UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКолекція дитячих ансамблів за мотивами гуцульського костюма (курсова робота)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділОбразотворче мистецтво, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось11805
Скачало789
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

з шовком, а інколи і металевими (золотими, срібними) нитками. Це так

звані золототканні запаски. Особливого орнаменту в гуцульських запасках

не було, вони виготовлялися горизонтальними смугами. Носіння запаски

було превілеєм дівчат дещо старшого віку (від 12-14 років), причому

вони одягали запаски яскравих, переважно червоних кольорів. Адже чим

старшою ставала жінка, тим менше насичених кольорів ставало в її одязі.

 

Гуцулки носили також вузький ремінни пояс “букурійку”, оздоблений

мосяжники гудзиками. В кінці ХІХ та на початку ХХ ст. гуцулки в свята

підперізувалися узорною крамною шовкою хусткою. Хустка складалася

трикутником і зав’язувалася ззаду. Пояси в комплексі гуцульського

костюма займали доволі важливе місце. Вони здавна були невід’ємною його

частинною. Мешканці Карпат, як і ніші слов’янські народи надавали поясам

магічного значення, вірячи в їх чудодійну силу. Згідно стародавніх

вірувань, вони виступали своєрідними оберегами. Вважалося, що пояс

захищав від нечистої сили, чарів, злого ока. Віра в цю апотропейну

функцію утрималася в Карпатах до середини ХХ століття. Домінуючим у

поясах був червоний колір, якому також надавалося значення символу та

оберегу. Поясами, крім основного їх призначення, часто перев’язували

немовлят, коли брали їх кудись із собою.

 

Характерним взуттям гуцулів були постоли.

 

О. Воропай зазанчає, що термін “постоли” турецького походження поширився

лише за казацьких часів. Це дуже давній тип шкіряного стягнутого взутя.

Робили постоли з одного шматка товстої, але по можливості м’якої

коров’ячої або свинячої сиром’ятної шкіри. Залежно від конфігурації

носової частини, вони могли були топоносі та гостроносі. Такий рід

взуття зберігся у мешканців Карпат, а також у південних слов’ян на

Балканах. Гуцули, крім назви “постоли”, застосовують також “ходаки” або

“морщениці”, “моршні”. Про ходаки згадується в гуцульськких співанках:

 

Я походив, поблукав коло мої кучі.

 

І в червоних ходаках погубив онучі.

 

Або: Розгубив я постоли, розгубив онучі,

 

І неслави я набрався, від дівчат ідечи.

 

Інколи серед взуття заможнього населення трапляються і чоботи. При цьому

часто всі види низького взуття: ходаки, личаки вважалися гіршими від

чобіт, а часом були символом бідності. О. Воропай наводить приклад

народних приповідок, де згадується про цю диференціацію:

 

“Не луне так ходак, як чобіт”;

 

“Коли б мі гриз чобіт, то б і не даль, а то

 

ходак та ще й не так”

 

Мабуть варто дещо ширше висвітлити тему зачісок та головних уборів, як

важливого та незмінного доповнення до костюму. Адже саме тут найбільше

проявляються вікові відмінності.

 

Дівчата заплітали волосся в косу разом з ниткою – “шваркою”, на яку

нанизували мосяжні гудзики, коси густо обплітали червоноою ниткою –

“попліткою”, ознакою переходу до підліткового віку. Були “уплітки”, що

становили собою конопляне прядиво, сплетене в косу, а поверх неї –

плетінка з червоної вовни. В деяких місцевостях зокрема в Яворові, до

волосся прив’язували цілі мотки різнокольорової вовни і опускали її

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ