UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТрадиційний костюм гуцулів. Його особливості та семантика (курсова робота)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділОбразотворче мистецтво, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось15656
Скачало861
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

густо оплітали червоною вовняною

(“попліткою”). Зачіску оздоблювали живимим квітами (“закосичували”).

Старші дівчата підв’язували попід бороду червоною хусткою і, зав’язавши

її на тімені у вузол, опускали кінці з тороками за голову (“у

переміть”). Під хустку прикріплювали з боків голови живі або штучні

квіти (“чічки”0.

 

На Гуцульщині на поч. ХІХ ст. ще був відомий звичай, за яким, поки

старша сестра не вийде заміж, молодшим заплітатися у повний убір не

можна.

 

Характерною ознакою дівоцтва був вінок. При цьому вінки дівчат “на порі”

і заручених дещо відрізнялися. Гуцулки носили звиті вінки з штучних

квітів, павичевого пір’я, стрічок і стеклярусу – “карабулі”.

 

Знаком того, що дівчина заручена, був вінок, сплетений у так званий

барвінковий день. Такий вінок змащувався медом і вкривався позолотою.

Дівчина не змінамала його аж до шлюбу, навіть спала в ньому.

 

Існувало повір’я, за яким, якщо вінок пропаде – не буде щастя у

подружньому житті.

 

Він служив одночасно оберегом від злої сили і поєднував у собі солярну і

шлюбну символіку. Дівчина, що втратила дівоцтво не мала правва одягати

вінок до шлюбу.

 

Заміжні жінки до кінця своїх днів повністю закривали волосся головним

убором. Ходити з непокритою головою для заміжньої жінки вважалося

великим гріхом. Це табу порушувалося лише тоді, коли здійснювалися якісь

магічні обряди або на знак жалоби.

 

V

 

:

 

gdЉ

 

:

 

<

 

>

 

О

 

Р

 

 

є

 

 

Rпарубків зачіска була без пароділу, а після одруженя молоді чоловіки

розділяли волосся на дві частини. Підрізали волосся раз на рік, а щоб

воно не заважало при роботі, його змащували жиром і закладали за вуха.

Спосіб носіння головного убору підкреслював також і соціальне становище.

Им багатший парубок, тим більше схиилв капелюх (“кресаню”) набік, а

бідняки повинні були носити його рівно. Капелюх оздоблювали шерстяними

кольоровими шнурами. У високогірних районах до капелюхів прикріплювали

трясунку – пір’я дикого півня – гутара, а також пір’я павича, яке за

повір’ям, приносить щастя.

 

Невід’ємними складовими народного костюма, що пройшли тривалий шлях

свого розвитку, були пояси, головні убори, взуття, прикраси тощо.

 

Доповнення були яскравим виразником локальної специфіки костюма і

соціальною ознакою людини, в них знаходили відображення народні звичаї,

моральні норми і т.д. Так, навіть наприкінці ХІХ ст. в жіночому

традиційному костюмі була недопустимою відсутність пояса, голвоного

убору або культових прикрас, що були доволі вагомою складовою

традиційних обрядів, з ними пов’язано багато уявлень та вірувань.

 

Доповненням до одягу гуцулів були топірці і палиці, вироби зі шкіри,

оздоблені металом (ташки, тобівки).У ташці носили тютюн, лльки, хустки

тощо. А також побутували ткані на вовняній основі сумки – тайстри,

дзьобанки. Все це багато декорувалося, а орнаментика мала своє

символічне значення.

 

Нерідко доповнення одягу послуговували важливими атрибутами в

різноманітних обрядах. Наприклад, О.Воропай описує один з таких обрядів

– колядницький похід за участю парубків, що несуть на плечах топірці –

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ