UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШлункові кровотечі та пенетрації (реферат)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4537
Скачало520
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Шлункові кровотечі та пенетрації

 

План

 

1. Визначення. етіологія, клініка, діагностика.

 

2. Принципи лікування.

 

3.Догляд за хворими.

 

 

Кровотеча — найчастіше і найнебезпечніше ускладнення, причому

дуоденальні виразки дають кровотечі частіше, ніж шлункові (В.Х.

Василенко, А.Л. Гребенев, 1980, 1981). У більшості випадків виразкова

кровотеча виникає на фоні симптомів загострення пептичної виразки, але в

деяких пацієнтів є першою ознакою рецидиву захворювання. Прихована

кровотеча майже завжди супроводить загострення виразкової хвороби, хоч,

як правило, залишається непоміченою і не вважається ускладненням.

Діагностують переважно лише масивні (профузні) кровотечі з кривавим

блюванням і меленою (випорожнення нагадують дьоготь), які виникають

майже одночасно. Ці симптоми дають підстави говорити про значну

кровотечу з верхніх відділів травного тракту. При кривавому блюванні

джерело кровотечі частіше розташоване в шлунку і значно рідше — у

дванадцятипалій кишці, але вище від дуоденального згину. Блювання при

цьому нагадує кавову гущу. Проте кровотеча з дванадцятипалої кишки й

навіть із шлунка не завжди супроводиться кривавим блюванням, часто

виявляється лише мелена, яка вважається характерною ознакою кровотечі із

шлунка і дванадцятипалої кишки. Темно-червона кров, яка рівномірно

перемішана з випорожненнями, більше характерна для кровотечі з нижніх

відділів товстої кишки. Близько 90 % кровотеч при виразці

дванадцятипалої кишки проявляється лише меленою, тоді як при виразці

шлунка досить часто спостерігається криваве блювання.

 

Клінічна картина визначається темпом та об'ємом кровотечі. При легкому

ступені крововтрати, коли вона не перевищує 350—400 мл, суб'єктивних

відчуттів або зовсім не буває, або вони обмежуються легкою нудотою, яка

швидко минає, сухістю в роті, слабкістю, лихоманкою. Хворий у багатьох

випадках може навіть не звертати уваги на ці симптоми, якщо не

з'являється блювання кров'ю. Найбільш постійні ознаки —позиви на

дефекацію і дьогтеподібні випорожнення. Крововтрату, яка перевищує 10 %

об'єму циркулюючої крові, організм переносить переважно легко за рахунок

включення механізмів саморегуляції і компенсації.

 

При великій втраті крові або повторній кровотечі з'являються симптоми

гострої постгеморагічної анемії: раптова слабкість, нудота, пітливість,

шуму вухах, мерехтіння перед очима, серцебиття, запаморочення,

непритомність. Хворий стає блідим, шкіра вкривається холодним липким

потом, пульс прискорюється, систолічний AT знижується. Голос стає

хриплий, відзначаються спрага, адинамія, олігурія. Необхідно мати на

увазі, до ці суб'єктивні симптоми можуть з'явитися раніше, ніж криваве

блювання й мелена. Загальний стан хворого залежить не лише від величини

крововтрати, а й від її швидкості. Під впливом компенсаторних механізмів

переважно протягом кількох годин відновлюється об'єм циркулюючої крові,

але розвивається нормохромна анемія, яка є критерієм тяжкості

крововтрати. При одноразовій кровотечі анемія найбільше виражена до

кінця доби, а відсутність позитивної динаміки показників еритропоезу

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ