UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСаморегуляція моральної діяльності (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділБіологія, зоологія, ботаніка, аграрна наука
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6479
Скачало411
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Саморегуляція моральної діяльності

 

У соціології і психології, у фізіології і кібернетиці утвердилося

уявлення про людину як найскладнішу відкриту й автономну,

самоусвідомлювану і самокеровану мікросистему, органічно включену в

суспільну макросистему як її головний активний компонент, що і перебуває

в постійній взаємодії з нею.

 

Таке розуміння людини виключає як абсолютизацію в неї духовного фактора,

що споконвічно визначає її активність незалежно від соціального

середовища, так і зведення людської поведінки до сукупності змушених

реакцій на зовнішні стимули. Керування людини собою є діалектичною

єдністю свідомого і несвідомого, у якому пріоритет належить

самосвідомості. Поза самосвідомістю неможливі ні самоконтроль, ні

керування власними вчинками, хоча ступінь самоврядності неоднаковий у

різні періоди суспільного й індивідуального розвитку. Твердження про те,

що воля передує самосвідомості, виступаючи лише як умова і тло для її

прояву, є помилкою. Помилкова вже сама постановка питання, тому що воля

і самосвідомість взаємозумовлені, взаємопроникають, виникаючи і

розвиваючись як сторони цілісної свідомої, вільної діяльності людини.

 

Першоджерела моральної активності не закладені апріорно всередині

особистості, а знаходяться в суспільстві, що формує в ній моральні

потреби і здібності, спонукаючи до різних форм взаємодії з іншими

індивідами і групами у рамках визначеної системи норм і цінностей. Однак

особистість — це не пасивний об'єкт, керований ззовні за допомогою

команд і санкцій, а свідомий суб'єкт, що керує собою на основі

самоспонук. Її поводження безпосередньо зумовлене суб'єктивними

причинами, що здобувають відносну самостійність, діючи в міру

внутрішньої необхідності.

 

Моральна сутність не задана особистості з самого початку (неотомізм,

персоналізм) і не є продуктом "справжнього" існування, самоконструювання

(екзистенціалізм), а формується і проявляється у процесі моральної

діяльності, є її глибинною основою, передумовою і результатом.

Містифікуючи моральну активність суб'єкта, ряд філософів розглядає

самореалізацію як кінцеву мету, до якої прагне наше “унікальне Я"

(Ф.Бредлі, П.Тиллих), вищу вроджену здатність і усвідомлену потребу в

здійсненні “ідеалізованого Я" (А.Маслоу, Г.Оллпорт), творче творення

своєї ''екзистенції” за допомогою вільного самовибору (Ж.-П. Сартр, С.

де Бовуар), самоактуалізацію у “продуктивній любові” до ближнього

(Е.Фромм).

 

Моральна самореалізація особистості, об'єктивація її соціальної сутності

у вчинках, у всьому способі життя обмежена рамками суспільних і

індивідуальних можливостей і потреб. Не всяка діяльність людини є її

моральною самоактуалізацією, а лише та, у якій вона вільно визначає і

стверджує свої моральні потреби і здібності, принципи й ідеали, тобто

активна самодіяльність, спрямована на самостійну реалізацію суспільно і

особисто значущих цілей і завдань.

 

У моральній діяльності відбувається усвідомлене самовиявлення і

саморозкриття моральних потенцій особистості — її схильності і бажання,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ