”.

Україна, з метою задоволення національно-культурних і мовних потреб
закордонного українця, під час укладення міжнародних договорів
передбачає забезпечення прав українських меншин за кордоном, створення
оптимальних умов та можливостей для задоволення їхніх соціальних,
культурно-освітніх, інформаційних та інших потреб сприяє укладенню
міжнародних договорів про співробітництво в галузях культури, освіти,
соціального захисту, інформаційного забезпечення з урахуванням інтересів
організацій закордонних українців надає українським
культурно-інформаційним центрам організаційну, методичну, технічну та
іншу допомогу в місцях компактного проживання українців за кордоном
створює умови для радіомовлення та телевізійної трансляції програм з
України на територію компактного проживання українців за кордоном на
підставі міжнародних угод, зокрема через супутниковий зв’язок та інші
засоби комунікацій [6].

Про намір поглибити співробітництво з українцями за кордоном і розробити
відповідну національну програму заявив Президент України В. Ющенко під
час свого перебування в Загребі (Хорватія). Йшлося про створення єдиного
державного органу – департаменту в структурі Кабінету Міністрів України,
– “який має стати центром спілкування з різноманітними діаспорними
колами з різних питань України та української діаспори”.

Президент зазначив, що завданням нового органу буде донесення до
співвітчизників за межами України інформації про економічну ситуацію на
батьківщині й перспективи розвитку бізнесу. В. Ющенко також повідомив,
що вперше в державному бюджеті з’явиться стаття, що передбачає фінансову
підтримку українців за кордоном, – йдеться про гуманітарні проекти, які
українська держава повинна підтримати в колі українських діаспор за
кордоном [7].

Плідним у вирішенні питань щодо української діаспори був офіційний візит
В. Ющенка в Астану у минулому році Президенти України та Казахстану
обговорили зокрема питання забезпечення потреб діаспор обох країн.
Українська громада в Казахстані становить близько 400 тисяч осіб. Під
час діалогу було порушено проблему забезпечення інформаційних та
освітніх потреб цих людей, а саме розглянуто можливість побудови нової
української школи в Астані [8].

Вагомого значення набув і той факт, що Глава української держави і
Президент Румунії Т. Басеку в 2005 році підписали у Бухаресті політичну
декларацію, в якій було заявлено про готовність до поліпшення співпраці
двох держав. Крім цього, у декларації наголошується на необхідності
забезпечити належні умови життя української громади в Румунії та
румунської в Україні [9].

Союз українських організацій Австралії (СУОА) налагодив контакти з
Міністерством культури і туризму України. На зустрічах голови СУОА С.
Романіва із заступником міністра культури і туризму О. Костенко,
керівниками підрозділів міністерства обговорювалися пропозиції українців
Австралії щодо заснування Українського інституту – культурних центрів у
діаспорі. На думку австралійських українців, ця установа може бути
створена за зразком німецького Гете-інституту чи Альянс-Франсез. Було
також заявлено про запрошення митців з України до участі в
багатонаціональних фестивалях в Австралії в 2006 році. За підсумками
зустрічі домовлено про початок програми фінансування Міністерством
культури і туризму стажування в Україні інструкторів мистецьких
колективів із Австралії – танцювальних, хорових, музичних [10].

Геополітичні перспективи української діаспори, її подальша роль в
українському світі вирішальним чином залежать, очевидно, не тільки від
кількісних та якісних характеристик власне самої діаспори, але й від
вектору трансформаційних процесів всього українства.

Україні і діаспорі треба разом віднайти, сформулювати і почати
реалізовувати єдину ідею, яка спроможна поєднати зусилля всього
світового українства. Цією ідеєю може стати входження України до групи
світових країн-лідерів, а нової української політичної нації – до групи
націй-лідерів.

Отже, тільки спільна мета, достойна ідея, яка стане спільною для всього
світового українства, може зупинити пришвидшені за останнє десятиріччя
асиміляційні процеси, змобілізувати українців як в Україні, так і в
світі [11].

Вагомою подією як для українців, що проживають в своїй державі, так і
для тих, хто далеко поза її межами, є IV Всесвітній форум українців
(далі – Форум), робота з підготовки якого зараз активно ведеться в нашій
державі. Станом на 4 травня 2006 року було організовано й проведено 3
засідання міжвідомчої робочої групи під головуванням Міністра культури і
туризму України І. Ліхового. У ході робочих засідань визначено виконавчу
дирекцію Форуму (ДП “Форум творчої молоді України”), підготовлено
календарний план заходів, що будуть проводитися у рамках Форуму та
Робочий план їх виконання.

У цьому році ІV Всесвітній форум українців відбудеться в Києві 18-20
серпня. Він має стати одним із головних заходів, присвячених відзначенню
15-ї річниці незалежності України. У рамках форуму передбачається
проведення низки заходів, зокрема „круглих столів” із таких питань, як
„Громадянське суспільство”, „Громадські організації та спілки”,
„Голодомор в Україні 1932-33 років”, „Мова, освіта, культурологія” та
інші” [12].

Форум українців покликаний започаткувати новий етап консолідації
закордонних українців навколо української держави, сприяти налагодженню
постійного зв’язку між українцями всього світу зі своєю історичною
Батьківщиною. Його ціллю є аналіз стану закордонного українства, проблем
взаємин України із закордонним українством визначення пріоритетів
налагодження і зміцнення зв’язків між українцями, які проживають в
Україні і поза її межами об’єднання закордонного українства навколо ідеї
національного відродження і гідного утвердження української нації в
сучасному світі.

9-10 квітня 2005 року в Москві відбувався черговий ІV конгрес Об’єднання
українців Росії та ІІІ з’їзд Федеральної національно-культурної
автономії „Українці Росії” – головні форуми обох існуючих федеральних
українських громадських організацій Російської Федерації. У форумах
взяли участь делегати від 80 регіональних українських організацій Росії,
а також гості, зокрема з України та інших країн світу. Особливу увагу
було приділено питанням взаємодії з органами федеральної та регіональної
влади Росії у справі відстоювання прав українців у царині задоволення
їхніх національно-культурних потреб, розробки федеральної програми
підтримки української культури, розвитку російсько-українських відносин
[13].

На конгресі, що проходив у Валенсії, було створено Федерацію українців
Іспанії. Її очолив виходець із Надвірнянського району Івано-Франківської
області М. Петруняк. Влада області має намір надати допомогу в створенні
у Валенсії Українського дому. Тут нашим громадянам надаватимуть
інформаційно-консультативну допомогу, запровадять „гарячу” телефонну
лінію. З’являться бюро із праце-влаштування, перекладачі [14].

Також важливим кроком було те, що в місті Фош де Ігуасу (штат Парана,
Бразилія) відбулася перша зустріч представників українських громад
півдня Латинської Америки, в якій взяли участь закордонні українці
Бразилії, Аргентини та Парагваю. Учасники зібрання обмінялися досвідом
діяльності, спрямованої на подальше збереження традицій української
культури, мови у латиноамериканських країнах [15].

Українці, де б вони не проживали, не лише вболівають за розвиток
демократичної України і своїми досягненнями поліпшують міжнародний імідж
нашої держави, а й цінують і поважають важливі для усіх події й дати в
житті українського народу. Серед свят, що згуртовують і допомагають
відчути справжній дух нації, – День незалежності України і День
народження Кобзаря [16].

Так, українська громада Канади відзначила День незалежності України у
культурному центрі імені Святого Володимира у Оаквіллі (передмісті
Торонто). У рамках святкування відбувся музичний фестиваль за участю
колективів України та Канади, ярмарок, де усі бажаючі мали змогу
посмакувати страви української кухні.

Початком святкових заходів, присвячених 14-й річниці незалежності
України, став великий концерт у Туркменському національному
музично-драматичному театрі імені Махтумкулі, який зібрав увесь бомонд
туркменської столиці. Ініціатором і організатором концерту виступило
Посольство України в Ашгабаті за технічної і творчої підтримки
Міністерства культури і телерадіомовлення Туркменістану [17].

Головною подією для української діаспори у Росії стало відкриття на
Старому Арбаті (Москва) нового приміщення магазину „Українська книгарня”
й проведення урочистих зборів, присвячених Дню незалежності України.
Урочистий вечір завершився святковим концертом за участю акторів
київського академічного театру українського фольклору „Берегиня”.

День незалежності України відзначила й українська діаспора у Бельгії.
Народні гуляння пройшли в українському культурному осередку у місті
Франкополе [18].

За сприяння почесного консула Д. Гамбарделло, в Неаполі створено багато
об’єднань, асоціацій та інших організацій із захисту прав наших
земляків-емігрантів. Для дітей відкрито недільну школу. Сьогодні
українців в Італії поважають і не відмовляють у допомозі. Стараннями
консульства в Неаполі, на іподромі в Аньяно, було влаштовано святкові
заходи з нагоди Дня України [19].

У Казахстані громадськість республіки, українські національно-культурні
об’єднання за сприяння Посольства та Генерального консульства України
протягом першої декади березня 2006 провели ряд заходів із відзначення
191-ї річниці від дня народження Т. Шевченка. Так, у Президентському
Центрі культури столиці держави і Державній бібліотеці в Алмати, в музеї
Кобзаря у місті Форт-Шевченко, Українському навчальному комплексі Астани
організовано виставки його творів, у недільних українських школах
пройшли відкриті тематичні уроки, конкурси читців творів Т. Шевченка,
літературно-мистецькі вечори, концерти художньої самодіяльності. До
річниці від дня народження Кобзаря створено ще один український
національно-культурний центр в Алматинській області. За пропозицією його
активістів, він носитиме ім’я Т. Шевченка. Це уже 21-й український
національно-культурний центр, що діє в Казахстані.

В Австралії у штатах Вікторія, Нова Південна Валія та в Австралійській
Столичній Території з нагоди 191-ї річниці від дня народження Т.
Шевченка відбулися урочисті зібрання українських громад. У рамках
заходів прозвучали вірші великого Кобзаря, виступили танцювальні та
пісенні колективи, було обговорено реферати, присвячені шевченківській
тематиці. В урочистих зібраннях в Сіднеї та Канберрі взяли участь
представники Посольства України в Австралії. Також у столиці Австралії
встановили скульптурну композицію „Шевченкові думи” [20].

Унікальну роль діаспора, особливо західна, може відіграти у створенні
сучасного громадянського суспільства в Україні. Багаторічна практика
показує, що активна взаємодія громадських українських організацій
діаспори та недержавних неприбуткових організацій в Україні дозволяє
створити потужний демократичний і відкритий “третій сектор” [11].

Серед організацій, які в Україні плідно співпрацюють з закордонним
українством, можна виділити кілька. Зокрема, Світовий конгрес українців,
головою якого є А. Лозинський, – організація, яка об’єднує та координує
діяльність українських громад у діаспорі й репрезентує щонайменше 20
мільйонів українців у світі [21].

Щодо глибини зв’язків із закордонним українством та різноманітності форм
співпраці, розгалуженості мережі філій в Україні та партнерських
організацій за кордоном – Товариство “Україна-Світ” є провідною серед
громадських інституцій держави. Товариство має відділення в усіх
областях України та в Автономній Республіці Крим. Це – всеукраїнська
громадська самоврядна організація, метою діяльності якої є розвиток
співпраці з українцями за кордоном, зміцнення їхніх зв’язків з
прабатьківщиною та об’єднання зусиль світового українства в розбудові
Української держави.

У доробку Товариства протягом останніх років – організація і проведення
щорічних семінарів для вчителів українського зарубіжжя в Києві та
виїзних семінарів українськими освітніми закладами за кордоном, зокрема
сільськими школами Придністров’я організація й проведення конференції
керівників українських закордонних мас-медіа організація і проведення
міжнародної науково-практичної конференції “Геополітичне значення
етнополітичних процесів в Україні й українському зарубіжжі” та I
Міжнародної науково-практичної конференції “Освіта в українському
зарубіжжі”. Мистецька секція Товариства зініціювала постійно діючий
Фестиваль мистецтв українського зарубіжжя “Український спів у світі”,
перший підсумковий концерт якого відбувся у 1999 р. в Києві у рамках
Всеукраїнського огляду народної творчості [22].

Щоб не залишався поза увагою величезний пласт потреб і завдань фактично
стратегічного значення – необхідність згуртування українських громад за
кордоном, цілеспрямоване, спеціальне налагодження організованого
громадського життя в громадах українського закордоння, створення нових
громадських організацій, узгодження, координація їх діяльності,
утвердження українських інтересів у всіх точках світового простору, –
було створено спеціалізовану громадську організацію – УВКР (Українську
Всесвітню Координаційну Раду), головою якої є М. Горинь.

Таким чином, якщо головне завдання Товариства «Україна-Світ» полягає
саме у розвитку зв’язків із закордонними українцями, то розвиток
організованого громадського життя світового українства і координація
взаємодії його громадських організацій складає основну мету УВКР.

Координація міжосвітянських стосунків та зв’язків з питань розвитку
освіти, науки, культури реалізація міжурядових освітніх угод, наукових
програм, проектів, участь у програмах, які здійснюються під егідою ООН,
ЮНЕСКО розвиток системи професійної актуарної освіти й професії актуарія
в Україні, інформаційне обслуговування освітніх установ України
відродження національної культури, ознайомлення з досягненнями світової
культури, проведення міжнародних заходів організація різноманітних форм
контактів і співпраці з громадськими організаціями та товариствами
української діаспори – основна мета Міжнародного інституту освіти,
культури та зв’язків з діаспорою, який був організований у 1999 р. на
базі Міжнародного центру освіти, науки і культури, створеного
Міністерством освіти України у 1992 р. у Львові.

Інститут – співучасник проведення третього Міжнародного телефестивалю
української пісні і музики “Горицвіт” та виставки “Різдвяна феєрія”
(Україна, Придністров’я, Росія, Польща – 2002) Міжнародної акції “Діти
української діаспори в пам’ять дітей, які загинули в Скнилівській
трагедії під Львовом” (Україна, Польща, Німеччина, республіка Татарстан
РФ – 2003) акції “Увійдемо у нове тисячоліття з традиційними звичаями та
обрядами” (щорічно).

Завдяки фонду ім. І. Багряного в Мюнхені, фотохудожника з Америки І.
Івахіва та Фундації ім. Т. Шевченка, президентом якої є В. Іваницький
(Аргентина), в Інституті укомплектована бібліотека та створена
комп’ютерна база даних діаспорних видань (понад 2 тис. книг),
сформований фонд слайдів на теми життя українців у Канаді, США та
фотографій американської природи, на підставі яких в освітніх установах
організовуються пересувні виставки “Америка очима українського
емігранта”.

Започатковано формування бібліотеки актуарної літератури, частину якої
отримано від закордонних страхових компаній та професійних актуарних
організацій Великобританії, США та Австралії [23].

Надзвичайно важливою є й діяльність комітету „Канадсько-українські
бібліотечні центри”, який вже протягом 14 років започатковує та
комплектує бібліотечні фонди по всій Україні. За цей час КУБЦ, який діє
при канадському Товаристві приятелів України (осередок у Торонто),
відкрив 12 таких центрів у Луганську, Донецьку, Харкові, Сімферополі,
Севастополі, Одесі, Сумах, Чернігові, Дніпропетровську, Маріуполі,
Полтаві та Черкасах. Видання, які надсилаються в Україну, видрукувані на
Заході, вони містять матеріали з української історії, культури,
літературознавства та мистецтва – все, що пов’язане з українікою, у тому
числі підручники та книжки для дітей. Передає канадська сторона також
книжки та періодику іноземними мовами. Колекція канадського товариства в
Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці досить велика.
Особливий інтерес представляють книжки українською мовою, видані в
Канаді, Німеччини, інших країнах, які висвітлюють історію, культуру,
життя діаспори… Тепер фонд бібліотеки поповнюється виданнями журналу
„Сучасність”, який є своєрідним „літературним містком” між українською
діаспорою та Україною. Херсонська обласна бібліотека, яка комплектує не
лише обласні, а й районні та сільські бібліотеки, гостро потребує
поповнення власного фонду. Крім фінансування, актуальним є питання
збереження та передачі фонду бібліотеки, що містить близько мільйона
документів та книжок. Звичайно, ця проблема на сьогодні є досить
поширеною для України, не лише для бібліотеки ім. О. Гончара. Допомога
української діаспори Канади у відкритті бібліотечних центрів в Україні
дає можливість звернути увагу нашого уряду не лише на проблему
комплектування літературного фонду, але й на проблему збереження та
передачі власної історичної спадщини, яка свідчить про націоналу міць і
силу й забезпечує власну національну ідентифікацію [24].

Тож стратегічними завданнями та пріоритетними напрямками в роботі з
українською діаспорою є:

– здійснення інформаційно-комунікаційних проектів, спрямованих на
розвиток та забезпечення національно-культурних потреб закордонного
українства

^-j”Z$?&u-81uuuuuuuuuuuuuooeoeeeeeeeeeeee

X–oooooooooooooooooooooooooooo

oooooooooooooooooooooooooooo

– інформування діаспори про актуальні події суспільного та культурного
життя України

– сприяння встановленню контактів між науковими закладами, установами
культури, творчими колективами з різних країн, які прагнуть підтримувати
зв’язки з Україною

– створення мережі українських інформаційно-культурних центрів за
кордоном – “Українських домів” [5].

Та, не зважаючи на позитивний поступ, все ж залишається немало проблем,
вирішення яких потребує чималої уваги як з боку керівництва держави, так
і регіональних органів влади.

Як не прикро констатувати цей парадоксальний факт, але саме тепер, коли
Україні найбільше потрібні молоді, сильні, розумні люди, – величезний їх
відсоток страждає від безробіття, і в той же час європейські країни
оновлює, збагачує дешева українська робоча сила. Тільки в Чеській
Республіці понад 400 тисяч наших заробітчан, тоді як міждержавною угодою
обумовлена квота близько 50 тисяч. На життя і побут українських
нелегалів у Чехії звертає увагу місцеве телебачення, щодня пише офіційна
преса.

У подібному стані перебувають українські заробітчани-нелегали у Польщі,
Росії, інших країнах. Опосередковано потерпають у тих країнах і
громадяни українського походження, бо в суспільну свідомість
закладається негативний образ українця [11].

На Піренейському півострові, за різними оцінками, мешкають від 350 до
500 тисяч українців. Іспанське місто Валенсію обрали місцем проживання
майже 100 тисяч уродженців Івано-Франківщини.

Українці в Російській Федерації – найбільша національна меншина, яка
нараховує 2,5 мільйона осіб. У Росії 105 великих організацій українців.
Вони проводять сотні фестивалів культури, концертів, зустрічей з
видатними представниками української інтелігенції. Та в українців Росії
багато невирішених проблем. Не виконується Закон РФ „Про
національно-культурну автономію”, немає українських шкіл, бібліотек,
дитячих садків. У Росії не видають газети і журнали українською мовою,
немає українських телевізійних і радіопрограм [25].

А 65 відсоткам етнічних українців, що проживають на півночі Молдови,
освіта рідною мовою взагалі не доступна. Більш як 40 відсотків вважають,
що мова й культура другої за кількістю нацменшини в Республіці Молдова
вгасають, їм загрожує загибель. Такого висновку дійшли експерти
громадянської місії „Українці в Молдові”, що проводили соціологічне
опитування серед 1600 респондентів у місцях компактного проживання
українців. За словами організаторів проекту, на 400 тисяч представників
цієї національності в РМ лише дві українські школи. Водночас в Україні
тільки в Одеській області налічується 26 шкіл з викладанням молдавською
мовою [26].

Закордонним земляцтвам, бракує тісного і плідного зв’язку з Україною.
Емігранти сподіваються, що державні органи, вітчизняні навчальні
заклади, спонсори надаватимуть допомогу літературою, програмами,
методичними посібниками тощо [27].

Серед основних проблем у роботі з діаспорою є недостатня узгодженість
дій державних установ та громадських організацій, що займаються
проблематикою української діаспори, та відсутність
культурно-інформаційних центрів України в місцях компактного проживання
українців.

Також особливо гостро на сьогоднішній день постає питання налагодження
широких гуманітарних та інформаційних зв’язків між українськими
громадами світу, а також між громадським сектором і державою. Проте саме
з огляду на це і з метою сприяння вирішення цього питання, за кордоном і
в нашій державі проводяться різноманітні акції – видання довідників і
посібників, “круглі столи”, засідання, конференції.

Так, наприкінці грудня 2004 року вийшов у світ підготовлений Інститутом
досліджень діаспори довідник “Українські організації в країнах Заходу”
(упорядник І. Винниченко), який містить лапідарну інформацію про
громадські, жіночі, молодіжні, культурно-просвітні, освітянські,
наукові, релігійні, бізнесові, спортові та інші інституції наших
співвітчизників у понад 30 країнах. Дарування вітчизняним та українським
закордонним інституціям видань інституту є одним із регулярних заходів
міжнародного фестивалю “Нашого цвіту – по всьому світу”, який
проводиться від 1999 року. Каталог уже подаровано обласним науковим
бібліотекам України, вітчизняним громадським організаціям. За сприяння
Міністерства закордонних справ України довідник було передано
українським науковим, освітнім, громадським та культурно-просвітнім
інституціям, редакціям часописів та українським радіопрограмам у майже
50 країнах. Інформацію для довідника, який було видано за сприяння
Київської міської держадміністрації, товариств “Світлиця” та “Україна –
світ”, акціонерних товариств “Оболонь” і “Укрсат”, надали посольства та
консульства України в країнах проживання наших співвітчизників [28].

Щодо інших форм діяльності, то темі „Україна і Європа” була присвячена
міжнародна наукова конференція, яку в 2005 році провів відомий у світі
науковий центр україністики в Іллінойському університеті в м.
Урбана-Шампейн (США). Науковці-україністи з усієї діаспори, а також і з
України, своїми аналітичними доповідями привертають увагу світової
громадськості до проблем історії та культури України. Саме українська
діаспора в США взяла на себе місію створювати для України міжнародний
авторитет. У роботі конференції взяв участь консул України в Чикаго Б.
Базилевський, який, зокрема, підтримав пропозицію київських професорів
проводити подібні науково-громадські акції в усіх країнах Європи [29].

У приміщенні Латвійської академічної бібліотеки тривала робота 2-ї
міжнародної науково-практичної конференції „Українці в Балтії”, участь у
якій взяли науковці, освітяни, громадські і державні діячі, підприємці
та журналісти з Латвії, Естонії та України. Вони висвітлили широке коло
питань, що стосуються історії та сьогодення наших співвітчизників у
цьому регіоні, їхніх взаємин з історичною батьківщиною, стану
балтійської україністики та досліджень Балтії в Україні,
науково-технічного співробітництва наших країн, регіонального
українського культурно-інформаційного простору, діяльності українських
культурно-просвітницьких товариств та освітніх закладів. Резолюцією
конференції, серед іншого, передбачено звернутись до органів влади
України з проханням включити до розробленої Національної програми
„Закордонне українство” на період до 2010 року низки заходів, які мають
намір, у тому числі спільно з балтійськими колегами, реалізувати наші
співвітчизники [30].

Міністерство культури і туризму України спільно з Українським
культурно-просвітницьким центром „Дружба” проводило десятиденний
міжнародний пленер „Україно, моя Україно”, в якому брали участь кращі
професійні художники українського походження з Австрії, Білорусі,
Естонії, Латвії, Литви, Молдови, Росії, Румунії, Польщі та Словаччини.
Темою пленеру була столиця нашої держави, її минуле, сучасне і майбутнє.
Ця мистецька акція започатковує в Києві постійно діючу галерею
художників українського зарубіжжя [31,32].

У січні 2005 року в київському міському Будинку вчителя відбулася
науково-практична конференція „Українці: світова нація перед викликами
ХХІ століття”. Її організатори – Українська Всесвітня Координаційна
Рада, Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові
України та Інститут українознавства МОН України. У рамках конференції
проходило пленарне засідання, проводилась робота секцій „Український
етнос у просторі й часі” та „Закордонне українство”, а також відбулося
засідання „круглих столів” „Державні механізми розвитку й утвердження
української мови” та „Новітня хвиля української трудової міграції та
еміграції”. На конференції були висвітлені важливі й актуальні проблеми
сьогодення, ідеї становлення й самоствердження світового українства.
Головним питанням конференції було формування адекватної
громадсько-політичної структури, яка б відповідала не лише за
координування українських організацій за кордоном, а й за їх підтримку з
боку українського уряду [33].

8-10 березня 2006 року на базі Національного університету “Львівська
політехніка” відбулася Перша міжнародна наукова конференція “Діаспора як
чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті”.

Ініціатором проведення такого представницького форуму виступив
Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою
Національного університету “Львівська політехніка”. Свою підтримку у
підготовці конференції надали Комітет Верховної Ради України з питань
прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин,
Міністерство закордонних справ України, Міністерство культури і туризму
України, Міністерство освіти і науки України, Українська Всесвітня
Координаційна Рада, Львівська обласна державна адміністрація,
Національний університет “Львівська політехніка” та інші державні й
громадські інституції України. До участі у конференції зголосилося 245
осіб з понад 20 країн світу: Австралії, Білорусії, Грузії, Естонії,
Італії, Казахстану, Канади, Латвії, Литви, Молдови, Російської Федерації
(Москва, Карелія, Самара, Саратов, Єкатеринбург, Димитровоград, Тула,
Сургут, Санкт-Петербург, Мурманськ, Татарстан, Башкортостан), Польщі,
Португалії, Придністров’я, Румунії, Сербії і Чорногорії, Словаччини,
США, Угорщини, Узбекистану, Чехії, Франції а також – із 15 областей
України та Автономної республіки Крим.

Під час конференції було зроблено перші кроки акції “Українську книгу –
східній діаспорі”, започаткованої директором львівської
науково-виробничої фірми „Поліграфічні технології” В. Запоточним. Мета
акції – допомогти східній українській діаспорі у формуванні та
поповненні бібліотек. Зусиллями В. Запоточного та його партнерів у
Львові було зібрано близько 500 примірників української книжки. Це твори
класиків і сучасників, випущені вітчизняними видавництвами. Запоточний
провів низку зустрічей з учасниками конференції, з представниками
східної діаспори. Зокрема з головою Об’єднання українців Саратова „Рута”
О. Настечком та саратовським вченим-істориком І. Шульгою. Після цього
половину зібраних книжок було надіслано до Саратова. І тамтешня
бібліотека майже вдвічі збільшила фонди української літератури. Решту
книжок отримали Башкирія та Уренгой (РФ).

Щороку, за участю українців діаспори відбувається надзвичайно багато
мистецьких заходів. Одні з них є разовими, а інші стають традиційними і
збирають українців з усіх усюд.

Так, раз на два роки в Сопоті збираються українці з усієї Польщі, а
також приїжджають із Канади, США, Австралії, Словаччини, щоб долучитися
до джерел національного мистецтва. На початку фестивального руху на
сцені знаменитої Лісової опери виступали переважно представники
української діаспори в Польщі. Були ці концерти дуже скромними,
напіваматорськими. Але час минав, і сили фестивалю міцніли. Тепер на
сцену Лісової опери виходять художні колективи польських українців,
поляки, які виконують українські твори, і гості з України. Упродовж
останніх років сопотську сцену прикрашали такі українські колективи, як
ансамбль Вірського, Закарпатський ансамбль пісні і танцю, камерний хор
“Київ” та капела ім. Ревуцького. Завдяки наявності багатьох жанрів,
фестиваль перестає асоціюватися виключно з фольклором і виключно з
національною меншиною українців у Польщі, а переноситься на Україну та
її колективи, популярні за її межами. Виріс рівень самодіяльних
українських колективів із Польщі. Ними починають цікавитися організатори
заходів в Україні. Фестиваль збирає не тільки українців, а й людей, які
прагматично розуміють, що є необхідність у співпраці з Україною, а отже
— її (через культуру в тому числі) треба краще знати [34].

Другий фестиваль української культури “Калина” було проведено у місті
Вербас 24 та 25 червня 2005 р. Організатором Фестивалю є Національна
рада української національної меншини Сербії і Чорногорії,
представницький орган самоврядування меншини за технічною допомогою
членів КПТ “Карпати” з міста Вербас. Програму фестивалю складали
презентації конкурсних номерів. Було організовано круглий стіл на тему
”Українська культура: сьогодення та перспективи розвитку”. Цей захід
зібрав майже 1700 глядачів і пройшов за фінансової підтримки місцевої
влади. У конкурсній програмі брали участь члени українських товариств,
солісти та дуети, а на святковому концерті виступили члени українських
товариств та ансамблів з Сербії й гості з Культурно-просвітньої спілки
українців ім. Тараса Шевченка з Баня Луки (Боснія і Герцeґовина) та
ансамблі з України – з Києва „Українські барви” та з Бучача.

22–24 липня 2005 року поблизу містечка Ждиня, що на території Польщі,
вже вп’ятнадцяте символічним вогнем єдності приймала учасників фестивалю
“Лемківська ватра”. Це була двадцять третя зустріч лемків усього світу.
Щоб якось ліквідувати цю „білу пляму” у власній історії, сприяти
відродженню кращих традицій колишніх мешканців Західних Карпат, лемки
вирішили проводити фестивалі рідної культури. Ще донедавна такі
фольклорно-етнографічні фестивалі відбувалися в Еленвілі (США), Ждині та
Михалові (Польща), Свиднику (Словаччина), Гутиську і Монастириську
(Україна). Однак саме Ждиня, яка розташована в самому серці лемківського
краю, покликана стати осередком єднання лемків усього світу. Головний
організатор фестивалів лемківської культури в Ждині – Об’єднання лемків.
Минулого року на запрошення Об’єднання лемків в триденному святі
культури брало участь майже 50 ансамблів (1000 виконавців) та близько 8
тисяч гостей. Побувала на святі й делегація Української Всесвітньої
Координаційної Ради на чолі з головою Михайлом Горинем. Окрасою
фестивалю, як завжди, були виступи фольклорних колективів, більшість з
яких приїхали з України. Заслужені оплески і пошанування отримав
чоловічий хор “Лемки Києва”, у репертуарі якого є не тільки народні, але
й академічні твори.

У селі Дев’ятина (Боснія і Герцеговина) пройшов п’ятий огляд української
фольклорної творчості „Червона калина”. Це село є символом витривалості
українського духу в діаспорі: звідси починалися поселення українців,
яких потім різними хвилями рознесло по тепер уже незалежних державах, що
виникли на теренах колишньої Югославії. Прагнення зберегти національну
самобутність є поштовхом до того, щоб хоч раз на рік зустрітися на
„Червоній калині” [35].

У свою чергу, Міністерством культури і туризму України, Товариством
“Україна-Світ” та іншими організаціями у 2005 році також було проведено
низку культурно-мистецьких заходів, спрямованих на розвиток співпраці з
українцями діаспори. Серед таких – фестиваль української культури в
Молдові (м. Кишинів, Республіка Молдова, 27-31 березня 2005 р.) семінар
для керівників творчих колективів українського зарубіжжя (м. Київ, 6-11
березня 2005 р.) Почесними грамотами Мінкультури були нагороджені
керівники творчих колективів українського зарубіжжя заходи щодо участі у
святкуванні 15-річчя заснування Товариства української культури
“Вітчизна” м. Бендери (Республіка Молдова, Придністров’я) українських
митців та офіційної делегації (20-22 травня 2005 р.) проведення
гастролей народного ансамблю “Росава” Черкаської філармонії в Республіці
Молдова (в т.ч. Придністров’ї) в містах компактного проживання українців
(21-26 травня 2005 р.) участь в 51-му Святі культури русинів-українців
Словаччини Академічного театру української музики, пісні і танцю
“Зоряни” Кіровоградської філармонії (м. Свидник, Словаччина) участь
жіночого хору Естонського земляцтва в Україні “Силеке”, тріо бандуристів
з Києва у Міжнародному фестивалі української музики “Балтійська
трембіта” в Республіці Естонія (мм. Таллінн, Раквере) проведення у
Миколаєві, в музеї ім. В. Верещагіна, виставки дитячої творчості „Моя
Україна”. Понад 100 робіт представили юні митці з близького та далекого
зарубіжжя – Росії, Канади, Придністров’я, Білорусі, Молдови,
Узбекистану, Естонії та інших країн. Маленькі українці, які проживають
за межами нашої держави, висловлювали в малюнках своє уявлення про
батьківщину [2].

“На Україну повернусь” – саме під такою назвою начальник Головного
управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини Київської
міськдержадміністрації О. Биструшкін планує провести концертну програму,
в якій братимуть участь українські співаки, артисти, які мешкають за
межами України. „Аби довести Москві й Заходу, що ті, ким вони пишаються,
кого вони люблять, – вихідці саме з України, зазначає О. Биструшкін, –
ми хочемо в Києві зібрати зірок оперного та естрадного мистецтва, яких
нині доля розкидала по світі” [36].

Відомі українські артисти нині активно гастролюють західними країнами.
Усі відзначають, що за останній час ставлення до України значно
змінилося. О. Скрипка повернувся з Франції, де відвідав нещодавно
відкритий Український культурний центр у Парижі, зустрівся з послом
України у Франції та представниками тамтешньої української діаспори.
Зустрівшись із О. Скрипкою, „українські французи” висловили бажання
створити якусь структуру й допомагати культурній експансії з України до
Франції [37].

Н. а. України І. Попович пропагує українську культуру у світі.
Австралія, Бразилія, Аргентина, США з радістю зустрічають нашого
земляка, який несе в ці країни пісню. А нещодавно представники діаспори
запропонували співакові записати одну з його авторських передач
„Вечорниці з Іваном” у США [38].

Дедалі більше з’являється реальних підтверджень того, що численна
українська діаспора перебуває в єдиному з нами духовному просторі.
Чимало зарубіжних українців надають свої організаційні та матеріальні
можливості для дієвої допомоги у розбудові нашої країни.

Серед таких – подружжя Наталії та Івана Даниленків із США, яке
ініціювало і спонсорувало чимало наукових та видавничих проектів в
Україні. Нещодавно видавництво „Либідь” за Програмою соціально значущих
видань презентувало книжку „Українки в історії”. У ній подано десятки
життєписів визначних українок – громадських діячів, науковців,
письменниць, співачок, художниць, як з України, так і поза її межами,
починаючи від давніх часів до сьогодення [39].

За фінансової підтримки австралійського мецената українського походження
Ю. Борця режисером О. Ярчуком було знято перший
українсько-австралійський фільм „Залізна сотня” [40].

На запрошення Голови Верховної Ради України для отримання одразу кількох
високих нагород до Києва з Гамбурга (Німеччина) прибув відомий
європейський музикант, колишній львів’янин, професор М. Стріхарж. За
особливі заслуги перед народом України йому урочисто вручили міжнародну
премію в галузі культури та мистецтва ОЛІМП з орденом Св. Миколая
“Суспільне визнання”, Почесну грамоту Верховної Ради України та низку
інших почесних відзнак [41].

Отже, за умов тісної взаємної співпраці українське зарубіжжя має стати
для України вагомим фактором реалізації зовнішньої політики забезпечення
позитивного міжнародного іміджу, економічної, культурної та
інформаційної присутності в геополітично важливих регіонах розвитку
економічних, культурних та інших зв’язків із зарубіжними країнами
сприяння розв’язанню внутрішніх проблем за рахунок залучення потенціалу
українського зарубіжжя [3].

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Українці світу, єднайтеся!// Україна молода. – 2004. – 3 серп. – С. 9.

Поплавський М. Українська культура та реалізація державної політики в
культурній сфері: Аналітичний звіт Міністерства культури і туризму
України за 2005 рік. – Київ, 2006. – С. 98-107.

http://miok.lviv.ua/conferencies/uhvala.htm

Кількома рядками /Інф// Демокр. Україна.– 2006. – 14 черв.

http://www.mincult.gov.ua/

http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/5652.htm

Щоб країну пізнавали більше /Інф.// Уряд. кур’єр.– 2005.– 22 лют.

Астана – Київ: варто „змахнути пил” /Інф.// –Демокр. Україна.–2005.– 1
черв.

Воля для поліпшення політичного клімату /Укрінформ// Уряд. кур’єр.–
2005.– 23 квіт.

Ініціативи австралійських українців /Інф.// Уряд. кур’єр.– 2005.–17
серп.

http://intellect.org.ua/

Форум відбудеться у серпні /Інф.// Уряд. кур’єр.– 2006.– 14 черв.

Українці в Росії / Інф. // Літератур. Україна.– 2005.– 31 берез.

Утворено Федерацію українців Іспанії /Інф.// Демокр. Україна.–2005.– 12
трав.

Блокнот /Інф.// Уряд. кур’єр.– 2005.– 18 трав.

Повпреди за кордоном /Прес-служба Президента України// Уряд. кур’єр.–
2005.– 27 серп.

Святкують День незалежності України /Інф.// Уряд. кур’єр.– 2005.– 23
серп.

Як святкували за кордоном /Інф.// Уряд. кур’єр.– 2005.– 26 серп.

Саввон В. Benvenuto, земляки! –Хрещатик.– 2005.– 5 серп.

Шевченківські урочистості /Укрінформ// Уряд. кур’єр.– 2005.– 16 берез.

Земляків не забувають /Інф.// Голос України.– 2005.– 20 серп.

www.ukrsvit.com.ua

http://lp.edu.ua/newcontent/iiscrd_ukr.htm

Горгота О. Літературний місток. – Демокр. Україна.– 2005.– 10 верес.

Тимошенко В. Наші земляки в Росії чують рідну мову лише на концертах…
– Голос України.– 2005.– 12 квіт.

Луганська Г. Сумна статистика. – Голос України.–2005.– 21 жовт.

Є заклади – потрібна допомога /Інф.// – Голос України.–2005.– 1 жовт.

Мазорчук В. Про закордонне українство – широкому загалу. – Уряд.
кур”єр.– 2005.– 15 січ.

Стеблина В. Історична місія на європейському просторі. – Уряд. кур’єр.–
2005.– 8 серп.

Винниченко І. Українці в Балтії. – Літератур. Україна.– 2005.– 29 груд.

Кількома рядками. – /Інф.// Демокр. Україна.– 2005.– 14 жовт.

Бордійчук Н. „Україно, моя Україно”.. – Хрещатик.– 2005.– 27 жовт.

Горгота О. Нація в умовах сьогодення. – Уряд. кур”єр.–2005.– 29 січ.

Кізлова О. Зв’язок із “великою землею”. – День.–2005.– 23 лип.

Кавун О. Наша громада на Балканах тепер з газетою. – Голос України.–
2005.– 12 серп.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020