Реферат на тему:
Григорій Ващенко: система дошкільної освіти
Григорій Ващенко: система дошкільної освіти
Видатний педагог любив українську молодь і / 1Э докладав чимало зусиль
до її виховання в національному дусі. На увагу сучасних освітян
заслуговує порушена ним значна кількість проблем виховання, навчання та
освіти українського юнацтва.
Система дошкільної освіти Г. Ващенка ґрунтується на конкретних
принципах, з-поміж яких найважливішими вважаємо такі:
? принцип народності, який полягає в органічному поєднанні виховання з
національною історією та традиціями, у збереженні та збагаченні
духовності українського народу;
? принцип демократизації та деідеологізації виховання, який передбачає
незалежність педагогічного процесу від будь-якого втручання партійних
ідеологій; він має ґрунтуватися на загальнолюдських та національних
цінностях, бути спрямованим на розв’язання завдань свого часу з
використанням кращих здобутків зарубіжних систем виховання;
? принцип індивідуалізації виховання, сутність якого полягає в тому, щоб
усі його методи, форми і засоби відповідали природним фізичним та
духовним можливостям кожної дитини;
? принцип гуманізації виховання, згідно з яким основне місце в
дошкільному закладі має посісти позитивний психолого-педагогічний
мікроклімат — уважне, доброзичливе ставлення до малят, урахування їхніх
особливостей.
Важливе значення в системі педагога мають також положення щодо
взаємозумовленості виховання, необхідності його зв’язку з життям,
емоційності виховного процесу, природовідповідності, наочності.
Створена Г. Ващенком система виховання української молоді перейнята
атмосферою тисячолітньої української духовності. За межами України
широко відомі його підручники “Виховання волі й характеру” та “Виховання
любові до Батьківщини”. Аналізуючи помилки у виборюванні українським
народом права на самостійність своєї держави, Г. Ващенко зводить їх до
однієї— недостатньої любові до Батьківщини: “Без жертовної любові до
Батьківщини, що єднає весь народ — як керівників, так і народні маси,
державної самостійності здобути не можна”. Саме тому виховання
патріотичних почуттів у юних Григорій Ващенко вважає за найголовніше
завдання освітньо-виховних закладів та суспільства. А починатися цей
процес має з перших років життя дитини.
Педагог зауважує, що в дітей дошкільного віку любов до своєї Батьківщини
здебільшого ще несвідома, стихійна. Дитина органічно “зростається” зі
своєю родиною, природою, мовою, світоглядом, традиціями та звичаями
рідного краю, а тому неусвідомлені почуття щодо рідного довкілля стають
підґрунтям справжнього патріотизму. І далі зазначає: українська дитина
вже у 3-4 роки має знати, що її Батьківщина — Україна; в найпростішій
формі варто з’ясувати з нею, що українці мають свою мову, відмінну від
інших народів, а також власну історію та культуру.
Специфічними засобами формування патріотизму в українських дітей Г.
Ващенко називає друковане та живе слово, зокрема народні українські
казки, історичні бувальщини, легенди, народні ігри та свята.
Він також переконує: життєвий шлях цілого ряду видатних історичних
постатей потребує, щоб вдумливий педагог розповів про них дітям: “…
Треба знайомити дітей з героїчними постатями минулого нашого та інших
народів. Слід прагнути того, щоб постаті Святослава Хороброго,
Володимира Мономаха, Данила Галицького, Богдана Хмельницького, Северина
Наливайка, Івана Богу на, Івана Мазепи та інших славетних стали взірцем
для нашої молоді. Перші кроки до цього мають зробити родина і дитячі
садки, а продовжити — школа й молодіжні організації”.
Григорій Ващенко адресував свої праці не лише вихователям, а й батькам.
Він вважав, що родина, сімейний уклад мають першорядне значення у
формуванні особистості дитини.
Найближчою для дитини істотою є мати. Любов до неї є початком усілякої
любові, а тому поведінка матері, її ставлення до малого важливі у
формуванні особистості. Мати не повинна, як тварина, любити своє дитя:
її любов має бути розумною, інстинктивний бік має поступатися перед
духовним. Г.Ващенко застерігає матерів від палких поцілунків, нестримних
“чугикань” дитини, які збуджують нервову систему й часто-густо
викликають неприємні емоції. Мати має любити дитину ніжно й водночас
оточувати її атмосферою радості. Потужним джерелом приємних переживань
малюка є колискова. І нехай дитина ще не розуміє її змісту, але добрий
настрій, любий мамин голос залишаються в душі на все життя як джерело
найшляхетніших переживань. Така ж велика виховна роль і батька, який не
повинен бути холодним та байдужим до дитини. Важливе значення у
вихованні дітей має моральна атмосфера, яка панує в родині. Шкідливий
вплив на дитину справляють сварки батьків, вияви незадоволення життям,
пригнічений настрій. І навпаки, добрі стосунки між батьками, їхні
життєрадісність і бадьорість, віра в майбутнє благодійно впливають на
малого, зміцнюють у нього любов до рідних. На думку Г.Ващенка, родина —
це мала Батьківщина, на ґрунті якої будується велика Батьківщина.
¶
TH
\
?
&
gdA>”
Педагог-гуманіст зазначає, що авторитарними методами впливу не можна
забезпечити жодної складової частини виховання: “Не заторкнувши живих
струн душі, самими лише холодним нотаціями, зокрема зовнішньою
дисципліною, не можна зробити виховання моральним, а тим паче прищепити
дитині естетичний смак”.
Головне ж — авторитарним способом не можна виховати в малого
цілеспрямованих рис характеру — ініціативності, самостійності,
наполегливості. Особливо це стосується дітей дошкільного віку, яким
притаманні емоційність, вразливість, наслідуваність.
Серед найбільш важливих рис характеру, які необхідно формувати в дітей,
Г.Ващенко називає життєрадісність і бадьорість. Джерелом розвитку цих
якостей він вважає насамперед спілкування з людьми, з природою,
ознайомлення з мистецтвом, власну творчість дитини у грі, а також
заняття фізкультурою.
З бадьорістю та оптимізмом тісно пов’язані мужність та сміливість,
необхідні кожній людині: “Вдумливі міркування і факти з історії
доводять, що виховання мужності слід розпочинати ще з раннього
дитинства. Передумовою мужності є здібність володіти собою, не
піддаватися впливам пристрасті й афектів. Але часто вже у
переддошкільному віці дитина може бути так зіпсована неправильним
вихованням, стати рабом своїх пристрастей, що потім боротися з хибами її
психіки дуже важко”.
У вихованні характеру дитини дошкільного віку важливим чинником виступає
дитячий колектив, адже дитина не може виховуватись ізольовано, вона
завжди прагне
спілкуватися з однолітками. (Водночас дитяче товариство може мати й
негативний вплив). Тож найкраще виховувати дітей у дитячому садку. Г.
Ващенко зазначає, що дошкільний заклад так само потрібний для виховної
справи, як і школа.
Для нас надзвичайно цікавими є основні ідеї видатного педагога щодо
облаштування дитячого садка. Так, усі приміщення дитсадка та ділянка
мають бути гарними, мати затишний вигляд і вабити до себе малят. Будинок
слід прикрасити гарними малюнками, живими квітами, а двір має бути
справжнім садком з декоративними деревами та гірками чистого піску.
Але рідне довкілля слід постійно розширювати, треба виводити дітей на
ширші обрії — у поле, ліс, на річку. При цьому вихователь має дбати про
те, щоб серед дітей не було сварок, панували бадьорий та оптимістичний
настрій, радість товариської спільноти.
Педагог зазначає: “Приблизно з трьох років життя чітко виявляється
потреба дитини в товаристві інших дітей, що має велике значення для
розвитку таких рис характеру як солідарність, тактовність у поводженні,
організованість, дисциплінованість. Все це дитина може одержати в
дитячому садку, але за умови, що педагоги-дошкільники” так само, як і
батьки, завжди пам’ятатимуть про велику відповідальність перед дітьми”.
Звідси постають головні вимоги до педагогів.
Перша вимога — любов до дітей і щире бажання допомагати їм сформуватись
у повновартісні особистості: “Людина, що не любить дітей, не може бути
педагогом; її дратують дитячий гамір і жвавість; вона виявляє свій гнів
у критиці, доганах, іноді навіть у лайці та бійці. Такі педагоги не
виховують, а псують дітей, і через це фактично стають злочинцями перед
дітьми та суспільством”.
Друга вимога — систематична й ретельна праця, спрямована на поглиблення
своїх знань у галузі психології та педагогіки дитинства. Дитяча душа для
педагога-“дошкільника” має бути розкритою книгою, читаючи яку, він
довідується, чим дитина живе, чого вона прагне, які почуття й думки
сповнюють її. Ващенко радить усім педагогам вести систематичні записи
спостережень за дітьми — це привчає глибше вдивлятись у дитячу душу,
бачити в ній те, що раніше не помічалося. Крім того, вихователь має
студіювати підручники з дошкільного виховання, читати педагогічні
журнали, брати участь у конференціях педагогів дошкільної ланки.
Поряд із тим він має систематично працювати над удосконаленням своєї
освіти, щоб задовольнити різнобічні інтереси малят, їхню цікавість до
всього, що їх оточує. Вихователь має також добре володіти технікою
малювання, ліплення, вирізування, знати багато пісень і вміти їх
співати. Особливо ж важливо, на думку Г. Ващенка, досконало
послуговуватися технікою розповідання — вміти майстерно переповідати
дітям казки, оповідання тощо.
А ще педагог має багато працювати над своєю власною вдачею, без чого він
не зможе виховати і вдачі дітей. Крім любові до своїх вихованців і до
праці з ними, він повинен виховувати в себе душевну рівновагу, здатність
володіти собою, бадьорість і щиру життєрадісність. Особливо важливо
вміти радіти за дітей і разом з дітьми. Педагог-“дошкільник” має часом
ніби перевтілюватися, зливатися душею з дітьми, причому не вдавати із
себе дитину, а щиро жити її почуттями.
Творчий доробок Г. Ващенка з питань дошкільного виховання є значним
внеском у скарбницю національної педагогічної думки. Його теоретичні
положення, педагогічні висновки, методичні поради набувають особливої
актуальності у світлі становлення сучасного суспільно-родинного
виховання дошкільнят.
Література
О.Долина «Батьки в дНЗ» «Дошкільне виховання» 1.07.
О.Кононко «Сучасний садок, який він» «Дошкільне виховання» 7.06.
3.Л.Блудова «Дитячий садок, яким йому бути?!» «Дитячий садок» 1.07.
Н.Гримушко «Роздуми про роботу ДНЗ» «Дитячий садок» 6.07.
А.Гаєва «Стиль керівництва – особистісно орієнтований», «Дошкільне
виховання» 6.07.
О.Коноко. Особистісна орієнтація – пріоритет сьогодення» «Дошкільне
виховання» 5.07.
Н.Мойсюк. Педагогіка: Навчальний посібник 2001.
Григорій Ващенко. Система дошкільної освіти.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
