Реферат на тему:
Форми організації навчання
План
1. Поняття форми організації навчання.
2. Урок — основна форма організації навчання.
3. Позаурочні форми навчання.
Рекомендована література: 20,51,57,58,78.
1. Форма організації навчання — це зовнішнє вираження узгодженої
діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в
певному режимі.
Класно-урочна система навчання полягає в тому, що навчальна робота
проводиться з групою учнів постійного складу, однакового віку і рівня
підготовки (класом), протягом певного часу і за встановленим розкладом
(у формі уроку).
Позитивним у класно-урочній системі навчання є: а) керівна роль вчителя;
б) зміна видів занять; в) можливість використання різних методів
навчання; г) забезпечення активності учнів; г) раціональне використання
часу; д) забезпечення послідовного, систематичного вивчення матеріалу.
Недоліками класно-урочної системи навчання є: а) вчитель у процесі
навчання розраховує на середнього учня; б) ніхто з учнів не може
“спішити” відповідно до своїх можливостей; в) важко здійснювати
індивідуальний підхід до учнів; г) учні залишаються на повторний курс,
якщо не засвоїли якісь предмети.
При комплектуванні класів намагаються, щоб: а) у кожному класі була
приблизно однакова кількість учнів; б) рівномірно розподілялись сильні і
слабші учні; в) рівномірно розподілялись майбутні активісти; г)
рівномірно розподілялись по класах ті учні, які вимагають посиленої
уваги вчителя.
При складанні розкладу уроків: а) враховують динаміку працездатності
учнів протягом дня і тижня; б) намагаються зробити його стабільним; в)
передбачають чергування гуманітарних і природничо-математичних
предметів; г) враховують використання навчальних кабінетів; ґ)
домагаються рівномірного навантаження учнів протягом тижня; д)
враховують інтереси вчителя.
2. Урок — така форма організації навчання, за якою навчальні заняття
проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і
рівня підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу.
Тип уроку залежить від дидактичної мети. У дидактиці розглядають такі їх
типи (за В.О. Онищуком): а) урок засвоєння нових знань: б) урок
формування умінь і навичок; в) урок застосування знань, умінь і навичок;
г) урок узагальнення і систематизації знань; ґ) урок перевірки, оцінки і
корекції знань, умінь і навичок; д) комбінований урок.
Кожен тип уроку має свою структуру, тобто: склад (з яких елементів або
етапів складається урок), послідовність (в якій послідовності ці
елементи входять в заняття), зв’язок (як вони між собою пов’язані).
Урок засвоєння нових знань: перевірка домашнього завдання, актуалізація
і корекція опорних знань; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку;
мотивація учіння школярів; сприймання і усвідомлення учнями фактичного
матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами виучуваного;
узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення
домашнього завдання.
Урок формування умінь і навичок: перевірка домашнього завдання,
актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок; повідомлення
учням теми, мети і завдань уроку і мотивація учіння школярів; вивчення
нового матеріалу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи); первинне
застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями
знань в стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком,
інструкцією, завданням); творчий перенос знань і навичок у нові ситуації
(творчі вправи); підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Урок застосування знань, умінь і навичок: перевірка домашнього завдання,
актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок; повідомлення
теми, мети і завдань уроку і мотивація учіння школярів; осмислення
змісту і послідовності застосування способів виконання дій; самостійне
виконання учнями завдань під контролем і з допомогою учителя; звіт учнів
про роботу і теоретичне обґрунтування одержаних результатів; підсумки
уроку і повідомлення домашнього завдання.
Урок узагальнення і систематизації знань: повідомлення теми, мети і
завдань уроку та мотивація учіння школярів; відтворення та узагальнення
понять і засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та
систематизація основних теоретичних положень і відповідних ідей науки;
підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок: повідомлення теми, 167
мети і завдання уроку, мотивація уміння школярів; перевірка знання
учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірка глибини
осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями
знань у стандартних і змінених умовах; збирання виконаних робіт, їх
перевірка, аналіз і оцінка; підсумки уроку і повідомлення домашнього
завдання.
Комбінований урок: перевірка виконання учнями домашнього завдання
практичного характеру; перевірка раніше засвоєних знань; повідомлення
теми, мети і завдань уроку і мотивація учіння школярів; сприймання і
усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і
систематизація знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Підготовка вчителя до уроку. Загальна підготовка до викладання предмета
вимагає: а) вивчення учнів класу; б) стилю викладання у цьому класі
вчителів; в) докладне вивчення змісту навчального матеріалу; г)
планування навчальної роботи; ґ) підготовка матеріальної бази.
Підготовка до конкретного уроку. В.О. Сухомлинський зазначав, що вчитель
до уроку готується все своє життя. Підготовка вчителя до конкретного
уроку включає: а) формулювання теми; б) формулювання освітньої,
розвиваючої і виховної мети; в) підбір конкретного матеріалу до теми; г)
визначення структури вибраного типу уроку; ґ) визначення методики і
прийомів на всі фази уроку; д) підготовку дидактичних засобів і
матеріалів; є) визначення форми контролю і оцінки знань, умінь і
навичок; є) правильний розподіл часу, необхідного на всіх етапах уроку;
ж) визначення місця і ролі спостереження, демонстрування і опитування в
рамках уроку; з) складання конспекту або плану уроку; и) перевірку своєї
готовності до уроку; і) перевірку готовності до уроку учнів.
Тематичне планування передбачає: визначення типу уроку (чи
організаційної форми навчання); визначення обсягу матеріалу;
виготовлення (чи підбір) наочності, використання ТЗН і підбір фактичного
матеріалу (вправи, задачі та ін.).
Поурочний план передбачає: а) дату проведення уроку, його порядковий
номер за тематичним планом; б) назву, тип і мету уроку; в) структуру
уроку; г) його зміст; ґ) методи і прийоми роботи вчителя та учнів; д)
навчальне обладнання і домашнє завдання.
При підготовці до уроку враховують: а) провідні мотиви, інтереси учнів
до даного предмета, ставлення їх до уроків вчителя; б) рівень
сформованості уміння навчатися, працездатність, регулярність навчальної
праці, виконання домашнього завдання; в) рівень активності учнів на
уроках; увага і дисциплінованість; г) уміння застосовувати знання на
практиці; ґ) здібності кожного, потенційні можливості; д) можливості
використання ТЗН та наочності; є) працездатність самого вчителя; є)
санітарно-гігієнічні умови майбутнього
уроку.
Початок уроку. Попередня організація уроку вирішує два завдання:
а) забезпечення нормальної зовнішньої обстановки для роботи; б)
психологічний настрій учнів на нормальну роботу. Попередня організація
класу включає в себе такі моменти: 1) взаємне вітання вчителя і учнів;
2) перевірка відсутніх; 3) перевірка зовнішнього стану приміщення; 4)
перевірка робочих місць, робочої пози і зовнішнього вигляду учнів; 5)
організація уваги.
Вимоги до пояснення вчителя: а) продумати своє місце під час пояснення
матеріалу, щоб було видно всім і чути (можна сидіти, якщо втомився);
б) не ходити по класу; в) говорити голосно, чітко; г) темп розмірений;
г) мова має бути доступною відповідному віку; д) опиратися на попередній
досвід учнів; є) виділяти істотне в матеріалі; є) стежити за
послідовністю викладу; ж) не захоплюватися другорядним; з)
використовувати ілюстративний матеріал.
Формування умінь і навичок. Разом із засвоєнням знань у процесі навчання
засвоюють різноманітні вміння та навички. Вони формуються на основі
знань. Структура їх формування має свої особливості, які не суперечать
основному шляху пізнання. Основними компонентами цієї структури є: а)
розбір і засвоєння правила, яке лежить в основі дії навички; б)
подолання труднощів під час виконання навички; в) вдосконалення дії
навички; г) закріплення досягнутого рівня дії навички і використання її
на практиці; ґ) вдосконалення дії навички і досягнення майстерності у
цьому плані.
Найважливішим засобом формування вмінь і навичок є вправи. Вимоги до
вправ: цілеспрямованість, систематичність, тривалість, різноманітність і
постійність.
Фронтально-колективна форма роботи на уроці. Учитель ставить перед
класом проблемні питання або пізнавальні завдання, у вирішенні яких
беруть участь всі учні. Вони пропонують різні варіанти розв’язку,
перевіряють їх, обґрунтовують, розвивають найбільш вдалі форми,
відкидають неправильні. Вчитель керує колективним пошуком учнів,
спрямовує їх пізнавальну активність.
Групова робота на уроці. Вона полягає у спільних зусиллях учнів з
вирішення поставлених учителем завдань: спільне планування роботи,
обговорення і вибір способів вирішення навчально-пізнавальних завдань,
взаємодопомога і співпраця, взаємоконтроль і взаємооцінка. Учнів
поділяють на групи по 4—6 чоловік (на чверть або навчальний рік). Групи
можуть бути з однаковим або із змішаним складом учнів за успішністю.
Перші можуть виконувати диференційовані завдання, другі — однакові.
Більш ефективною є група із змішаним складом учнів. Групову навчальну
роботу організовують 16 при виконанні лабораторних і практичних робіт,
на навчально-дослідних ділянках, а також на уроках з основ наук — при
засвоєнні, повторенні, застосуванні, узагальненні і систематизації
знань. Групова робота більш ефективна, якщо групи очолюють консультанти
(асистенти), призначені вчителем.
Типова структура групового заняття: перевірка домашнього завдання —
підготовка до групової роботи (інструктаж учнів про послідовність
роботи, роздача карток з однаковими або диференційованими завданнями,
створення проблемної ситуації, постановка проблеми) — ознайомлення із
завданнями, обговорення і складання плану виконання завдання — звіт про
виконану роботу.
Організація парної роботи полягає в допомозі сильного слабким і
взаємодопомозі. Склад пар визначає вчитель, враховуючи симпатії або
працездатність учнів. Пари можуть мінятися. В.К. Дяченко розрізняє пари
постійного складу (статичні) і змінного складу (динамічні). Така
структура роботи дозволяє вчити кожного і вчитися кожному. Головне у
парній колективній організації навчальної праці — взаємонавчання і
взаємоконтроль. Методика цієї системи така: а) учитель готує картки з
диктантом для кожного учня; б) один учень читає навчальний текст, другий
пише, потім навпаки; в) учні обмінюються написаним і перевіряють; г)
той, хто допустив помилки, робить усний розбір під контролем партнера;
ґ) партнери міняються і все починається спочатку, але з іншими текстами
і партнерами.
Способи індивідуалізації навчання на уроці: а) в ході пояснення нового
матеріалу вчитель особливо враховує тих учнів, для котрих пояснення може
бути незрозумілим; б) під час самостійної роботи до відстаючих учнів він
підходить частіше, допомагає і підбадьорює; в) домашнє завдання вчитель
індивідуалізовує; г) вибіркову перевірку зошитів слабо встигаючих учнів
здійснює частіше.
Причини порушення дисципліни на уроці: а) зумовлені впливом зовні; б)
пов’язані з якістю уроку: він проходить нудно, нецікаво; в) пов’язані з
внутрішнім життям класу (після уроку якась подія); г) викликані
ненормальністю особистих взаємин учня з учителем; г) причиною може бути
хворобливість учня.
Шляхи подолання порушень порядку: а) переключення уваги учнів на корисну
роботу; б) спокійне зауваження порушнику дисципліни; в) цікавий виклад
матеріалу і захоплення ним учнів, швидкий темп уроку; г) пояснення
порушнику шкідливості його поведінки; г) нейтральне зауваження всьому
класу або конкретному порушнику; зауваження, приємні для дітей; ґ) дії
мімікою, жестами, виразом обличчя, неприємні зауваження.
Умови успішного дисциплінарного впливу: а) не розібравшись у справі, не
користуватися стягненням; б) справедливість виховного впливу; в)
апеляція до почуття власної гідності.
Основні традиційні вимоги до уроку: а) організаційні (чіткість,
раціональне використання часу, обладнання, дисципліна); б) дидактичні
(чіткість навчальних завдань, освітня і виховна мета, оптимальний зміст,
раціональні методи, дотримання принципів навчання); в) психологічні
(врахування психологічних особливостей учнів, психічного стану вчителя
та учнів, настрою вчителя); г) етичні (рішучість, вимогливість,
принциповість, справедливість, тактовність); ґ) гігієнічні (температура,
освітленість, працездатність, перевтома).
Ефективний урок характеризується: а) керуванням пізнавальною діяльністю
учнів на основі закономірностей і принципів навчання; б) напруженою,
досконало організованою і результативною пізнавальною діяльністю учнів;
в) творчим, нестандартним підходом до розв’язання нестандартних завдань
відповідно до наявних умов та можливостей; г) диференційованим підходом
до окремих груп учнів; ґ) ефективним використанням кожної робочої
хвилини навчального заняття; д) атмосферою демократизму, змагання,
діловитості, стимулювання, дружного спілкування, прогнозуванням процесу
навчальної діяльності, вибором на цій основі досконалої технології
досягнень запрограмованих результатів.
а) різноманітність видів уроків (урок ділова гра, урок прес-конференція,
урок КВК, урок-змагання, урок-консиліум, урок-твір, урок-винахід,
урок-залік та ін.); б) максимальна щільність уроку; в) насиченість уроку
різними видами пізнавальної діяльності; г) запровадження самостійної
діяльності в роботі учнів; г) використання програмованого і проблемного
навчання; д) здійснення міжпредметних зв’язків; є) подолання
перевантаженості учнів.
Цікавими для теорії і практики є власне нестандартні уроки. Суть їх
полягає в такому структуруванні змісту і форм, яке викликало б
насамперед інтерес в учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку і
вихованню. До нестандартних уроків слід віднести інтегровані,
міжпредметні, театралізовані, сугестопедичні, уроки з різновіковим
складом учнів та інші.
Інтегрованими називаються уроки, мета яких — подати матеріал кількох тем
блоками (В.Ф. Шаталов). Міжпредметні — уроки, які ставлять за мету
“спресувати” споріднений матеріал кількох предметів. Театралізовані
уроки проводяться в умовах чинних програм і відведеного навчальним
планом часу. Вони викликають емоції, збуджують інтерес до навчання,
спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.
Сугестопедичні уроки 171 ще досить рідкі, тому що механізми дії
підсвідомого поки технологічно не розроблений щодо педагогіки та окремих
методик. Уроки з різновіковим складом учнів мають на меті подати блоками
матеріал одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах.
Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи так званих “зунів” (знання,
уміння, навички). Структура нових типів уроків також відмінна від
традиційних.
3. До позаурочних форм навчання належать:
Семінарські заняття. Проводяться вони у старших класах загальноосвітньої
школи під час вивчення історії, біології, фізики, хімії, математики й
інших предметів. У ньому беруть участь усі учні класу. Учитель наперед
визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні і додаткові
питання з тем, розподіляє завдання між учнями з врахуванням їх
індивідуальних можливостей, підбирає літературу, проводить групові й
індивідуальні консультації, перевіряє конспекти.
Семінарське заняття розпочинається з вступного слова вчителя, в якому
він нагадує завдання семінару, порядок його проведення, рекомендує, на
що необхідно звертати увагу, що слід записати в робочий зошит.
Всі семінарські заняття поділяються на підготовчі (просемінарські)
заняття, власне семінарські заняття (9-11 клас), міжпредметні
семінари-конференції. Просемінарське заняття — перехідна форма
організації пізнавальної діяльності учнів від уроку, через практичні й
лабораторні заняття, в структурі яких є окремі компоненти семінарської
роботи, до вищої форми власне семінарів.
Власне семінарські заняття можуть бути таких видів: розгорнута бесіда,
доповідь (повідомлення) — обговорення доповідей і творчих робіт,
коментоване читання, розв’язок задач, диспут. Міжпредметний
семінар-конференція — найскладніший вид семінару.
Практикум — форма навчального процесу, при якій учні самостійно
виконують практичні і лабораторні роботи, застосовують знання, навички і
вміння. Для зручнішого проведення цих робіт учнів поділяють на групи.
Структура практикуму: повідомлення його теми, мети і завдання;
актуалізація опорних знань, навичок і вмінь учнів; мотивування
навчальної діяльності учнів; ознайомлення їх з інструкцією; підбір
необхідного обладнання і матеріалів виконання роботи під керівництвом
учителя; складання звіту, обговорення і теоретична інтерпретація
одержаних результатів.
Факультативні заняття — це з’єднувальна ланка-між уроками і позакласними
заняттями (7-9 кл.) і є сходинкою переходу від засвоєння предмета до
вивчення науки, ознайомлення учнів із методами наукового дослідження —
(10-12 кл.).
За освітніми завданнями можна виділити такі види факультативів: а) з
поглибленого вивчення навчальних предметів; б) з вивчення додаткових
дисциплін;
в) з вивчення додаткової дисципліни з одержанням спеціальності; г)
міжпредметні факультативи. Кожен з видів факультативу може ділитися,
залежно від дидактичної мети, на теоретичні, практичні, комбіновані.
Відповідно до типу факультативу формуються групи, підбираються форми і
методи роботи.
Екскурсія — складна форма навчально-виховної роботи (45-90 хв). Під час
екскурсії учні: а) не тільки засвоюють нові знання, а й поглиблюють,
розширюють наявні; здобувають уміння і навички їх застосування; б) дає
можливість для комплексного використання методів навчання; в) збагачує
знаннями і самого вчителя; г) допомагає виявити практичну значимість
знань; ґ) сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки; д) допомагає
залучити учнів до простих досліджень; є) є ефективним засобом виховання
учнів, зокрема їх емоційної сфери.
Значення екскурсії: а) знання здобуваються у природних умовах; б)
багатство ілюстрованого матеріалу для спостереження; в) явища
сприймаються в цілості; г) збирається багатий матеріал для подальшої
роботи; г) позитивно впливає на емоційну сферу учнів.
Типи екскурсій: а) за відношенням до навчальних програм: програмні і
позапрограмні; б) за змістом: тематичні і комбіновані; в) за часом
проведення відносно матеріалу, який вивчається: вступні, поточні,
заключні; г) за відношенням до навчального предмету: ботанічні,
зоологічні, хімічні, фізичні і т. п.
До організації і проведення екскурсій ставляться вимоги: а) наявність у
школі системи екскурсійної роботи і підготовка вчителя до екскурсійної
роботи; б) чітке визначення освітньої і виховної мети екскурсії; в)
вибір оптимального змісту екскурсії з урахуванням рівня підготовки
учнів; г) правильний вибір екскурсійних об’єктів; ґ) дотримання логіки
пізнавального процесу; д) оптимальний вибір методів і принципів
навчання; є) раціональне поєднання слова і наочності; є) мотивація
пізнавальної діяльності учнів; ж) формування в учнів наукового
світогляду, моральних та інших якостей; з) формування в учнів
загальноосвітніх і спеціальних вмінь і навичок у процесі застосування
знань на практиці; и) організаційна чіткість проведення екскурсії; і)
дотримання правил техніки безпеки і правил поведінки під час екскурсії.
Важливе місце серед позаурочних форм навчання займає участь учнів у
різноманітних предметних гуртках. Такі гуртки створюються в школах
відповідно до навчальних предметів (математичні, фізичні, хімічні,
літературні та інші). Щоб викликати інтерес в учнів до діяльності того
чи іншого гуртка, у ряді шкіл навіть назви гуртків придумують
інтригуючі. Так, наприклад, в одній 17 школі історико-географічний
гурток носить назву “ЮМіР” (юність, молодість і реальність), гурток юних
біологів назвали “ЗЕП” (закохані у природу ентузіасти).
Предметні гуртки беруть участь у проведенні масових виховних заходів у
масштабах школи. Вони готують і проводять тематичні вечори, конкурси,
олімпіади, тижні і місячники знань, випускають стінгазету і радіогазету,
альманахи. Такі заходи сприяють поглибленню знань учнів і підвищують
інтерес до навчальних предметів, знайомлять всіх зі змістом роботи
гуртків на їх заняттях.
У виховному відношенні корисно залучати учнів до технічних гуртків. Тут
вони мають можливість навчитися певного виду практичної діяльності,
виготовленню різноманітних речей. Разом з тим у технічному гуртку вони
одержують і знання з певної професії.
Важливо, щоб діяльність технічного гуртка набрала суспільного
спрямування. Так, члени радіогуртка, крім вивчення радіоапаратури,
можуть готувати і проводити в школі радіопередачі. У технічних гуртках є
можливість проводити певну профорієнтаційну роботу з учнями і виховувати
у них любов до праці.
З фізичної культури і спорту в школах організуються різноманітні
спортивні секції, до яких залучається значна частина учнів.
Оскільки предметні, технічні і спортивні гуртки є позаурочними
організаційними формами навчання і їхнім головним завданням є
поглиблення одержаних на уроках знань, розвиток інтересів і здібностей
дітей у цих галузях, ми не зупинятимемося на методиці проведення цих
видів занять. Хочемо тільки зауважити, що в ході роботи цих гуртків
педагог повинен передбачати і виховні питання: моральне, трудове,
естетичне і фізичне виховання; високу організованість і дисципліну під
час занять; залучення якомога більше учнів до роботи гуртків; активність
і самостійність учнів під час занять.
Домашня навчальна робота: а) своєчасне повідомлення домашнього завдання
на уроці; б) систематична перевірка домашнього завдання; в) створення
умов для виконання домашнього завдання; г) подолання перевантаженості
учнів домашньою навчальною роботою; г) обмеження в часі самопідготовки:
1 клас —до 1 години; 2-3 класи—до 1,5; 4—5 класи — до 2; 6-7 класи —до
2,5; 8 клас —до 3; 9-12 класи — до 4.
Для самостійного виконання домашніх завдань і здійснення самоосвіти
потрібно учня навчити: а) бути уважним і спостережливим; б) вміти
запам’ятовувати; в) користуватися мислительними операціями; г) цінувати
і розподіляти час; ґ) фіксувати прочитане, побачене, прослухане (тези,
конспект, реферат, анотація, рецензія та ін.).
Ведеться робота з подолання перевантаженості учнів: а) програми і
підручники скорочені; б) забороняється давати дітям матеріал, не
передбачений програмою; в) визначаються граничні норми щоденної
домашньої навчальної роботи для кожного класу; г) не дозволяється давати
завдання на канікули, на святкові і вихідні дні; ґ) вимагається, щоб
урочний матеріал був зрозумілий учнем не вдома, а в класі і обсяг
домашньої роботи не повинен перевищувати однієї третини того, що
зроблено на уроці у 1-7 класах і половини — у 8-12 класах.
Види домашніх завдань: а) робота з текстом підручника; б) завдання по
виконанню різноманітних вправ і розв’язання задач; в) виконання
різноманітних письмових і графічних робіт. У практиці досвідчених
учителів зустрічаються і такі види домашніх завдань: а) прочитати якусь
статтю в науково-популярній книзі; б) переглянути такий-то кінофільм; в)
поговорити на тему з тією чи іншою особою про якусь подію, факт; г)
спостерігати таке-то природне чи побутове явище; ґ) здійснити такий-то
нескладний дослід і т. п.
Методика завдання додому: а) продумана система домашніх завдань, а не
випадкова їх послідовність; б) визначення змісту домашнього завдання; в)
визначення часу на ознайомлення учнів з домашнім завданням; г) завдання
подається при повній увазі всіх учнів; ґ) зміст домашнього завдання має
бути зрозумілим усім учням; д) інструктаж про виконання домашнього
завдання має містити інформацію, що і як робити вдома.
Шляхи оптимізації домашньої навчальної роботи: а) комплексне планування
завдань освіти, виховання і розвитку учнів; б) вибір учнями оптимальних
методів і прийомів навчальної роботи; в) індивідуалізація і
диференціація домашньої роботи; г) навчання школярів методів і прийомів
навчальної роботи; г) виховання у школярів пізнавальних потреб,
формування мотивів учіння.
Доцільно дати учням таку пам’ятку з наукової організації праці:
1. Спочатку продумай всю роботу.
2. Приготуй все необхідне і прибери все зайве, займи зручну позу.
3. Якщо матеріал великий за обсягом, розділи його на частини, знайди
головне в кожній частині, продумай матеріал відомим тобі способом.
4. Працюй за планом без поспіху, усвідомлено.
5. Роби паузи для відпочинку.
6. У кінці роботи перевір чи все правильно зроблено.
7. Необхідні умови для виконання домашніх завдань: певне робоче місце,
наявність підручників і посібників, свіже повітря, тиша.
Діяльність учителя на самопідготовці учнів оцінюється за такими
параметрами: а) організація і психологічний настрій учнів на самостійне
виконання завдань; б) забезпечення підручниками, навчальними
посібниками, додатковою літературою, наочністю, ТЗН і т. п.; в)
удосконалення навчальних 1 навичок; навчання самостійному виконанню
завдання; г) ступінь теоретичних знань, навичок і вмінь; ґ) роль і місце
контролю і самоконтролю у діяльності учнів; д) дотримання режимних
моментів; є) елементи наукової організації праці учнів; є) надання
допомоги відстаючим учням.
Риси творчої діяльності учня: а) бачення нової функції об’єкта
(олівець-дирокол); б) самостійне комбінування відомих способів
діяльності у нові;
в) бачення структури об’єкта, його елементів, істотні і неістотні
зв’язки між ними;
г) альтернативне мислення, тобто бачення можливого розв’язання даної
проблеми; ґ) побудова принципово нового способу розв’язання на відміну
від відомих.
Консультація: індивідуальна, групова; з метою розвитку навчальних
можливостей, попередження і подолання неуспішності учня; методика їх
проведення.
Організаційні форми трудового навчання: уроки ручної праці мають таку
структуру: організація учнів на роботу; визначення теми та мети уроку;
інструктаж; виготовлення виробу; підсумок роботи; визначення чергового
заняття. Трудові заняття з сільського господарства проводяться за такою
схемою: вступна бесіда; демонстрування раціональних прийомів праці;
пробні вправи учнів; розподіл трудових завдань і робочих місць;
виконання завдань; приймання роботи вчителем, оцінка, підбиття
підсумків. Виробнича екскурсія; робота в учнівській кооперації; заняття
у цехах промислових підприємств, селянських спілках, на фермах.
Список літератури:
Подласый П.П.Педагогика. Москва, 1999.
Фіцула М.М. Педагогіка., К, 2000.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
