Реферат на тему:
Нестандартні уроки як засіб підвищення ефективності навчання в курсі «я
і Україна»
Протягом тривалого часу в нашій країні була поширеною класно-урочна
система навчання, яка дозволяла вчителеві одночасно навчати багатьох
учнів. Головним компонентом цієї системи є урок. Це частина навчального
процесу, яка є викінченою в смисловому, часовому й організаційному
плані. Від ефективності уроків залежить ефективність навчального
процесу.
Найчастіше уроки будувалися на основі закономірностей
навчально-виховного процесу і характеризувалися поєднанням та
реалізацією всіх дидактичних принципів і правил, забезпечуючи умови для
продуктивної пізнавальної діяльності учнів із урахуванням їхніх
інтересів та потреб.
Такі уроки прийнято вважати стандартними. Вони охоплюють основні етапи
навчального процесу, підготовка до вивчення теми, сприймання і
осмислення матеріалу, закріплення його різноманітними вправами;
перевірка, оцінювання знань, умінь, навичок; узагальнення й
систематизація знань.
Стандартні уроки відіграли значну позитивну роль у навчанні школярів.
Проте вже в середині 70-х років минулого століття з’явилася тенденція до
зниження інтересу дітей до класних занять. На практиці це реалізувалося
появою нестандартних (нетипових) уроків, головною метою яких є
пробудження інтересу школярів до навчальної праці.
Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що не має
традиційної структури. Такі уроки не вкладаються (повністю або частково)
в рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується
чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи.
Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту
і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому
оптимальному розвитку й вихованню.
Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система
навчання – оволодінні готовими знаннями, пошук нових даних, розкритті
внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання На цьому уроці вчитель
може організувати діяльності класу так, щоб учні в міру можливості
працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її
необхідними дидактичними матеріалами.
Порівняно із звичайним, нормативним заняттям нестандартний урок
максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та
ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення якості
їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у
житті навичок і вмінь.
Крім цього, такі уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні
заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного
: ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних
уроків відзначаються ігровим спрямуванням. Не дивно, що в методичній
літературі їх часто визначають як “урок-гра”, “урок-змагання”,
“екологічна гра в завданнях” тощо.
Водночас не слід перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи
в школі: вони не завжди характеризуються серйозною, вдумливою
пізнавальною працею учнів, високою результативністю, властива їм і
велика витрата часу.
Істотно важливе значення для нестандартной уроку має організаційна форма
навчання. З цього погляду їх поділяють на такі типи:
1. Уроки-змагання (вікторини, конкурси, уроку аукціони, уроки типу КВК).
Такі уроки передбачають поділ дітей на групи, що змагаються між собою;
проведення різноманітних конкурсів та оцінювання результатів.
2. Уроки громадського огляду знань (уроки-залік уроки-консультацїї,
уроки взаємного навчання). , них звертаються, щоб оцінити найскладніші
роз ли навчальної програми. Ці уроки спонукають активної самостійної
пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх
наприкінці чверті, навчального року.
3. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-диспути, конференції,
телеуроки). Вони передбачають самостійне опрацювання матеріалу,
підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення або
доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок
самостійної роботи.
4. Театралізовані уроки (виконання ролей за сценарієм, імітація певної
діяльності). Збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на
образне мислення, фантазію, уяву учнів. Особливо цінними є для школярів
1—2 класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним.
Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному
процесу емоційності, забезпечує зв’язки природознавства з предметами
естетичного циклу.
5. Уроки-подорожі, мандрівки. Пов’язані з виконанням ролей, відповідним
оформленням, умовами проведення.
6. Уроки “милування природою”. Передбачають розвиток у дітей емоційної
чутливості до проявів прекрасного в навколишній природі, а також різні
цікаві форми емоційно-естетичного пізнання довкілля.
Отже, нестандартні уроки з природознавства в початкових класах руйнують
застиглі штампи в організації навчально-виховного процесу школярів,
спрямовуючи його в русло активізації пізнавальної самостійності й
творчої активності.
Найвищої майстерності в проведенні такого уроку досягає той учитель,
який дозволяє своєму класові вільно почуватися і переживати, але утримує
його в тих рамках, які потрібні для успіху в навчанні. Користуючись
свободою творчості й самостійної діяльності, учні не повинні забувати,
що вони на уроці та дотримуватися певної дисципліни.
Розглянемо докладніше найпоширеніші різновиди нестандартних уроків.
Урок-вікторина
Термін “вікторина” визначається як гра, що являє і собою ряд питань із
різних галузей людської діяльності, які потребують відповідей в усній чи
письмовій формі. Оскільки вікторина – це різновид гри, то діти залюбки
стають її учасниками.
Проведення уроку-вікторини в початкових класах буде результативним лише
за вмілої підготовки вчителем цього уроку.
В основі вікторини лежать запитання, на які мають відповісти окремі учні
чи команди, тому від змісту, форми та характеру запитань залежатиме
результат вікторини. Складаючи запитання вікторини, вчитель повинен
урахувати вік, інтереси, розумовий розвиток, рівень знань учнів свого
класу. Володіючи такою інформацією, він зуміє правильно обрати ту тему
уроку, яку можна провести у формі вікторини, застосовуючи досвід і
знання учнів.
Готуючи урок-вікторину, вчитель не повинен забувати, що головне завдання
цієї форми навчання –
дати учням знання з певної теми. Ця освітня мета уроку має в першу чергу
враховуватися при побудові запитань. Вони мають бути правильними з
теоретичного і методичного поглядів, базуватися на сучасних досягненнях
у галузі природознавства, містити доступні дітям природничі терміни,
елементи дослідів.
Усі питання вікторини повинні бути цікавими і нестандартними. Слід
уникати сталих форм запитання на зразок: “Дайте визначення…”,
“Назвіть…”, “Розкажіть…”. Під час формування запитань учитель може
використати ілюстрації, роздавальний матеріал, твори мистецтва і
літератури, ТЗН. Запитання вікторини мають поєднувати теоретичні знання
і практичні вміння з природознавства, міжпредметні зв’язки та досвід
учнів.
Урок-вікторина має характер змагання, що також повинно впливати на
побудову запитань. Для активнішого змагання запитання вікторини .слід
формувати чітко, конкретно, без зайвих слів. Лише в такому випадку учні
зможуть дати швидку відповідь.
Ще одною важливою умовою ефективного проведення вікторини є вміле її
втілення. Насамперед учитель повинен попередити учнів про те, що у них
буде урок-вікторина з певної теми, щоб вони могли заздалегідь
підготуватися до неї. На уроці слід залучити до роботи всіх учнів. Цього
можна досягти, поділивши клас на кілька команд з невеликою кількістю
учасників, де кожен член команди виконуватиме певне завдання.
Не менш важливим є підбиття підсумків вікторини. Логічним закінченням
уроку-вікторини повинно бути оголошення переможців і оцінювання учнів.
Використання уроку-вікторини в процесі викладання природознавства має
широкі можливості. Практичне спрямування курсу природознавства, його
міжпредметні зв’язки, використання знань учнів допомагають учителеві в
процесі навчання проводити урок-вікторину як повноцінне заняття, що має
свою мету і виконує поставлені завдання. Ця нестандартна форма
організації навчання сприяє розвитку інтересу до вивчення природи,
збагачує мислення і мовлення дітей, допомагає кращому запам’ятовуванню
інформації, виробляє в учнів практичні вміння і навички.
Урок-вікторину доцільно використовувати, на нашу думку, як підсумковий
до певного розділу. Назвемо деякі теми для таких уроків: “Підсумки
весняних спостережень”, “Корисні копалини”, “Різноманітність природи
України”.
Підсумовуючи сказане, слід зауважити, що хоча підготовка вчителя до
вікторини є досить тривалою і нелегкою, але саме ця форма проведення
уроку дозволяє йому активно керувати навчальним процесом, а не бути
одноосібним інформатором.
Урок типу КВК
Це своєрідна гра-змагання команд веселих і кмітливих, що розгортається
на уроці. Характерною ознакою такого уроку є його насиченість
позитивними емоціями. Безперечно, що урок, повний емоцій, на довший час
збережеться у пам’яті учнів. До того ж, він сприяє засвоєнню знань,
розвиває активність, спостережливість, дотепність.
Для уроку-КВК притаманними є певні особливості, які відрізняють його від
усіх інших типів нестандартних уроків і які слід ураховувати під час
його підготовки та проведення.
Перш за все треба організувати, як мінімум, дві команди, які братимуть
участь у КВК. Команди повинні знайти собі цікаві назви та обрати
капітанів. Обрання капітана — досить важливий етап у створенні команди.
Адже капітан повинен добре знати природознавство, бути спостережливим,
веселим, енергійним, кмітливим, активним. І що головне ~ користуватися
авторитетом серед членів команди й уміти організувати учнів на виконання
різних завдань.
Ініціативу до створення команди повинні виявити самі учні, але вчитель
має провести контроль та корекцію цього процесу, щоб утворені команди
були рівносильними. Інакше урок-КВК, ще не відбувшись, буде приречений
на невдачу, а в гіршому випадку – ще й на озлоблення чи ворожнечу
нерівносильних команд.
Другим важливим моментом уроку-КВК є наявність журі, яке оцінюватиме гру
команд. Склад журі може бути різноманітним, включати і
вчителя-класовода, і учнів з активу класу, старшокласників, а також
запрошених представників адміністрації школи, батьків. Головним
критерієм під час формування складу журі повинна бути не його кількість,
а об’єктивність.
ue
?
Ae
ровести такі теми, як “Корисні копалини”, “Водойми на території
України”, “Органи травлення людини”.
Щодо змісту уроку-КВК, то його повинні формувати такі конкурси, які 6
мали триєдину мету (навчальну, виховну, розвивальну) і за тривалістю
вмістилися б у відведений для уроку час. Саме при формуванні змісту
уроку-КВК не варто забувати, що це урок, а не виховний захід, тому
необхідно дотримуватися всіх функцій і завдань навчального заняття.
Серед завдань-конкурсів можуть бути такі:
— поясніть термін;
— продемонструйте дослід;
— доведіть і т.п.
Але саме формулювання завдань-конкурсів повинно бути нестандартним,
цікавим, веселим. Цьому сприятиме використання жартів, загадок, уривків
пісень, фрагментів казок, кінофільмів тощо. Так, наприклад, пропонується
відгадати такі загадки:
У якому лісі немає листя? (У хвойному)
Посеред двора стоїть гора, Спереду вила, позаду мітла. (Корова)
Коли можна воду в решеті носити? (Як замерзне)
Хвіст гачком, ніс п’ятачком, Ще й два ряди ґудзиків. (Свиня)
Прийшла кума з довгим віником На бесіду з нашим півником. (Лисиця)
Визначаючи зміст конкурсів, учитель повинен урахувати пропозиції та ідеї
учнів. Обов’язковим етапом проведення уроку-КВК є підбиття підсумків. На
цьому етапі журі проводить оцінювання команд, визначає переможця.
Учитель звертає увагу на помилки суперників. Шкала оцінювання конкурсів
також розробляється вчителем.
Урок-конференція
Як відомо, конференція — це збори, нарада представників урядових,
громадських, наукових організацій для обговорення та розв’язання певних
питань.
Поняття “урок-конференція з природознавства” є звуженим і означає те, що
учні вивчають на уроці; ті питання і проблеми, які ставить перед ними
нова тема.
Уроку передує обов’язкова самостійна підготовка учнів. Окремі з них за
дорученням учителя вивчають задане питання з наукової та художньої
літератури, періодичних видань.
Таким чином, володіючи інформацією з різних джерел, учитель разом із
учнями будує урок-конференцію. Замість одноосібного викладання матеріалу
відбувається обмін тими знаннями, які здобули учні. Вчитель лише
коригує, підсумовує і узагальнює.
Водночас слід зауважити, що в жодному разі не можна перетворювати такий
урок на доповідь школярів. На уроці-конференції повинно бути обговорення
нової інформації, а не лише її повідомлення. Тому перед кожним наступним
“виступом” учня вчитель має двома—трьома реченнями ввести клас у коло
питань, яке він розкриє, зосередити увагу дітей на головному.
Таке чергування виступів учнів, обговорювання класу та повідомлення
вчителя сприяють легшому засвоєнню інформації.
Дуже добре, коли на уроці-конференції виступи школярів складаються не
лише із словесних розповідей. Кожну розповідь може супроводжувати показ
таблиці, ілюстративний матеріал чи наочний посібник. Іноді учні,
розподіливши між собою ролі на уроці, стають одні повідомлювачами, а
інші відповідальними за практичне виконання певного завдання.
Практичні завдання можуть бути різноманітні, залежно від теми
конференції. Це може бути виготовлення гербарію, зібрання колекції,
підготовка роздавального матеріалу, закладання дослідів, повідомлення
цікавих фактів, демонстрування виробів із корисних копалин і ін.
Важливо звернути увагу, що на уроці-конференції учні мають почуватися
рівноправними господарями. Адже вони не просто відповідають на
запитання, виконують завдання, а допомагають учителеві проводити урок.
Тому використання такої форми роботи виховує у школярів самостійність,
повагу до співрозмовника, розвиває уміння слухати, виділяти головне,
уміння довести свою думку. Виступи учнів у ролі вчителя впливають на
формування особистості школяра, допомагають краще зрозуміти свої права і
можливості.
Отже, урок-конференція у початкових класах – це перша сходинка до
наукової діяльності майбутніх науковців, дослідників.
Урок-подорож
Поняття “подорож” охоплює такий зміст: поїздка або пересування пішки
поза межі перебування, але тільки в уяві, подумки, за допомогою власної
фантазії і за сприянням тих факторів чи умов, які оточують учня. При
уявній подорожі може відбуватися все те, що супроводжує кожну справжню
подорож – яскраві враження, позитивні емоції, цікаві зустрічі. Учні
сидять у класі за партами і одночасно вони подорожують за допомогою
вказівок і порад учителя. Тут учитель уже виступає в ролі капітана
корабля, штурмана, ведучого і т.д., а школярі є мандрівниками, які,
слідуючи вказаному вчителем курсу, подорожують у просторі або часі. Юні
мандрівники зустрічаються з новими явищами, спостерігають цікаві
природні процеси, ознайомлюються з різноманітними живими організмами,
роблять висновки і узагальнення.
Основний позитивний момент уроку-подорожі полягає в тому, що учні
відчувають себе мандрівниками-дослідниками, першовідкривачами,
вченими-науковцями, які вирішують важливу проблему. Вони самі роблять
висновки, підсумки-узагальнення. Самостійно можуть відповісти,
наприклад, на запитання:
— Чому з хмари падає сніг і дощ?
– Чому від стану зубів людини залежить її здоров’я?
Таким чином, проведення уроків-подорожей розвиває в учнів
спостережливість, уміння робити підсумок та висновки, шукати зв’язки між
наслідками і причинами, по-своєму трактувати певне явище. Крім того,
урок-подорож сприяє розвиткові уяви і фантазії, мови і мислення,
інтересу до вивчення природи.
Головним і найскладнішим завданням учителя на уроці-подорожі є створення
такої обстановки, за якої учні уявили б себе справжніми мандрівниками.
Для цього він повинен дібрати і майстерно поєднати ілюстративний
матеріал, магнітофонні записи, діафільми та представників живої природи.
Дітям набагато легше буде уявити себе у справжній подорожі, якщо вони,
наприклад, переглядатимуть фотографії,
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
