Реферат на тему:
Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю
Організаційна структура управління ЗЕД підприємства залежить не тільки
від розглянутих вище чинників, але і від методів виходу на зовнішні
ринки. У цьому зв’язку можна виділити два варіанти:
1) безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну
зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв’язків (у
великих системах – через управління зовнішньоекономічних зв’язків);
2) вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.
Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах
виправдано, якщо:
– частка експорту велика в загальному обігу;
– зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;
– випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано
унікальна за своїми властивостями;
– невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;
– продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умов
використання;
– на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної
діяльності.
В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних,
так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищити
ефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок:
– кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;
– зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі
за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам;
– скорочення термінів постачань і оформлення документів;
– забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу;
– постачання товаровиробників оперативною і докладною інформацією про
зміни конкурентоздатності продукції і ринкової ситуації в цілому,
відомостями про реальних і потенційних конкурентів.
Якщо підприємство-виробник виходить на закордонний ринок із сильною
конкуренцією і складною продукцією, добре відомою споживачу, має сенс
звертатися до закордонних фірм-посередників, що добре знають місцевий
ринок і мають на ньому своє місце. Це також має сенс, якщо потрібно
“довести” експортовану продукцію до рівня, що задовольняє місцевих
споживачів. Як правило, закордонні фірми-посередники обходяться дорожче,
ніж вітчизняні.
Ae
2O,
?
??????????????Зовнішньоторговельна фірма є, як правило, самостійним
підрозділом підприємства, але не є юридичною особою. Очолюється вона
зазвичай заступником директора підприємства або заступником генерального
директора із зовнішньоекономічної діяльності. Фірма має субрахунок на
рахунку підприємства, що дає їй можливість брати кредити для здійснення
експортно-імпортних операцій, але витрачати ці кошти на свій розсуд без
узгодження з керівництвом підприємства вона не вправі. На рис. 1 подано
приблизну організаційну структуру зовнішньоторговельної фірми, що
обслуговує велике підприємство.
Завдання зовнішньоторговельної фірми різноманітні – від пошуку
закордонних партнерів, організації рекламної роботи до виконання митних
формальностей. У зв’язку з цим особливо зростає роль маркетингових,
юридичних і фінансових служб.
На відміну від зовнішньоторговельної фірми, відділ зовнішньоекономічних
зв’язків є складовою системи управління підприємством-експортером. До
його складу входять: протокольний відділ, відділ науково-технічного
співробітництва, відділ маркетингу і ряд інших. До його основних завдань
як органу управління належать:
– планування й організація експортно-імпортних операцій;
– маркетингова діяльність;
– участь у виставках, ярмарках, презентаціях;
– підготовка і укладання зовнішньоторговельних контрактів;
– прийом іноземних партнерів і відрядження власних спеціалістів за
кордон і т.д.
Функціональні обов’язки спеціалістів цих служб наводяться в спеціальній
літературі [1].
Література
Внешнеторговые операции / Сост.: И.С. Гринько. – Сумы, 1994.
Дениэлс Дж. Д., Радеба Ли X. Международный бизнес: внешняя среда и
деловые операции: Пер. с англ. – 6-е изд. – М., 1994.
Зовнішня торгівля: проблеми і перспективи / За ред. проф. О.А.
Ки-риченка. – X., 1997.
Київ у цифрах: Статистичний збірник. – К., 1997.
Покровская fl.fi. Организация и регулирование внешнеэкономической
деятельности: Учеб. для вузов. – М., 2000.
Савельев Є.В. Міжнародний маркетинг: Навч. посіб.: Пер. з рос. – К.,
1995.
Славов Н.А. и др. Укрречфлот: Дорога поиска, реформ и превращений. – К.,
1996.
Стровский Л.Е., Казанцев С.К., Паршина Е.А. и др. Внешнеэкономическая
деятельность предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. проф. Л.Е.
Стровского. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1999.
Трансформація. – 1996. – № 11-12.
Устинов И.Н. Мировая торговля: Статистическо-аналитический справочник. –
М., 2000.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
