Дипломна робота
Технологія виготовлення столярних перегородок
Зміст
Вступ
Технологічна частина
Опис виробу, конструкція і матеріали.
Загальний вигляд.
Виготовлення рамкових столярних перегородок.
Виготовлення каркасних столярних перегородок.
Виготовлення докових столярних перегородок.
Заходи з охорони праці.
Використана література.
Вступ
Деревина як матеріал використовується в усіх галузях народного
господарства, проте велику кількість деревини застосовують в
будівництві. Завдяки своїм якостям порівняно високій механічній
міцності, теплопровідності, невеликій щільності, легкій обробці,
стійкості до дії кислот, солей, масел – деревину широко використовують
для виготовлення огороджуючих елементів будівель і споруд, ферм, арок,
балок, стійок, панелей, лаг, вікон, дверей і т. д.
Великий розвиток мають дерев’яні конструкції, використання яких
цілеспрямоване у всіх видах будівництва і в першу чергу
сільськогосподарських будівництвах у виді арок, прогонів, а також при
будівництві підприємств з хімічно-агресивним середовищем.
Застосування клеєних конструкцій дозволяє використовувати маломірні
відходи деревини шляхом їх склеювання в елементи будівельних
конструкцій. При застосуванні деревини в будівництві потрібно
забезпечити раціональне використовування її шляхом правильного розкрою і
максимального використовування відходів.
В даний час при виконанні столярно-будівельних робіт застосовується
ручний механізований інструмент, розроблені і введені для кожного виду
робіт нормо комплекти машин і інструментів, а також комплекти
прогресивного інструменту для основних професій будівельного
виробництва, розміщені в ручнім чемодані для столяра будівельника,
тесляра, паркетника.
Столярно-будівельні деталі і вироби виготовляють на дерево/обробних
підприємствах поточним способом із застосуванням напівавтоматичних і
автоматичних ліній. На будівельні площадки столярні вироби, фрезеровані
деталі, елементи паркетних підлог, ферм, напівферм і інші поступають в
готовому вигляді. Віконні і дверні блоки доставляють на будівництво з
навішеними стулками, фрамугами і полотнами, опорядженими і заскленими,
дякуючи цьому роботи по заповненню прорізів значно скорочуються і
зводяться до установлення готових віконних і дверних блоків. Ферми,
арки, елементи даху також поступають на будівництво в зібраному виді чи
у виді окремих елементів (напівферми і т. д.).
ТАМБУРИ
Для поділу приміщень великої площі на приміщення меншої площі
влаштовують столярні перегородки. Столярні перегородки не несуть ніяких
навантажень, крім власної маси, тому їх роблять більш легенями, чим
інші перегородки.
Перегородки бувають на усю висоту приміщення, тобто до стелі,
і не доходять до стелі. Завдяки малій масі столярні перегородки легко
переносяться і монтуються. Істотний недолік перегородок —
недостатня звукоізоляція.
Столярні перегородки роблять глухими, частково заскленими (мал. 83, о) і
заскленими на 2/3 їхні висоти (мал. 83, б). Глухі перегородки призначені
для поділу добре освітленого приміщення на двох частин. Засклені
перегородки роблять при пристрої стінок між неосвітленим коридором і
прилягаючими приміщеннями, а також при поділі в установах кімнат на двох
частин.
У залежності від породи деревини перегородки офарблюють масляної чи
фарбою покривають лаком. Для унікальних будинків роблять перегородки з
деревини коштовних порід і покривають їх світлим лаком. Іноді каркасні
перегородки облицьовують чи фанерою твердими деревоволокнистими плитами,
обробленими текстурним папером з імітацією під деревину коштовних порід.
По конструкції столярні перегородки бувають з оброблених дошок, рамкові
(филенчаті), каркасні. Для виготовлення перегородок з дошок застосовують
в основному фрезеровані дошки в паз і чи гребінь у чверть товщиною 36 і
46 мм із деревини хвойних порід, а також з деревини берези, вільхи,
липи, осики і тополі. Вологість дошок повинна бути 12…15%.
Дошки потрібних розмірів відповідно до робочих креслень випилюють з
необрізних чи обрізних пиломатеріалів на круглопильних верстатах для
поперечного і подовжнього розкрою, після чого фрезерують з чотирьох
сторін на чотирибічних повздошно-фрезерних верстатах. Відхилення, що
допускаються, від номінальних розмірів по довжині неприрізаних дошок
повинні бути не більш +5 мм, а для прирізаних: по довжині +3, по
товщині +1, а по ширині ±2 мм.
Кривизна, подовжня покоробленность і криловатость допускаються зі
стрілою прогину не більш 0,1% від довжини дошки, а поперечна
покоробленность — не більш 1% від ширини дошки.
Рамкові (филенчатие) перегородки збирають із щитів шириною 0,8…1 м, що
складаються з обвязок, середників і фільонок. Щити виготовляють за
технологією, аналогічній технології виготовлення рамкових двер.
Вертикальні бруски щита (рами) виготовляють на усю висоту перегородки. У
них вибирають гнізда для шипів горизонтальних брусків. Бруски щита
(рами) з’єднують на шипах і клею. Фільонки кріплять до рами розкладками,
установленими по обидва боки фільонки.
Щити обробляють по периметрі, щоб при установці їх не потрібно було
пристрагивать по місцеві установки. У деяких щитах замість фільонок
ставлять плетіння, що кріплять до брусків рами у чверть шурупами.
Каркасні перегородки (мал. 84) роблять із брусків перетином 25…32 х
50…80 Мм. Бруски поставляють на будівництво в прирізаному чи виді
погонажем. При постачанні брусків у прирізаному виді вони комплектно на
перегородку в’яжуться в пачку. Бруски повинні бути оброблені і мати
розміри відповідно до робочих креслень.
Каркас перегородки виготовляють з деревини хвойних порід, а також з
деревини берези, вільхи, тополі, липи й осики. Вологість брусків каркаса
повинна бути не більш 15%. Відхилення брусків, що допускаються, повинні
бути не більш: по довжині ±5, по товщині +.1, по ширині + 2 мм. Для
заповнення каркаса перегородок використовують м’які древесноволокнистие
чи минераловатние плити.
ТАМБУРІВ
Столярні перегородки виготовляють у виді готові щитів за технологією,
аналогічній технології виготовлення рамкових дверей.
Щити столярних перегородок роблять шириною 600, 1200 мм, висотою від
2300 мм і більш, товщиною 54, 64, 74 мм. На будівництво щити надходять у
зібраному виді з фільонками і плетіннями.
Плетіння виготовляють по технологічному процесі, аналогічному процесу
виготовлення віконних блоків з роздільними плетіннями.
У столярних перегородках встановлюють одинарні глухі (щоневідкриваються)
плетіння, що служать для висвітлення одного приміщення від світлових
прорізів (вікон) іншого.
Схемою передбачене виготовлення щита з дощатою фільонкою, що кріпиться
до рами розкладками. Фільонка може кріпитися до рами шляхом установки її
в пази брусків обв’язки. Якщо за умовами експлуатації потрібно
звуконепроникна перегородка, то роблять більш стовщену обв’язку, а
фільонку склеюють із двох твердих деревоволокнистих плит, прокладаючи
між ними м’яку деревоволокнисту чи минераловатную плиту. Виготовлення
щитів столярних перегородок повинне вестися стосовно до технічних вимог
ДСТ 457—78.
Перегородки збирають із фрезерованих дошок товщиною 23, 36, шириною 94,
124, 144 мм у чи чверть у паз і гребінь. Дошки виготовляють на
підприємствах і поставляють на будівництво погонажем або в прирізаному
виді.
Дошки виготовляють так. Пиломатеріал, що пройшов процес сушіння в
сушильних камерах, повинний мати вологість не більш 15%, після чого його
розкроюють уздовж на потрібний розмір на круглопильном
верстаті
ЦДК4-3, а потім фрезерують з чотирьох сторін на чотирибічному
повздошно-фрезерному верстаті з утворенням чи чверті паза і гребеня. У
дошках, що має дефекти (випадаючі сучки, ви коли й ін.), уставляють
закладення на клеї з зачищенням поверхні, після чого їх, якщо потрібно,
прирізають по розмірах, а потім упаковують у пакети.
Для каркасних перегородок виготовляють бруски перетином 25…32 х
50…80 мм із припуском по товщині + 1, а по ширині +2 мм. Бруски
надходять на будівництво погонажем чи в прирізаному виді. Бруски
каркасних перегородок повинні відповідати вимогам ДСТ 8486—66. Крім
брусків на будівництво повинні поставлятися плетіння!
3.Заходи з охорони праці.
Загальні правила техніки безпеки, огороджувальна техніка
Кожен прийнятий робітник може бути допущений до роботи лише після
навчання і проведення інструктажу з техніки безпеки. Інструктажі
поділяють на вступний, первинний на робочому місці, повторний,
позаплановий, поточний.
Вступний інструктаж перед допуском до роботи проводить інженер з техніки
безпеки з кожним знову помінятим робітником шляхом бесіди і показу
наочних приладда. Первинний на робочому місці, повторний позаплановий і
поточний інструктажі проводить безпосередній керівник робіт. Первинний
інструктаж проводять на робочому місці з усіма знову прийнятими
робітниками шляхом показу безпечних прийомів і методів роботи. Повторний
інструктаж проводять з метою підвищення рівня знань працівників, а
позаплановий — при зміні правил з охорони праці і зміні технологічного
процесу.
При інструктажі робітник довідається правила поведінки на території,
основні причини, що викликають травматизм (несправність устаткування,
інструмента, електромережі і т.п., неправильні прийоми роботи);
знайомиться з правилами поведінки в зоні робіт кранами, лебідками,
автотранспорту і при вантажно-розвантажувальних роботах. Про проведення
первинного на робочому місці, повторного і позапланового інструктажів
працівник, що проводив інструктаж, робить запис у журналі реєстрації
інструктажу на робочому місці з обов’язковим підписом інструктую чого і
що інструктує.
На робочому місці інструктаж проводить майстер або виконавець робіт,
докладно пояснює безпечні прийоми робота, огороджувальну техніку,
розповідає про електробезпеку, порядок утримання робочого місця, будову
механізмів, правилах пуску, зупинки і змазування верстатів.
Техніка безпеки на будівництві. Дерев’яні конструкції, як правило,
виготовляють на підприємствах будіндустрії, однак найчастіше на
будплощадках приходиться виконувати ряд операцій із застосуванням
ручного і механізованого інструмента, а іноді і деревообробних
верстатів. Через це велику роль для безпечної роботи грає правильна
організація робочих місць. Робоче місце столяра, зайнятого обробкою
деревини, обладнається верста^бм і необхідним інструментом і
пристосуваннями.
Верстат міцно закріплюють на робочому місці, а інструмент розташовують
так, щоб ним легко і зручно було користатися. Пиломатеріали, заготовки
розміщають поблизу від верстата, для того щоб робітник не затрачав
значних зусиль і рухів на їхню доставку до місця роботи.
Особливу увагу варто звертати на правильне використання механізованого
інструмента. Рукоятки ручного інструмента (молотків, пилок, стамесок і
ін.) повинні бути ретельно і добре закріплені, а їхня поверхня повинна
бути гладкою без вибоїв і сколів.
&
сці на відстань не більш 50 м, а переносити їх по сход або драбинам не
можна. На місцях навантаження і вивантаження лісоматеріалів повинні бути
пристосування, що виключають розвал лісоматеріалів.
Техніка безпеки й організація робочих місць при монтажі дерев’яних
конструкцій. Дерев’яні конструкції в проектне положення піднімають
стропами, для чого їх прикріплюють до конструкцій, а потім підвішують до
гака піднімального механізму.
Стропуют елементи і конструкції по заздалегідь затверджених схемах з
урахуванням міцності і стійкості конструкцій, що піднімаються. До місця
установки їх подають у положенні, близькому до проектного.
Щоб уникнути розгойдування конструкцій при підйомі варто застосовувати з
толокняного каната або тонкого гнучкого троса, прикріплюючи їхній
тимчасово до кінців конструкцій. При прикріпленні троса до віконних чи
дверних блоків треба стежити за тим, щоб не порушити гідроізоляцію,
прокладену по периметрі блоку. Елементи і конструкції стропят
інвентарними стропами.
При & підйомі або опусканні стояти під виробами чи під стрілкою крана
категорично забороняється. Розтроповка елементів і конструкцій до
їхнього закріплення в проектному положенні не допускається. Від бруду,
пороху конструкції очищають на землі до їхнього стропування і підйому.
У процесі монтажу потрібно забезпечити стійкість і незмінюваність
елементів і конструкції і своєчасне закріплення в проектному положенні.
Монтаж елементів і конструкцій і переміщення їх над перекриттями, під
якими працюють робітники, допускається лише у виняткових випадках з
дозволу головного інженера будівельно-монтажної організації.
Зона монтажних робіт, небезпечна для перебування людей у процесі
переміщення або монтажу конструкцій, повинна бути позначена
попереджувальними знаками і написами.
Підняті елементи, конструкції опускають на місце установки не вище 300
мм від проектного положення, після чого монтажники встановлюють їх на
місце. Виконувати монтажні роботи у відкритих місцях на висоті при силі
вітру більше 15 м/с, ожеледі, грозі або тумані не допускається. Входи в
приміщення і проходи в нижніх поверхах будинків, над якими ведеться
монтаж, повинні бути закриті для доступу людей.
Усі сигнали машиністу крана мотористу лебідки, а також робітникам на
відтяжці повинні подаватися одним обличчям — бригадиром
монтажної бригади, ланковим чи такелажником-стропальником. Сигнал
«Стоп» може подаватися будь-яким працівником, що помітив явну
небезпеку.
Перед початком робіт бригадир, майстер або виконавець робіт зобов’язані
детально ознайомити робітників з майбутньою роботою і проінструктувати
про способи її виконання. Верхолазні роботи при монтажі можуть
виконувати робітники не молодші 18 років.
Дерев’яні конструкції розташовують у фронту робіт комплектно і
відповідно до послідовності монтажу, для того щоб у процесі монтажу
нетреба було гаяти час на розшуки необхідних виробів. Підвіз виробів до
місця монтажу повинен бути заздалегідь запланований відповідно до
затвердженого графіка робіт.
Механізми для монтажу — крани, лебідки — повинні бути встановлені так,
щоб ними було зручно користатися без зайвих рухів. Для можливого
пересування механізмів уздовж фронту робіт повинні бути улаштовані
дороги. На ділянці монтажних робіт вивішують відповідні позначення
границь монтажних робіт, для того щоб сторонні люди не попадали в цю
зону.
Робітники повинні бути забезпечені набором інструментів, необхідних для
установки виробів у проектне положення, вивірки правильності їхньої
установки і закріплення в прорізі. При виконанні монтажних робіт
необхідно користатися технологічними картами.
Експлуатація інструментів. Механізованим інструментом працювати можуть
особи, що пройшли навчання і мають посвідчення на право користування
ними. Інструмент необхідно систематично і вчасно перевіряти і
ремонтувати. Працювати можна лише справним інструментом.
Ремонтують інструмент, заміняють частини, що ріжуть, після його
вимикання і повної зупинки. Працювати механізованим інструментом із
приставних драбин заборонено.
При перервах у роботі і під час перенесення механізований інструмент
відключають від мережі.
ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА
При зіткненні людини зі струмоведучими частинами діючої електроустановки
створюється небезпека пораження струмом. Небезпечна для життя людини
сила струму 0,05 А, а в два рази більша, тобто 0,1 А, — смертельна.
Неізольовані струмоведучі частини огороджують так, щоб до них не було
вільного доступу.
Електроінструмент варто систематично перевіряти на відсутність замикання
на корпус; крім того, варто перевіряти перед роботою справність хххххх
кабелю. Електроінструмент повинний бути заземлений; при відсутності
заземлення працювати електроінструментом забороняється.
До роботи з механізованим інструментом допускаються особи, що пройшли
виробниче навчання і мають відповідне посвідчення.
Ремонтувати, регулювати, і набудовувати механізований інструмент можна
тільки після його відключення і повної зупинки. При роботі з
електроінструментом варто користатися захисними окулярами. У процесі
роботи забороняється натягати і перегинати кабелі інструментів.
У непогожу погоду (сніг, дощ) працювати на відкритій площадці
електроінструментом можна лише у виняткових випадках, під навісом з
обов’язковим застосуванням діелектричних рукавичок. У приміщеннях
особливо небезпечних, а також поза приміщеннями працювати
електроінструментом можна при напрузі не більше 36 В.
Пускову апаратуру розміщають таким чином, щоб сторонні особи не могли
запустити машини і механізми. Рубильники повинні бути обладнані
кожухами.
Металеві будівельні ліси, рейкові шляхи електричних вантажопідйомних
кранів і інші металеві частини будівельних машин і устаткування з
електроприводом, корпуса електродвигунів, кожухи рубильників повинні
бути заземлені.
Зовнішні електропроводки тимчасового електропостачання повинні бути
виконані ізольованим проводом, розміщені на опорах (стовпах) на висоті
над рівнем підлоги, землі, настилу не менше 2,5 м над робочими місцями,
3,5 м — над проходами, 6м — над проїздами.
Ручні переносні світильники повинні мати захисну металеву сітку, причому
напруга для них повинно бути не більше 6 В, а в особливо небезпечних
місцях (траншеї, колодязі) — 12 В.
Штепсельні з’єднання на 12 і 36 В повинні мати колір, що різко
відрізняється від штепсельних з’єднань з напругою більщ?36 В.
Гумові захисні засоби перед застосуванням оглядають, очищають від бруду,
витирають. Захисні засоби, що мають проколи, тріщини, застосовувати не
можна.
При пилянні, фрезеруванні, шліфуванні треба користатися захисними
окулярами. У приміщеннях особливо небезпечних і з підвищеною небезпекою
пораження електричним струмом працювати можна електроінструментом при
напрузі не вище 42 В. Корпуса електроінструментів, що працюють при
напрузі більщ?42 В, повинні бути заземлені.
ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА
Пожежі наносять, народному господарству великий збиток. Основними
причинами пожеж є недотепне поводження з вогнем на відкритих площадках,
паління в пожаежнонебезпечних місцях, несправності в електромережі,
неправильне збереження легкозаймистих матеріалів, захаращення цехів і
території і т.п.
Укладати легкозаймаючі предмети (пиломатеріали) на будівельному
майданчику можна на відстані не менше 1 5 м від споруджуваних будинків
чи тимчасових споруд. Склади палених і мастильних матеріалів варто
розташовувати з боку, протилежної пануючим вітрам, і на великій відстані
від будинків.
Треба систематично перевіряти електромережу і вчасно усувати її
несправність. Тимчасові металеві й електричні печі можна влаштовувати
тільки за узгодженням з органами пожежного нагляду. У місцях, відведених
для паління, варто поставити бочки з водою і ящики з піском для
недокурків.
На будівельному майданчику повинні бути обладнані протипожежні пости з
вогнегасниками, цебрами, лопатами, ломами, баграми, гідропультом і
сокирами. У гідропульта звичайно встановлюють бочки з водою.
Місця, де водопровід відсутній, обладнають закритими водоймами з
мотопомпами на відстані 150…200 м від будинків.
Пожежна профілактика передбачає заходи, спрямовані на попередження
виникнення пожеж, тобто створення умов, що перешкоджають поширенню
вогню, заходи для евакуації людей, матеріалів, устаткування при
виникненні пожежі, а також план роботи людей по найшвидшій ліквідації
пожежі.
Склади пиломатеріалів повинні міститися в чистоті і мати необхідні
дороги і проїзди. Територію складу треба систематично очищати від
відходів — кори, тріски. Паління на складах, а також розведення багать
категорично забороняється.
У літні дні територію складу, а також територію підприємства треба
поливати водою. Розриви між штабелями і групами штабелів повинні
відповідати передбаченим нормами.
Склад повинний бути обладнаний протипожежним водопроводом, водоймами.
Невеликі склади повинен мати чани з водою, вогнегасники.
На деревообробних цехах потрібно стежити за станом електроустаткування,
пускової апаратури, силової й освітлювальної мережі. Обтиральні
матеріали варто зберігати в спеціальних закритих металевих ящиках і
періодично їх очищати. Необхідно систематично змазувати підшипники, не
допускаючи їхнього перегріву.
Зберігати наднормативні запаси пиломатеріалів, заготовок і деталей у
цехах не допускається.
Усі проходи і відходи до пожежних кранів повинні бути завжди вільними і
доступними.
У опоряджувальних цехах не можна працювати без надійно діючої
вентиляції, для того щоб не утворилася вибухонебезпечна концентрація пар
лакофарбових матеріалів.
Цехи крім пожежного водопроводу повинні бути забезпечені засобами
пожежегасіння.— вогнегасниками, розташованими в зручних місцях.
Для подачі сигналів про пожежу в цеху, майстерні повинна бути
встановлена пожежна сигналізація. У випадку її відсутності необхідно
установити сирени, дзвони і т.п.
Кожен працівник, помітивши пожежу, зобов’язаний негайно (по телефону)
викликати пожежну команду, а якщо немає телефону, дати інший який-небудь
сигнал і вжити заходів по гасінню пожежі місцевими засобами.
Для забезпечення боротьби з, пожежами і профілактики пожеж на кожнім
будівництві і підприємстві зі складу працівників створюються добровільні
пожежні дружини, що активно беруть участь у гасінні пожеж. У кожній
зміні повинна бути мінімально необхідна кількість працівників пожежної
дружини.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
