UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАнтисептика. Історія розвитку. Види. Характерна дія їх використання (реферат)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось10829
Скачало448
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Антисептика. Історія розвитку. Види. Характерна дія їх використання.

 

План

 

1 Історія антисептики.

 

2 Види антисептики.

 

3 Способи застосування антисептики.

 

4 Антисептичні засоби.

 

5 Хіміотерапевтичні препарати.

 

У пошуках ефективних засобів і методів боротьби з нагноєнням ран

хірургія пройшли довгий, важкий шлях. Протягом століть починалися

незліченні спроби емпірично боротися з нагноєнням у рані.

 

Так, у Стародавньому Єгипті військові лікарі для лікування ран

застосовували пов'язки з вином, олією, медом. У Стародавній Індії

використовували більш 200 найменувань хірургічних інструментів (ріжучі,

пінцети, затиски, шприци). Важливо, що перед використанням їх

знезаражували – мили в гарячій мильній воді і потім обпалювали полум'ям.

Стародавня Греція, Рим. Гіппократ (460-377 р. до н.е.) дотримувався

чистоти і впровадив елементи асептики при хірургічних операціях. Перед

операцією Гіппократ мив руки перевареною дощовою водою, вимагав, щоб

операційне поле були поголеним, чистим, покритим чистою білизною.

Фактично з Гіппократа починається навчання про лікування ран. Він

визначив поняття первинного загоєння раней (без нагноєння) і вторинного

загоєння (з на гноєнням). Гіппократ заклав основи гнійної хірургії. Він

описав клініку флегмон, абсцесів; Гіппократ сформував принцип лікування

гнійних ран, що стало крилатою фразою (у перекладі з латині) – “Ubi pus

ibi evacno”. Ця установка правомірні і сьогодні. В Арабських халіфатах

для лікування ран застосовували спирт. Авіцена (980-1037 рр) у своєму

енциклопедичній праці «Канон лікарської науки» декілька розділів

присвятив лікуванню ран. 4-а книга (600 сторінка) присвячена хірургії.

Авіцена виробив свіжі і гнійні рані. Нагноєння ран він порівнював із

закисанням молока і гноїнням. Він для лікування ран застосовував

пов'язки з вином, так як вважав, що воно має протигнилосний вплив.

 

Багато коштовного в навчанні про лікування ран уніс швейцарець

Парацельс (1493-1541 р). Видатний хірург Франції Амбруаз Наре

(1517-1590 р) зробив переворот свого роду в лікуванні вогнепальних ран.

Він відмовився від варварського способу заливати рани кип(яченою олією,

так як вважалося, що усі вогнепальні рани отруєні порохом. Антоній

Левенгук (1632-1723 р) у 1683 р. винайшов мікроскоп зі збільшенням у 300

разів. Він у краплі роси, смоли, пива бачив дрібних живих істот.

Незрозуміло, чому нікому з лікарів не прийшло в голову подивитися під

мікроскопом відокремлюване з рани. Між тим Мальпігі скористався

мікроскопом, подивився кров і відкрив у ній клітки. Крім того Мальпігі

відкрив систему капілярів.

 

Застосування вогнепальної зброї приводило до важких ускладнень ран

(флегмони, бешихове запалення, правець і газова гангрена) і надзвичайно

високої смертності. Це змушувало наполегливо шукати причину цих

ускладнень і засобу їхнього попередження.

 

У ХVIII столітті панувало уявлення, що причиною нагноєння ран є брудне

повітря. Тому хірурги прагнули відгородити рану від впливу нечистого

повітря і робити операцію перев'язки максимально швидко, а рани

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ