Реферат на тему:
Дослідження мокротиння
Свіжовиділене мокротиння збирають у сухий, чистий, знезаражений
спеціальний посуд, який щільно закривають. Збирати його необхідно вранці
перед сніданком. Знезаражують матеріал розчином хлораміну протягом 4
год.
Спочатку описують фізичні властивості мокротиння: колір, запах,
особливості, консистенцію, пошаровий розподіл. Колір: сіруватий від
слизу і гною; червонуватий або іржавий за наявності в ньому крові; сірий
і чорний є ознакою забруднення повітря вугіллям та пилом.
Запах: гнильний при гангрені, розпаді пухлини; неприємний — при абсцесі
легень. У інших випадках свіжовиділене мокротиння без запаху.
Особливості мокротиння: слизисте, слизисто-гнійне, кров’янисте,
кров’янисто-слизисте. Консистенція мокротиння: рідке, напіврідке,
в’язке, напівв’язке.
Для мікроскопічного обстеження з різних місць мокротиння беруть слизові
та кров’янисті грудочки. Отриманий матеріал змішують на предметному
склі, накривають покривним скельцем і розглядають під мікроскопом.
У нормі в мокротинні знаходять лейкоцити, клітини плоского епітелію,
альвеолярні макрофаги, поодинокі клітини війчастого епітелію,
еритроцити. За різних патологічних станів знаходять велику кількість
лейкоцитів, еритроцитів, еозинофілів, клітин війчастого епітелію,
еластичних волокон, спіралей Куршмана. Із кристалічних утворень
виявляють кристали Шарко—Лейдена, холестерину, гематоїдину. При
застійних явищах у легенях, інфаркті легень, крововиливах знаходять
альвеолярні макрофаги, що містять гемосидерин.
Дослідження мокротиння на мікобактерії туберкульозу. Методика фарбування
за Цілем—Нільсеном. Беруть матеріал із гнійних ділянок мокротиння і
готують тонкі мазки, які висушують на повітрі й фіксують над полум’ям
пальника. Препарати кладуть на скляні містки, накривають фільтрувальним
папером (розмір — менше від предметного скла) і поливають розчином
карболового фуксину (1 г в 100 мл етилового спирту 4- 100 мл 5 %
карболової кислоти). Препарат нагрівають над полум’ям пальника до
утворення пари, дають йому охолонути, після чого фільтрувальний папір
скидають і занурюють препарат у солянокислий спирт для знебарвлення.
Промивають водою і дофарбовують 0,5 % водним розчином метиленового
синього протягом 20—30 с. Мікобактерії туберкульозу забарвлюються у
червоний колір, а інші елементи мокротиння і бактерії — у синій.
Дослідження мокротиння на елементи астми. При бронхіальній астмі в
мокротинні можна знайти спіралі Куршмана і кристали Шарко—Лейдена.
Спіралі Куршмана щільні, закручені слизовими утвореннями, центральна
частина яких різко заломлює світло і має вигляд блискучої спіралі. При
мікроскопії мокротиння їх виявляють на темному фоні. Кристали
Шарко—Лейдена мають вигляд витягнутих блискучих ромбів різної величини;
їх утворення пов’язують із руйнуванням еозинофілів і часто знаходять у
щільних товстуватих грудочках мокротиння. Для виявлення еозинофілів
необхідно зі щільних жовтуватого кольору грудочок мокротиння приготувати
тонкі мазки, які висушують і фарбують за Паппенгаймом, як і кров, і
розглядають під імерсійним об’єктивом.
Усі згадані лабораторні методи обстеження хворого входять до
професіограми фельдшера.
Важливим в диференціальній діагностиці органів дихання рентгеноскопія
(рентгенографія) органів грудної клітки. Ці методи дають можливість
виявити в легенях безповітряні ущільнення (у випадку туберкульозу, раку,
пневмонії), установити наявність каверни, розростань сполучної тканини
(пневмосклероз), нагромаджень рідини або газу у плевральній порожнині,
стороннього тіла (кулі, осколка бомби) у грудній клітці, прозорість
легень.
Значно поширений метод флюорографії, завдяки якому на невеликій
рентгенофлюорограмі отримують зображення легень. Метод дає можливість за
короткий термін обстежити велику кількість людей.
Бронхографія — метод, при якому рентгенографію виконують за умови
введення в бронхи рентгеноконтрастних речовин. Цей метод дає можливість
діагностувати бронхоектази, викривлення бронхів, звуження їх просвіту
тощо.
Комп’ютерна томографія грудної клітки. Це метод пошарового
фотографування рентгенівським промінням органів грудної клітки, при
якому Досить чітко видно структура легень, середостіння, плевральної та
перикардіальної порожнин, серця тощо.
Магнітно-резонансна томографія — ще більш точний метод діагностики, за
якого всі структури, що є в грудній клітці, видно на моніторі та на
папері.
З метою огляду трахеобронхіального дерева зсередини тепер широко
застосовують метод фібробронхоскопії. Такий прилад має світловолокнис-ту
оптичну систему, що дає можливість детально оглянути трахею, головні,
часткові і навіть сегментарні бронхи й узяти клаптик підозрілої ділянки
на морфологічне дослідження.
Пункція плевральної порожнини (тораконентез). Методику проведення
плевральної пункції див. у підрозділі 3.1 (див. мал. 7 на с 192).
Отримавши рідину з плевральної порожнини, насамперед вирішують її
характер — транссудат чи ексудат.
Транссудат — це цілком прозора, трохи жовта рідина. Серозний і
серознофібринозний ексудат має інтенсивний лимонно-жовтий колір, він
менш прозорий, ніж транссудат. У ексудаті при стоянні утворюються
частинки фібрину, транссудат звичайно залишається прозорим.
Серозно-гнійний ексудат каламутний, біло-жовтого кольору, при стоянні
поділяється на два пласти: верхній — серозний і нижній — гнійний.
Гнійний ексудат — густий, зеленуватого кольору, непрозорий. Геморагічний
ексудат червоного, часом червоно-бурого кольору, непрозорий. Гнильний
ексудат брудно-бурого кольору, з надто неприємним запахом. В ексудаті
багато білка (>4 %), у транссудаті його мало (
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
