UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГематологічні показники та ферментативна активність плазми крові щурів за дії гліцинату марганцю (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділБіологія, зоологія, ботаніка, аграрна наука
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2103
Скачало307
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Гематологічні показники та ферментативна активність плазми крові щурів

за дії гліцинату марганцю

 

Одним із найважливіших мікроелементів, що забезпечує нормальне

функціонування організму тварин є марганець. Він бере активну участь в

окисно-відновних процесах та тканинному диханні в організмі тварин,

формуванні кісток, впливає на ріст, розмноження тварин і процеси

кровотворення, регулює функцію ендокринних органів, підсилює дію

вітамінів, входячи до складу ферментів є їх активатором [1, 4, 7, 9].

 

Марганець тварини одержують з кормом і частково з водою [1-5]. Для

компенсації нестачі марганцю в раціоні його вводять у премікс в

неорганічній формі, наприклад, у складі сульфатів [3-5, 9]. Однак,

неорганічна форма сполук мінеральних речовин порівняно важко засвоюється

організмом тварин, а збільшення дози для досягнення оптимального рівня

асиміляції в організмі спричиняє у тварин токсикози. В зв’язку з цим

великого практичного значення набуває пошук можливості введення в раціон

сільськогосподарських тварин біогенних металів, у тому числі і марганцю

в легкозасвоюваній формі [4].

 

У підвищенні біологічної доступності марганцю і забезпеченні ним тварин

важливу роль відіграють хелатні сполуки. Відомо, що хелати є найбільш

оптимальною для організму формою сполук біогенних металів з лігандами

(органічними речовинами) [4-6]. Біологічна активність металу в цих

комплексах зростає у сотні разів порівняно з активністю його в іншому

стані [4]. Однак використання в годівлі тварин хелатних форм марганцю

потребує всебічних досліджень.

 

Досліди проводили в лабораторії кафедри гігієни тварин та екології

тваринництва ім. А.К. Скороходька Національного аграрного університету

та в умовах віварію Київського Національного університету імені Тараса

Шевченка у 2004 -2005 рр.

 

У науковому досліді вивчали гематологічні показники (кількість

еритроцитів і лейкоцитів та концентрацію гемоглобіну), показники обміну

речовин (концентрація глюкози, сечовини, загального білка та загальних

ліпідів у плазмі крові) та ферментативну активність плазми крові

(активність лужної фосфатази, ?-амілази, аспартатамінотрансферази та

аланінамінотрансферази) білих лабораторних щурів за дії гліцинату

марганцю.

 

Для проведення досліду методом аналогів було відібрано 20 голів клінічно

здорових самок лабораторних щурів віком 2-2,5 місяці та живою масою

155-168 г, з яких було сформовано чотири групи тварин: три дослідні та

одну контрольну, по п’ять голів у кожній. Тварин усіх груп утримували в

окремому приміщенні віварію у стандартних клітках, годували за

спеціальним раціоном та напували досхочу.

 

Під час проведення досліду в кормі та воді контролювали концентрацію

марганцю.

 

Тваринам дослідних груп до основного корму щоденно додавали гліцинат

марганцю у різних дозах, які вводили per os за допомогою спеціального

катетера з дозатором. Щурам першої дослідної групи гліцинат марганцю

вводили в дозі 1,6 мг/голову (зменшена у 2 рази добова потреба щурів у

марганці); другої – 3,2 мг/голову (добова потреба в марганці); третьої –

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ