Реферат на тему:
Роль вітамінів у харчуванні. Народні методи лікування
У середні віки європейцям доводилося стикатися зі страшною хворобою, що
уражала, як кара божа, воїнів, котрі брали участь у осаді міст, а разом
з ними і мешканців міста.
В уражених хворобою спостерігалося посиніння вух, носа, губ, пальців та
нігтів, ясна набухали та кровоточили, зуби розхитувалися й випадали.
Тобто хворіли вони на цингу.
З відкриттям морських шляхів до Америки та Індії, розвитком мореплавання
цинга стала постійною супутницею моряків. Спалахи її спостерігалися й на
материках. У Росії цинга у 1849 та 1858 рр. забрала десятки тисяч людей.
Між іншим, корінне населення Сибіру на цингу не хворіло. Це пояснювалося
тим, що воно харчувалося сирим м’ясом, рибою, корінням та листками диких
трав, особливо черемші. Здавна в Сибіру були відомі й цілющі властивості
хвої сосни.
У 1753 р. в Англії вийшла книга лікаря Лінда про цингу. Автор доводив,
що хвороби можна уникнути, якщо їсти свіжі овочі та фрукти, особливо
лимони.
Про те, які таємничі речовини містяться у свіжих фруктах та овочах, що
рятують від цинги та багатьох інших хвороб, люди не знали до початку XX
сторіччя. їх було названо “речовинами життя” (слово “вітамін” походить
від “віта” — життя та “амін’ — азотиста сполука). Назву запропонував у
1912 р. польський учений Казимеж Функ, який займався проблемою лікування
бері-бері в Лістеровському інституті у Лондоні.
Вітаміни — біологічно активні органічні речовини, які виявляють
специфічну дію на організм. Вони потрібні для росту та відновлення
клітин, нормального перебігу обмінних процесів у організмі.
Нестача або відсутність вітамінів у їжі, порушення їх засвоєння в
органах травлення призводять до гіпо- та авітамінозів. Харчовим джерелом
вітаміну А (ретинолу) є жири тваринного походження. Багато вітаміну А
міститься у жирі тріски, яловичій печінці; в достатній кількості — у
вершковому маслі, сметані, ікрі осетрових риб, яйцях, менше — в нирках,
молоці.
Багато рослин містять каротин — провітамін ретинолу, який у печінці
перетворюється на ретинол. На каротин багаті оранжевого кольору морква,
плоди шипшини, обліпихи, зелена цибуля, гарбуз, червоний перець, щавель,
шпинат. Каротин є у чор-ноплодій горобині, листках кропу, в цибулі,
часнику, хроні, селері, вишнях, аґрусі, чорницях, цикорії дикому,
кульбабі лікарській тощо. Багато каротину в обліпи-ховій олії.
Для засвоєння вітаміну А та каротину у кишечнику необхідна присутність
жиру. Тому багаті на каротин овочі та фрукти рекомендують їсти, додаючи
олію або тваринний жир.
Найбільш раннім проявом А-вітамінної недостатності є порушення адаптації
зору в темряві. З часом погіршується гострота зору в сутінках — куряча
сліпота. Знижується і кольорове відчуття, головним чином синіх
відтінків. Слизова оболонка ока висихає, повіки розпухають, з’являються
виразочки. Шкіра стає сухою, злущується; слизова оболонка ротової
порожнини втрачає блиск. Сповільнюється ріст кісток, зменшується маса
тіла, уражаються дихальні шляхи, порушується діяльність статевих
органів.
Вітамін А прискорює одужання при інфекційних захворюваннях (пневмонія,
туберкульоз, кір, коклюш), бронхіті, поліпшує стан слизової оболонки
носа, горла, підвищує опірність організму.
Каротин та ретинол потрібні дітям для нормального росту й розвитку.
Основним джерелом вітаміну ВІ (тіаміну) є зернові (хліб грубого помелу)
та бобові (горох, соя, сочевиця). Міститься він головним чином у
зародках та висівках злакових. Добову потребу у вітаміні В, забезпечує
вживання 200 — 300 г чорного хліба з висівками. Вітамін В, міститься у
пророслій пшениці, зеленому горосі, картоплі, стручкових культурах,
вівсяній та гречаній крупах, дріжджах, плодах шипшини, обліпихи, інжиру,
арахісі.
З продуктів тваринного походження на вітамін В, багаті печінка, нежирна
свинина, нирки, яєчні жовтки.
Вітамін В( забезпечує нормальне функціонування центральної нервової
системи. За його недостатності з’являються пригнічений настрій,
дратливість, м’язова слабкість, головний біль, відчуття оніміння пальців
рук та стоп, запор. Знижується апетит, ослаблюється перистальтика
кишечнику, пригнічується шлункова секреція, знижується опірність
організму до інфекції.
Дефіцит у їжі вітаміну В, спричинює бері-бері. Хвороба супроводжується
безсонням, дратливістю, серцевою недостатністю, а в тяжких випадках —
паралічем ніг, іноді призводить до смерті. Молоко жінок, які хворіють на
бері-бері, токсичне для грудних дітей.
Джерелом вітаміну В2 (рибофлавіну) є зародки пшениці, овес, жовті сорти
кукурудзи, лузга рису, люцерна, шпинат, томати, зелений горошок,
квасоля, лісові горіхи, дріжджі, кріп, морква, картопля, капуста,
абрикоси, суниці, малина, зелена цибуля, інжир, обліпиха, молоко, сир,
нирки.
Недостатність вітаміну В2 призводить до втрати апетиту, зменшення маси
тіла, появи слабкості, головного болю, відчуття печіння шкіри, випадіння
волосся. Характерні світлобоязнь, сльозотеча, гострий біль у очах.
Спостерігається почервоніння по краю губ, особливо у куточках рота,
з’являються тріщини, виразочки. Опірність організму знижується.
Вітамін В поліпшує вуглеводний обмін, обмін жирів, амінокислот. Відіграє
деяку роль у запобіганні алергічним станам.
Найбільша кількість вітаміну В6 (піридоксину) у м’ясі тварин та птахів,
оселедцях, палтусі, зародках пшениці та кукурудзи, пшоняній, гречаній,
перловій і ячмінній крупах, вівсяному борошні, горосі, дріжджах, сої,
бананах, плодах обліпихи, яєчному жовтку.
Вітамін В6 синтезується мікрофлорою кишечнику. Тому нестача або
відсутність його частіше пов’язані з пригніченням мікрофлори кишечнику
антибіотиками, хронічною інфекцією, аніж з недостатнім надходженням з
їжею.
Вітамін В6 бере участь у обміні білків, жирів та вуглеводів, у обміні
холестерину, утворенні гемоглобіну, регулює жировий обмін у печінці. При
анемії, хворобах печінки, анацидному гастриті, тривалому застосуванні
антибіотиків і протитуберкульозних засобів потреба у піридоксині значно
зростає.
Дефіцит вітаміну В6 в організмі призводить до підвищеної дратливості,
м’язової слабкості, запаморочення. З’являються біль у животі, нудота,
запалення слизової оболонки язика, апетит втрачається. За нестачі
вітаміну можуть виникнути судомні припадки (внаслідок порушення функцій
центральної нервової системи).
Особливо чутливі до нестачі піридоксину діти. Зареєстровано випадки
судом у грудних дітей, яких вигодовували розбавленим молоком з низьким
вмістом вітаміну В6.
Нікотинова кислота, або вітамін РР, міститься у м’ясних продуктах
(яловича печінка, нирки, язик, куряче м’ясо, телятина), рибі, крабах,
креветках, сухих дріжджах, житньому хлібі, пшоняній, вівсяній та
гречаній крупах, кукурудзі, горосі, квасолі, сої, волоських горіхах,
моркві, мигдалі, томатах, капусті, цибулі, апельсинах, абрикосах,
вишнях, суницях, лимонах, сливах, яблуках, журавлині.
Нікотинова кислота сприяє функціям органів травлення, шкіри та нервової
системи, стимулює периферичний кровообіг, сприяє загоєнню трофічних
виразок, задавнених ран.
За нестачі нікотинової кислоти спостерігаються втома, запаморочення,
головний біль, дратливість, депресія, м’язова слабкість, порушення
кровотворення, погіршується пам’ять. З’являються пронос, сухість шкіри,
розвивається стоматит.
При авітамінозі РР розвивається пелагра (“шорстка шкіра”), основними
проявами якої є припухання, пігментація та лущення відкритих ділянок
шкіри, тріщини та виразки слизової оболонки ротової порожнини і язика, а
також втрата пам’яті, оглушення, галюцинації.
Практично єдиним джерелом вітаміну С (аскорбінової кислоти) є рослинні
продукти. В продуктах тваринного походження кількість вітаміну С
незначна, до того ж він там швидко руйнується.
ue P
Аскорбінова кислота міститься в плодах шипшини, зеленому і червоному
перці, свіжій капусті, картоплі, полуницях, чорній смородині, хвої
ялини, сосни, в томатах, яблуках, хроні, горобині, суницях, лимонах,
апельсинах, абрикосах, зелених волоських горіхах, плодах обліпихи,
вишнях, кизилі, барбарисі, брусницях, плодах бузини чорної, ожини сизої,
калини, журавлини, малини, чорницях, фейхоа, актинідії коломікта. Значна
кількість вітаміну С виявлена у наростках гороху, жита, пшениці, які
після подрібнення корисно додавати до салатів, вінегрету.
Внаслідок тривалої кулінарної обробки вітамін С руйнується. Повільне
нагрівання овочів прискорює цей процес. Тому овочі треба класти у
киплячу воду і варити в емальованому посуді під щільною кришкою для
запобігання надходженню повітря. Аскорбінова кислота також руйнується,
якщо тримати продукти у залізному та мідному посуді.
Вітамін С зберігається у кислому середовищі.
Аскорбінова кислота підвищує стійкість організму до зовнішніх шкідливих
впливів та інфекційних захворювань. Зміцнює стінки кровоносних судин,
позитивно впливає на функції нервової і, особливо, ендокринної систем,
печінки, підшлункової залози, нирок, діяльність серцево-судинної
системи.
На відміну від інших вітамінів, аскорбінова кислота не накопичується в
організмі. Цим пояснюється швидке настання гіповітамінозу С
(втомлюваність, в’ялість, синюшне забарвлення губ, кровоточивість ясен,
сухість шкіри, ламкість капілярів, анемія). За нестачі вітаміну С
спостерігається схильність до простуди, довго гояться рани та
зростаються переломи, розхитуються, а іноді й випадають зуби.
При авітамінозі С розвивається цинга.
Біофлавоноїди (вітамін Р) сприяють нагромадженню аскорбінової кислоти в
тканинах, нормалізують проникність стінок судин.
Вітамін Р містять зелений чай, плоди горобини чорноплодої, шипшини,
чорної смородини, обліпихи, нестиглі волоські горіхи, червоний перець,
салата, капуста, виноград, апельсини, плоди калини, чорниць, суниць,
малини, цитрусові, пуп’янки та плоди софори японської.
За нестачі вітаміну Р підвищуються проникність та крихкість невеликих
кровоносних судин, виникають кровотечі, підшкірні геморагії, з’являються
біль у нижніх кінцівках, значна загальна слабкість, швидка втома.
Токофероли (вітамін Е) містяться в оліях: бавовняній, кукурудзяній,
соняшниковій, обліпиховій, шипшиновій, льняній. Багато вітаміну Е в олії
пшеничних зародків. Токофероли є у квасолі, зеленому горошку, шпинаті,
абрикосах, персиках, зелених листках капусти, зелені петрушки, цибулі,
молодих паростках злаків.
Токофероли необхідні для нормального перебігу вагітності та народження
по-томства, для лікування атеросклерозу, гіпертонічної хвороби,
променевого ураження, а також екземи, задавнених ран. Токофероли є
активними антиоксидантами (проти-окисними засобами). Вони запобігають
окисленню інших речовин.
Вітамін К (філохінон) розчинюється у жирах. Він утворюється в організмі
людини кишковою мікрофлорою.
Значна кількість вітаміну К міститься у білоголовковій капусті,
гарбузах, щавлі, шпинаті. Є він у картоплі, томатах, горосі, моркві,
буряках, хвої, кропиві. З тваринних продуктів вітамін К містять печінка,
м’ясо, яйця, молоко.
Філохінон бере участь у згортанні крові, сприяє зміцненню капілярів,
припиненню кровотеч. За нестачі вітаміну К розвиваються підшкірні та
внутрішньом’язові крововиливи.
Потреба у вітаміні К значно збільшується при захворюваннях печінки,
кишечнику, кровотечах внаслідок підвищеної радіації, а також при
тривалому застосуванні антибіотиків.
Вітамін D (ергокальциферол) регулює обмін кальцію та фосфору в
організмі. Він утворюється з провітаміну в шкірі під дією сонячних
променів, а також надходить до організму людини з продуктами. На нього
багаті печінка риби, ікра, жовток яєць, вершкове масло, коров’яче
молоко. Влітку в молочних продуктах та яйцях ергокальциферолу в 2 —3
рази більше, ніж узимку. Основне джерело вітаміну D — жир з печінки
тріски.
Недостатність вітаміну D в організмі дітей зумовлює рахіт, схильність до
кісткових переломів, порушення розвитку зубної емалі, яке призводить до
карієсу зубів. У дітей раннього віку при рахіті спостерігаються явища
спазмофілії.
Ергокальциферол стимулює ріст, підвищує стійкість організму до
інфекційних хвороб, сприяє засвоєнню фосфору та кальцію кістковою
тканиною.
Внаслідок тривалого вживання їжі, що не містить тих чи тих вітамінів,
розвиваються тяжкі патологічні стани — авітамінози.
Збіднення організму вітамінами призводить до гіповітамінозів — станів
початкової або стертої форми вітамінної недостатності.
Гіповітамінози часто не мають виразного клінічного перебігу та у
початковій стадії характеризуються загальними для всіх гіповітамінозів
ознаками, зумовленими зниженням реактивних властивостей організму:
занепадом сил, зниженою працездатністю, втратою апетиту, ослабленою
опірністю до інфекційних захворювань.
Природним та найбільш доцільним засобом ліквідації гіповітамінозу або
запобігання його розвитку є різноманітне харчування, що містить
вітаміни.
Вітаміни в рослинах утворюють активний комплекс, який виявляє біологічну
дію навіть у порівняно невеликій кількості у харчовому раціоні (близько
2 %). Вітаміни регулюють клітинні функції та біохімічні процеси подібно
до ферментів, забезпечуючи правильне використання поживних речовин.
Відомо близько 30 вітамінів, з них приблизно 20 надходять до організму з
рослинною та тваринною їжею.
У рослинах вітаміни містяться в певних співвідношеннях з іншими
біологічно активними речовинами. Рослинна сировина дуже цінна для
організму дитини, адже за її використання практично неможливо
передозувати вітаміни та спричинити побічні ефекти, які неминучі у разі
застосування окремих синтетичних вітамінних препаратів у підвищених
дозах.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:
Наука, 1991. – 432 с.
Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.
Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.
Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.
Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.
Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.
Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.
Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
