.

Концептуальні основи зовнішньоекономічної стратегії (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
421 3920
Скачать документ

Реферат на тему:

Концептуальні основи зовнішньоекономічної стратегії

Стратегічна програма розвитку зовнішньоекономічних відносин України має
базуватися на забезпеченні її суверенітету в світогоспо-дарських
зв’язках, гарантуванні її національної зовнішньоекономічної безпеки. Вся
розгалужена сукупність зовнішньоекономічних зв’язків повинна
ґрунтуватися на еквівалентному, взаємовигідному обміні, міжнародному
поділі й кооперації праці. Взаємодія зі світовим господарством має
спиратися на комплексну, гнучку і динамічну державну зовнішньоекономічну
політику, в основі якої – максимальна господарська свобода безпосередніх
виробників, експортерів товарів і послуг. Не менш важлива відкритість
економіки для широкої і взаємовигідної участі в регіональних та світових
господарських і валютно-фінансових системах і структурах.

На підставі цього можна сформулювати головні елементи системи
зовнішньоекономічної стратегії України, яка, на наш погляд, має містити:

– створення потужного експортного сектору;

– міцнення і забезпечення конвертованості національної валюти;

– залучення іноземних інвестицій на основі створення СП, вільних
економічних зон, інших форм спільного підприємництва з іноземним
капіталом;

– лібералізацію імпорту;

– здійснення закордонної підприємницької діяльності;

– формування розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту
(банки, біржа, страхові компанії, консалтинг, аудит, лізинг і т.д.);

– гнучку податкову, цінову, депозитну, кредитну, фінансову і валютну
політику, що стимулює диверсифікацію експортно-імпортних операцій;

– поступову інтеграцію економіки в європейські і світові господарські
об’єднання та організації;

– кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. Головне завдання
полягає в тому, щоб визначити етапи, напрямки, форми і способи
реалізації зовнішньоекономічної стратегії.

Серед пріоритетів у розвитку експортного сектору варто назвати, в першу
чергу, високотехнологічні, наукомісткі галузі машинобудування (верстати,
літаки, ракети, судна, прилади, побутову техніку), порошкову металургію,
надтверді матеріали, кераміку, електрозварювальне виробництво. Техніка і
технологія в цих і деяких інших галузях досягають світового рівня, що
значно полегшує проблему пошуку й освоєння власної ніші на світових
товарних ринках.

Другу групу пріоритетних галузей може скласти агропромисловий комплекс,
спрямований, у першу чергу, на країни СНД і партнерів із числа країн, що
розвиваються. Серйозні соціально-економічні й структурні перетворення на
селі спроможні перевести сільське господарство і виробництво
продовольства в розряд високоефективних галузей, що будуть визначати,
поряд з іншими, експортний профіль країни в системі міжнародного поділу
праці.

Патентно-ліцензійна торгівля, ноу-хау, інжиніринг, різноманітні послуги,
особливо туризм, можуть стати третім напрямком при формуванні
експортного сектору України. За умови створення належної виробничої,
соціальної і зовнішньоекономічної інфраструктури Україна може реально і
стабільно підключатися до найбільш динамічних і вигідних позицій
світової торгівлі.

Видобувна і металургійна галузі промисловості формують четвертий
пріоритетний блок експортного сектору. Кольорові метали, уран, вугілля,
сталь і прокат користуються постійним попитом на світових ринках і
спроможні при кардинальній реконструкції металургійних заводів, рудників
і шахт підсилити експортний потенціал України.

Зокрема, важливим є експортний потенціал чорної металургії. Сьогодні
Україна не тільки входить до першої п’ятірки країн – виробників сталі,
але й виробляє її більше за всіх на душу населення. Потужна металургійна
база, очевидно буде залишатися однією з головних складових експортного
сектору України, надаючи можливість реалізувати на світовому ринку
наявні переваги кваліфікованої, відносно дешевої робочої сили, власних
природних ресурсів, розміщення виробництва, ефект масштабу, ліквідувати
технологічний розрив у торгівлі з розвиненими країнами.

Нарешті, п’ятий пріоритетний напрямок пов’язаний із надзвичайно вигідним
географічним положенням нашої держави. Транзитні перевезення вантажів,
нафти, газу з євроазіатської частини на захід і з півночі на південь
Європи і далі на Близький Схід аж до Африканського континенту можуть
перетворитися на важливий канал валютних надходжень, що вимагає
серйозних структурних перетворень у транспортній сфері, щоб підняти її
до рівня світових стандартів.

Серйозною передумовою виходу України на світові ринки є забезпечення
внутрішньоекономічної стабілізації (фінансової, бюджетної, цінової та
ін.). Як показує досвід “старих” і “нових” індустріальних держав, в
умовах демонетизації золота головною гарантією введення і підтримки
валютної конвертованості є товарна конвертованість. Тільки за наявності
потужного і всезростаючого потоку на світові ринки конкурентоспроможних
товарів і послуг, що користуються постійним попитом, буде і відповідний
попит на національну валюту, а значить і її конвертованість у валюти
інших держав. Золотовалютні резерви відіграють допоміжну роль як чинник
стабілізації національної валюти і регулювання її поточного курсу.
Вирішальне значення має товарна інтервенція, завоювання надійних ніш на
світових ринках товарів і послуг, технологій і капіталів. Важливе
значення має залучення іноземних інвестицій – важливий додатковий чинник
економічного відродження України, створення розвинутого експортного
сектору. Основні принципи імпорту іноземного капіталу – надання
закордонним інвесторам прав і можливостей, адекватних тим, якими
користуються національні суб’єкти господарської діяльності, за винятком
стартового періоду (2- 5 років), а також пільг, що надаються в
спеціальних економічних зонах або у випадку включення СП у державні
програми, що допускають відповідні пільги.

Серед пріоритетів державної імпортної політики на перше місце необхідно
твердо і однозначно поставити ввезення сучасної техніки і технології,
ноу-хау, інжинірингових послуг. За умови об’єднання новітньої технологи
з досить високим загальноосвітнім і фаховим рівнем українських
працівників саме такий підхід дасть бажаний результат. Доцільною була б
розробка державної програми технологічної модернізації виробництва на
базі закордонних технологій із зазначенням джерел фінансування
(внутрішніх і зовнішніх) та виділенням головних галузей економіки, що є
визначальними в системі науково-технічного прогресу.

Другий важливий напрямок імпортної політики – охорона здоров’я, розвиток
медичної промисловості, медичних закладів. Розвиток за участю
закордонних галузей охорони здоров’я набуває першочергового економічного
і соціального значення.

Третій напрямок містить у собі сукупність галузей продовольчого
комплексу, харчової промисловості країни. Оснащення галузей харчової
промисловості новітньою технікою і технологією, забезпечення умов
надійного збереження сільськогосподарської продукції лежить в основі
рішення продовольчої проблеми і створення необхідних експортних ресурсів
продовольства.

Активізація закордонної підприємницької діяльності і створення
розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту також сприяють
активізації зовнішньоекономічних потоків. Теперішня зовнішньоекономічна
політика України по суті є пасивною, тимчасовою, перехідною. Закордонна
підприємницька діяльність може здійснюватися за наявності вільних
капіталів, досвіду, підготовлених кадрів. Починати доведеться практично
з нуля – зі створення за кордоном спільних підприємств і фірм за участю
українського капіталу, відкриття філій банків, розвитку інших структур,
що сприяли б просуванню товарів і послуг на світові ринки.

Заснуванням експортно-імпортного банку України покладено початок
формуванню системи зовнішньоекономічної інфраструктури, її необхідно
доповнити за рахунок комерційних банків, міжнародної фондової і товарної
бірж, транснаціональних банків, консалтингових і аудиторських фірм,
лізингових і венчурних підприємств тощо.

Ключовою ланкою зовнішньоекономічної стратегії є податкова, депозитна,
цінова, кредитна, фінансова і валютна політика. Ніякі постанови і
рішення не додадуть бажаної активності і господарської енергії ні
внутрішнім товаровиробникам і експортерам, ні закордонним інвесторам і
банкірам без створення в Україні сучасної системи оподаткування
експорту, імпорту, прибутку спільних підприємств і т.д.

З огляду на досвід закордонних країн у стимулюванні експортних галузей,
доцільно було б експортно орієнтованим виробництвам компенсувати податок
на додану вартість при перетинанні товарами митних кордонів України, а
також впровадити пільгові умови кредитування інвестиційних програм і
проектів. Цінова політика вже зараз має орієнтуватися на зближення
внутрішніх і світових цін, депозитна – на світові грошові ринки.

Зовнішньоекономічна стратегія передбачає вибір географічного середовища,
в якому найбільш органічно досягається реалізація економічних інтересів.
Найкращим економічним регіоном для України є європейський. Територіальна
спільність, наявність зручних транспортних комунікацій, майже однакові
історичні і духовні традиції, близькі рівні економічного і
науково-технічного розвитку роблять його головним на цьому етапі
формування і диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків України. На
двосторонні зв’язки з окремими країнами Європи необхідні значно сильніші
стимули з боку держави. Необхідно також наполегливіше шукати шлях до
розвитку багатостороннього співробітництва з Європейським Союзом,
Чорноморською економічною зоною. Не варто ігнорувати і багатосторонні
структури, що створюються на принципово новій основі в країнах Східної
Європи і СНД.

Варто враховувати, що механічне поновлення зв’язків із цими державами,
подальше перебування в кризовому економічному просторі СНД, що перебуває
в стані стагнації, здатне ще більше загострити економічні проблеми нашої
держави, загальмувати процес подолання кризових явищ, уповільнити і так
невисокі темпи радикальних економічних перетворень. Орієнтація на
невимогливі, економічно, технологічно й інфраструктурно нерозвинені
ринки СНД, рівень яких значно поступається ринкам індустріальне
розвинених держав, призведе до консервації нашої економічної і
технологічної відсталості, низької якості й невисокої
конкурентоздатності українських товарів і послуг. Тому необхідний
ретельний перегляд всієї сукупності економічних зв’язків із країнами
СНД, оптимізація на основі критеріїв доцільності й ефективності,
відповідності національним економічним інтересам України. Аналогічні
вимоги мають стати підґрунтям економічного співробітництва України з
переважною більшістю країн, що розвиваються.

отужні, вимогливі й жорсткі сучасні ринки, конкуренція на яких змусить
наших підприємців прагнути до якісно нового рівня виробництва з
урахуванням витрат, якості, фактороінтен-сивності, дизайну, маркетингу і
т.ін. На цих ринках виробництво і зовнішня торгівля України в цілому
мають перед собою світові орієнтири, що повинні сприяти прискоренню
процесу органічного включення її економіки в господарські процеси і
структури. Розширення і поглиблення контактів з індустріальне
розвиненими державами, їхніми підприємцями і бізнесменами буде
стимулювати поглиблення економічних реформ в Україні. По-третє,
взаємодія із західними державами створює можливості одержання і прямої
(цільової) фінансової підтримки для формування ринкової інфраструктури в
Україні (мала приватизація, розвиток придатного підприємництва,
підготовка і перепідготовка кадрів і т.ін.) та іноземних інвестицій,
технологій, сучасного менеджменту, що вкрай необхідні в умовах ринкової
трансформації економіки. Слід зазначити, що всі перераховані форми
економічного спілкування тією чи іншою мірою знайшли своє втілення у
практиці зовнішньоекономічних зв’язків України з розвиненими державами.
Але це тільки перші кроки, і Україна потребує істотного посилення
взаємодії з західним світом, помітного кількісного нарощування і
якісного вдосконалення економічних взаємовідносин.

Останнім часом активізувалися економічні контакти із США і Канадою,
значний інтерес до України виявляє Японія, створюється
нормативно-правова база для поглиблення і розширення відносин із
країнами Європейського Союзу, країнами Північної, Центральної і
Південно-Східної Європи.

Документом, що регламентує економічні відносини України з державами
Європейського Союзу, є Угода про партнерство і співробітництво. Це перша
угода з країною СНД, що набрала чинності 1 березня 1998 р. Сторони
домовилися про те, що подальша торгівля буде лібералізуватися відповідно
до принципів ГАТТ і з урахуванням поправок, що були внесені за
підсумками роботи останнього Уругвайського раунду. Відповідно до Угоди
Європейський Союз знімає обмеження в торгівлі з Україною, за винятком
групи так званих чутливих товарів, до яких належать сталь, вугілля,
текстиль, сільськогосподарська продукція, ядерні матеріали. Товарообіг у
вищевказаних галузях повинен регулюватися спеціальними угодами, на
основі встановлених для України квот.

Надзвичайно важливою для здійснення економічних реформ в Україні є її
взаємодія з міжнародними фінансовими і торгово-економічними
організаціями. У першу чергу мова йде про Міжнародний валютний фонд,
систему Світового банку, Європейський банк реконструкції та розвитку,
ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД та ін.

Згідно з неапольським рішенням Великої сімки (1994 р.) Україна у разі
проведення реальних реформ і досягнення макроекономічної стабілізації
може протягом найближчих років одержати понад 4 млрд дол. США кредитів
від МВФ і Світового банку, в тому числі 1,5 млрд дол. США
стабілізаційного фонду підтримки національної валюти – гривні. Зокрема,
відповідно до домовленостей 1997 р. Україна отримала від Світового банку
і МВФ засоби для здійснення структурних змін в економіці, прискорення
приватизації, соціального захисту, розвитку сільського господарства і
енергетики обсягом понад 2 млрд дол. США.

Важливою проблемою глобальної взаємодії є гармонізація
зовнішньоторговельних умов і правил України з вимогами і нормами
ГАТТ/СОТ, у якій наша держава має статус спостерігача з липня 1992 р.
Приєднання України до ГАТТ і вступ до Світової організації торгівлі
потребує істотного доопрацювання зовнішньоекономічного законодавства,
приведення його у відповідність до звичаєвих процедур кількісних і
якісних співвідношень у світовому співтоваристві. Мова йде про
вдосконалення торгової, тарифної, податкової, фінансової, інвестиційної
бази в Україні відповідно до світових норм і стандартів як передумови
органічного і найбільш повного включення економіки України в міжнародні
господарські відносини.

Світовий досвід показує, що конкурентоспроможність країни в
світогосподарських зв’язках, її пріоритети в міжнародному поділі праці
забезпечуються в наш час за наявності декількох головних умов. По-перше,
країна повинна мати досить розвинутий економічний, науково-технічний і
інтелектуальний потенціал. По-друге, органічний контакт зі світовим
господарством може забезпечити тільки наявність сучасної ринкової
внутрішньої інфраструктури. По-третє, реалізація зовнішньоекономічної
моделі має спиратися на сильну, акцентовану державну стратегію і
політику.

Оцінки і розрахунки показують, що в Україні є найважливіші передумови
для здійснення незалежної, спрямованої на забезпечення національних
інтересів зовнішньоекономічної стратегії – наявність ресурсного
потенціалу, надзвичайно вигідне географічне положення, сприятливий
клімат і т.д. Навіть та обставина, що рівень економічного і
науково-технічного розвитку України не відповідає аналогічним показникам
у найбільш розвинених державах, не може стати перешкодою для розвитку
взаємовигідного поділу праці з іншими країнами. 

За загальним рівнем розвитку Україна вписується в світогосподарські
процеси, і через якийсь час вона змогла б досить успішно адаптуватися у
відповідні міжнародні структури. Однією з головних вихідних передумов є
положення про те, що економіка України, подібно до багатьох інших
держав, розглядається як частина єдиного світового господарства. Саме ця
детермінанта спонукає до розгляду вузлових моментів економічної
структури на основі порівняльних (конкурентних) переваг, що об’єктивно
існують, які при побудові економічної системи повинні бути розвинуті,
укріплені. Це і забезпечить економічну і соціальну ефективність
суспільства.

МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Зовнішньоекономічна діяльність України регулюється законами і
нормативними актами, прийнятими Верховною Радою України. Серед них у
першу чергу необхідно назвати такі: “Про зовнішньоекономічну
діяльність”, “Про режим іноземного інвестування”, “Про єдиний митний
тариф”, “Про захист іноземних інвестицій” та ін.

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, ухвалений 16 квітня
1991 p., закріплює принципи зовнішньоекономічної діяльності, визначає її
суб’єктів і види, встановлює основи правового і економічного регулювання
зовнішньоекономічних зв’язків, спеціальні правові режими, юридичну
відповідальність. Цей Закон належить до законів прямої дії, що дає
можливість підприємцям безпосередньо застосовувати його норми в процесі
здійснення зовнішньоекономічних зв’язків. У ньому наведено перелік
фізичних і юридичних осіб, що мають право на таку діяльність, а також
усіх можливих видів і форм зовнішньоекономічної діяльності. Закон
вводить правові основи її державного регулювання, включаючи питання
ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій, розподілу
виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті. В ньому
сформульовані принципи оподатковування при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності, її митного регулювання і страхування
зовнішньоекономічних операцій. У законі визначені спеціальні правові
режими зовнішньоекономічної діяльності, заходи щодо захисту прав і
законних інтересів держави та інших суб’єктів зовнішньоекономічної і
господарської діяльності України.

Закон України “Про єдиний митний тариф” базується на прийнятих
міжнародних нормах, у першу чергу на рекомендаціях і рішеннях ГАТТ. Він
спрямований на забезпечення максимальної відповідності нашого
законодавства загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і
правилам митної справи та являє собою систематизований перелік тарифних
ставок, які встановлюються на товари й інші предмети, якщо вони
ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї
території.

Закон визначає такі головні види мита: адвалорне, що розраховується у
відсотках до тарифної вартості товарів і інших предметів; специфічне, що
обчислюється у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та
інших предметів, за які сплачується мито; комбіноване – об’єднує обидва
зазначені вище види мита.

Законом вводиться порядок обчислення ввізного, вивізного і сезонного
мита. Визначається також сфера застосування особливих видів мита:
спеціальних, антидемпінгових і компенсаційних. Спеціальні статті закону
регулюють порядок обчислення й оплати мита, тарифні пільги і
преференції.

Обкладання митом товарів й інших предметів при їхньому ввезенні на митну
територію України здійснюється за ставками Єдиного митного тарифу
України, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня
1993 р.

Товарна класифікаційна схема Митного тарифу України базується на
Гармонізованій системі опису і кодування товарів; у ній класифікуються
практично всі товари, що наявні в міжнародній торгівлі. Товарна
номенклатура будується на основі Гармонізованої системи і Комбінованої
номенклатури ЄС.

У зовнішній торгівлі України використовується також Загальна система
преференцій, прийнята на II Конференції Організації Об’єднаних Націй з
торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) у 1968 р. Починаючи з 1993 p., Україна
включена до числа країн, для яких Європейським Союзом встановлений
тарифний преференційний режим.

Отже, зовнішньоекономічні зв’язки України постійно й неухильно
трансформуються в ринковий режим функціонування, забезпечуючи органічне
включення господарської системи країни в міжнародний поділ праці.

Література

Бабанін О. Деякі проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України //
Зовнішня торгівля. – 2000. – № 1.

Бернштам М.С. Продуктивные деньги: стратегия запуска неинфляционного
економического роста в России // ЭКО. – 1995. – № 3.

Білорус О.Г., Лук ‘яненкоД.Г. Глобалізація і безпека розвитку:
Монографія. – К., 2001.

Галицькі контракти. – 1997. – № 2.

Закон “Про єдиний митний тариф”, ухвалений Верховною Радою України 5
лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – 12 травня.
– № 19.

Кириченко А.А. Внешняя торговля Украины на пороге третьего тысячелетия
// Внешняя торговля. – 1999. – № 1-2.

Кириченко О.А. Деякі аспекти входження України у світову господарську
систему // Економіка України. – 1997. – № 7.

Кириченко О.А. Стан, тенденції та перспективи зовнішньоекономічної
діяльності України // Зовнішня торгівля. – 1998. – № 1.

Петри А.П. Уроки Східної Азії // Проблеми економічного розвитку. – 1995.
– №1.

Показники єдиного державного реєстру підприємств та організацій України:
Стат. бюлетень. – К., 1999.

Соколенка C.I. Глобалізація і економіка України. – К., 1999.

Соколенка С.И. Глобальные рынки XXI столетия. Перспективы Украины. – К.,
1998.

Тенденції української економіки. Березень 2000 / Українсько-європейський
консультативний центр з питань законодавства. – К., 2000. 

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020