Реферат на тему:
Масляна (масляниця, масленица)
Масляна (Масниці, Масляниця, сирна неділя) – давньослов’янське свято на
честь весняного пробудження природи. Християнська церква включила
Масляну у свій календар: масляний тиждень напередодні Великого посту
(кінець лютого – початок березня за старим стилем), проте вона так і не
набула релігійного змісту.
На Україні Масляна не мала такого широкого розмаху, як, приміром, у
центрально-россійських областях. Але й тут дорослі та молодь катились на
конях, ходили в гості, влаштовували банкети у складчину. В деяких
місцевостях Масляну зображувала заміжня жінка, яку під жарти возили на
санчатах односельці. Широке розповсюдження мав звичай колодки (колодія)
відомий у кількох варіантах. Наприклад, розігрували народження і
поховання дерев’яної ляльки (колодки) – відгомін давнього ритуалу
знищення опудала Зими. Найчастіше ж колодку у вигляді поліна, качалки,
стрічки, хустки, квітки тощо чіпляли парубкам і дівчатам як символічне
покарання за те, що вони не взяли шлюб минулого року, а ті
відкуповувалися грішми або могоричем. На Поділлі хлопці пригощали дівчат
горілкою, пивом, солодощами – купували (запивали) колодку. У подяку за
це кожна дівчина вишивала перкалеву хусточку, оздоблюючи її квітками та
ініціалами свого обранця, та дарувала йому на Велидень – повертала
колодку. Такі ритуали нерідко завершувалися укладанням шлюбу.
У наші часи деякі елементи традиційної Масляної використовуються у святі
“Проводи зими ”
Збірка Українська минувщина: ілюстрований етнографічний довідник. – К.:
Либідь, 1994.
Масляна, Масляна, яка ти мала.
Так уже повелося, що сучасне покоління краще знає звичаї сусідніх
народів, аніж свої. Скажімо, впродовж останніх десятиліть у Києві та
інших містах України широко відзначали і пропагували Масляну з млинцями
– так звані “Проводи російської зими”. Але жоден з організаторів ні разу
не обмовився слівцем про українську Масляну, наче такої ніколи і не
існувало. Між тим, наші пращури віддавна відзначали це дійсно, що мало
виразно національний характер.
В Україні останній тиждень м’ясниць, як я уже казав, носив кілька назв –
Масляна, Сиропустний тиждень, Пущення, Загальниця, Ніжкові заговини,
Колодій тощо. Структурно він ділиться на три основні частини: зустрічний
“переломний” понеділок, “широкий” четвер та “прощальна”, чи “шуткова”
неділя. Кожна з них мала свою обрядову специфіку.
Основою обрядовою стравою Масляної (Масниці, Масляниці) були вареники з
сиром, які вживалися з маслом чи сметаною. Виготовляли також гречані
млинці, заправлені смальцем. Ними частували протягом усього тижня.
Досить популярними серед селян були сколотини од масла. “Нехай буде, –
казали в таких випадках, – і маслянка, аби щоранку!” Загалом Масляна
вважалася жіночим святом, хоч участь у ньому могли брати і чоловіки. Але
вони мусили за це відборговувати грішми чи горілкою.
У цей час широко практикувалися й погостини. Жінки, зібравшись у гурті
йшли в понеділок до корчми і відзначали “початок Масної”. У вівторок
жінки знову сходилися до шинку, вчиняли всілякі забави і сценки.
Середу на м’ясопустному тижні називали “зноби-баби”. Якихось обрядодій,
пов’язаних з цим днем не збереглося. Одначе в переломний чи широкий
четвер жінки, зібравшись у товариство піднімали тости за те, “щоб телята
водилися”і намагалися в цей день не прясти, “аби масло не згіркло”.
По своєму цікаво святкували й п’ятницю. Як стверджує О.Воропай, віддавна
в Україні у цей день зять мав почастувати тещу. Щоправда, якщо хлопець
оженився в осінні м’ясниці, то годилося привести до себе жінчину матір
на другий день Різдва – це за умови, що теща була чемною і шанованою.
Коли ж вона була сварливою і непривітною, – третього дня. Натомість,
якщо весілля справляли в різдв’яні м’ясниці, тоді запросини припадали на
масляну п’ятницю. Гарно спорядивши повоз, зять з великими почестями
саджав тещу в сани, запросивши й інших членів її родини, й гордо віз
селом. Якщо ж він мав “на неї зуба”, то вибирав багори, щоб сани
перевернулися…
За святковим столом він виголошував різномастні побажання, переважно
жартівливого характеру:-Пийте, люди, по повній чарці, щоб у моєї тещі
горло не пересихало! – натякаючи на те, що вона занадто сварлива.
u
сь як це відбувалося колись на Бойківщині. Відомий дослідник цього краю
Г. Дем’ян 1979 року зафіксував у селі Довгому Дрогобицького району на
Львівщині такий спогад:”Люде бавляться, всьо п’ють, гостяться, бо завтра
вже піст, вже не можна. Той піст, Великий піст, буде тривати сім неділь.
На сему неділю Великдень. Вже тоді всьо, піст кінчається. А на пущення
забави роб’ят, що вже тоти всі ся сходять там, сусіди й роблять гостину.
Вимивають завтра всю посуду від масного: вже піст буде. Вже будуть
варити киселицю. Вже будуть варити біб, оливки з фасолев, хто має, а хто
не має, то грушки з фасолев та яблука. Пісне будуть варити всьо.”
На Полтавщині, як засвідчує М.Маркевича, у неділю сусіди й родичі
обходили одне одного й просили прощення за образи. Вважалося, що саме в
цей день має відбутися страшний суд, а тому годилося помиритися з тими,
хто на цьому світі. Особливо богомільні люди не виходили на вулицю, не
вживали горілки і пригадували скільки ними зроблено гріхів протягом
життя. На Слобідській Україні чоловіки не лягали спати з дружинами, “Щоб
вовк поросят не з’їв”.
Відтак, завітавши зранку до сусіда чи родича, пропонували таку
мирову:-Прости мені, низько вклонившись, звертався сусід до сусіда.- Бог
простить,- відказував господар чи господиня.- І вдруге прости!- Бог
простить…- І втрете прости!- Бог простить.
Після цих діалогів, які не розповсюджувалися лише на дітей, люди
цілувалися, а якщо й ні, то все ж вважали, що заподіяна перед цим кривда
втрачала гріхотворну суть. У такий спосіб народна звичаєіва структура
сприяла полагодженню різноманітних конфліктів між людьми, як кажуть
зараз, розряджала стресогенну атмосферу, котра в повсякденному житті не
була рідкістю. Недарма мудре народне прислів’я стверджувало: “Не вічно
носити камінь за пазухою”.
Я вже згадував, що протягом Масляної люди вживали переважно вареники з
сиром. Та це обрядове їство було особливо пошанованим у неділю, а тому
казали: “Вареники доведуть, що й хліба не дадуть”. Ввечері ж
влаштовували цікавий обряд “полоскання зубів”. З цього приводу Броокзауз
і Єфрон до свого знаменитого енциклопедичного словника ввели цікаве
пояснення: “У Малоросії Масляна закінчується полосканням зубів тому, що
існує повір’я, буцімто чорти щоночі можуть потрохи витягати сир, котрий
залишився між зубами, доки самі усього не витягнуть із зубами …”
У кожному регіоні обряд мав свої відмінності. Наведу найбільш поширені.
У неділю ввечері, коли вже закінчувалось пущення, годилося вичистити із
зубів залишки сиру. Якщо його зав’язати в ганчірку і носити під правою
пахвою до Великодневої всенощної, то, як, вважають літні люди, можна
побачити в церкві всіх сільських відьом.
В іншому варіанті стверджується: для того, щоб узріти відьму, чи
домовика, необхідно у неділю ввечері виколупати з останнього вареника
сир, покласти його в ганчірку й цілу ніч тримати в роті, а в Жилавий
понеділок однести до церкви. При цьому “провидець” мусить стояти під час
відправи на одному місці й не ворушитися. Післявідправи, вже вдома
сховати вузлик в гаманець з грішми й зберігати до Великодня. На
всенощній, як переспівають “Христос воскрес…”, неодмінно підійде котрась
із жінок – вважайте, що вона і є відмочкою…
Нарешті приходили розваги й до дівчат. Притримані від понеділка “ніжкові
заговини” – кісточки від холодцю, – виносили на вулицю й кидали від
порога до воріт. Якщо хрустець долітав, то дівчина буде здоровою
протягом року, а коли перелітав через ворота – неодмінно вийде заміж.
Крім того, селянин і в цей день традиційно прогнозували погоду.
Вважалося: Яка Сиропустна неділя, такий і Великдень.Якщо сонце сходить
вранці, то й ранньою видасться весна…
За різноманітними забавами та обрядами й завершувався останній день
м’ясниць. Люди готувалися до найдовшого і, як уже мовилося,
найсуворішого з усіх попередніх – Великого посту, а тому казали:
“Масляна, Масляна, яка ти мала, – якби ж тебе сім неділь, а посту одна”.
Та що ж поробиш, коли, як стверджує інший крилатий афоризм: “Не завжди
котові Масляна”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
