UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГоловні риси етичної думки нового часу (ХVІІ- ХVІІІ СТ.) (реферат)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4857
Скачало742
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Головні риси етичної думки нового часу (ХVІІ- ХVІІІ ст.)

 

 

Головні риси етичної думки Нового часу

 

(ХVІІ- ХVІІІ ст.).

 

Новий час тривав від буржуазних революцій у Західній Європі, що почалися

наприкінці XVI ст., і до початку XX ст. Етика цього періоду є складним і

суперечливих феноменом, що охоплює матеріалізм і ідеалізм, об’єктивізм і

суб'єктивізм, раціоналізм і емпіризм, оптимізм і песимізм, гедонізм і

евдемонізм та ін. Вона постала як опосередковане породження

капіталістичного способу виробництва, що покликав до життя нову мораль,

своєрідні колізії (ситуації, за яких відбувається зіткнення протилежних

інтересів, поглядів), проте не могло ігнорувати і проблеми, порушені

мислителями античного світу та середньовіччя. Крім того, відчутно

впливала на її розвиток етична думка епохи Відродження. Особливості

етики цього періоду пов'язані з формуванням буржуазного громадянського

суспільства, яке потребувало звільненої від догм і феодальних обмежень,

активної та раціонально налаштованої діяльної особистості, а також з

науковою революцією, відмежуванням наукового знання від релігії,

проголошенням математики мовою науки, виокремленням проблеми методу У

самостійну сферу знання, наслідком чого стала поява науки нового типу.

Адекватно реагуючи на нові суспільні реалії, новочасна етика проголошує

природу людини егоїстичною. Своє завдання вона вбачає у створенні

теоретичної моделі суспільних відносин, в якій мораль гармонізувала б

стосунки егоїстично налаштованих індивідів. Характерна для епохи

Відродження увага до неповторності, унікальності людини в Нові часи

виявляється у формулюванні та обґрунтуванні понять «індивідуальність» і

«особистість».

 

Як і у філософії загалом, в етиці Нового часу виокремилися

раціоналістичний (Р. Декарт, Б. Спіноза, Г.-В. Лейбніц), емпіричний (Т.

Гоббс, Дж. Локк, Дж. Берклі, Д. Юм) напрями, до яких належали як

ідеалісти (Р. Декарт, Г.-В. Лейбніц, Дж. Берклі, Д. Юм), так і

матеріалісти (Б. Спіноза, Т. Гоббс, Дж. Локк).

 

Прихильники цього напряму виходили з ідеї суверенності людського розуму,

відводили йому, мисленню провідну роль у пізнанні, продукуванні ідей.

Одним із найяскравіших представників раціоналізму був Р. Декарт, який

застосувавши закони механіки для пояснення фізичних та елементарних

психічних функцій, істотно змінив традиційні уявлення про мораль. Він

намагався розглядати пристрасті як фізик, тобто природничо-науково

витлумачити мораль, виокремивши в людині тілесну і духовну функціональні

сфери, які начебто протистоять одна одній. Між ними розташована сфера

дії емоцій, до яких належать почуття любові і ненависті, радості і

смутку, бажання і здивування. Почуття створюють систему важелів, що

з'єднують дух з тілом і речами зовнішнього світу. Ці важелі як

спонукальні сили душі і тілесного руху надають діям людини

наполегливості і сталості. Завдяки емоціям душа, яка мислить, піклуючись

про самозбереження, узгоджується з предметним світом.

 

Згідно з концепцією Р. Декарта різні рівні діяльності (мислення, воля,

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ