Реферат на тему:
Формування пізнавального інтересу учнів.
Пізнавальний інтерес – це активне мотивоване емоційне ставлення суб’єкта
до предмета пізнання, яке має систематично враховуватись і розвиватись у
процесі навчання, оскільки безпосередньо впливає на формування і
розвиток особистісної спрямованості дитини.
Класифікація пізнавальних інтересів за різними критеріями:
1. За стійкістю пізнавального інтересу.
• Ситуативний інтерес – епізодичне переживання, коли в дитини ще немає
стійкого інтересу до предмета, він виникає як реакція на щось нове,
емоційно привабливе у змісті, прояви інтересу мають тимчасовий характер.
• Стійкий інтерес – перетворення епізодичного переживання у
емоційно-пізнавальне ставлення до предмета, яке спонукає учнів прагнути
до пізнання нового, вирішувати пізнавальні завдання не тільки на уроці,
але й у вільний час.
• Інтерес-ставлення – емоційно-пізнавальна спрямованість особистості,
яка під впливом пізнавального інтересу поступово змінює сенс життя
дитини. Цей інтерес є достатньо глибоким. Він закріплюється не тільки
відповідною навчальною діяльністю, але спостерігається й у пізнавальній
активності поза межами навчального процесу.
2. За спрямованістю пізнавального інтересу.
• Безпосередній інтерес – до самого процесу діяльності – процесу
пізнання або змісту навчального матеріалу.
• Опосередкований інтерес – до результату діяльності (наприклад, до
оволодіння якоюсь спеціальністю).
3. За рівнем дієвості інтересів.
• Пасивний інтерес ~ споглядальний, коли дитина лише сприймає цікавий
для неї об’єкт.
• Активний інтерес – той, який спонукає дитину оволодіти об’єктом
інтересу, він формує розвиток особистості, характер, здібності.
Етапи розвитку пізнавального інтересу за рівнем розвитку усвідомлення
пізнавальних потреб, стійкості інтересу та здатності особистості до
пізнавальної активності:
• Зацікавленість – перший етап розвитку пізнавального інтересу,
ситуативний інтерес. Його основними характеристиками є нестійкість,
довільний характер, вибіркова пізнавальна активність учня, що виникає на
його основі і швидко зникає.
• Допитливість – другий етап розвитку пізнавального інтерсу –
характеризується прагненням розширити свої знання з окремої теми,
розділу, предмета, самостійно розв’язувати пізнавальні проблеми.
Психологічні характеристики цього етапу – емоції здивування, почуття
радості відкриття. Однак інтерес стосується лише окремих питань змісту
або окремих способів пізнавальної діяльності, хоча учні вже здатні до
тривалої пізнавальної активності в цьому напрямі.
• Заглибленість – на третьому етапі розвитку пізнавального інтересу він
стає глибоким, стійким та індивідуально значущим. Як правило, інтерес на
цьому етапі стосується певної галузі наукових знань, навіть виходячи за
межі навчального предмета. Учень вже усвідомлює наявність у себе такого
інтересу і виявляє відповідну пізнавальну активність. Під впливом
пізнавального інтересу він прагне самостійно дізнатися щось нове,
опанувати теоретичні аспекти змісту, самостійно знайти (відкрити для
себе ) причину події, розкрити причинно-наслідкові зв’язки, встановити
певні закономірності.
Індивідуальність інтересу пов’язана із рівнями його формування.
4. За обсягом пізнавального інтересу.
• Широкі інтереси (пов’язані з навчанням різних предметів, з процесом
навчання в цілому ).
• Вузькі інтереси (вивченням одного предмета або окремих тем, розділів).
Основні етапи процесу формування пізнавальних інтересів учнів у
навчанні:
• створення специфічних умов, що сприяють появі особистих потреб у
знаннях і в певному виді діяльності;
• виникнення позитивного ставлення до навчання (мотиви та стимули
навчальної діяльності);
• організація пізнавальної активності учнів, яка завдяки певним формам і
засобам навчання стимулює розвиток пізнавального інтересу.
Поєднуючи рівень розвитку пізнавального інтересу і характер пізнавальної
активності учнів, слід зазначити, що учням з аморфними інтересами
потрібне поступове формування позитивного ставлення до самостійного
навчання. Для учнів з широкими інтересами ефективні різні форми
проблемного навчання, які б давали змогу проаналізувати концепції та
дійти власного висновку. Для учнів з розвиненим інтересом потрібний
вихід за межі програми, засвоєння наукових підходів та принципів,
постійне використання проблемно-пошукової діяльності.
• Спрямованість – четвертий етап розвитку пізнавального інтересу –
характеризується свідомим прагненням учнів до глибокого і міцного
закріплення знань, до опанування теоретичних засад науки і застосування
їх на практиці. Пізнавальна активність учня має стійкий тривалий
характер, стає переважно творчою, спрямованою на особисті відкриття в
певній науковій галузі. На основі такого інтересу поступово формується
науковий світогляд, утверджуються стійкі переконання особистості.
Така характеристика етапів розвитку пізнавального інтересу дозволяє
вчителю орієнтуватись у рівнях його сформованості в окремих учнів та
диференціювати відповідним чином навчальну діяльність, обирати моделі
(форми, методи, засоби, технології) навчання.
V
X
\
„
$
X
9ті дослідники найчастіше називають ігри, дискусії, інтерактивні
технології, постановку і розв’язання проблемних і творчих завдань,
залучення учнів до дослідницької роботи, еврестичну бесіду.
У проблемні ситуації учнів уводять за допомогою проблемних питань чи
завдань, логічно пов’язаних зі змістом навчального матеріалу. Ми
пропонуємо для використання на уроках рідної мови ігрові проблемні
ситуації, які можуть бути зачитані вчителем або навіть розіграні групою
учнів, що значно підвищить інтерес школярів до опрацьованого матеріалу.
За зразком поданих ситуацій учитель або й самі учні можуть створювати й
розігрувати власні спеціально придумані проблемні ситуації відповідно до
теми уроку. Таку форму роботи радимо використовувати під час
факультативних занять, позакласних заходів, різноманітних новознавчих
змагань. Однією з відмінностей пропонованих навчально-пізнавальних
проблемних ситуацій від традиційних шкільних запитань є те, що в них,
крім інформаційного, наявний також емоційної компонент (подеколи він
навіть переважає); це дає можливість активізувати не лише
інтелектуальну, а й чуттєво-емоційну сферу дитини. За нашими
спостереженнями, використання проблемних ситуацій як засобу активізації
пізнавальної діяльності учнів, де основним механізмом виступає розвиток
їхнього критичного мислення, є доцільним і сприяє підвищенню
ефективності навчально-виховного процесу в цілому.
Ситуація 1. На уроці української мови Михайлик на дошці написав слово
простелати (через літеру «є»). Дмитрик зауважив однокласникові, що
правильно буде простилати. Та хлопець обстоював власну точку зору,
мотивуючи написання слова через літеру «є» тим, що в перевірному слові
стелю пишемо «є».
– Так, у слові стелю пишемо літеру «є», – втрутилася в суперечку
хлопчиків учителька, – але…
Продовжіть слова вчительки. Чого, на вашу думку, не врахував Михайлик?
Ситуація 2. Прийшовши з магазину, хлопчик на упаковці одного з молочних
продуктів прочитав своїй бабусі напис: « Продукція нашого заводу
надзвичайно корислива».
– Ой, краще не їсти цієї продукції, – сказала бабуся.
– Чому? – здивувався онук.
– Бо вона в них «схильна до наживи».
Поясніть, чому такий висновок зробила бабуся. Свою відповідь
обґрунтуйте.
Ситуація 2. Олег на запитання вчительки, ким працює його мама, відповів:
– Замісником директора заводу.
– А що, директор відсутній з якоїсь причини? Він захворів чи поїхав у
відрядження?
– Ні, він зараз на роботі.
Як ви думаєте, ким же працює Олегова мама?
Ситуація 4. На уроці української мови виникла суперечка. Одні учні
доводили, що назва першої весняної квітки пролісок пов’язана зі словом
«ліс», бо росте в лісі, інші вважали, що ця назва походить від слова
лізти (пролізок), бо на світ квітка з’являється, пролазячи, продираючись
крізь сніговий покрив.
А яка ваша думка?
Важливим чинником формування пізнавального інтересу виступає особистість
вчителя, який організовує пізнавальну діяльність школярів, рівень його
педагогічної майстерності. Зацікавленість вчителя, емоційність
викладення, ораторська обдарованість педагога, вміння організувати
диференційоване навчання та обрати адекватну рівню розвитку учнів його
модель є важливими умовами розвитку пізнавального інтересу. Вчитель має
не тільки створювати умови для засвоєння учнями певної системи знань,
але й навчати прийомів їх застосування і пошуку. Тільки тоді можливий
перехід від одного етапу розвитку пізнавального інтересу до іншого.
Важливим в інтерактивних технологіях, з огляду на досліджувану нами
проблему, є й те, що їх використання дозволяє максимально наближати
теоретичні основи навчального предмета до практики, використовувати при
аналізі проблемних ситуацій власний досвід учнів. Це значно підвищує
рівень пізнавальної активності учнів і є , як зазначалось вище, важливим
чинником розвитку пізнавального інтересу.
Пізнавальний інтерес впливає і на вирішення виховних завдань навчального
процесу. Допитливість, емоційна причетністть до подій, що виявляються
під час навчання, – все це пов’язано з зацікавленістю дитини, яка сприяє
формуванню емоційно-ціннісних орієнтацій та спрямованості на цінності
суспільства.
Отже, пізнавальний інтерес, зазнаючи індивідуальних змін і розвиваючись,
сам впливає на розвиток навчальної діяльності дитини. Таким чином,
спостерігається певна залежність рівня сформованості пізнавальних
інтересів учнів від усієї системи чинників, від яких залежить
ефективність навчання.
Картка ефективності інтелектуальних показників розвитку особистості.
Таблиця.
Інтелектуальні показники розвитку одного і того ж класу в різні роки
ПІБ дитини у різні роки) Мис
лення Логіка Матема
тичне мислення Гуманітарне мислення Ерудиція Поте
нціал мислення Нав
ченість
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
