Реферат на тему:
Масаж в урології
Досить поширеними є захворювання нирок, сечоводів, передміхурової
залози. Масаж в їх комплексному лікуванні посідає важливе місце.
Нефроптоз — опущення нирки. Нирка не є нерухомим органом — при диханні,
зміні положення тіла, фізичних напруженнях вона може переміщуватися
донизу, навколо своєї вертикальної, сагітальної або фронтальної осі.
Недостатня еластичність фасціальних пластинок, слабкий розвиток жирової
капсули або надмірне схуднення мають велике значення в патогенезі
рухомої нирки. Слабкість фасціальних пластинок часто є проявом загальної
недостатності сполучної тканини. Нерідко нефроптоз супроводжується
опущенням інших органів (шлунка, матки, передньої стінки піхви), тобто
загальним спланхіноптозом. Нефроптоз спостерігається переважно в жінок,
особливо в тих, що багато народжують, у чоловіків нефроптоз виникає
приблизно в 10 разів рідше.
Нефроптоз часто є результатом травми — удару в поперекову ділянку, удару
і різкого струсу тіла при падінні, сильного скорочення черевних м’язів,
під час надмірного фізичного напруження. Усі ці обставини можуть
спричинити гостре зміщення нирки внаслідок порушення цілості приниркових
фасцій та їх фіброзних перетинок.
Опущена нирка зовні не змінена, але судинна ніжка її, як правило,
подовжена. Часті зміщення нирки супроводжуються венозним застоєм
унаслідок перегину ниркової вени. Розлади кровообігу призводять до
дистрофічних змін у нирці, які проявляються розростанням
інтерстиціальної тканини і т. ін.
Ознаками нефроптозу є больові, диспепсичні і нервові розлади функції
сусідніх органів, порушення працездатності.
У комплексі з ЛФК (необхідно виконувати спеціальний комплекс вправ у
вихідному положенні лежачи на спині з підведеними до живота ногами)
проводять масаж спини, живота, стегон. Метод рублення і постукування не
застосовують. Тривалість масажу — 10—15 хв, курс — 15—20 процедур, на
рік — З—4 курси.
Сечокам’яна хвороба. Значну роль в етіології сечокам’яної хвороби
відіграє порушення сечокислого, фосфорнокислого і щавлевокислого обміну,
інфекція, застій сечі, сповільнення ниркового кровотоку. Останнє порушує
секреторну і реабсорбційну функцію ниркового епітелію з подальшим
виділенням патологічних білків, з яких формується органічна матриця —
ложе майбутнього каменя.
У разі сечокам’яної хвороби відбувається підвищення тонусу артеріол (в
яких звужуються приносна і виносна артеріоли).
Мета масажу — поліпшення крово- і лімфотоку, обмінних процесів,
метаболізму тканин тощо.
Проводять загальний масаж; під час масажу в сауні (лазні) показано
вживання значної кількості рідини (чай, лужні води, квас тощо).
Виконують масаж паравертебральних ділянок, розтирання реброво-хребтового
кута, а також масажують живіт, стегна. Масаж проводять із використанням
зігрівальних мазей (або підігрітих олій). Тривалість масажу — 10—15 хв,
курс — 20—25 процедур, З—4 курси на рік.
Хронічний простатит. Масаж передміхурової залози полягає в механічній
дії на високочутливі нервові закінчення, на залозисту й проміжну тканину
передміхурової залози.
Масаж проводять у колінно-ліктьовому положенні хворого, стоячо-зігнутому
положенні або лежачи на правому боці з приведеними до живота ногами при
наповненому сечовому міхурі. Спочатку виконують погладжування і масаж
окремих часток залози зовні всередину і зверху донизу 5—8 разів.
Напрямок — від периферії до центру, до сечівника. Тривалість масажу —
1—2 хв. За наявності больових відчуттів масаж припиняють. Узагалі при
правильному виконанні масажу передміхурової залози болю не виникає.
За умов визначення запальних щільних ділянок у передміхуровій залозі їх
масажують особливо ретельно. Наприкінці масажу виконують натискання
(розтирання) пальцем на середню лінію передміхурової залози по її
борозні для того, щоб видавити її вміст. Після масажу хворому необхідно
спорожнити сечовий міхур, щоб струменем сечі змити секрет передміхурової
залози із сечівника. Подальші процедури масажу проводять енергійно, але
якщо передміхурова залоза м’яка, масаж має бути більш щадним, ніж у разі
масажу щільної залози (при ущільненні). Масаж проводять через день (2—3
рази на тиждень). Курс — 10—15 процедур. Через 2—3 тиж курс масажу
повторюють. Необхідно поєднувати масаж передміхурової залози з фізіо- і
гідротерапією, грязелікуванням, лікувальними клізмами тощо.
Протипоказаннями до проведення масажу передміхурової залози є гострий
простатит, аденома або камені в передміхуровій залозі, туберкульоз
залози, висока температура тіла, проктит, епідидиміт, тромбоз, геморой.
У разі тяжких форм хронічного простатиту масаж неефективний. Його
необхідно поєднувати із загальним і місцевим лікуванням (протизапальні,
антибактеріальні, загальнозміцнювальні препарати, вітаміни, гарячі
мікроклізми, грязелікування тощо).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
