UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАсептика. Історія розвитку. Методи стерилізації, контроль за нею (реферат)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось22771
Скачало791
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Асептика. Історія розвитку. Методи стерилізації, контроль за нею.

 

План

 

1 Історія асептики.

 

2 Шляхи поширення інфекції.

 

3 Організація хірургічної діяльності.

 

4 Стерилізація, методи стерилізації.

 

5 Контроль якості стерилізації.

 

Хірургія протягом століть була не популярною. Через високу

післяопераційну смертність її називали хірургічною інквізицією.

Скальпель порівнювали з гільйотиною. Сімпсон (англ. акушер) казав: «Той,

хто погоджується на операцію більше ризикує вмерти, ніж солдати в битві

під Ватерлоо».

 

Усе змінилося із введенням антисептики в 1867 році Дж. Лістером.

Система антисептичного лікування ран завойовувала клініку за клінікою,

державу за державою. Але ще багато основ залишилося для скептиків.

Навіть 7 років потому в 1874 р в еру антисептики вчитель Лістера Дж.

Еріксен заявив: порожнина черепа, грудна і черевна порожнини для

хірургії завжди залишаться недоступними.

 

Дійсно, накопичений досвід свідчив, що поряд із позитивними методами

антисептика має і негативні сторони Так, нерідко спостерігався некроз

тканин, особливо клітковини, у рані; досить часто зустрічалися дерматит,

кон(юктивіт. У хмарі карболової кислоти важко було дихати, бували

отруєння.

 

На справді були праві ті, хто говорив: «Хірурги ціляться в мікробів,

але попадають у живі тканини організму й убивають його клітини».

 

Заради справедливості треба сказати, що ці негативні сторони не методу

антисептики, а антисептичного розчину карболової кислоти. Сам Лістер у

1871 р переконався, що карболка для організму не байдужа. Тому для

удосконалення методу розчин карболки заміняли розчином сулеми 1:5000 (у

Німеччині і називали метод сулемової антисептики), у Росії застосовували

йодоформ (М.В. Скліфосовський), деякі шари пов'язки заміняли саліциловою

ватою (С.П. Коломнін), використовували саліцилову кислоту 1:300. Але і

ці антисептики не виправдали себе.

 

У 1880 р Брунс зі спостережень прийшов до висновку: основну небезпеку

представляє контактна інфекція, а не мікроби повітря. Так вважав Лістер.

Тому Брунс запропонує відмовитися від спрея.

 

Антисептичний метод Лістера панував у хірургії 15 років. У 80-х роках

ХІХ сторіччя підготовлена наукова база і фундамент для нового етапу

хірургії – асептики. Так, Луї Пастер на засіданні Паризької академії,

звертаючись до хірургів, говорив, що інфекцію в рану вносить усе, що з

нею стикається – вода, корпія, інструменти. Завдяки геніальним

дослідженням Р.Коха (нім. мікробіолога) і Луї Пастера (фр. хіміка) по

вирощуванню чистих культур бактерій, розроблені методи знищення мікробів

високою температурою (кип'ятінням, водяною парою).

 

Установлено, що основний шлях інфікування ран контактний. Стали

створювати перешкоди для інфекції. Головний принцип - усе, що стикається

з раною, треба очистити від інфекції, це і буде стерильним.

 

У 1878 р Е.Бухнер запропонував стерилізувати хірургічний інструментарій

кип'ятінням.

 

У 1882 р Ф.Тренделенбург у м.Бонні сконструював апарат для стерилізації

матеріалу й інструментів водяною парою.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ