UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФізіологічні механізми болю. Методи знеболення. Місцева анестезія. Історія розвитку. Види місцевої анестезії (реферат)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось14097
Скачало826
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Фізіологічні механізми болю. Методи знеболення. Місцева анестезія.

Історія розвитку. Види місцевої анестезії

 

План

 

1 Фізіологічні механізми виникнення болю.

 

2 Рецептори та провідники болю.

 

3 Поняття про анестезію.

 

4 Історія розвитку анестезії.

 

5 Місцева анестезія, історія її розвитку.

 

6 Препарати, що використовуються для місцевої анестезії, їх

фармакодинаміка.

 

7 Види місцевої анестезії, показання і протипоказання, методика, можливі

ускладнення, їх профілактика.

 

Біль як сигнал загрози для організму являється формою відчуття.

Питання про матеріальну основу больових відчуттів остаточно ще не

вирішене. З цього приводу в різні часи сформувалися кілька думок.

 

Рецептори болю. Одні дослідники вважають, що існують єдині рецептори і

периферійні нервові шляхи для усіх видів відчуттів. Характер відчуття

залежить лише від сили подразнення. На користь цього приводять наступні

аргументи. Слабке механічне подразнення шкіри викликає відчуття дотику

(може бути приємним, наприклад, легенький масаж), більш сильні

подразнення – відчуття тиску, а при подальшому нарощуванні сили

подразнення може викликати специфічне відчуття – біль (наприклад, в

автобусі хтось наступив вам на ногу та ще і вагою в 100 кг). Така ж

закономірність спостерігається і при дії на органи температурного

агента. Аналогічна залежність спостерігається і при подразнені слухового

аналізатора, по мірі росту сили звуку ми відчуваємо відповідно дуже

голосний звук, а надмірні звуки викликають біль. Таким чином

складається враження, що характер відчуття, зокрема болю, являється

функцією сили подразнення. Приведені факти свідчать про те, що кожний

зовнішній подразник при надмірній дії на аналізатор, може викликати

відчуття болю /теорія інтенсивності/. Інші дослідники, зокрема Frej,

вважають, що больова чутливість має свої специфічні, периферійні і

центральні апарати. На периферії вони представлені спеціальними

інкапсульованими рецепторами, закладеними в глибоких шарах шкіри і в

інших органах (ноціцептори) /теорія специфічності/.

 

У відповідності з уявленнями вітчизняних учених Л.А.Орбели, Гращенков і

ін. у процесі еволюції одні рецептори і шляхи частіше піддаються

ноцицептивним подразненням, стали специфічним болючим рецептором, а інші

рецептори тільки у виняткових умовах їхнього функціонального стану і

подразнення можуть дати своєрідне відчуття, близьке до відчуття болі.

 

Дані філогенезу свідчать, що диференціація почуття болю по мірі

еволюції тварин від низьких форм до вищих зростає. Так у

кишечнопорожниних больова чутливість відсутня, у амфібій, рептилій,

птахів виражена слабкіше, ніж у ссавців, особливо в людини.

 

Больові відчуття формуються з участю продуктів місцевого метаболізму.

Lewus одним з перших знайшов, що якщо створити м'язову ішемію шляхом

припинення кровообігу, то виникає тривалий біль, не пов'язаний з

моментами м'язового скорочення. Він зникає в протягом декількох секунд

після відновлення кровообігу. На підставі цих фактів Lewus висловив

припущення, що в час скорочення у м'язах утвориться фактор Р, що

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ