Реферат на тему:
Аритмії та блокади серця
Аритміями серця називають порушення нормальної частоти ритму,
проведення імпульсу, а також зміну послідовності активації передсердь та
шлуночків.
У серці за відсутності зовнішніх подразників здійснюється фізіологічне
управління. Центром автоматизму І порядку або водіями ритму І порядку є
синусно-передсердний вузол (60—80 імп/хв). Його клітини мають
максимальну швидкість діастолічної деполяризації і автоматичної
активності завдяки різній проникності клітинних мембран для іонів калію,
натрію, кальцію, хлору та ін. Водіями ритму II і III порядків є
відповідно атріовентрикулярне з’єднання (30—40 імп/хв) і пучок Гіса
(15—22 імп/хв).
Синусова аритмія. При цьому виді аритмії імпульс генерується в
синусно-передсердному вузлі з частотою, що періодично змінюється. Легка
нерегулярність ритму спостерігається і в нормі. Дихальна аритмія часто
трапляється в підлітків, реконвалесцентів після інфекційних хвороб, при
захворюваннях головного мозку, нейроциркуляторній дистонії. На вдиху ЧСС
зменшується, а на видиху збільшується.
Екстрасистолія. Це передчасне збудження і скорочення частини або цілого
серця. Екстрасистолія найчастіше є результатом ре-ентрі-механізму або є
ектопічним порушенням ритму. Може виявитись у 70 % здорових людей у віці
35—79 років. Спостерігається при вадах серця та міокардитах, ІХС. Крім
того, екстрасистолію спричинюють інтоксикації медикаментами, нікотином.
її можна знайти також у хворих на жовчнокам’яну хворобу, хронічний
холецистит, виразку шлунка і дванадцятипалої кишки. Екстрасистоли
характеризуються за величиною інтервалу зчеплення між зубцями R
основного ритму і зубцем R екстрасистоли.
Клінічно екстрасистолія, особливо органічного генезу, виявляється
випадково під час обстеження. Функціональні екстрасистоли супроводяться
дискомфортом у грудях, скаргами на “зупинку серця”, пульсацію в голові
чи надчеревній ділянці. Ці скарги зумовлені наявністю компенсаторної
паузи .” або гемодинамічною недостатністю серцевих екстрасистолічних
скорочень. Особливо це відчувають люди похилого віку при групових
екстрасистолах, коли знижується вінцевий та мозковий кровообіг і можуть
виникати загальна слабкість, нудота, втрата свідомості, афазія тощо.
Пароксизмальні тахікардії — це напади серцебиття з ЧСС 150—220 за 1 хв і
правильним ритмом. Як правило, вони починаються і закінчуються раптово.
У патогенезі їх можливі всі три названі вище електрофізіологічні
механізми.
Пароксимальні тахікардії поділяють на надшлуночкові і шлуночкові форми.
При надшлуночкових формах хвиля збудження поширюється на шлуночки через
атріовентрикулярне з’єднання, збуджуючи обидва шлуночки одночасно, і
тому комплекс QRS звичайної форми і тривалості. При шлуночковій
пароксимальній тахікардії вогнище розташоване в одному із шлуночків,
який збуджується швидше, а потім по клітинах робочого міокарда із
запізненням поширюється на інший шлуночок, і тому на ЕКГ комплекси QRS
розширені й деформовані.
Клінічна картина надшлуночкових тахікардій залежить від ЧСС, ступеня
гемодинамічних порушень, тривалості пароксизму, психоемоційних
особливостей особи.
Хворі відчувають пульсацію всього тіла, задишку, слабкість, біль у
ділянці серця, пітливість, тяжкість у голові, рідкі випорожнення, часте
сечовипускання. Можливе зниження AT через зменшення серцевого викиду,
набряк легень. При цьому погіршується коронарний кровообіг.
Диференціальна діагностика між надшлуночковою і шлуночковою тахікардією:
наявність чи відсутність зубця Р, конфігурація комплексів QRS під час
тахікардії, відповідь на стимуляцію каротидного синуса та на введення
АТФ, регулярність циклів R—R, наявність фіксованого інтервалу зчеплення,
тривалість посттахікардіальної паузи тощо.
’ f
2O3\4O5?6J7p8U9| 90 ударів за 1 хв) і брадисистолічну (0,20 с). АВ-блокада II
ступеня характеризується періодичним випаданням шлуноч-кових комплексів
внаслідок прогресуючого погіршення проведення імпульсів від передсердь
до шлуночків. Хворі можуть відчувати моменти випадіння окремих скорочень
шлуночків у вигляді запаморочення. Якщо перед випадінням скорочення
серця на ЕКГ виникає прогресивне подовження інтервалу PQ, то це
АВ-блокада II ступеня І типу (Мобітц І). Якщо до і після випадіння
інтервал PQстабільний, то це АВ-блокада II ступеня II типу (Мобітц II).
Клінічно повна атріовентрикулярна блокада виявляється нападами втрати
свідомості внаслідок порушень ритму серця, коли серцевий викид в аорту
знижений до такого ступеня, що спричинює тяжку ішемію головного мозку —
синдром Морганьї—Адамса—Стокса. Розрізняють три патогенетичні форми
синдрому Морганьї—Адамса—Стокса: брадисистолічну чи асистолічну,
тахісистолічну та змішану.
Блокади ніжок і гілок пучка Гіса. Це сповільнення або повне припинення
проведення імпульсу збудження по одній, двох або трьох гілках пучка Пса.
Причиною блокади є органічні зміни в міокарді. За локалізацією
розрізняють одно-, дво- і трипучкові блокади.
До однопучкових блокад відносять: 1) повну блокаду правої ніжки пучка
Гіса; 2) блокаду передньоверхнього розгалуження лівої ніжки; 3) блокаду
задньонижнього розгалуження лівої ніжки пучка Гіса.
Двопучкові блокади — це: 1) повна блокада лівої ніжки; 2) повна блокада
правої ніжки і передньоверхнього розгалуження лівої ніжки пучка Гіса
(блокада Бейлі); 3) повна блокада правої ніжки й задньонижнього
розгалуження лівої ніжки пучка Гіса (блокада Вільямса).
Трипучкова блокада — це дистальна повна атріовентрикулярна блокада.
Блокади ніжок пучка Гіса розвиваються при гострому інфаркті міокарда,
кардіосклерозі, міокардитах, захворюваннях, що супроводяться
гіпертрофією шлуночків. Частота ритму серця при цьому не змінюється.
Діагноз установлюють на підставі ЕКГ.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
