UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПеремога національно-визвольного руху народів Магрібу (Туніс, Алжир, Марокко) (реферат)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3693
Скачало420
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Перемога національно-визвольного руху народів Магрібу (Туніс, Алжир,

Марокко)

 

 

«Магріб» по-арабськи означає захід, місце заходу сонця. В історичному

розумінні назва «Магріб» об'єднує три суверенні держави: Туніс (10 млн

чол.), Алжир (25 млн чол.), Марокко (близько 25 млн чол.).

 

Після Другої світової війни у французьких колоніях Магрібу розгорнулася

національно-визвольна боротьба. Гостро було поставлено питання про

надання незалежності Марокко. Тут національний рух очолив султан

Мохаммед Вен Юсуф. З 1947 р. він регулярно звертався з меморандумами до

французького уряду, вимагаючи суверенітету. Кожний меморандум набував

широкого міжнародного розголосу, привертав увагу світової громадськості,

служив своєрідним сигналом до масових виступів населення.

 

Лідер національного руху Тунісу — адвокат Хабіб Бургіба - виступав з

поміркованішим гаслом - добиватися для своєї країни внутрішньої

автономії у складі Французького Сходу. Однак французький уряд не

погоджувався на це. У Тунісі й Марокко розпочалися репресії проти діячів

визвольного руху, султана Марокко було вислано за межі країни.

 

Найчіпкіше колонізатори трималися за Алжир, де проживала більшість

французьких колоністів (понад 1 млн чол.). 1 листопада 1954 р.

алжирський народ розпочав війну за незалежність. Цього дня збройні

загони у гірських районах провінції Кабілія напали на окремі поліцейські

та військові підрозділи. За короткий час партизанська війна охопила усю

країну. Французький уряд перекинув до Алжиру значні військові сили.

Незважаючи на це, влітку 1955 р. у 40 населених пунктах було піднято

прапор повстання. Алжирська війна стала основною зовнішньополітичною

проблемою повоєнної Франції. Вона підштовхнула уряд метрополії до

деколонізації інших країн Магрібу.

 

Навесні 1956 р. Франція визнала незалежність Марокко і Тунісу. Цей акт

підтримала Іспанія, яка мала володіння на півдні та півночі Марокко. У

серпні 1957 р. Мохаммед Бен Юсуф прийняв титул короля, а держава дістала

назву Королівства Марокко. Цього ж року було проголошено Туніську

Республіку на чолі з президентом X. Бургібою.

 

Визвольну війну алжирського народу очолив Фронт національного визволення

(ФНВ) - масова патріотична організація, яка об'єднувала широкі верстви

населення. Алжирців активно підтримували Ліга арабських держав, Єгипет.

За допомогою останнього у країні утворилася низка опорних баз повстання

і було створено Армію національного визволення. Влітку 1958 р. вона

сягала 130 тис. вояків і мала власну артилерію. її бійці («моджахеди»)

успішно вели партизанські дії проти 600-тисячного французького корпусу.

 

Представники арабських держав неодноразово вносили до порядку денного

сесій Генеральної Асамблеї ООН алжирське питання. Франція запевняла

світову співдружність у своїй готовності розв'язати проблему мирним

шляхом, однак війна тривала. Активно протидіяли пошукам миру

терористичні організації французьких колоністів, які не підкорялися

Парижу. Терористичні акції сіяли жах серед мирного населення. Жертвами

війни стали півмільйона алжирців та 33 тис. французів.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ