Реферат на тему:
Епідеміологія туберкульозу . Патогенез. Первинний туберкульоз.
Туберкулінодіагностика
1 Туберкульоз – як інфекційне захворювання.
2 Патогенез туберкульозу, алергія, профілактика.
3 Первинний туберкульоз.
Туберкульоз відноситься до інфекційних захворювань. Українська назва
хвороби – сухоти. Відомості про нього знаходимо в археологічних даних,
що сягають 8 тис. років до нашої ери (Німеччина, Єгипет, Вавілон –
мумії, манускрипти).
Згадки про нього зустрічаємо у працях Гіпократа, Галена, Авіцени і
багатьох інших наших попередників.
Про те, що хвороба інфекційна, здогадувались більше 4-5 тис. років.
Враховуючи це, у Древній Індії забороняли женитись і виходити заміж,
якщо хтось у сім(ї страждав на хворобу, яка нагадувала сухоти (закони
Ману у Вавілоні – сучасний Ірак); дозволялось розлучатись, якщо хтось із
подружжя захворював на туберкульоз (кодекс Хамурані у Індії).
В усі віки від туберкульозу померло дуже багато людей. До середини
минулого ХХ століття 20-23% усієї смертності припадало на сухоти. Під
час Франко-Пруської війни (1870-1871 рр.) на полі бою загинуло 40 тис.
людей, в той час як у тилу померло від туберкульозу 160 тисяч.
Середина і друга третина ХХ ст. позначалась зменшенням захворюваності
у всьому світі, в тому числі і смертності. Але вже у 80-х роках
з(явились тривожні ознаки активізації цієї хвороби. І в 1990 роки ВООЗ
констатувала епідемію туберкульозу у світовому маштабі. В Україні
епідемія сухот зареєстрована у 1995 році.
Сьогодні у світі зареєстровано біла 50 млн. хворих на цю небезпечну
інфекцію. Кожну секунду одна людина інфікується на сухоти. Щорічно
захворює до 10 млн. людей. З них 1/2 – на бацилярний туберкульоз.
Помирає від сухот щорічно до 3 млн. людей.
Дуже тісно із цією інфекцією пов(язана ВІЛ-інфікування, оскільки 70%
таких людей захворюють на туберкульоз. Кожен день інфікується на ВІЛ
біля 6 тис. людей, а в Україні за місяць – 500. Кожен третій із цих
людей помирає від сухот.
В Україні хворіє на туберкульоз ( 1,2% населення. В закладах системи
покарання знаходиться біля 10 тис. хворих. Щорічно в Україні помирає ( 8
тис. людей від цієї хвороби.
Епідеміологія. Як кожна інфекція туберкульоз зумовлюється трьома
основними епідеміологічними ланками, а саме: 1 – джерелом туберкульозної
інфекції; 2 – механізмом передачі; 3 – наявністю сприйнятливого
організму.
Джерелом туберкульозної інфекції є хворий пацієнт, який виділяє
мікобактерії туберкульозу. Залежно від характеру легеневого (головними
чином) процесу хворий виділяє в оточуюче середовище за добу від 15-20
млн. до 1 млрд. туберкульозних паличок. За цим показником хворих
поділяють на:
масивних бактеріовиділювачів, коли у мокротинні знаходять мікобактерії
при простій бактеріоскопії чи більше 20 колоній при посіві;
незначних бактеріовиділювачів – коли при посіві проростає менше
20 колоній;
умовних (формальних) бактеріовиділювачів, коли мікобактерії уже не
висіваються, але з часу останнього знаходження пройшло менше 2-х років.
Відповідно до зазначеного і осередки туберкульозні інфекції поділяють на
три групи, що характеризує їхню активність та епідеміологічну
небезпечність. У зв(язку з чим епідеміологами і фтизіатрами
розробляється система нагляду за цим осередком, що сприяє його
локалізації і мінімізації епідеміологічної загрози для суспільства.
До речі, відсутність туберкульозних паличок у мокротинні ще не є
показником їхньої відсутності, оскільки для виявлення 1 мікобактерії в
мокротинні в 1 мл останнього повинно їх бути не менше 100 тис.
мікобактерій. Отже, середовищем туберкульозної інфекції (туберкульозне
середовище) є помешкання, де жив чи живе протягом останнього року
бактеріовиділювач або помешкання, де виник випадок смерті від
туберкульозу. Ступінь епідеміологічної загрози туберкульозного
середовища визначається: характером легеневого туберкульозного процесу
(чи іншого), масивністю бактеріовиділювання, сімейно-побутовими умовами,
ступінню культури хворого і членів сім(ї. Так, якщо у хворого
туберкульозні палички знаходять при мікроскопії – контактні з ним люди
інфікуються у 65%, а якщо МБТ знаходять лише посівом – контактні люди
інфікуються у 50%. Інше: якщо у батьків МБТ знайдено мікроскопічно, то
діти захворюють на “відкриту” форму туберкульозу легень у 17%, якщо МБТ
– “посівом” – то у 2,6%, а при “абацилярності” хворих батьків – у 0,9%.
Хворого знімають з обліку як “бацилярного”, якщо протягом 2-х років
після останнього позитивного посіву МБТ не виявились при наявності
клініко-рентгенологічних даних, що підтверджуються заживлення
туберкульозного процесу, відсутність загострень протягом останнього року
закриття cav, зникнення вологих хрипів, ущільнення чи розсмоктування
вогнищ. Якщо cav залишається, то хворий вважається “бацилярним” і при
відсутності МБТ.
Якщо у хворих мікобактерії при виявленні процесу не виявлялись, або
були знайдені одноразово, то при вищезазначених клініко-рентгенологічних
даних він може бути знятий з обліку як бацилярний через рік.
Загальною характеристикою туберкульозних паличок є їхня кислото- та
спирто-стійкість, оскільки вони мають капсулу, яка складається з
ліпідів. З іншого боку, збудник туберкульозу не полюбляє
ультрафіолетових променів і гине під їхньою дією. Ось чому в усі часи
сухоти називали хворобою знедолених, а з минулого сторіччя – соціальною
хворобою.
Проте треба пам(ятати, що мікобактерії добре зберігаються в пилюці,
молоці, маслі, на книгах, навіть у мерзлоті. Тому на сухоти хворіють не
лише бідні, але й більш-менш забезпечені інтелігенти (Чехов,
Достоєвський, Горький, Тесленко, Моцарт та інші).
1 хворий за рік інфікує 20-35 людей. З них захворює на сухоти ( 5%. Для
утворення в легенях людини туберкульозного горбочка потрібно 10
мікобактерій, для розвитку туберкульозного вогнища (конгломерат
горбочків) – 10 Б мікобактерій, для утворення каверни 10 8.
Шляхи розповсюдження мікобактерій:
повітряно-крапельний і пиловий (при розмові та кашлі крапельки слизу чи
мокротиння, що містять мікобактерії розповсюджуються на відстані 2
метрів і “зависають” (утримуються у зваженому стані) до 5 годин;
алиментарний – у дітей (молочні продукти);
через шкіру, очі – у працівників відповідних професій.
c
¤
> O O ?
U>U–U¬UAeUUeU0Voooiaaiaaaaoooaaoooooooooo
&
Вище зазначалось, що незважаючи на 80-90% інфікованість населення
захворює на туберкульоз не більше 5%. Відомо, що у тваринному світі
хворіють на туберкульоз 55 видів ссавців і 80 видів птахів. Безхребетні
і пойкілотерміні (холоднокровні) захворюванню на туберкульоз не
піддаються. Коні, верблюди, кози практично на туберкульоз також не
хворіють. У зв(язку з чим у народній медицині з давнини, а у науковій –
з середини ХХ ст. молоко цих тварин застосовувалось для лікування сухот
і приносило добрі позитивні наслідки. Отже, тварини, що не хворіють на
туберкульоз, мають у своєму організмі якісь фактори природної
резистентності. Безумовно, з огляду на обмежену захворюваність людей
такі фактори маємо і ми. Встановлено, що резистентність людини до МБТ і
до захворюваності визначається наявністю нейтрофілів крові, макрофагів
крові (моноцити) і сполучної тканини (гістіоцитів), комплемента,
пропердина, лізоцима, інферофена, метаболічних тканевих антибіотиків та
ферментів. Особливе значення з останніх мають оксидази, ліпази та
фосфатази. За активністю цих ферментів і визначається резистентність
різних органів до туберкульозу: печінка, мозок, нирки, легені,
лімфовузли. Чим більше зазначених ферментів, тим менша резистентність,
отже – більша чутливість. Легені і лімфовузли “купаючись” у цих
ферментах найлегше піддаються захворюванню на туберкульоз.
Разом з тим відомі деякі фактори, що міняють природну резистентність
живого організму до туберкульозу. Ними є перш зав все вік. У людей
період дитинства, період статевого дозрівання, похилий і старечий вік
найбільш чутливі до туберкульозу. Умови зовнішнього середовища:
запиленість, загазованість, забрудненість радіоактивними речовинами
сприяє розвитку не лише туберкульозу легень, а й іншим позалегеневим
формам туберкульозу. Харчування має значний вплив на зменшення
резистентності, особливо при зменшенні у раціоні білків та збільшенні
вуглеводів. Різноманітні нефізіологічні звички, змінюючи обмін речовин
та стан ендокринної системи сприяють зменшенню резистентності (паління
цигарок, надмірне та регулярне вживання алкоголю). Гормональні зрушення
та функціональний стан центральної і вегетативної нервової систем. Має,
безумовно, значення і статевий показник, але, на нашу думку, лише в тому
плані, що впливає на захворювання через особливості щоденної роботи,
перевантаження, звичок і таке інше. Виходячи з перерахованого,
виділяються групи хворих із певними соціально-побутовими звичками, як
такі, що більш схильні до розвитку туберкульозу. Їх іменують групами
ризику на розвиток туберкульозу. До них належать наступні:
хворі на ХНЗЛ;
хворі із повторними пневмоніями;
на цукровий діабет;
на виразкову хворобу шлунка і 12-палої кишки;
травматичні хворі;
хворі після важких і травматичних операцій;
наркомани;
курильщики;
алкоголіки;
люди на різноманітні сексуальні збочення;
хворі, що тривало вживають гормони;
тривало вживають цитостатики;
вагітність;
хворі із природженими чи надбаними імунодефіцитами;
ВІЛ – інфіковані;
емігранти із країн з високою захворюваністю на туберкульоз;
люди із віражем туберкулінової проби чи негативною пробою Манту.
Відзначаємо, що серед вперше виявлених хворих, таких, що відносяться до
групи ризику не менше 90%. Це все треба враховувати при проведенні
диференціальної діагностики і призначенні лікування. Не менш важливо
враховувати при проведенні і протиепідеміологічних міроприємств та
санітарно-гігієнічних заходів.
Отже, плануючи державні заходи по обмеженню і локалізації туберкульозу
в країні, треба впливати саме на ці три перераховані ланки епідемічного
процесу: джерело інфекції, шляхи передачі та чутливість популяції.
Найбільш вразливою з цих ланок є перше – джерело інфекції. Ліквідувати
його можливо своєчасним та адекватним лікуванням. Про це мова попереду.
До епідеміологічних показників, що вивчаються в нашій державі і в усьому
світі належать такі наступні:
інфікованість;
захворюваність;
хворобливість;
смертність.
а) При цьому вивчається чутливість до туберкуліну, тобто кількість
осіб, позитивно реагуючих на туберкулін до числа всіх обстежених у
відсотках. Як правило, цей показник вивчається у дітей. За даними ВООЗ
1% інфікованих характеризує сприятливу епідеміологічну
ситуацію стосовно туберкульозу. В нашій країні поки що цей показник
сягає 14%. Зрозуміло, при вивченні даного показника не враховуються
особи із післявакцинальними проявами
б) Захворюваність вивчається за відношеннями вперше зареєстрованих
хворих протягом даного року ндо 100 тис. населення даного регіону.
в) Хворобливість – це загальна кількість хворих на активні форми
туберкульозу на кінець року в розрахунку на 100 тис. населення.
г) Кількість хворих, що померли від туберкульозу протягом року на
100 тис. населення характеризує смертність. Цей показник залишається
найбільш демонстративним, характеризуючи своєчасність виявлення хвороби,
її характер та поширеність, можливості лікувального процесу та вплив
держави на всі ланки туберкульозної роботи.
Із загальної кількості вперше виявлених біля 15% помирає протягом
першого року лікування. Протягом перших трьох років помирає біля 35%
хворих із вперше діагностованим туберкульозом. При цьому хворих
працездатного віку помирає 75%. Більшість із них у віці 30-45 років.
Загалом смертність за останні 15 років зросла майже в 4 рази.
До особливостей епідеміологічної ситуації в Україні належать:
висока інфікованість;
висока захворюваність і хворобливість;
висока стійкість МБТ до антибактеріальних препаратів;
алкоголізм, паління тютюну і токсикоманія;
шляхи міграції із країн із дуже високою захворюваністю і хворобливістю;
економічна нестабільність та економічні негаразди;
відсутність відповідного юридичного законодавства, направленого на
ліквідацію туберкульозу.
Використана література
1. Олеарчик Андрій Всесвіт хірурга.- Львів: Медицина світу – МС, 2006.-
800 с.
2. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна
№494.- Харків: Основа, 2000.- 93с.- (Медицина; Вип.1)
3. Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое
Поле, 2003.- 216с.
PAGE 1
PAGE 8
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
