.

Викладання української мови в молодших класах, практичний досвід (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
496 7009
Скачать документ

Реферат на тему:

Викладання української мови в молодших класах, практичний досвід

Мовна ситуація в Україні значною мірою залежить від вивчення
української мови як базової дисципліни в загальноосвітній школі. Нові
мотиви опанування державної мови (вихід на рівень міжнародного
спілкування, дипломатичних відносин та ін.) вимагають оновлення методики
викладання української мови, диференційованого підходу до визначення
мінімальних, достатніх і спеціальних ґрунтовних знань та умінь з
української мови.

Неперервна мовна освіта, починаючи з материнської (родини) школи і
закінчуючи професійною, спеціальною освітою, має бути орієнтована на
виховання мовної особистості на природне бажання повернутися в щоденному
побутовому спілкуванні до призабутих родинних традицій, на створення
українського середовища в усіх сферах суспільного життя, на прагнення
удосконалити високо культурне інтелігентне спілкування літературною
мовою.

Щоб знати, що оновлювати, що знати, чим замінити і що дати, необхідно
глибоко ввійти в реальний стан сучасного мовлення у кількох основних
сферах: державній. Суспільній, культурно-освітній і власне мовній.

Наївно сподіватися. Що можна побудувати українську державу без
державності української мови.

Кого і що повинна дати мовна освіта Українській державі і суспільству?
Найперше – громадян, які (незалежно від етнічного походження) вільно
володіють державною мовою, тобто сучасною українською літературною
мовою, її стилями, жанрами.

Мовна освіта повинна забезпечувати інтелект державі. Мова як
матеріалізована думка і процес народження, як засіб від
конкретно-чуттєвого до постійно-абстрактного пізнання світу, як «канал
зв’язку» для одержання інформації з інших, немовних сфер людського й
природного буття – є основним чинником формування інтелекту. Тому в
школі викладання української мови аж не може зводитися до етнографічного
рівня, хоч включати його в навчальний процес треба.

Мова має виховувати духовно-емоційну сферу україномовних громадян через
організаційний зв’язок з національними традиціями. Адже наша мова є
скарбницею не тільки української ментальності, а й загальнолюдських
морально-естетичних цінностей і це благородний матеріал для виховання
молодої людини.

Що дає громадянам України вивчення державної мови – сучасної
літературної української мови?

Найперше – гарантію реалізувати всі права і свободи в межах Української
держави на всіх виробничих, державних посадах. Можливість реалізувати
творчі здібності в усіх сферах культурно-освітнього життя. Мати доступ
до джерел української державності – культури, науки, літератури,
мистецтва, традицій і можливість для постійного зростання відповідно до
соціальної ролі.

І головне – відчуття єдності зі своєю державою, з землею, на якій
живемо. З народом – творцем; почуття комфортності від носій історичної
пам’яті однієї з найдавніших мов і культур.

Вивчення української мови молодшими школярами є початковий стан
виховання мовної особистості.

Важливу роль в цьому процесі відіграє розвиток зв’язного мовлення
школярів.

Уміння порівнювати, класифікувати, систематизувати, узагальнювати мовні
явища формуються через застосування знань з мови у різних видах
мовленнєвої діяльності. Логічно чітке, образне усне й писемне мовлення
учня є показником його загального розвитку.

З перших уроків української мови діти в доступній для них формі
–засвоюють основні функції мовлення: мовлення є важливим засобом
спілкування, обміну думками і почуттями між людьми; передачі й засвоєння
певної інформації, колективного досвіду людства…

Ось чому розвиток мовлення вимагає постійного педагогічного керівництва.
Вчителі повинні пам’ятати, що умовою успішного розвитку мовлення,
формування мовленнєвих умінь і навичок у дітей є потреба спілкування.
Або комунікації, тому під час проведення будь-якого уроку з рідної мови
необхідно передбачити такі ситуації, які спонукали б дитину висловлювати
свою думку, розповідати про щось.

Однак, щоб дитина говорила правильно. Красиво (під правильністю ми
розуміємо уміння дотримуватись літературних норм уміння вимоги, а під
красивим мовленням – багату, активну, точно вживану лексику), слід
давати їй зразки мовлення або створити мовленнєве середовище. А це, в
свою чергу, забезпечить їй як мовний, так і фактичний матеріал. Школярі
впевнено розкажуть добре знають: у них повинен бути запас знань.
матеріал за темою розповіді, тоді вони зможуть виділити головне,
суттєве.

У розвитку мовлення чітко визначаються такі лінії: покращення
артикуляції звуків, підвищення культури мовлення, робота над
збагаченням, уточненням і активізацією словника, удосконалення
граматичного ладу мовлення, робота над зв’язним мовленням. Усі ці лінії
розвиваються паралельно, хоча водночас перебувають у підпорядкованих
відношеннях: словникова робота з одного боку передбачає формування
правильної літературної вимови, а з іншого – дає матеріал для зв’язного
мовлення; під час підготовки до розповіді, переказу, твору проводиться
робота над словом, словосполученням, реченням.

Вправи з розвитку зв’язного мовлення – є найвищим ступенем у складній
системі мовленнєвих вправ, оскільки об’єднують усі вміння накопичувати
матеріал.

Система мовленнєвих вправ, спрямована на формування умінь накопичувати
та готувати матеріал для розповіді чи твору, планувати свій твір чи
розповідь з точки зору композиції, структури, добирати мовний матеріал
до майбутнього твору чи розповіді, розкривати тему в усній чи письмовій
формі, удосконалювати написане та ін., буде ефективним лише тоді, коли
постійно зосереджувати вагу учнів на мові та мовленні, на здоровому
мовленнєвому середовищі, яке створює школа і яке розширюють уроки рідної
мови.

Мовленнєві вправи не дають помітного ефекту за короткий термін. У
розвитку мовлення необхідна тривала і кропітка робота як учнів, так і
вчителів.

За ступенем самостійності учнів вправи з розвитку зв’язного мовлення
поділяються на такі типи: робота, виконана за зразком; конструктивні
вправи; творчі вправи.

До вправ, які виконуються за зразком, належать перекази, декламування
вивченого напам’ять, ділові папери.

До конструктивних вправ відносяться такі, що пов’язані з перебудовою
тексту, запропонованого вчителем.

Всі інші види вправ є творчими, повністю самостійними, особливо такі, як
усні перекази, інсценізація, імпровізація, літературно-художня
творчість, словесне малювання, письмові твори, листи тощо.

Як бачимо, вправи дуже різні за формою, змістом, мовою, жанром, місцем
проведення, участю дітей у їх виконанні, та всі вони виконуються
практично, оскільки теоретичний матеріал учням майже не подається.

Відповідно до «Державного стандарту початкової загальної освіти»,
«Системи контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової
школи» передбачається розвиток, удосконалення мовленнєвої діяльності
молодших школярів.

Виходячи з вищесказаного. Розуміючи важливість даного питання, я
вирішила працювати над проблемою: розвиток зв’язного мовлення у
школярів.

Учні початкових класів використовують зв’язне мовлення, коли дають
відповіді на питання. Але завдання – навчити дітей давати повні і
розгорнуті відповіді. Привчаю, щоб при відповіді учні висловлювали свої
думки, міркування, давали свою оцінку даним подіям, вчинкам, щоб свої
відповіді починали з слів: «На мою думку…», «я так міркую…», «мені
здається…».

При вивченні казки Марка Вовчка «Кармелюк» діти, прочитавши І частину,
розмірковують, куди зник молодий Кармель, хто міг бути тим отаманом, що
робив розбої.

Обов’язково при вивченні твору діти на уроках читання висловлюють своє
ставлення до героя. Що добре вони би взяли для себе, а що ні. Думки є
різні, але привчаю дітей до того, щоб вислухати кожного, а тоді можна чи
погодитися, чи заперечити думку товариша.

На уроках української мови учнів розмірковують. Чому займенник зветься
займенником, як можна визначити відмінок прикметників та ін.

DEpP8RueRTZU‚U°Uooooooooooooooooooooooooooe

&

Важливим елементом у розвитку зв’язного мовлення є декламування віршів.
Спочатку діти спостерігають зі інтонаційними засобами усного мовлення:
паузами, логічним наголосом, темпом, силою глосу, різними відтінками
емоційного забарвлення. Наприклад, повідомивши учням, що кожне
висловлювання оформляється певною силою голосу (голосно, напівголосно,
тихо), я читаю всі три варіанти на прикладі одного вірша: Л. Українка
«Тиша морська».Після цього учні вибирають той варіант, який найбільше
підходить і пояснюють свій вибір. (Тихо, бо у вірші говориться про тишу
морську).

Аналогічно працюю над іншими віршами. Але з часом діти самостійно
вибирають інтонацію, силу голосу, але цій роботі передує робота над
змістом: вміння визначити тему і мету, які частини мови найбільш
функціонують у даному вірші.

І тоді дитина усвідомлює стилістичну роль цих одиниць у текстах. У цьому
допомагає таке завдання:

Прочитати текст М.Підгірянки «Діти й ластівки». Визначити його тему і
мету. Сказати, за допомогою яких дієслів змальовано прихід весни.

Щоб молодші школярі навчилися аналізувати тексти різних типів і стилів я
пропоную узагальнюючу таблицю, яка з часом буде опорою для самостійного
добру мовних засобів.

План аналізу тексту

Визначити тему тексту.

З’ясувати його мету.

Кому може адресуватися таке висловлювання?

У якій ситуації використовується?

Які мовні засоби використав автор тексту для досягнення свої мети?

З якою інтонацією яким тоном) треба показувати текст?

Цю роботу я продовжую на уроках української мови. Зокрема, відводжу
кілька хвилин на поетичні хвилинки». На уроці учень декламує раніше
вивчений вірш. А решта слухають і пізніше аналізують чи вдало підібраний
темп, голос, інтонація.

Після того, як усі діти попробують свої сили, (а це буває раз у місяць)
вибираємо кращого декламатора, який одержує заохочувальний приз.

Пробують діти свої сили і в складанні віршів. Проводжу каліграфічні
хвилинки, які включають речення, яке є початком вірша. Учням треба
скласти одну строфу. Роботу можна проводити колективно. В групах чи в
парах. Кращий записують діти в зошит.

Але ці завдання несуть в собі не тільки розвивальну функцію, а й
повторення чи вивчення програмного матеріалу: підкреслити основу
речення; слова, в яких різна кількість букв і звуків; знайти ті частини
мови, які вивчаються чи були вивчені раніше; дібрати до окремих слів
антоніми чи синоніми.

Як відомо, вільне володіння усним та писемним мовленням ґрунтується на
словниковому запасі, на вміння знаходити для вираження думки відповідні
лексичні засоби та співвідносити їх зі сферою вживання. Отже,
словниковий запас – будівельний матеріал будь-якого висловлювання. Тому,
одним з головних завдань навчання рідної мови в школі є збагачення
словникового запасу школярів.

В шкільній практиці збагачення словникового запасу здійснюється в
переважній більшості шляхом збільшення кількості мовних одиниць або
тлумачення значення окремих слів і виразів.

Методична ідея полягає в тому, що основною збагачення словникового
запасу є введення в свідомість дитини лексичних об’єднань у вигляді
тематичних груп слів, система роботи над якими дозволяє розкрити
лексико-семантичне значення кожного слова цієї групи, відібрати для
будь-якого висловлювання єдино необхідні слова.

В 3 класі діти виготовили саморобні книжечки-словнички. Сюди діти
записують ті нові слова, які зустрічаються на уроках читання, пояснюють
їх значення. Якщо дане слово пояснити важко, то звертаються до
тлумачного словника. При вивченні. Наприклад, в 4 класі А.Кащенка «Про
гетьмана Івана Сулиму» діти шукають пояснення слів гетьман, чайка. На
уроках української мови складають речення. Вводять у тексти дані слова.

Пи вивченні теми «Вимова і правопис прикметників із суфіксами – зьк, –
ськ, – цьк» складають речення: «Козацькі чайки тихо пливуть по Чорному
морю. Запорозькі козаки обрали славного гетьмана Байду Вишневецького.

Щоб краще зрозуміти значення слів, добирають синоніми:

При вивченні В.Сухомлинського «Безрідний дятел» добирають синоніми до
слова безрідний – безсімейний, одинокий, самотній, самітній.

Безтурботний – лінивий;

Важливо навчити дітей добирати до слова відповідні прикметники чи
дієслова.

Я проводжу гру «Таємнича скринька». За підказками відгадати слово.
Наприклад, заховане ялинка.

1. Вона не скоряється порам року.

2. Її люблять і діти, і дорослі, проте завдають їй великої шкоди.

3. Вона схожа трошки на їжачка.

Робота продовжується в групах.

Котра група найбільше підбере прикметників за 1 хв до іменника ялинка.

А потім складають павутинку родичі ялинки.

Важливим етапом словникової роботи є складання тематичних груп.

При складанні тексту-розповіді за власним спостереженням «Зима у лісі»
діти складають такі групи:

Сніг-пушок, як біла скатертина, як важкі білі шапки.

М’який Переливається

сліпучо-білий виграє

чистий сяє

синюватий клубочиться

Програма з української мови передбачає у кожному класі початкової школи
вивчення слів, вимову і правопис яких слід запам’ятати. На кожний клас я
складаю таблицю таких слів. А потім протягом року проводжу цікаві
завдання з цими словами:

Запис слів під диктовку. А потім звіряють, відкриваючи таблицю.

Виписати з таблиці слова (орфограми, які треба запам’ятати закриті
червоною смужкою), які відповідають на питання хто? перший варіант і на
– що? другий варіант.

Виписати слова, позначають приголосні, впізнати слова і записати.

За буквами, що позначають приголосні, впізнати слова ізаписати.

Пш.н.ц., п.с.п.д.н., ц.м.нт., п.п.р.д.

Анаграми.

Болфут, сятшістде, роаеромд, ватрам.

Гра «Слава в словах»

Жайворонок (ворона, ранок, рай, нора, кора).

Придумати ряд слів – ознак предмета.

Держава – велика, незалежна, Українська.

Ярина – зелена, молода, рання.

Дібрати спільнокореневі слова

Лимон, … (лимонний, лимонад).

Рубеси і кросворди.

Ми повинні не забувати настанову В.О. Сухомлинського, який наголошував,
що ігровий матеріал у процесі навчання взагалі має велике значення. А ще
він так сказав: «Учитель початкових класів – насамперед словесник.

Формування, розвиток навичок мовленнєвої діяльності включає роботу на
побудову діалогічних висловлювань. Діалогічне мовлення включає розмову
двох учнів за словесно описаною вчителем уявною мовленнєвою ситуацією та
мовленнєвим завданням на побутові теми, або із шкільного життя. Даю
дітям кілька хвилин для обдумування. Слідкую, щоб діти використовували
слова етикету, українські форми звертання, не перебивати співрозмовника,
дотримуватись норм літературної вимови. Наприклад. При вивченні теми
«займенники 1-ої особи однини і множини» пропоную дітям в парах
розіграти діалог. Використовуючи займенники, за даним початком.

Зустрілися в небі якось дві хмаринки і почали розмову…

По дорозі до лісу зустрілися Василько і Володя…

Зимового дня Майка вирішила покататися на санках. І запросила свою
подружку Улянку.

Отже, підводячи підсумки сказано можна стверджувати, що початкова ланка
школи відіграє значну роль у формуванні в молодшого школяра повноцінної
навчальної діяльності, одним з основних компонентів якої є рівень
розвитку зв’язного мовлення – необхідної умови формування
соціально-активної особистості.

К.Ушинський справедливо стверджував, що «бідність словника школяра
породжує одноманітність мовлення і робить його незрозумілим для
слухачів, бо він, школяр, не може змінити одне слово іншим, не може
переставити дво слів, його мова знаходиться в ланцюгах тих рядків, які
він завчив».

М повинні не забувати настанову учителя-практика, відомого педагога з
світовим іменем, В.О.Сухомлинського, який вимагав від учителя початкових
класів:

«Ваше завдання найважливіше – закласти міцний фундамент знань. Настільки
міцний, щоб учителям, які працюватимуть після вас, взагалі не треба
було думати про фундамент». (Сухомлинський В.О. т. ІІІ, с. 445).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020