.

Козак Євген та його твір на поезію Т.Г.Шевченка: "Думи мої" (диригування хором) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
496 9701
Скачать документ

Реферат

Козак Євген та його твір на поезію Т.Г.Шевченка: “Думи мої”
(диригування хором)

Хорове мистецтво на Україні має міцні вікові традиції. З давніх часів

воно було органічною складовою частиною життя народу. Народна пісня у

колективному – виконанні виступала в ролі організатора в боротьбі за
волю і

незалежність України. Пісня гартувала український народ, об’єднувала
його думи, волю, прагнення, почуття. Ще не стерлися з нашої пам’яті
багатотисячні мітинги в 90-х роках цього століття, коли український
народ виборював незалежність своєї держави. Над площами линули пісні, в
простих

селянських хатах старші вчила молодших співати “Ще не вмерла Україна”,

“Ой, у лузі червона калина”, “За Україну”, “Гей, там на горі січ іде” і
багато

інших. Звідси народжувалось хорове мистецтво.

Високий рівень і пріоритет хорового багатоголосся співу а капела в
народній музичній культурі України сприяло закріпленню за ним провідних
позицій з професіональному музичному мистецтві, Еволюція індивідуальних
стилів видатних українських композиторів невіддільна від освоєння
митцями насамперед хорових жанрів. Саме через це широке річище в
професіональну музику владно входили соціально-значущі, громадянські,
народно-національні теми і образи, які в свою чергу впливали на
формування світогляду українського народу.

В цьому столітті спостерігається бурхливий розвиток культури

України, в тому числі хорового мистецтва, а також професіональної

творчості композиторів. Новаторськими пошуками відзначались М. Лисенко,

М. Леонтович, К. Стеценко, Я.Степовий, О.Кошиць і багато інших. Вони
поновили хорову скарбницю українського народу і прославили нашу державу
на весь світ.

Одночасно хорове виконавство України черпало із світової музичної
культури кращі зразки хорового мистецтва. Постійно звучали хори
західноєвропейських композиторів Бетховена, Шумана, Вівальді та інші.
Творчість Глинки, Чайковського, Мусоргського, збагатила хорову палітру
професійних xoрових колективів та навчальних хорів.

Тарас Шевченко (1814-1861) в історії загальносвітової культури є
винятково рідкісним явищем.

Поет прийшов у літературу, коли в свідомості передової інтелігенції
жеврів невгасимий вогонь визвольної ідеї. Він спалахнув і в душі
Шевченка Полум’ям пристрасної любові до свого покріпаченого народу і
страшної ненависті до гнобителів.

Т.Шевченко, дійсно, народний поет, він вийшов з народу і не тільки
думками, а й обставинами життя був з ними тісно і кровно пов’язаний.
Він,

один з певних на Україні, закликав до збройного повстання проти

самодержавства і кріпацтва.

Т.Шевченко відомий не лише як поет. Його велетенський талант на диво
дуже різноманітний. Звичайно, не всі грані Шевченківського таланту
однаковою мірою розвинулись і проявились. Проте, проживши такий

короткий вік кріпаком, в тюрмах, на засланнях, він досягнув найвищих
мистецьких висот, проробивши таку творчу роботу, яка під силу
титанічному генію й титанічному духові.

Шевченко відомий як прозаїк, драматург, художник, скульптор. Він виявив
себе в образотворчому мистецтві відомо більше тисячі художніх робіт

поета, як прекрасний портретист, пейзажист, а також гравером-офортистом,
відігравши значну роль у розвитку цього виду вітчизняної графіки.

Все своє життя Шевченко цікавився музичним мистецтвом, бо пісня й поезія
в його творчості були нерозривні. Поет прекрасно був обізнаний з різними
жанрами народної і професійної музики. Живодайним джерелом натхнення у
Шевченковому житті і творчості була художньо-емоційна сила народної
пісні і музики. А його геніальна поетична спадщина, зібрана у
безсмертний “Кобзар”, справила неоціненний вплив на музику. Музика до
“Кобзаря” розвинулася майже у всіх її жанрам і Формах.

“Кобзар”, як геніальне явище світової культури вже і при житті автора
стов об’єктом творчої уваги багатьох композиторів, що сприяло
величезному впливу на розвиток українського музичного мистецтва.
Озвученням “Кобзаря” розпочинається новий етап у історії української
музики. Цей безперервний творчий процес триває – уже більше 150 років
від першої публікації творів українського генія /1840/, внаслідок якого
створено більше дві тисячі музичних творів різних жанрів і форм.
Народилась ціла галерея народних образів – від сумної лірики й скорботи,
до відображення могутніх народних повстань і їх героїв. Жорстока Історія
нашого народу невмолимо розривала спадкоємність українських культурних
традицій – після блискучих вершин у розвитку різних видів мистецтва
наступали різкі спади, періоди відставання… Особливо відчутно це
позначалось у музичній сфері.

Процес творення української професійної музики у західному регіоні
України мав свої специфічні особливості, зумовлені політичною ситуацією
підневільного народу “на нашій, не своїй землі…”

Отож звернення до творів таких композиторів так званої перемишльської
школи як Віктор Матюк, Максим Копко, Иосиф Кишокевич,

Порфирій Бажанський, до корифеїв нашої сучасності, таких як Станіслав
Людкевич і Микола Колесса, Євген Козак, жорстоко репресований Борис
Кудрик, відомий композитор і громадський діяч А. Кос-Анатольський та ін.
дасть можливість слухачеві немов доторкнутись до музичного минулого,
розкриє сторінки повсякденної праці багатьох музикантів, котрі
нагромаджували музичні здобутки, утверджували “поміж народів” різну
культуру.

Великою і заслуженою популярністю користуються музично-хорові твори
львівського композитора Євгена Козака (1907-1988).

Його по праву називають одним з найкращих майстрів хорової та
масово-пісенної музики. “Прозорість і легкість голосоведения є хорах
Євгена

Козака дивують кожного, хто розуміє і любить хорову музику. При всій
пишності і навіть могутності звучання композитор завжди зберігає
багатство

окремих тембрів груп голосів хору, виявляє пластичність чоловічих і
жіночих

голосів, легко і природно співставляє соло і акомпануючі голоси хору. Це
висока композиторська майстерність, віртуозне володіння технікою
хорового

письма у Козака досягають тієї межі, коли вони навіть перестають бути
помітними. Звучання хорової пісні сприймається як природне явище, вона
приваблює слухача лише своїм глибоким змістом, щирістю почуттів ..

Загальновідомі й улюблені пісні Євгена Козака “Ой. не моргайте,
дівчата”, “Вівчарик”, “Україно моя”, “Думи мої”, “Зелень кленова, вулиці
Львова” та багато інших.

Закінчивши гімназію, Є.Козак вступив у 1928 р. до Львівського
університету, водночас навчався на оркестровому та вокальному
факультетах у консерваторії польського музичного товариства й у Вищому
музичному інституті ім. М.Лисенка. У 1928 р. Козак організував чоловічий
квартет, в якому був одним з виконавців. Він опрацював для квартету
українські лародні пісні І писав оригінальні твори. Працював “Квартет
Євгена” до 1939 року.

У 1951-1955 pp. Є.Козак викладає у Львівському музичному училищі, в
1956-1959 рр. – завідуючий кафедрою музики і співу Львівського
педагогічного інституту, проректор Львівської консерваторії ім.
М.Лисенка. Заслужений діяч мистецтва України Є.Козак – член правління
Львівського відділення спілки композиторів України.

Є.Козак – автор оригінальних музичних творів та ряду обробок
українських народних пісень (гуцульських, бойківських, -лемківських,
закарпатських, буковинських), театралізованого концерту “Буковинське
весілля”, вокальних квартетів, терцетів, музики до драматичних вистав.
Є.Козака називають одним з найкращих майстрів хорової музики.

Прозорість, легкість голосоведения в його хорах дивують кожного, хто
розуміє хорову музику.

При всій могутності звучання композитор завжди зберігає багатство
окремих тембрів груп голосів хору, виявляє пластичність чоловічих і

жіночих голосів, легко і природньо співставляє соло і акомпонуючі голоси
хору. Серед хорових творів Є.Козака особливе місце займають його обробки
народних, пісень для хору a cappella або з супроводом фортепіано
Є.Козак, зберігаючи характерні риси, індивідуальну неповторність
народних мелодій, розвиває їх, не боїться вносити в них інтонаційні або
ритмічні зміни, якщо вони надають їй більшої яскравості, виразності.

Це дає можливість розкрити такі художні якості народної мелодії, які з
першого разу навіть не можна було передбачити. Є.Козак продовжує
традиції Леонтовича, Людкевича, Ревуцького у плані збагачення хорової
музики засобами народної підголоскової поліфонії.

Продовжуючи традицію Лисенка, Козак об’єднує народні пісні у своєрідні
хорові сюжети. У нього є в’язанки народній пісень: “Віночок лемківських
пісень”, “Не женився, не журився” і т.д.

Найпопулярнішим з оригінальних творів Є.Козака є хори “Вівчарик”,

“Вітер з полонини”, “Ой не моргайте, дівчата”, “Буковинська полька”.
Серед популярних творів є також музика до п’єси Івана Франка “Вчитель”,
яка була відзначена дипломом на всесоюзному фестивалі театрів глядача.

У своїх музичних композиціях Є.Козак використовував поезію Шевченка,
Л.Українки, Суданського, В.Сосюри, Л.Глібова, Л. Рильського, Р.Братуня
та інших поетів.

Вірши “Думи мої, думи мої” був написаний Т.Г.Шевченком у 1839 р; у j
Петербурзі. Вперше був опублікованій у квітні 1840 р. серед інших
творів, які ввійшли до першої збірки творів Т.Шевченка під назвою
“Кобзар 11.

У своєму вірші Т.Шевченко роздумує над важкою долею України, Сумує за
своїм рідним краєм, але не хоче, щоб люди побачили його сльози, які чуже
поле поливають щодня і щоночі.

Поки, поки… не засиплють Чужим піском очі…

Не маючи можливості приїхати на рідну землю, поет відправляє на
Батьківщину частину самого себе, свої душ:

“В Україну ідіть, діти! В нашу Україну,

Попідтинню, сиротами, а я тут загину.

Для створення хорової обробки мелодії народної пісні – “Думи мої, думи
мої” – Євген Козак використав не весь поетичний текст, а тільки першу та
останню строфи Шевченківського вірша.

Форма обробки пісні “Думи мої…”, – куплетна зі вступом та кодою.
Поетичній текст складається з куплетів, які звучать на одному і тому ж
музичному матеріалі. Для досягнення різноманітності велике значення має
слідування за поетичним текстом.

Між вступом до хору і мелодією пісні існує тісний зв’язок. Два перших
такти стали основою для двох самосійних мелодій.

У сопрано зберігається запальний напрям руху вгору. Терція тут найбільш
виразний інтервал.

Тенори співають мелодію, що природно виросла з другого такту народної
пісні:

Її характерна риса – поступеневий рух униз. Одночасне звучання цих двох
мелодій – блискуча творча знахідка композитора, що свідчить про
невичерпні джерела народної пісні. Тема тенорів дальше розвивається у 2
реченні першого періоду куплету.

Вступ до пісні “Думи мої” – виконується на “морморандо”. Цей прийом і і
у без слів зустрічається у хорах Є.Козака досить часто.

Вступ подібно до епіграфа вводить слухача у зміст і настрій всього
хору.

Щодо форми самого куплету, то вона є простою двочастинною. Ця форма
пов’язана з куплетом, побудованим за принципом заспіву-приспіву.

Частинами куплету є два класичних періоди квадратної форми структури.

І період складається з двох речень:

І речення (4 такти) завершується на Д, а 2 речення (4 такти)

завершується повним кадансом з плагальним доповненням. К64 Ду5-6 ІІ ч.

Другий період має подібну будову, тільки друге речення має дещо інше
завершення. – немає К64, а після S – всі функції звучить Д76-5 – t.

Форму куплету можна зобразити так:

Завершується твір кодою, яка являє собою повторення вступу з визначенням
у другій половині передостаннього такту басової партії. Таке обрамлення
використовується для створення цілісності хорового твору, для його
завершеності. Твір написаний в складному розмірі 6/8, який складається з
двох простих 3/8 +3/8

Відштовхуючись від драматичного характеру твору і метро ритмічний
малюнок є досить складний, він обумовлений поетичнім текстом.

Розвиток музичного матеріалу відбувається за допомогою чергування

переважно таких ритмічних поєднань хоча у творі зустрічаються ще и такі
ритмічні варіанти – у різних поєднаннях.

Темп твору – спокійний, помірний, без яскравих змін.

Тільки при завершення вступу та коди rit, а другий розділ твору звучить
енергійно з рухом.

®°

U

Ue

°>

Ue

???????$??$??????є незмінною на протязі всієї обробки. Дана тональність
відповідає загальному характеру твору, сумній сповіді поета – кобзаря
про свою долю.

Хоровий твір Є.Козака “Думи мої” – за жанром нагадує думу з
інструментальним вступом, який передає власне основній частині – вступ
на

“морморандо”.

Фактура твору – складна з елементами підголоскової поліфонії.

Козак у своїй хоровій творчості тяжіє до хорової фактури з мережею
постійних голосів, яку українські музикознавці вдало визначали терміном
“хорова інструментовка”.

І у даній обробці на основі інтонацій мелодії народної пісні він створив
вступ до хору, у якому партії сопрано і тенорів мають індивідуальну
мелодію, але разом з альтом вони звучать як ансамбль. Фактура вступу є
поліфонною.

У даній обробці Козак використав типовий для народної пісні виклад:
одноголосний заспів підхоплюється іншими голосами.

Те, що пісню починають баси, не є випадковістю. Композитор виходить тут
з потреби надати головний образ пісні – образ автора, від імені кого
ведеться розповідь.

У четвертому такті вступають всі решта голоси на “морморандо”. У 5 та
такті (друге речення першого періоду) основна мелодія переходить до со
сопранової партії і до кінця її ведуть сопрано.

Крім трьох початкових тактів у обробці звучить 4-ьох голосся, незважаючи
на гармонічність фактури, неї голоси мають досить розвинуті партії, які
підтримують основну мелодію у сопрано.

Мелодичний рух обробки є мішаний. У першому періоді мелодичний рух майже
не виходить за межі ч.5. Починається мелодія рухом по звуках тонічного
тризвуку – спочатку у нисхідному напрямку (перша фраза), у другій фразі
спостерігається “компенсація” руху по тризвуку секундовими інтонаціями.
І тільки є кінці 2 фрази скачок на ч. 4, внизу до Д. Друге речення майже
аналогічне першому, тільки завершується не скачком до Д, а на тоніці,
тому не виходить за межі ч5. Перше речення другого періоду починається
октавою вище від завершення і періоду, тобто з скачка на ч. 8, з
поступовим груповим нисхідним рухом.

Друге речення подібне до першого, тільки завершується інакше, що
зумовлено гармонією, тобто І речення завершується на Д, а 2 ~ на Т.

Мелодична лінія поєднує є собі широкі інтервальні кроки з плавним рухом,
що врівноважує загальні її контури і створює певній образно-емоційний
ефект.

Динаміка твору є дуже різноманітною. Вступ на І період звучить на рр та
р з невеликим підсиленням звучності у кульмінаційних малюнках. Основними
кульмінаційними точками є початки першого та другого речень другого
періоду, які звучать на f, завершується речення на р. У другій фразі
обох речень відбувається поступове крещендо на дітінуендо. Динаміка
твору залежить від поетичного тексту.

У гармонії даної обробки Є.Козак використовує специфіку національної
гармонії, користується нею, як одним з могутніх засобів музичної
виразності. Композитор у обробці не тільки використав е натуральний, але
й гармонічний І мелодичний. Використовує Козак плагальний зворот для
завершення періоду (tІІ2t) оберненнями Дз6-5, VIII натуральному ступені
будує септакорд.

Вся обробка не виходить за межі однієї тональності (без відхилень
модуляцій). При завершенні речень та періодів Є.Козак користується
класичними принципами гармонії: І речення завершується на Д, а 12
речення – на Т не виходячи за межі однієї тональності. Є.Козак збагатив
народну мелодію здобутками класичної гармонії, розкривши всесторонньо І
багато образ твору.

“Думи мої” Є.Козака – твір для мішаного чотирьохголосого хору а
cappella.

В Є.Козака називають однім з – найкращих майстрів хорової музики.
Прозорість і легкість голосоведения в його хорах дивують кожного. Хорові
партії він використовує в найприроднішому діапазоні. Теситура в даній
обробці є середньою, найбільш зручною для виконання і інтонування.

Особливих інтонаційних труднощів у партії сопрано немає. Починаючи
другого речення, партія сопрано описана є основну мелодичну лінію.
Партія сопрано написана в зручному робочому діапазоні, що сприяє
подоланню деяких труднощів. Наприклад: поступовий ряд секунд:

Чом вас вітер не розвіяв в степу як пилину

У альтовій партії складністю є спів “морморандо” у вступі, коли на
протязі 3 тактів потрібно виспівати одну ноту. У цьому місці є тенденція
до пониження, тому слід співати з тенденцією до підвищення.

Також слід звернути увагу на терцові втори – партія альтів повинна добре
слухати сопранову партію, яка мусить співати чисто, щоб забезпечити
чисте інтонування інших партій. Уважно слідкувати за злиттям альтів із
сопрано – в унісон в і періоді.

У 2 періоді куплету – партія альтів має досить розвинену мелодію з
стрибками на м 3, ч 4 та секундовими ходами:

Чом вас лихо не приспало як малу дитину?

Партія тенора є в менш з ручних умовах ніж інші партії. У вступі у
тенорів мелодія складається з ряду великих та матах секунд на pp.

У 2 періоді куплету – тенор має високу тикситуру, – трудністю є
виконання цього епізоду на f.

Потрібно співати м’ягко, не кричати.

Слід звернути увагу на інтонування в 3 – між VII ступ., та II ст., бо є
тенденція понижати верхній звук інтервалу, тому інтонувати його треба
високо.

У першому реченні басова партія веде основну мелодію. У цьому випадку є
частковий ансамбль, тобто ансамбль однієї партії. Складністю є
динамічний нюанс рр, який для виконання є дуже складнім. Крім І речення,
роль басової партії функціональна. Скачки на ч 4 І ч 8 не є складними.
Слід відмітити складне місце, в якому поряд 2 скачки: на м 6 , та ч 4 .
Причому скачок на м 6 ускладнюється динамічними умовами: з р на

– дали? Чом нас вітер. .,

Що до гармонічного (вертикального) устрою, то тут немає якихось
особливих трудностей, які виникають при поліфонічній фактурі.

У партитурі є кілька місць з секундовими співвідношеннями, на які слід
звернути увагу.

Розглянемо деякі особливості ансамблю у творі Є.Козака. Ансамбль у творі
досягається методом злагодженого вирівнювання всіх партій на унісоні.

Дуже яскраво це видно вже із самого вступу. Свого роду, це для хористів
гармонічна розспівка. Євген Козак розумно розрахував всю складність ідеї
твору, і тому використавши метод від простого до складного, розгортає
перед

нами цілу гармонічну палітру.

Також дуже влучним було соло басів на початку твору. Саме ця партія
відіграє важливу роль у зав’язці твору. Від трепетного фальцетного
звучання басів до колоритної шапки жіночих тембрів – ось де справжня
майстерність ансамблевого співу.

Загадка чудово створеного природного ансамблю – у вмінні тонко підійти
до кожної музично-поетичної думки, продовжити її і певним чином провести
через цілий твір. Але Є.Козак не зупиняється на цьому. М’які підголоски
жіночих голосів додають ще більшого щему художньому осмисленню слухачам
даного твору.

Велике значення для ансамблю має динаміка, яка емоційно підтверджує
музично-поетичний фон твору.

Кульмінація, як звичайно, проходить на форте, і цим підкреслює
риторичне запитання поета:

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало

Як свою дитину.

Але ось і сама кульмінація. Здавалось би, вона триває довго, досить
Непомітним є спад життєвої енергії. Від грізного запитання “Чом?”, яке
звучить на форте, до розпачливо-риторичного “як свою дитину”, що звучить
на піано.

Що стосується особливостей ансамблю у коді, то вони ідентичні вступу,
проте, відбувається навпаки – закінчення веде до емоційного спаду, яким
приводить всі партії до логічного унісону – завершується твір на тоніці.

Що зрозумілим чином говорить нам про те, що музична думка закінчена, і
як відгомін, знову соло баса, яке триває на фоні завмираючого кадансу.

Що стосується строю, то особливої небезпеки для професійного хору немає.
Оскільки тут часто зустрічається унісон – майже на кожному початку
фрази, то є прекрасна можливість постійно перебувати в стані настройки.

Основа основ – ланцюгове дихання, яке дає сильний, вражаючий ефект у
цьому творі. Постійне звучання хоча це є примарним тон більшості,
потребує сильної опори. А крім того, І ступінь завжди співається
(тримається) дещо із тенденцією до підвищення.

Спостерігається також у творі багато чистих інтервалів (ч1 ч4, ч5, ч8).
Особливо вони потребують певної підготовки для вирівнювання
горизонтального строю – тут і вершина має значення, і основа. Отже,
міцна опора, запорукою якої є правильне мішане дихання, м’яка атака
звуку і добре

сконцентрований звук забезпечать інтонаційну чистоту і чіткий
вертикальний стрій.

Що до динамічного ансамблю, то слід відмітити дещо голосніше виконання
партії, яка веде основну мелодію, а інші партії – технічне.

Ритмічний ансамбль не є єдиним, бо розпиток музичної думки проходить є
партіях різними ритмічними вартостями.

Способом ведення звуку в обробці є важливим елементом у виконанні є
дикційний ансамбль. Приділяти увагу потрібно формуванню голосних, чіткій
вирлові приголосних: попід тинню, чом, вас, ненько.

Дихання на протязі всього твору ланцюгове і фразове.

Твір Козака “Думи мої” виконується у спокійному, помірному темпі.

Ведучий штрих твору – legato.

“Жести повинні бути плавними, широкими у першій половині твору, а у

ДРУГИЙ – енергійні, зібранні. Диригується твір за шестидольною схемою.

Замах до вступу твору на “і ” – 4 долі. У п’ятому такті на І долю
вступають баси і одночасно потрібно зняти три інші партії лівою рукою.

Після І розділу твору – зняття, яке є замахом до 2 розділу..

Весь І розділ виконуєтеся на рр та р., тому жести спокійні, м’які,

Широкі. II розділ починають на з поступовим спадом динаміки – це є
першою кульмінацією твору, за якою слідує і друга також на. У другому
розділі важливо виділити динамічні контрасти, поступове наростання та
спад і звучання, які повинні бути виражені у диригентських жестах.
Після 3 куплету потрібно зробити невеличку цезуру і на рр почати коду,
яка в динамічному плані відрізняється від вступу.

Якщо вступ звучить на рр – р, то з кожним тактом звучність у коді
зростає:

PP – P – mf – f – PP

Завершується твір на рр, також на відміну від вступу, у коді вступають
у передостанньому такті баси. На останньому акорді слід поступово
зменшувати звучання і завершити твір плавним зняттям.

Диригент повинен звернути увагу на різноманітне виконання куплетів,

побудованих на одному музичному матеріалі, а також на створення
цілісного художнього образу, який би міг справити певне емоційне
враження на виконавців та слухачів.

Євген Козак… ім’я його не перестає звучати під шквал аплодисментів
любителів хорової музики та обробки української народної пісні. Музика –
жива сила, яка вміє знаходити дорогу до людських сердець, у цілющий
струмінь природньої енергії великого композитора. Його пісні часто
звучать на конкурсах, по радіо та телебаченню, Музичні твори Євгена
Козака виконують професійні хорові капели, такі як “Думка”, “Трембіта”
самодіяльні хорові колективи “Бойн”, “Прометей”, “Орфей” та інші.

Закарпатський народний хор, капела бандуристів України, тріо сестер
Байко, численні тріо бандуристок. Багато пісень Є.Козака записано на
грамплатівки.

Його твори виходили окремими виданнями, друкувалися у збірниках,
журналах газетах, а також у виданнях для вокальних колективів незрячих.
У своїх композиціях Козак використовував, поезію Т.Шевченка, Л.Українки,
С.Руданського, Л.Глібова, М.Рильського, В.Сосюри, О.Новицького,
Р.Братуня І. Кутеня та ін.

Безперечно, його твір на поезію Т.Г.Шевченка: “Думи мої” є справжнім
шедевром на горизонтах українського та. світового музичного мистецтва.

Список використаної літератури:

Андрєєва Л. Методика викладання диригування. – Київ: Музична Україна,
1989

Доронюк В. Курс техніки диригування. – Івано-Франківськ, 2000.

Колесса М. Основи техніки диригування. – Київ. Музична Україна, 1973.

Серганюк Ю.М. – Серганюк Л.І., Їжак В.Є. методика аналізу хорових
творів. – Івано-Франківськ: Прикарпатський університет імені Василя
Стефаника, 1992.

Способін І. Елементарна теорія музики. – Київ: Музична Україна, 1986р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020