Реферат на тему:
Сколіоз
Сколіоз — це бокове викривлення хребта.
Сколіоз буває природжений і набутий (рахітичний, паралітичний, рубцевий,
травматичний тощо).
Розрізняють ще сколіоз простий — коли дуга випуклістю повернута вправо
або вліво, і складні — коли вигин і обидві сторони. Наприклад, грудний
лівосторонній, поперековий правосторонній сколіоз.
Сколіоз з двома вгнутостями називається S-подібним. Якщо вигин захоплює
весь хребет, сколіоз називається повним (тотальним) — дуга випуклістю
повернута в ліву або в” праву сторону. Якщо викривлений один відділ
хребта, сколіоз частковий — шийний, грудний або попепековий.
Найдійовішим методом запобігання і лікування сколіозів є коригуюча
гімнастика. її завдання: вироблення навички правильної постави;
створення міцного м’язового корсета; розвиток функцій дихання;
розвантаження хребта; витягання хребта і збільшення його рухомості в
зоні викривлення; корекція викривлень хребта.
Розрізняють чотири ступені сколіозу.
I ступінь — дуга викривлення від 1° до 10°; II — від 11° до 30°; III —
від 31° до 50°; IV ступінь — понад 50°.
За локалізацією сколіозу виділяють шийний, шийно-грудний, грудний,
грудно-поперековий, поперековий, попереково-крижовий і комбінований
(S-подібний).
При І ступені хребет відхилений убік від серединного положення, тулуб
трохи зрушений, асиметрія лопаток і трикутників та контурів талії, поява
м’язового валика на випуклій стороні. При нахилянні до горизонтального
рівня — нерівність контурів грудної клітки на рівні викривлення.
II ступінь — ті самі вади і, крім того, м’язовий валик, легкий реберний
горб, збільшення викривлення.
III, IV ступені — реберний горб, укорочення тулуба, подовження кінцівок,
деформація грудної клітки спереду.
При сколіозі І ступеня викривлення зникає, якщо хворий випрямляється або
лежить, коли м’язи звільняються від навантаження. Призначають
загальнозміцнювальні і коригуючі вправи (активні і пасивні) для
розтягання укорочених м’язів. Ці вправи також зміцнюють і вкорочують уже
розтягнуті м’язи.
Методика. На першій порі діти повинні займатися в положенні лежачи, щоб
були всі умови для виключення навантаження на хребет.
У ввідній частині уроку використовують вправи стоячи тільки для
вирівнювання постави з метою контролювання її біля дзеркала і деякі
вправи з триманням рівноваги тіла, короткочасну ходьбу.
Гімнастичні вправи складаються головним чином Із симетричних рухів для
зміцнення ослаблених м’язів, особливо розгиначів тулуба, сідничних
м’язів і черевного преса. Вживають заходів до забезпечення правильної
пози під час сидіння і вироблення навичок правильної постави, дихання,
для створення м’язового «корсета». З цією метою використовують різні
симетричні вправи з застосуванням снарядів і вправ з обтяженням.
Поряд із загальнозміцнювальними вводять вправи для окремих м’язових груп
спини і коригуючі. Асиметричні вправи застосовують тільки в тому разі,
якщо вони будуть локалізовані, спрямовані на вершину викривлення.
Зменшенню статичного навантаження на хребет сприяє витягання хребта, а
також самовитягання стоячи і лежачи, помірне витягання на похилій
площині. Витягання
не слід застосовувати в дітей з слабкою м’язовою системою і підвищеною
рухомістю хребта.
Заняття коригуючою гімнастикою проводять щодня по 40—45 хв. Добрим
коригуючим засобом є плавання брасом, на грудях, катання на лижах,
ковзанах, спортивні ігри.
II ступінь характеризується більш стійким викривленням хребта з помітною
асиметрією спини; патологічні зміни поширюються на м’язи, зв’язки і
кісткову тканину. Намічається реберний горб. Рухомість хребта обмежена,
він не розпрямляється. Є зміни в міжреберних хрящах.
Завдання коригуючої гімнастики: зміцнення м’язів спини, створення
м’язового «корсета».
Лікування тривале. Займатися треба в кабінеті лікувальної фізкультури і
самостійно вдома.
За В. Н. Мошковим, слід додержувати таких методичних принципів:
використовувати загальне тренування; застосовувати спеціальне тренування
опорно-рухового апарата хребта і грудної клітки. При цьому треба мати на
увазі такі методичні особливості: прагнуть розвантаження і витягання
хребта; здійснюють вигинання хребта, протилежне напрямові патологічного
викривлення (без тиснення і з тисненням на випуклість у місці
патологічного викривлення); використовують балансування: розвивають
правильне дихання; виховують правильну поставу.
Розвиток різних відхилень хребта залежить від стану організму дитини,
тому при лікуванні сколіозу на перший план висувається завдання
загального зміцнення (тренування) організму, чого досягають усіма
засобами і формами лікувальної фізкультури.
Спеціальне тренування опорно-рухового апарата полягає в розвиткові його
динамічної функції. Для цього використовують фізичні вправи, які
зміцнюють різні м’язові групи, завдяки чому збільшується рухомість
хребта. Для розвантаження його від ваги власного тіла застосовують
вихідні положення лежачи (на животі, на спині, на боку) і стоячи
навкарачки з опорою на кисті і коліна. Хребет витягають лежанням на
похилій площині (15— 20 хв.), спеціальними вправами у висах на
гімнастичних снарядах (кільця, гімнастична стінка, колода тощо). При
цьому розтягаються міжхребцеві хрящі, зв’язки і м’язи хребта. З тією ж
метою застосовують коригуюче вигинання хребта, яке підвищує скоротливу
функцію розтягнутих м’язів, сприяє зміцненню м’язів і фіксації його в
нормальному положенні.
Вправи у балансуванні допомагають тримати корпус прямо, виробляють
правильну поставу. Сприяє цьому і ходьба з вантажем на голові.
Розвиток правильного дихання і виховання правильної постави сприяють
спеціальній корекції хребта і грудної клітки.
Для корекції широко застосовують вправи у повзанні. Положення навкарачки
розвантажує хребет, зменшує статичне навантаження на нього і створює
можливість для ізольованого впливу на ділянку деформації. Вправи
виконують в основному асиметрично (вигин під час вправ робиться тільки в
сторону випуклості сколіозу).
При витяганні ноги на стороні вгнутості сколіозу одну половину таза
закріплюють нерухомо ногою, яка стоїть, а друга нога, зміщуючись, надає
тазу косого положення, що збільшує ефективність вправи. Вправу у
повзанні доповнюють рухами рукою (витягання, розмах, удар) на стороні
вгнутості сколіозу, створюючи косе стояння плечового пояса щодо
тазового, це посилює коригуючий ефект.
Крім повзання, для корекції використовують вправи у положенні виса і
лежачи. Виси, розтягуючи і розвантажуючи хребет, коригують переважно
нижньогрудний і поперековий відділи хребта.
З тією ж метою можна дати деякі спортивні вправи, змінивши їх техніку:
плавання на боку, фехтування у правій стойці при правосторонньому
грудному і в лівій стойці при лівосторонньому грудному сколіозах.
Закріплення корекції досягають зміцненням м’язів тулуба, виробленням
правильної постави.
Методика. Призначають коригуючі вправи з широким використанням вправ на
противигинання хребта без тиску, а також і з натискуванням на випуклу
частину хребта (використовують гімнастичну стінку, медицинбол, валик).
–
-подібному сколіозі призначають повзання з рухами різнойменних рук і
ніг.
Для зменшення скручування хребців і реберного горба застосовують
обертання плечового пояса при фіксованому тазі. Велику увагу приділяють
дихальним вправам для розвитку рухомості грудної клітки.
При сколіозах II ступеня заняття коригуючою гімнастикою проводять по
40—45 хв. щодня. Вправи бажано робити перед дзеркалом. Звертають увагу
на поставу.
Крім коригуючих (спеціальних) вправ, до заняття включають також
загальнозміцнювальні та дихальні. До ввідної частини входять: шикування,
фігурна ходьба, короткочасний біг. Основна частина проходить у положенні
розвантаження хребта (витягання, редресація, деротаційні вправи).
Призначають також дихальні і загальнозміцнювальні вправи, ігри. До
заключної частини входять загальнозміцнювальні вправи, які знижують
навантаження на організм. Показані плавання на спині і на грудях, ходьба
на лижах, катання на ковзанах, ігри з м’ячем.
III і IV ступені сколіозу найтяжчі, бо є значні анатомічні зміни в
хребті: виражена деформація грудної клітки, хребта, реберний горб. Є
також структурні зміни в хребцях, міжхребцевих дисках, м’язах, зв’язках
хребта.
Основне завдання лікувальної гімнастики — зміцнити організм, підвищити
загальний тонус.
Лікують сколіоз III і IV ступенів у спеціальних ортопедичних закладах.
При прогресуючих формах сколіозу застосовують хірургічні методи
лікування. Широке застосування в ортопедичній практиці має
остеопластична фіксація хребта за допомогою ауто- або гомотрансплантата
з комплексним лікуванням до і після операції. Після операції фіксації
хребта призначають носіння корсета, що треба поєднувати з заняттями
лікувальною гімнастикою.
Якщо є показання до занять коригуючою гімнастикою, то її проводять за
методикою, якою користуються при сколіозі II ступеня.
Використовують загальнозміцнювальні, дихальні, коригуючі, а також
спеціальні вправи для м’язів спини, косих м’язів живота, вправи на
гіперкорекцію хребта, помірні деторсійні вправи. Призначають масаж
м’язів на випуклій і вгнутій стороні за спеціальною методикою.
Тривалість заняття — 40—45 хв. щодня. Для більшої ефективності
рекомендується проводити заняття навіть по два рази на день за
спеціальною індивідуальною розробленою методикою.
При IV ступені сколіозу застосовують лікувальну гімнастику і масаж. В
результаті лікування розтягнуті на стороні виступаючих ребер м’язи
зміцнюються і створюється своєрідний корсет. На протилежній стороні
реберні проміжки розтягають спеціальними вправами і масажем. Введенням
внутрішнього краю кисті під лопатку відтягують кут лопатки, м’язи в
ділянці м’язового валика зміцнюються, а висота валика в результаті
надавлювання знижується. При різкому відхилянні корпуса застосовують
пасивне вирівнювання його. Для цього хворий приймає положення на боку.
Під виступаючу половину таза підкладають мішечок з піском. При цьому
зрушення корпуса усувається.
У домашніх умовах дітям треба займатися коригуючою гімнастикою два рази
на день — вранці через годину після сніданку і в другій половині дня
(через 2 години після їди). Рекомендуються ігри з м’ячем.
Із спортивних вправ корисне плавання стилем брас і веслування двома
веслами, ходьба на лижах, катання на ковзанах.
Для дітей із сколіозом протипоказані стрибки, глибокі нахиляння тулуба
вперед, акробатика, футбол, катання на велосипеді, носіння важких речей.
Методика. Найефективніші вихідні положення для корекції хребта — лежачи
і стоячи навкарачки, при яких хребет майже повністю розвантажений від
ваги тулуба, голови і кінцівок. Приступаючи до занять, треба пояснити,
що постава — це положення тіла в спокої і русі. Якщо постава правильна,
людина тримає голову прямо, плечі опущені і трохи відведені назад, груди
вперед, живіт підтягнутий, ноги розігнуті, стопи паралельні. Протягом
усього заняття треба стежити за правильною поставою.
Вправи повторюють по 8—12 разів, тривалість заняття 45 хв. (ввідна
частина — 5—7, основна — 30, заключна — 5—7 хв.). Під час занять треба
стежити за реакцією на навантаження (поблідіння, почервоніння обличчя,
прискорення дихання тощо).
Для контролю за ефективністю лікування треба регулярно робити
антропометричні вимірювання.
Велике значення мають профілактичні заходи: тверда постіль, відповідні
меблі, правильне сидіння за партою, добре освітлення приміщення,
правильний режим дня (харчування, сну, праці, відпочинку та ін.).
Якщо спина кругла, грудний відділ хребта зігнутий назад, мускулатура
спини розтягнута і ослаблена, грудна клітка погано розвинена, вгнута,
плечі зведені наперед, лопатки криловидні, грудні м’язи і м’язи черевної
стінки вкорочені, екскурсія грудної клітки зменшена.
Кругла спина несприятливо позначається на діяльності всього організму,
особливо на функції серцево-судинної та дихальної систем.
Завдання коригуючої гімнастики: зміцнення м’язів спини, особливо
розгиначів; розтягання грудних м’язів і зміцнення м’язів живота;
зміцнення плечового пояса і грудної клітки; корекція нахилу таза.
Використовують різні гімнастичні вправи з палками, напружені вигинання з
різних вихідних положень, вигинання з підкладеним під спину
медицинболом, виси на кільцях, гімнастичній стінці, вправи навкарачки,
дихальні та загальнозміцнювальні вправи, рухливі ігри.
Особливого значення надають вправам, які зміцнюють трапецієвидні і
ромбовидні м’язи і розтягують грудні м’язи.
Опущення обох плечей спеціальної корекції не потребує, бо зміна форми
грудної клітки в результаті корекції спричинить підняття плечей.
Опущення одного плеча потребує асиметричних вправ на стороні опущеного
плеча. Це забезпечує розтягнення широкого м’яза спини і грудних м’язів
спочатку і зміцнення трапецієвидного, що піднімає кут лопатки,
ромбовидного і підлопаткового м’язів надалі.
Випинання живота виправляють вправами для м’язів черевного преса.
Широко використовують вправи в повзанні. Вихідне положення — стоячи
навкарачки створює провисання хребта між плечовим і тазовим поясами,
розтягає хребет, розвантажує його від дії ваги голови, верхніх кінцівок
і тулуба, виключає вплив кута нахилу таза. Варіанти вихідних положень у
повзанні дають можливість зробити найбільш рухомою ту ділянку хребта,
яка потребує корекції, обмежуючи рухомість у сусідніх відділах, тобто
локально коригувати викривлення.
Навички правильної постави і закріплення її досягають систематичним,
багаторазовим повторюванням вправ для правильної постави, спостереженням
за поставою, постійними поправками і нагадуваннями, а також включаючи
вправи, які потребують уваги до збереження правильної постави.
Використана література
Спортивная медицина, лечебная физическая культура и массаж.- М.:
Физкультура и спорт, 1985.- 351с.
Бисярина Валентина Павловна Анатомно – физиологические особенности
детского возраста.- М.: Медицина, 1968.-
Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое Поле,
2003.- 216с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
