.

Догляд за хворими із захворюваннями та пошкодженнями органів черевної порожнини: панкреатит, кишкова непрохідність, грижі, захворювання прямої кишки,

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
370 5696
Скачать документ

Реферат на тему:

Догляд за хворими із захворюваннями та пошкодженнями органів черевної
порожнини: панкреатит, кишкова непрохідність, грижі, захворювання прямої
кишки, пошкодження живота.

Догляд за хворими з гострим панкреатитом. Хворі на гострий панкреатит
потребують особливого догляду. В окремих осіб гострий панкреатит може
перебігати дуже тяжко і протягом 1-2 діб закінчитись смертю. А тому
медична сестра повинна, перш за все, добросовісно виконувати всі
лікарські призначення, слідкувати за станом шлунково-кишкового тракту,
серцево-судинної та дихальної систем. При наявності нудоти, блювання
необхідно ввести зонд у шлунок і промити його. У хворих з тяжким
перебігом гострого панкреатиту проводять постійне видалення вмісту через
тонкий назогастральний зонд (постійна декомпресія шлунка). Медична
сестра повинна слідкувати за його функцією та характером виділень. При
неускладне-ному перебізі гострого панкреатиту хворим дозволяють пити на
другий день захворювання. При цьому вода повинна бути лужною і не
містити газу. При її відсутності готують спеціальний 0,5% або 1 % розчин
натрію бікарбонату. Тяжкохворим з явищами вираженої інтоксикації
проводять інтенсивну трансфузійну терапію за допомогою катетеризації
великих судин (підключичної, плечової, великої підшкірної вени нижньої
кінцівки і ін.). Медична сестра повинна постійно стежити за станом
венозного катетера, системи та ретельно проводити переливання згідно з
призначеннями лікаря. При тривалому введенні лікарських препаратів
можливе тромбування катетера. У таких випадках інфузію припиняють і
пунктують або знову проводять катетеризацію іншої вени. В кінці інфузії
катетер заповнюють гепарином (0,1 мл гепарину). При появі скарг або
погіршенні стану здоров’я хворого медична сестра зобов’язана викликати
лікаря. При розвитку панкреонекрозу стан хворого різко погіршується,
підвищується температура (38,5-39,5°С), виникає лихоманка, розвиваються
тяжкі розлади функції печінки, нирок, водно-сольового обміну та ін.
Лікування цього ускладнення потребує значних зусиль і медикаментозних
затрат. У цих випадках досить часто застосовують хірургічне лікування. У
післяопераційний період необхідно слідкувати за станом дренажів,
своєчасно їх промивати. Необхідно контролювати виділення з рани, бо
панкреатичний сік може викликати її роз’їдання і мацерацію шкіри навколо
неї. У цих випадках потрібно активно відсмоктувати сік за допомогою
електричного або водного апарата, своєчасно міняти пов’язку,
застосовувати цинкову мазь або пасту Лассара.

При сприятливому перебізі панкреатиту хворим після 3-4-х днів
голодування дозволяють пити воду, потім несолодкий і неміцний чай по
20-30 мл через 20-30 хв. Якщо при цьому не виникають больові відчуття,
кількість рідини збільшують і додають 50-100 мл нежирного кефіру,
простоквашу. В подальшому призначають щадну дієту: дають манну кашу,
слизові супи, картопляне або яблучне пюре. На другому тижні захворювання
призначають механічно і хімічно щадну їжу. Дієта в основному повинна
бути вуглеводною, без екстрактивних речовин: супи овочеві, нежирне
м’ясо, овочеві і круп’яні пудинги. Протягом наступних двох місяців з
дієти виключають жирне м’ясо, смажену рибу, гострі і кислі страви та
приправи.

Схема дієти для хворих з гострим панкреатитом: 3-5 днів – голод (залежно
від тяжкості захворювання), ковтками лужну мінеральну воду без газу
(“Лужанська”) або содовий розчин, на верхню половину живота кладуть
холод, внутрішньовенно здійснюють введення рідин (2-3 л), вітамінів
групи В (В2, В6, В)2), нікотинової, аскорбінової кислоти; 6-й день —
дають лужну мінеральну воду, стакан відвару шипшини, кефір, йогурт,
внутрішньовенно вводять кристалоїдні, білкові розчини, вітаміни; 7-й
день – фруктові соки, рідка манна каша (100 г), продовжують
внутрішньовенне введення гемотрансфузійних засобів, вітамінів; 8-й день
– рідкий суп (150 г) або протертий сир (100 г), картопляне пюре; 9-й
день – відвар шипшини (1 склянку), парові котлети або холодне відварне
м’ясо, картопляно-морквяне пюре (150 г); чай з молоком або
фруктово-ягідний сік (200 г); 10-й день – сир протертий (150 г), парові
котлети (100 г), черствий білий хліб (25 г), чай з молоком, супи,
фруктові соки; 11-й день – дієта № 5а.

Для повної реабілітації таких хворих направляють на санаторно-курортне
лікування (Трускавець, Гусятин, Моршин, Поляна Квасова та ін.).

Догляд за хворими з гострою кишковою непрохідністю. Хворих з гострою
кишковою непрохідністю госпіталізують у хірургічне відділення. При
нез’ясованому діагнозі слід утримуватися від застосування промедолу і
ненаркотичних аналгетиків. Усім хворим з гострою кишковою непрохідністю,
а також тим, у яких це захворювання не виключають, призначають
консервативне лікування, яке проводять у максимальному об’ємі,
паралельно з обстеженням хворого. Слід пам’ятати, що хворі з гострою
кишковою непрохідністю — це тяжкохворі, дратівливі, у яких додаткові
рухи, медичні маніпуляції можуть провокувати переймоподібні напади болю,
блювання і ін. Таких пацієнтів поміщають в окремі палати або палати
інтенсивної терапії. Для звільнення верхніх відділів шлунково-кишкового
тракту у шлунок (краще у дванадцятипалу кишку) вводять зонд і за
допомогою шприца Жане відсмоктують вміст і промивають шлунок. Поряд із
цим, призначають сифонну клізму, яка розвантажує товсту кишку. Ці
маніпуляції повинен проводити лікар за участю медичної сестри. В окремих
випадках під час обстеження, проведення лікувальних прийомів можна
ліквідувати кишкову непрохідність. Так, під час колоноскопії
(ендоскопічне дослідження товстої кишки) можна подробити і видалити
калові камені; при роздуванні товстої кишки повітрям можна розправити
інвагінат.

При сприятливому перебізі кишкової непрохідності стан хворого
покращується, припиняється нудота, блювання, відходять гази, стілець. За
хворим наглядають і продовжують консервативну терапію. У тих випадках,
коли непрохідність кишечника проявляється блюванням, значним здуттям
живота, погіршенням стану хворого, необхідно вирішувати питання про
хірургічне лікування. При появі клінічних ознак деструкції кишки (різка
локальна болючість, симптоми подразнення очеревини, здуття живота,
відсутність перистальтики та ін.) виникають абсолютні показання до
операції. Консервативне лікування у цих хворих проводять у рамках
передопераційної підготовки. У хворих із встановленим діагнозом гострої
кишкової непрохідності передопераційна підготовка та інтенсивна терапія
повинні тривати не більше 2-х год.

Особливої уваги і догляду потребують хворі з кишковою непрохідністю в
післяопераційний період. Хворим продовжують інфузійну терапію;
переливають гемокоректори, білкові препарати в об’ємах, які забезпечують
нормалізацію білкового, водно-електролітного обміну та об’єму
циркулюючої плазми. Поряд із цим, проводять профілактику нагноєння в
черевній порожнині і в післяопераційній рані. Здійснюють боротьбу з
легеневими ускладненнями, серцево-судинними розладами (дихальна
гімнастика, ін’єкції кордіаміну, введення серцевих глікозидів й ін.).
Хворі знаходяться в ліжку в напівсидячому положенні (положення Фовлера).
У перші 2-3 дні їм призначають болезаспокійливі наркотичні препарати.

Медичний персонал повинен приділяти велику увагу догляду за станом
інтубаційного зонда. При наявності виділень застійного кишкового вмісту
його потрібно постійно відсмоктувати і при цьому промивати зонд. Досить
ефективним засобом при цьому є введення кисню в кількості 250-300 см3
через зонд у кишечник. Введений кисень пригнічує ріст і розмноження
патогенної мікрофлори (особливо анаеробної), стимулює перистальтику
кишечника.

Хворим у перші дні після операції з приводу кишкової непрохідності
забороняють приймати їжу. Пити дозволяють з 2-3 дня, приймання рідкої
їжі – після появи перистальтики кишечника (3-4 доба). При
відсутностіперистальтики проводять її медикаментозну стимуляцію (розчин
прозерину, хлористого натрію, гіпертонічну клізму).

При нормальному перебізі післяопераційного періоду інтубаційний зонд
видаляють на 5-6 добу після появи перистальтики (як при перитоніті).

Дренажні трубки з черевної порожнини видаляють, залежно від перебігу
післяопераційного періоду (4-5 доба). Шви знімають на 8-9 добу, в осіб
літнього віку і ослаблених — на 10-12 день після операції. При
відсутності ускладнень виписування із стаціонару здійснюють на 12-14
день.

??s??????s?. Основний метод лікування хворих на грижу — оперативний. При
невеликих грижах хворі не потребують особливої передопераційної
підготовки. Для нормального перебігу післяопераційного періоду необхідно
приділяти особливу увагу підготовці кишечника, оскільки нерідко хворі
страждають запорами. За 3-4 дні до операції їм призначають
послаблювальні засоби. Напередодні операції ставлять очисну клізму. В
післяопераційний період у хворих з паховими грижами для попередження
набряку калитки, орхіту і епідидиміту необхідно накласти суспензорій з
таким розрахунком, щоб калитка була піднята доверху і лежала на животі.
Протягом перших 4-5 днів хворим призначають ліжковий режим. Для
попередження рецидиву хворим призначають носіння бандажу або спеціальних
поясів.

Особливої уваги заслуговують хворі після операції з приводу великих
гриж, які супроводжувались значним виходом внутрішніх органів. Слід
пам’ятати, що після операції у цих хворих значно підвищується
внутрішньочеревний тиск, що призводить до високого стояння діафрагми,
утруднення дихальних рухів легень та серцевої діяльності. З метою
попередження легенево-серцевих ускладнень за 2-3 тижні перед операцією
хворим призначають спеціальні дихальні вправи, вправляють грижовий вміст
і проводять туге бинтування живота або надають положення Тренделенбурга
(ледь піднятий ніжний кінець ліжка) і теж проводять вправлення грижового
вмісту. В післяопераційний період таким хворим проводять дихальну
гімнастику, лікувальну фізкультуру, накладають бандаж або спеціальний
пояс для укріплення передньої черевної стінки в перші дні після
операції.

Схема ведення післяопераційного періоду у хворих на грижу.

І. Режим: 1) 1-й день – а) хворий знаходиться в ліжку (бажано
-функціональному); б) проводити дихальну гімнастику і ЛФК (рухи руками і
ногами). 2) Вставання хворого з ліжка: а) при неускладненій паховій,
стегновій, пупковій грижах — на 2-3 день (індивідуальний підхід); б) при
сприятливому перебізі защемлених гриж – на 3-4 день; в) після великих
вентральних гриж – індивідуальний підхід.

II. Зняття швів: а) при неускладнених грижах перев’язка на 2-й день, на
6-й день – зняття швів “через один”, на 7-й день – зняття всіх швів; б)
при великих черевних ускладнених грижах – підхід індивідуальний.III.
Дієта: а) при перебізі післяопераційного періоду без ускладнень: 1-й
день – голод, ковтками кип’ячену воду, мінеральну воду; 2-й день –
несолодкий чай, мінеральну воду, кефір, йогурт, сирі яйця; 3-й день –
суп, манна каша, картопляне пюре; 4-7 день – стіл №15; б) при
ускладнених грижах – індивідуальний підхід.

IV. Основні призначення медикаментів і маніпуляцій при неускладнених
грижах: 1) розчин промедолу 1-2% 1,0-2,0 мл підшкірно 1-2 день; 2)
дихальна гімнастика, ЛФК у ліжку, содові інгаляції, гірчичники за
показаннями. При ускладнених грижах – підхід індивідуальний.

V. Виписування хворого із стаціонару — 7-8 день. У хворих з ускладненими
грижами і нетиповому перебізі післяопераційного періоду – підхід
індивідуальний.

Догляд за хворими із захворюваннями прямої кишки. Хворих із
захворюваннями прямої кишки відносять до особливої групи, яка вимагає
великої уваги та професійних навичок. Особливу увагу необхідно приділяти
хворим, яких готують до операції. Навіть незначні упущення в підготовці
можуть призвести до фатальних наслідків. Хворих готують до операції за
3-5 днів. Особливу увагу приділяють дієті, вона повинна бути
висококалорійною і безклітковинною. За 2-3 дні до операції призначають
проносні засоби (15-30% розчин сульфату магнію по 1ст. ложці 6-8 разів
на день або рицинову олію по 1ст. ложці 4-5 разів на день). Крім цього,
очищають товстий кишечник за допомогою очисних клізм вранці і ввечері.
Для профілактики нагноєння ран і розходження швів кишечника за 3 дні до
операції хворому призначають антибіотики, що діють переважно на кишкову
мікрофлору (тет-рациклінова, левоміцетинова групи, аміноглікозиди та
ін.).

При операціях на прямій кишці в день операції кишечник очищають сифонною
клізмою до “чистої води”. Крім того, проводять туалет промежини за
допомогою спиртового розчину хлоргексидину, кутасепту, 0,5% розчину
перманганату калію і ін. У перші дні після операції на прямій кишці
важливе значення має дотримання дієти. Пити хворим дозволяють з 2-го дня
після операції, з 3-го дня (індивідуальний підхід) можна давати рідку,
калорійну, безклітковинну їжу (манна каша, кефір, йогурт, сирі яйця,
протертий суп та ін.). Забороняють давати хліб, фрукти, молочні
продукти. Протягом п’яти днів рекомендують призначати настоянку опію. На
5-6 день призначають по 20-30 мл рідкого вазелінового масла, регулакс,
дуфалак і тільки з 7-8-го дня можна ставити очисну клізму.

Медична сестра повинна слідкувати за трубкою, яку поміщають у пряму
кишку. Ліжко повинно бути захищене клейонкою. Після акту дефекації
хворий повинен прийняти сидячу ванну зі слабким розчином перманганату
калію, після чого йому потрібно замінити пов’язку.

Особливого догляду потребують хворі з каловими норицями, які накладають
при пухлинах прямої та сигмоподібної кишки. Цим хворим потрібно частіше
проводити перев’язки, слідкувати за калоприймачем (рис. 270). Після
кожного випорожнення кишечника необхідно промити стому і на виступаючу
частину слизової накласти серветки, змочені вазеліновим маслом. Шкіру
навколо нориці необхідно змазувати пастою Лассара або іншою
індиферентною маззю. Після формування нориці і загоєння операційної рани
для зменшення подразнення шкіри потрібно проводити гігієнічні ванни і
забезпечити хворого одноразовими калоприймачами.

Догляд за хворими з пошкодженнями живота. Важливим завданням догляду за
хворими з пошкодженнями живота є організація транспортування потерпілого
в лікувальний заклад. Госпіталізація здійснюється, як правило, бригадою
швидкої медичної допомоги. Для попередження ускладнень під час
транспортування потерпілих вкладають на спину. При цьому необхідно
ретельно спостерігати за станом хворого, слідкувати за диханням,
пульсом, при необхідності ввести серцеві, протишокові засоби. В холодну
пору року необхідно провести заходи для попередження переохолодження
хворого. Потерпілих з травмою живота, ускладненою пошкодженням
внутрішніх органів, кровотечею, перитонітом, готують до невідкладної
операції за загальними правилами підготовки хворого до ургентної
операції. Слід пам’ятати, що інколи хворі з травмою живота мають
поєднану травму – живіт + грудна клітка або переломи кісток, чи
комбіновану травму (травма живота + опіки шкіри або радіаційне
ураження). Тому такі хворі потребують індивідуального підходу до надання
їм першої допомоги і догляду в кожному конкретному випадку травми.

Особливої уваги потребують хворі з травмою живота в післяопераційний
період. Інколи вони знаходяться без свідомості або бувають збудженими,
їх доводиться прив’язувати (фіксувати) до ліжка, щоб не зривали пов’язку
та ін. Для попередження пролежнів таких хворих необхідно періодично
повертати, проводити масаж спини, слідкувати за станом ліжка. Білизна
повинна бути чистою, гладкою. Тяжкохворих необхідно покласти на
спеціальні надувні матраци. У них необхідно слідкувати за станом зонда,
своєчасно видаляти вміст шлунка, кишечника і промивати їх. При
підтіканні вмісту з зонда, дренажів (кров, жовч, кишковий вміст, сеча)
необхідно сповістити лікаря. При відсутності ускладнень післяопераційний
догляд за хворими здійснюється за загальними правилами післяопераційного
догляду за хворими на органах черевної порожнини. Годувати і давати пити
хворим можна тільки з дозволу лікаря-куратора. Приймання води і їжі
проводять малими порціями з ложки або напувальника. Мінеральна вода
повинна бути теплою і без газу (відкритою), їжа – висококалорійною,
легкозасвоюваною, напіврідкою, багатою на вітаміни.

Використана література

Журавлева Антонина Ивановна, Граевская Нина Даниловна Спортивная
медицина и лечебая физкультура.- М.: Медицина, 1993.- 432с.

Медицина катастроф.- К.: Здоров’я, 2001.- 348с.

Український реферативний журнал “Джерело”. Сер 1. Природничі науки.
Медицина.- : , 2001.-

Олеарчик Андрій Всесвіт хірурга.- Львів: Медицина світу – МС, 2006.- 800
с.

Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна .
Сер.:Медицина.- Харків: , 2002.- 134с.

Джерело: Український реферативний журнал: Серія 1. Природничі науки.
Медицина.2002.- К.: , 2003.-

Бисярина Валентина Павловна Анатомно – физиологические особенности
детского возраста.- М.: Медицина, 1968.-

Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое Поле,
2003.- 216с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020