UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРельєфний портрет Василя Стефаника (дипломна робота)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділОбразотворче мистецтво, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуДипломна
Продивилось13084
Скачало772
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ації

полірованого каменю, а дешевизна і простота цього способу робить його

доступним для всіх.

 

Один із найпростіших способів патинування гіпсу під бронзу полягає в

наступному. Гіпсову скульптуру натирають шелачним спиртовим лаком,

змішаним з дрібно стовченим графітним порошком. Потім по підсохлому лаку

за допомогою щітки гіпс натирають графітом. Після цього скульптуру ще

раз укривають тим самим лаком без графіту, але з домішкою того чи іншого

кольорового порошку. Залежно від кольору порошку можна досягти більшої

різноманітності в тоні: від старої бронзи з зеленню до темно-зеленої,

брунатної з зеленню зовсім темного тону й чистого золотисто-металевого.

Найпростіші прийоми імітації гіпсу під слонову кістку (особливо ця

імітація удається на невеликих речах – статуетках і рельєфах). Для цього

розтоплюють у металевому посуді потрібну кількість воску, а потім

обережно доливають скипидару. Ретельним перемішування здобувають

однорідний рідкий розчин, до якого за бажанням додають трохи паленої

сієни (фарби). Одержану рідкувату суміш рівномірно наносять пензлем на

гіпсову скульптуру і потім обмежено втирають змащеною чи просто м’якою

ганчіркою. Паленої сієри беруть, за бажанням, більше чи менше, залежно

від чого можна одержати світлий чи темний тон слонової кістки.

 

Насамкінець треба особливо звернути увагу на те, що й формування з

глини, і патинування вимагають великої наполегливості, терпіння і уваги;

тому, щоби домогтися задовільної техніки, не треба бентежитися першими

можливими невдачами і зривами в роботі.

 

ВИСНОВКИ

 

Класичний рельєф посідає певною мірою проміжне місце між скульптурою та

живописом. За матеріалом і технікою, за значенням для нього дотикального

сприйняття рельєф належить скульптурі. Разом з тим він має спорідненість

із живописом, оскільки пов’язаний з площиною, зі стінкою, схильний до

розповіді, до багатофігурної композиції, до розгортання руху повз

глядача. Проте було б помилкою вважати рельєф деякою комбінацією,

сумішшю скульптурних та живописних елементі: рельєф не є ні

напівзрізаною скульптурою, ані живописом, перевтіленим у реальні тіла.

Рельєф являє собою цілком самостійне мистецтво зі своїми принципами та

своєю, значною мірою своєрідною концепцією простору.

 

Для того, щоб ясно уявити собі своєрідність рельєфу, треба подивитися на

рельєф збоку. Тоді стає видно, що рельєф – це незвичайний скульптурний

об’єм і не живописна площина, а перевтілений, деформований, сплющений

об’єм, водночас і реальність і удаваність, деяка уявлювана арена дії,

затиснута між двома площинами. Саме відношення до цих двох основних

площин і відрізняються головні види, типи, й стилі рельєфу.

 

На жаль, в наш час більшість скульпторів, через ті чи інші причини,

відійшли від оповідальних завдань скульптури та втратили зв’язок з

технічними та стилістичними проблемами рельєфу.

 

PAGE

 

PAGE 29

 

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] 15

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ