UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНародні пісні у записах Івана Вагилевича (реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3368
Скачало375
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Народні пісні у записах Івана Вагилевича

 

Друже-брате, ті роки за нами,

 

Як щасливим я був із тобою!

 

Дні у дружбі злетіли за днями,

 

Сам я лишився з журбою.

 

Понад лісом гуляють вітрища,

 

Сонце згасло, чорніє вже небо,

 

Б'ють громи — віщуни попелища,

 

Я в думці лечу до тебе.

 

Де хвилини ті — щастя блаженне,

 

Де поділася радість крилата?

 

Дорогі вони завжди для мене,

 

Ними ж доля моя не багата.

 

Друже-брате, прощай! Вже мій човен

 

Над безоднею в синім просторі.

 

Чи вітрильник мій вітру вже повен,

 

Може, ви мені скажете, зорі?!

 

Вже життя моє хвиля затерла,

 

Із тобою прощатися жасно;

 

Вже розлука крило розпростерла...

 

Згасну я сам передчасно.

 

РОЗПАЧ

 

І

 

Сонце ще хвилину тому

 

У віночку золотому

 

Огненний обруч котило

 

Над горою;

 

З Татрів чорні,

 

Як примари,

 

Вітер горне

 

І штовхає

 

Гомінливі хмари.

 

Шум лунає

 

Безнастанний,

 

І темніє видноколо;

 

Світ в чеканні

 

Бурі злої.

 

II

 

Хмари далі

 

Гуртуються жаско,

 

Холодно, чорно,

 

Сонце гасне.

 

У сутінках бовваніють

 

Вогнисті тумани,

 

Жбурляють відсвіт

 

На верхи мерехтливі,—

 

Верхи німіють.

 

III

 

Вода сердито

 

Клекоче і виє, б'ється і свище,

 

Бризки білої пінії злітають;

 

Каламутніє

 

Бистрінь і, як сокіл в польоті,

 

Злітає все вище,

 

Вліво і вправо.

 

Земля і трави,

 

Дерева рядами

 

На березі потопають.

 

IV

 

Шум ялин і худоби стогін

 

Несуться наперегони,

 

Як очманілі, дзвони.

 

Всюди тривога;

 

Зі страху майже ніхто не дише.

 

Птахи опустили крила.

 

Тільки колишеться

 

Високо в небі

 

Стогін, страшний для бога,

 

Кряче низом,

 

Чигає;

 

Підлітає все ближче,

 

І на ялицю

 

Біля криниці

 

Сідає.

 

V

 

Вітер виє,

 

Зблисне ясно —

 

Знову гасне!

 

Присмерк чорний

 

Вкриє млою

 

Гори, прірви.

 

Б'є грім — і ніч чорніє,

 

Землю вкрили хмари сірі,

 

Вітер віє...

 

 

Біля мене вдарив грім,

 

Оглух я, не чую,

 

Паду я,—

 

Мороз пішов по шкірі,

 

Німію.

 

Що сталось зі мною,

 

Не розумію...

 

Глухо, і небо

 

Зімкнулось над мною

 

На відлюдді, у гробі

 

Хочу спокою.

 

Нехай якась сила

 

Опритомнить від грому.

 

Та година премила!

 

Іду додому....

 

 

МАДЕЙ

 

На високій Чорногорі

 

Буйні вітри віють,

 

На зеленій полонині

 

Сірі вовки виють;

 

Тисяч коней вороненьких

 

В байраках ірзає,

 

Тисяч гарних легіників

 

Коників сідлає.

 

А ватажко, сивий Мадей,

 

Зморщив густі брови,

 

Чорні очі заблищали

 

Та жаждою крови.

 

Поверх коней яснобарві

 

Прапори сіяли,

 

Байраками і дебрями

 

Ратища мелькали.

 

Мрачно, скучно по майдані,

 

Пітьма ся чорніє,

 

Огні горять по шалашах,

 

Легкий вітер віє.

 

Мадей велів чатувати

 

Густою дебрею;

 

Гомін далеко клекоче:

 

«Вертаймо, Мадею!

 

З верх Бескиду глухий дубот

 

Бором ся шибає —

 

Тьмою-вихром їдуть угри —

 

Дебр ся улягає».

 

«Ніт вератться сив Мадею

 

З соромом додому,

 

Глухов пущев темнов ночев

 

Блудити по лому,

 

З безчесними оченьками

 

Ясне сонце зріти,

 

З безчесними губоньками

 

Богу ся молити!

 

Кіньми зорю долиноньку,

 

Засію стрілами —

 

Переломлю вражі тучі,

 

Проллю кров ріками!»

 

Та вже, сива бородонько,

 

Не тобі ся бити —

 

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ