Реферат на тему:
Управління розвитком дошкільним навчальним закладом
Наші садки, так само як і молода держава, перебувають у перехідному
періоді, який неминучий під час зміни державного устрою. Змінюється
ідеологія країни, і це природно тягне за собою зміни в інших царинах
життя нашого суспільства, і дитячий садок в цьому сенсі не виняток.
Дитячий садок як Палац Дитинства – проблема дорослих, яким він повинен
бути, щоб виросли наші діти по-справжньому успішними, щасливими
відбулися Людьми?
На мій погляд, зараз дитячі садки проживають дуже тяжкий період свого
становлення в нових умовах. По-старому вони вже жити не можуть, бо
змінився устрій суспільства. Ми живемо в незалежній державі, а от яким
стати дитячому садку в новій молодій країні – ми це не знаємо.
Ще не настав час вирішити важливе питання: кому і навіщо потрібні дитячі
садки в нашій державі? Це проблема не рівня місцевого самоуправління і
не конкретно кожного завідувача в індивідуальному порядку. Це проблема
державного рівня, і її ніхто не зможе розв’язати крім МОН, яке має
завершитися з ініціативою затвердження нового закону про дошкільну
освіту. Той закон, що діє зараз – це закон перехідного періоду. Країна
розвивається і неминучі зміни в ній і в системах, що розвиваються.
Дошкільна освіті саме такою системою.
Дошкільна освіта зародилася в середині ХІХ ст. Прийшла до нас з Європи.
Ідея організації дитячих садків належить сподвижникам ентузіастам
(Аделаїді Симонович, Луїзі Шлегер, Єлизаветі Водовозовій, Софії Русовій
та ін.). Відкривали їх на власні кошти. Власне це були приватні садки,
які часто доводилося закривати через брак тих самих коштів. Старші садки
розв’язували дві найважливіші проблеми:
давали можливість жінці брати участь в громадському житті держави;
працювати і вирішувати завдання розвитку і виховання дитини.
Правильніше, щоб держава піклувалася про своїх громадян – це її пряма і
найголовніша функція.
Животрепетна проблема –фінансування. Воно таке, що дає можливість
ледве-ледве животіти. Придумуючи будь-які способи добування грошей для
цього виживання.
Причому робити це доводиться керівникові за відсутністю законодавчої
бази. Зараз всі дитячі садки перебувають на централізованому
фінансуванні райвиконкомів. Воно має лише три статті бюджету: мізерна
заробітна плата оплата комунальних послуг, харчування дітей із
розрахунку 4 грн. на день на дитину, плюс 1,20 грн. батьківська плата –
при триразовому харчуванні і нескінченному зростанню цін на продукти.
Нагодувати дитину за ці гроші дотримуючись норм повноцінного
збалансованого харчування, дотримуючись співвідношення білків, жирів,
вуглеводів і мінеральних речовин та ще й необхідних вітамінів, просто
неможливо. А крім цього у керівника немає самостійності у виборі
поставника продуктів у дитячий садок. Поставник може доставляти дорожчі
за ціною і менш якісні продукти, але відмовитися і знайти іншого
поставника керівник не може.
Величезні приміщення, в яких перебувають дитячі садки, вимагають догляду
і ремонту. Одна платня комунальних послуг потребує величезних затрат.
Ремонти мають бути не тільки поточні, а періодично капітальні, інакше
приміщення почне розвалюватися і занепадати. А діти жити в руїнах не
можуть. Ось і доводиться завідувачам придумувати різні способи заробітку
грошей на ці потреби. Знову ж таки, хто допоможе, як не батьки?
А той хто повинне фінансувати, не має коштів на ці потреби, а узаконити
платню за ці послуги не можуть. Батьків обурює те, що офіційна плата за
утримання дітей в дитячому садку невелика, а коли приносять «обов’язкові
пожертвування»…
1. Робота дитячого садка
Більшість думає: дошкільна освіта — перша сходинка системи освіти, і це
якщо не маленька школа, то те місце, де до неї готують. Чи потрібна вона
взагалі? СФ.Русова, ім’я якої з пошаною і гордістю вимовляють наші
вихованці, ще в січні 1918 р. законодавчим порядком вирішила питання про
загальне обов’язкове дошкільне виховання. Тож чи готують тут до школи
вихованців, а чи живуть справжнім життям? Дорослі чекають «результатів»
перебування в дошкільному закладі…
З «результативністю» такого роду дошкільної освіти доводиться стикатися
вже в 1-му класі, коли діти не тільки погано підготовлені до школи, а,
ще гірше, зовсім не бажають вчитися, пройшовши через постійні
випробування методиками раннього навчання читання, письма.
Ми переконуємо вас, життя дошкільника — це не підготовка до школи, до
життя, а вже життя! Повноцінне і дуже значуще, по-справжньому, але
тільки за умови, що розвиток дитини планується і здійснюється з
урахуванням її потреб і можливостей, які властиві одвічно дошкільним
видам діяльності. Джерела розвитку особистості малого українця з цього
погляду лежать у творчому характері дитячої гри і активного сприйняття
художнього слова, насамперед казки. Гра і казка формують
морально-особисті, творчі, естетичні здібності дітей. Бо становлення
етичних норм, естетичних смаків, комунікативних умінь і навичок
збереження психічного здоров’я — це те, що необхідне для дітей на
початку життя. Казкою можна «відродити людей». Тут є пережите почуття
мільйонів, що через віки пронесли велику віру в перемогу правди, в красу
добра і його непереможну силу. І як можна не погодитись з переконанням
таким, як у Софії: «Нехай вже й в душі дитини засвітиться ясна зіронька
— шукання правди, хай промениться бажання здобути правду не тільки для
себе, але і для усіх цих Іванів, дурних та вбогих. До яких вона звикає в
серці. Тут все для дитини цікаво, посильно і важливо вже сьогодні, а
значить, і потім. Адже той, хто виросте на кращих зразках національної
культури, неодмінно вбере її дух. А ще спробує себе в різноманітних
мистецтвах, то перш за все підготується до емоційних відкриттів у світі
людей і у світі природи. Так просто звикне комфортно жити за
загальнолюдськими нормами, а не всупереч їм. Хіба цього мало?..»
Але як такі великі природні наміри втілити в життя ДНЗ? Цю відповідь
знаходимо у Софи: «Навкруги в дитячому садку мусить бути усе рідне, що
нагадує їй знайомі хатні обставини з найкращого боку, мусить лунати її
рідне слово, її рідна музика і поезія. Садок має бути весь пройнятий
національним духом свого народу…». Тут не тільки маленькі діти, а й
дорослі: вихователі, батьки, методисти, — отримують насолоду від праці,
від життя багатомірного і цікавого.
Саме такі педагоги дадуть відповідь на всі запитання «Як?» і «Чому?»
Немовби про нашу сьогоднішню ситуацію Софія Русова писала: «Мало ще мати
вихователів з відзнакою, науковою підготовкою, треба, щоб усе
громадянство розуміло велику вагу виховання й утворювало найкращі задля
цього умови».
Важливий висновок, який робить Софія Русова, полягає в тому, що тільки
досвідчений, щасливий, незалежний, а не змучений, безправний учитель
принесе найбільшу користь учням і їхнім батькам. Потрібне ще й інше, без
чого бути керівником дорослого колективу просто неможливо. Це інше,
найважливіше, полягає в умінні зберегти в собі, всупереч часу,
циркулярам і обов’язкам адміністратора,— дитяче, ненаситно-допитливе,
дослідницьке, дієве сприйняття життя, з його впевненістю в обов’язковій
перемозі Добра, Любові, Справедливості. Краси, з його дивовижною
властивістю жити водночас у двох світах: реальному і казковому, жити
тим, що є, і тим, що буде!
2. Особистісно-орієнтований підхід до виховання
Ефективність керівництва визначається здатністю розділити своє бачення
проблеми з іншими учасниками педагогічного процесу, тобто йдеться про
керівництво разом з людьми, а не над ними.
Зазначу: на відміну від політиків, представників шоу-бізнесу, які не
мають постійної аудиторії, завідувачеві ДНЗ доводиться безпосередньо
спілкуватися з дитячим колективом, батьками, педагогами, ЗМІ, а також з
вищими адміністративними та контролюючими інстанціями. Усе це потребує
постійної праці керівника над власним позитивним іміджем, який би
віддзеркалював імідж самого закладу.
Наріжний камінь діяльності керівника—постановка мети перед колективом,
що базується на державних документах, законах України “Про освіту”, “Про
дошкільну освіту”, Базовому компоненті тощо й узгоджується з напрямками
роботи обласного управління освіти та міськво.
За природною програмою та нормами соціуму
Модернізація національної системи дошкільної освіти І потребує чітких
визначених наукових засад, на яких вона ґрунтується, урахування
сучасних тенденцій розвитку України як демократичної держави. Вихідною
умовою, оновлення системи дошкільної освіти є організація педагогічного
процесу, в основі якого лежить ідея розвитку дитини, а центром
відрахунку в оновленні змісту, форм і методів виховання й навчання
дитини — вчення про цінність і сенс її буття.
Від народження кожна дитина має можливість з часом стати особистістю,
здатною свідомо й відповідально ставитися до життя, реалізувати свій
біологічний, психологічний та соціальний потенціали, розвинути власне
“Я” не лише з допомогою дорослих, а й завдяки власним зусиллям. У своєму
біологічному житті дитина існує за природною програмою, в соціальному —
за нормами життя соціуму. Щоб перетворитися на ОСОБИСТІСТЬ, вона має
самостійно докласти зусиль для власного зростання.
o
“O#uuuuo?uuuuuaeOOOOOIIOOOO
&
загального та особистісного розвитку. Сучасні дошкільнята (особливо в
містах) часто зростають у штучно створеному дорослими середовищі, яке
вважається розвивальним лише тому, що воно сучасно технічно обладнане,
насичене всілякими інтелектуальними забавами, які нібито мають розвивати
дитину з ранніх років, робити з неї інтелектуального генія. Водночас
вони характеризуються низькою життєздатністю, егоцентричними
орієнтаціями, нещирістю, надмірним прагматизмом, обачливістю. Це
ускладнює процес соціалізації, актуалізує потребу вивчення феномена
«нової дитини».
? суб’єкт життєдіяльності (дошкільник як активний діяч, здатний
проявляти свій потенціал, покладатися на власний досвід, довіряти своїм
можливостям, брати на себе відповідальність, ціннісно ставитися до
довкілля та власного “Я”; не лише орієнтуватися в нових умовах життя, а
й активно на них впливати, елементарно самовизначатися);
? вік (диференціація понять календарний, біологічний, психологічний і
соціальний вік; значення для організації виховної та навчальної
діяльності стабільних і кризових періодів розвитку дошкільника;
характеристика психологічного віку як триєдиного утворення, складовими
якого є соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність та особистісні
новоутворення);
? цінність (визнання потребово-мотиваційної сфери як провідної,
пріоритетної для навчально-виховного процесу в ранньому онтогенезі;
посилення уваги до сфери інтересів, переваг, смислів, намірів, планів
дитини, системи її ціннісних орієнтацій; надання дошкільникові права на
самостійний вибір, прийняття власних рішень, на помилку);
? мета і результат педагогічної діяльності (актуалізація потреби
узгодження того, до чого прагне педагог, з критерієм оцінки кінцевого
результату діяльності дитини. Мета особистісно орієнтованої моделі
дошкільної освіти — гармонійно та всебічно розвинена, життєво
компетентна (у вікових межах) дитина, здатна ціннісно ставитися до
природи, предметного світу, людей, що її оточують, та до самої себе;
результат — свідома, здатна до елементарних форм відповідального
самовизначення особа, з адекватним вікові базисом особистісної
культури);
? норма (з нею пов’язана процедура контролю та оцінювання параметрів
розвитку дошкільника й ефективності діяльності педагога. Ми
диференціюємо поняття норма розвитку та розвиток як норма. Якщо під
особистісно орієнтованою моделлю дошкільної освіти розуміти освіту
розвивальну, ціннісно-нормативну в сенсі бажаної, нормальної, то слід
чітко визначитися з тим, що таке нормальність. Норма не є
характеристикою середньостатистичного рівня розвитку в дитини певної
здібності або системи ЗУНів. Це радше вказівка на ймовірність вищих за
наявні в даний момент досягнення дитини певного віку. Поняття норма
розвитку є культуро- та особистісно зумовленим. У певному сенсі сам
процес розвитку є нормою і цінністю. Отже, норма — це не те середнє, що
є, а те краще, що можливе в конкретному віці для конкретної дитини за
відповідних умов.
3. Сучасний дитячий садок
Називаючи садок сучасним, мають на увазі “дуже хороший”, при цьому
виділяють такі основні характеристики:
? багатий, має просторі та світлі приміщення, гарний інтер’єр, сучасне
обладнання, зручні меблі, різноманітні іграшки та дидактичні матеріали в
достатній кількості;
? має незаплямовану репутацію протягом тривалого часу;
? у ньому працюють порядні, чесні, справедливі, щирі люди;
? в ньому затишно, добре доглядають дітей, дбають про їхнє здоров’я;
? працює стабільно, організовано, ритмічно;
? дбає про підготовку до школи, про те, щоб дати дитині знання, уміння,
навички з навчальної діяльності (математики, мови, читання тощо);
? відомий висококваліфікованими фахівцями, майстрами своєї справи;
? надійний, перевірений часом, якому можна довірити найдорожче — свою
дитину;
? характеризується позитивним психологічним кліматом, дружніми
стосунками в колективі, чуйним ставленням до малюків;
? у роботі застосовуються інноваційні підходи, експеримент;
? у ньому створено розвивальне середовище для формування у дітей
життєвої компетентності, освітньо-виховний процес наближений до
реального життя;
? незвичайний, не схожий на інші, кращий за них, викликає захоплення,
подив, шану;
? прагне встигати за часом: у ньому навчають іноземної мови,
ознайомлюють з азами комп’ютерної грамоти, вводять дитину в сучасний
інформаційний простір.
Узагальнивши наведену інформацію, дійдемо висновку, що в оцінці
сучасного дошкільного закладу центром відліку є кілька основних
характеристик. Визначальною є культура садка, загальна атмосфера в
ньому, що створюється спільними зусиллями всіх учасників освітнього
процесу та формується в результаті інтеграції досвіду вихователів та
адаптації закладу до вимог і потреб суспільства й держави. Одне з перших
місць в оцінці діяльності дошкільного закладу посідає турбота про
здоров’яга розвиток дитини, наявність педагогів -професіоналів, сучасне
обладнання приміщень та ігрових майданчиків.
Зрозуміло, оцінки різних “експертів” істотно різняться. Для дитини ж
найважливіше, щоб у садку було затишно, можна було займатися улюбленими
справами, відчувати турботу й прихильність дорослих та однолітків. На
думку основного замовника — батьків, найголовніше— здоров’я малюка, а
отже, належний догляд за ним, безпека його життя, сприяння розумовому
розвитку. З погляду працівника ДНЗ, пріоритетними є атмосфера закладу,
можливість реалізувати свої здібності, відчувати повагу дітей, батьків,
колег. Якщо подивитися на проблему поглядом роботодавця, то в центрі
уваги буде забезпечення дітям якісної освіти.
Чи кожний дошкільний заклад може похвалитися високою якістю та
різноманітністю освітніх послуг? Чи всі пропоновані освітні послуги
доцільні? Чи відповідають вони вимогам сучасності та віковим можливостям
дітей? На що вони спрямовані — на формування у дітей навичок практичного
життя, життєздатності, компетентності? На форсування інтелектуального
розвитку за рахунок надмірного напруження (а може й перевантаження)
нервової системи? На задоволення амбіцій заможних батьків? На створення
іміджу “просунутого”, “престижного”, “елітного” освітнього закладу?
Набір освітніх послуг, що пропонуються, є випадковим чи це результат
чітко визначеної стратегії?
4. Робота з батьками в ДНЗ
3авдяки загальним позитивним тенденціям суспільного розвитку сьогодні
дошкільні навчальні заклади зорієнтовані на інші пріоритети: особистісна
спрямованість (не лише на дитину, а й на педагога, батьків), відкритість
змісту, форм, методів роботи тощо. Отже, сучасний дошкільний заклад має
дедалі більше повертатися обличчям до кожної родини, дбаючи про
забезпечення права дітей на здобуття дошкільної освіти, створення
кожному малюкові рівних з його однолітками стартових умов для подальшого
навчання у школі, успішного особистісного зростання.
Але чи можна сьогодні кожний дошкільний заклад вважати по-справжньому
відкритим, повернутим обличчям до родини, її запитів, очікувань? Чи
скрізь реалізовується на практиці проголошений принцип активної
взаємодії дитячого садка та сім’ї заради досягнення прогнозованих
високих цілей розвитку виховання, навчання дітей? Безумовно, певний
позитивний досвід роботи у цьому напрямку вже напрацьований окремими
педагогічними колективами дитячих садків України. Завдяки тісному
співробітництву дошкільного закладу з батьками та іншими старшими
членами родин навколо дітей створюється атмосфера довіри,
взаєморозуміння, підтримки, єдиних вимог — по-справжньому розвивальне та
виховне найближче соціальне середовище.
Такий підхід сприяє зближенню в дитячій свідомості образів педагога і
членів сім’ї за рахунок набуття цими найближчими людьми спільних рис,
певного уподібнення. Зокрема, образ педагога-вихователя
деформалізується, пом’якшується, споріднюється з образами батьків.
Водночас дитина починає сприймати членів родини не лише як людей, що
обслуговують її, задовольняють усі примхи, витримують вередування тощо,
але і як авторитетних вимогливих вихователів, носіїв цікавої інформації,
багатьох корисних умінь, особливих здібностей. Таке сприймання
дошкільнятами дорослих людей з найближчого оточення в дитсадку й удома
неможливе, якщо робота з батьками обмежуватиметься традиційними форумами
роботи, як от: батьківські збори, групові та індивідуальні консультації,
бесіди, оформлення “батьківських куточків”. Тут потрібні зовсім інші
підходи. Насамперед важливо змінити об’єкт-суб’єктні відносини, тобто
усвідомити самим і переконати членів родини, що вони є суб’єктами
навчально-виховного процесу. А це означає, що батьки та інші члени
родини мають перестати бути пасивними об’єктами впливу з боку педагогів
та почати безпосередньо взаємодіяти з вихователями та дітьми на засадах
партнерства з правом ініціативи, активної дії, самоконтролю.
Повірте, ми аж ніяк не закликаємо педагогів перекласти на батьків свої
обов’язки. Йдеться про те, що і треба ближче ознайомитися з їхніми
можливостями як потенційних партнерів з метою залучення до тісної
співпраці. Насамперед варто з’ясувати, хто з членів родини може і хоче (
поспілкуватися з дітьми упродовж дня в тій групі, яку відвідують їхні
малюки, що можна зробити через анкетування чи в безпосередніх і бесідах.
Цю категорію батьків умовно назвемо колеги і партнери.
Література
1. О.Долина «Батьки в дНЗ» «Дошкільне виховання» 1.07.
2. О.Кононко «Сучасний садок, який він» «Дошкільне виховання» 7.06.
3.Л.Блудова «Дитячий садок, яким йому бути?!» «Дитячий садок» 1.07.
4. Н.Гримушко «Роздуми про роботу ДНЗ» «Дитячий садок» 6.07.
5. А.Гаєва «Стиль керівництва – особистісно орієнтований», «Дошкільне
виховання» 6.07.
6. О.Коноко. Особистісна орієнтація – пріоритет сьогодення» «Дошкільне
виховання» 5.07.
7. Н.Мойсюк. Педагогіка: Навчальний посібник 2001.
8. Григорій Ващенко. Система дошкільної освіти.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
