.

Цінні папери (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3518
Скачать документ

Реферат на тему

Цінні папери

Цінні папери

Відома наступна класифікація цінних паперів в Україні [34, 36, 37].

Акції. Акція – цінний папір без установленого терміну обігу, що
засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства,
підтверджує членство та право на участь в управлінні ним, дає право його
власнику на отримання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на
участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими і
простими. Громадяни можуть бути власниками, як правило, іменних акцій.

Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації, що ведеться
товариством. До неї повинні вноситись відомості про кожну іменну акцію,
включаючи відомості про власника, час придбання, а також їх кількість у
кожного з акціонерів. У книзі реєструється загальна кількість акцій на
пред’явника.

Привілейовані акції дають власнику переважне право на отримання
дивідендів та пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного
товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не
мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше
не передбачено його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим дивідендом у
відсотках до їх номінальної вартості, що виплачується щорічно. Виплата
дивідендів проводиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від
розміру прибутку, отриманого товариством у відповідному році. У разі,
якщо прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів за
привілейованими акціями проводиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що сплачуються акціонерам, за простими акціями
перевищує розмір дивідендів за привілейованими, власникам останніх може
проводитися доплата до розміру дивідендів, сплачених іншим акціонерам.

Привілейовані акції не можуть випускатися на суму, що перевищує 10
відсотків статутного фонду акціонерного товариства.

Акція може містити такі реквізити: фірмове найменування акціонерного
товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу –
“акція”, її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну
вартість, ім’я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду
акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій,
що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління
акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку
акціонерного товариства.

До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів, що повинен
містити такі основні дані: порядкові номери купона та акції, за якою
виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства і рік
виплати дивідендів.

Права, що надаються власнику акцій. Власник акції має право на частку
прибутку акціонерного товариства (дивіденди), участь в управлінні
товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права,
передбачені Законом України “Про цінні папери”, іншими законодавчими
актами України, а також статутом акціонерного товариства.

Акція є неподільною. У разі, якщо одна й та ж акція належить кільком
особам, вони всі визнаються одним власником акції і можуть здійснювати
свої права через одного з них або спільного представника.

Рішення про випуск акцій. Рішення про випуск акцій приймається
засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів.

Рішення про випуск акцій може містити: фірмове найменування емітента та
його місцезнаходження; розмір статутного фонду або вартість основних і
оборотних фондів емітента; цілі та предмет його діяльності; перелік
службових осіб емітента; найменування контрольного органу (аудиторської
фірми); дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів; мету
випуску акцій; перелік категорій акцій; кількість іменних акцій та на
пред’явника; кількість привілейованих акцій; загальну суму емісії і
кількість акцій; номінальну вартість акцій; кількість учасників
голосування; порядок виплати дивідендів; строк і порядок передплати
акцій та їх оплати; строк повернення коштів при відмові від випуску
акцій; черговість випуску акцій (при випуску їх різними серіями);
порядок повідомлення про випуск і порядок розміщення акцій; умови
розпорядження акціями; права власників привілейованих акцій; переважне
право на придбання акцій при новій емісії. Протокол може містити й інші
відомості щодо випуску акцій.

Випуск акцій. Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у
розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного
підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство).
Додатковий випуск можливий у тому разі, якщо всі раніше випущені акції
повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної. Забороняється випуск
акцій для покриття збитків, пов’язаних з господарською діяльністю
акціонерного товариства.

Придбання акцій. Акції оплачуються у гривнях, а у випадках, передбачених
статутом акціонерного товариства, і в іноземній валюті або шляхом
передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акції
виражається у гривнях. 

Підприємства, організації та установи можуть придбати акції за рахунок
коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та
відсотків за банківський кредит. Акції можуть видаватися одержувачу
(покупцю) тільки після повної оплати їх вартості.

Акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать
йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх
працівників або анулювання. Вони повинні реалізовуватися в строк, не
більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також
голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів
проводиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних
акцій.

Виплата доходу за акціями. Дивіденди за акціями виплачуються за
підсумками року в порядку, передбаченому статутом акціонерного
товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні
після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до
бюджету та відсотків за банківський кредит.

Облігації. Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення його
власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому
номінальну вартість у передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого
відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації всіх
видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних
засадах.

Випускаються облігації таких видів: внутрішніх республіканських і
місцевих позик; підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених
законом форм власності, об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими
товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Умови
випуску і розповсюдження облігацій такого виду визначаються Законом “Про
цінні папери”, іншими законодавчими актами України і статутом емітента.

Облігації можуть бути іменними і на пред’явника, відсотковими та
безвідсотковими (цільовими), такі, що вільно обертаються, або з
обмеженим колом обігу. Облігації внутрішніх республіканських і місцевих
позик випускаються на пред’явника. Обов’язковим реквізитом цільових
облігацій є зазначення товару (послуг), під які вони випускаються.

Облігації підприємств можуть мати такі реквізити: найменування цінного
паперу – “облігація”; фірмове найменування і місцезнаходження емітента;
фірмове найменування або ім’я покупця (для іменної облігації);
номінальну вартість облігації; строки погашення; розмір і строки виплати
відсотків (для відсоткових облігацій); місце і дату випуску, а також
серію і номер облігації; підпис керівника або іншої уповноваженої на це
особи, печатку емітента.

Крім основної частини, до облігації може додаватися купонний лист на
виплату відсотків. Купон на виплату відсотків може містити такі основні
дані: порядкові номери купона та облігації, за якою виплачуються
відсотки; найменування емітента і рік виплати відсотків.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним
обігом (крім безвідсоткових), повинні містити купонний лист.

Рішення про випуск облігацій внутрішніх республіканських і місцевих
позик приймається Кабінетом Міністрів України і місцевими радами
народних депутатів. У ньому повинні визначатися емітент, умови випуску і
порядок розміщення облігацій.

?

?

?

Wи; порядок повідомлення про випуск, розміщення та порядок оплати
облігацій. Протокол може містити й інші відомості про випуск облігацій.

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 %
від розміру статутного фонду і лише після повної оплати всіх випущених
акцій.

Випуск облігацій підприємств для формування і поповнення статутного
фонду емітентів, а також для покриття збитків, пов’язаних з їх
господарською діяльністю, не допускається.

Облігації усіх видів придбаваються громадянами лише за рахунок особистих
коштів. Підприємства купують облігації усіх видів за рахунок коштів, що
надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за
банківський кредит.

Облігації усіх видів оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених
умовами випуску, – в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою
проведено оплату облігації, її вартість виражається у гривнях.

Дохід за облігаціями всіх видів виплачується відповідно до умов їх
випуску. Дохід за облігаціями цільових позик (безвідсотковими
облігаціями) не виплачується. Їх власнику надається право на придбання
відповідних товарів чи послуг, під які випущено позики.

Якщо ціна товару до моменту його отримання перевищуватиме вартість
облігації, то власник одержує товар за ціною, вказаною в облігації, а
при отриманні більш дешевого товару – різницю між вартістю облігації та
ціни товару.

Доходи за облігаціями підприємств виплачуються за рахунок коштів, що
залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов’язкових
платежів.

У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобов’язань щодо
виплати доходів за відсотковими облігаціями, надання права придбання
відповідних товарів чи послуг за безвідсотковими (цільовими) облігаціями
або погашення зазначеної в облігації суми у визначений строк стягнення
відповідних сум провадиться примусово судом або арбітражним судом.

Порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при їх
випуску.

Кошти, отримані від реалізації облігацій внутрішніх республіканських і
місцевих позик, спрямовуються відповідно до республіканського і місцевих
бюджетів, позабюджетних фондів місцевих рад народних депутатів.

Кошти від розміщення облігацій підприємств спрямовуються на цілі,
визначені при їх випуску.

Казначейські зобов’язання України (надалі – казначейські зобов’язання) –
вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються винятково на
добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками
грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового
доходу.

Можуть випускатися наступні види казначейських зобов’язань:
довгострокові – від 5 до 10 років; середньострокові – від 1 до 5 років;
короткострокові – до 1 року.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських
зобов’язань приймається Кабінетом Міністрів України, а короткострокових
– Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск казначейських
зобов’язань визначаються умови їх випуску.

Порядок визначення продажної вартості казначейських зобов’язань
встановлюється Міністерством фінансів виходячи з часу їх придбання.

Кошти від реалізації казначейських зобов’язань спрямовуються на покриття
поточних видатків державного бюджету.

Виплата доходу за казначейськими зобов’язаннями та їх погашення
здійснюється відповідно до умов їх випуску, затверджених: за
довгостроковими і середньостроковими зобов’язаннями – Кабінетом
Міністрів України, короткостроковими – Міністерством фінансів України.

Ощадні сертифікати. Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про
депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання
після завершення встановленого строку депозиту і відсотків за ним.

Ощадні сертифікати бувають строкові (під певний договірний відсоток на
визначений строк) або до запитання, іменні та на пред’явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим
особам є недійсним.

Ощадні сертифікати можуть мати такі реквізити: найменування цінного
паперу – “ощадний сертифікат”; найменування банку, що випустив
сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату
випуску, суму депозиту, строк виплати (для строкового сертифіката),
найменування або ім’я держателя (для іменного сертифіката); підпис
керівника банку чи іншої уповноваженої на це особи; печатку банку.

Доходи за ощадними сертифікатами виплачуються за пред’явленням для
оплати в банк, який їх випустив.

У разі, якщо власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів
за строковим сертифікатом раніше обумовленого в ньому строку, то йому
виплачується знижений відсоток, рівень якого визначається на договірних
умовах при внесенні депозиту.

Вексель. Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове
зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму
грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються векселі двох видів: простий, переказний.

Простий вексель містить такі реквізити: найменування – “вексель”; просту
і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; строк платежу;
місце, в якому повинен здійснитись платіж; найменування того, кому або
за наказом кого платіж повинен бути здійснений; дату і місце складання
векселя; підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель також повинен містити: просту і нічим не обумовлену
пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити
(платника).

Документ, у якому відсутній будь-який із вказаних реквізитів, не має
сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків:

· вексель, строк платежу за яким не вказано, розглядається як такий, що
підлягає оплаті після пред’явлення;

· при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з
найменуванням платника (місце складання документа – для простого
векселя), вважається місцем платежу та одночасно місцем проживання
платника (векселедавця – для простого векселя);

· вексель, в якому не вказано місце його складання, визначається
підписанням у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів
України.

Реєстрація та обіг цінних паперів. Емітент має право на випуск облігацій
та акцій підприємств з моменту реєстрації цього випуску у відповідному
фінансовому органі.

Якщо подані для реєстрації облігації підприємств та акції пропонуються
для відкритого продажу, тобто призначені для розміщення між юридичними
та фізичними особами, коло яких заздалегідь визначити неможливо, то
емітент зобов’язаний подати фінансовому органу для реєстрації також
інформацію про випуск цих цінних паперів.

Порядок реєстрації випуску облігацій та акцій підприємств, а також
інформації про їх випуск визначається Кабінетом Міністрів України або за
його дорученням – Міністерством фінансів України.

Реєстрація випуску цінних паперів повинна проводитися не пізніше ніж за
30 днів з моменту подачі заяви з додаванням необхідних документів.

Фінансовий орган, який реєструє випуск цінних паперів або інформацію про
це, зобов’язаний перевіряти відповідність поданих емітентом документів
вимогам законодавства України.

Відмова від реєстрації може мати місце лише у разі порушення
встановленого порядку або невідповідності поданих документів вимогам
чинного законодавства.

У разі, якщо реєстрацію цінних паперів у встановлений строк не проведено
або в ній відмовлено з мотивів, які емітент вважає необґрунтованими, він
може звернутися до суду.

Реєстрація випуску цінних паперів, що провадиться фінансовими органами,
або інформації про це не може розглядатися як гарантія вартості цих
цінних паперів.

Загальний реєстр випуску цінних паперів ведеться Міністерством фінансів
України. 

Література

Антонов В.М. АРМ економіста, фінансиста, менеджера. – К.: Таксон, 1998.
– 120 с.

Антонов В.Н. АРМ: Вопросы практического использования. – К.: Лыбидь,
1992. – 164 с.

Антонов В.Н. Архитектура интеллектуально-экспертной системы поддержки
принятия решений // Информатизация и новые технологии. –1996. – № 4. –
С. 16-18.

Антонов В.Н. Интеллектуально-экспертная графическая система //
Информатизация и новые технологии. – 1996. – № 2. – С. 17-20.

Антонов В.Н. Интеллектуально-экспертная система обработки документов,
подсказки принятия решений: метод построения и реализации // УСиМ. –
1995. – № 3. – С. 82-85.

Антонов В.Н. Проектирование объектно-ориентированых интеллектуальных
АРМ// УСиМ. – 1997. – № 4/5. – С. 102-106.

Антонов В.Н., Антонова Ю.В. Основы проектирования интеллектуальных АРМ
// Информатизация и новые технологии. – 1994. – № 1/2. – С. 27-29.

Банки на развивающихся рынках: В 2-х т. / Кол. авт. – М.: Финансы и
статистика, 1994.

Банківська енциклопедія / Під ред. проф. А.М. Мороза – К.: Ельтра, 1993.
– 328 с.

Велш Глен А., Шорт Денієл Г. Основи фінансового обліку. – К.: Основи,
1997. – 943 с.

Волошин І. Розрахунок резервів для відшкодування можливих витрат за
кредитними операціями за допомогою коефіцієнтного аналізу та повної
моделі банку // Вісник НБУ. – 1999. – № 9. – С. 61-64.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020