UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРельєфний портрет Василя Стефаника (дипломна робота)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділОбразотворче мистецтво, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуДипломна
Продивилось13070
Скачало772
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

лю, а мати до дитини лебеділи"

 

У контексті Стефаникової біографії створені Марком Черемшиною образи

набувають значення розгорнутих символів, дуже важливих для розуміння

спадщини письменника. Бо й справді, уже першими враженнями майбутнього

покутського таланту був мужицький світ - нива, жайворонки, які

пориваються у блакить, іпs ВІаи, як казали б європейські модерністи, і

голосять (читай - творять!) так, аж „дєдя і мати жахнулися". А ще дєдя,

що з задоволенням укрутив би жайворонкам в'язі/, та мати, яка до дитини

лебеділа. Ціла програма Стефаникового життя, чи то пак - жайвороняча

доля!.. Усе так сталося, як наворожили на русівській ниві польові

солісти...

 

Батько письменника, Семен Стефаник, був людиною крутої вдачі і вважав,

що „земля - це спосіб до всього. Вона дасть йому владу і честь, хоч в

тому змаганні від непосильної праці повмирають рідні діти та жінка".

 

Мати письменника, Оксана (з дому - Кейван), була дуже побожною і

предоброю жінкою і завжди хотіла, щоб її первородний пестунчик був біля

неї. По-жіночому безоглядно любила сина, болісно переживала усі невдачі

на його шляху. З дитинства і до глибокої старості Стефаник нікого так не

любив і ні за ким так не тужив, як за нею -матінкою, що все життя

"лебеділа" коло нього...

 

Семен Стефаник хотів бачити сина „паном" - лікарем, адвокатом,

чиновником. Місцевий поміщик Йосиф Теодорович та й, зрештою, тверезий і

практичний селянський розум підказували йому, що без науки цього не

осягнути Тож батько і віддає хлопця до школи - спочатку до початкової

школи в Русові, а потім до так званої виділової у містечку Снятині, яку

Стефаник-молодший закінчив 1883 року.

 

У русівській школі малий навчався грамоти, а от уже Снятинська міська

школа „строїла Стефаникові душу": у ній хлопець відчував до себе погорду

вчителів та міських дітей, і в нього росли відчуження і глибока нехіть

до міста й інтелігенції. Ці відчуття закарбувалися в пам’яті і пізніше

визначили життєве кредо письменника: у своїх творах Стефаник практично

ніколи не зображував ні міста, ні інтелігентського середовища, а лише

село й людину села, відчуваючи їх природність, щирість, інтелігентність

- усе те, чого не бачив у місті. Захист мужицького світу, його болів та

інтересів став домінантою і визначальною рисою його творчості.

 

Відтак було навчання У Коломийській (1883-1889) та Дрогобицькій

(1890-1892) гімназіях. Із Коломийської гімназії Стефаника виключили „за

політику" - участь в таємному учнівському товаристві, у якому гімназисти

знайомилися з прогресивними ідеями: заборонені книжки, куплені за кошти

самих гуртківців. Були тут твори Шевченка, Франка, російського

письменника Г. Успенського і навіть „Анти-Дюрінг" Ф. Енгельса!

 

У Коломийській гімназії Стефаник заприятелював із Лесем Мартовичем,

познайомився з Анною та Михайлом Павликами, Северином Даниловичем, за

якого пізніше агітуватиме на виборах. Світлою постаттю у коломийському

періоді життя Стефаника став його вчитель української літератури Роман

Яросевич. „Серед нас, - писав Б. Стефаник в „Автобіографії", - це була

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ