.

Ларингіт. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
311 11354
Скачать документ

Реферат на тему:

Ларингіт. Народні методи лікування

Ларингіт — запалення слизової оболонки гортані. Часто ушкоджуються
голосові зв’язки, внаслідок чого голос стає хриплим.

У разі запалення слизової оболонки гортані розвивається набряк, просвіт
її так звужується, що утруднюється дихання, з’являється загроза ядухи.

При ларингіті спостерігаються охриплість голосу, відчуття сухості та
лоскотання у горлі. Пізніше починає виділятися в’язкий секрет. За
атрофії слизової оболонки долучається сухість у горлі, що зумовлює
болісний кашель.

Ларингіт часто буває у людей, які змушені багато та голосно говорити або
співати.

Стенозуючий ларингіт особливо часто виникає у дітей з алергічним
діатезом. Він має досить тяжкий перебіг у дітей раннього віку. Раптово
з’являється приступ гавкаючого кашлю. Дитина прокидається. Дихання стає
частим, поверхневим, свистячим, нігті та видимі слизові оболонки —
ціанотичними (синюшними). Від переляку кашель посилюється ще більшою
мірою. Такий стан триває від кількох хвилин до півгодини, після чого
з’являється рясний піт, дихання нормалізується і дитина засинає.
Наступного дня у деяких дітей лишається охриплість, проте частіше голос
нормальний. Приступ може повторитися через кілька діб або через 1—2 тиж.
Порушення дихання та кашель можуть мати постійний характер.

У дітей, особливо першого року життя, буває ларингоспазм. Це спазм
м’язів гортані, що зумовлює повне закриття голосової щілини. Дитина
лякається, блідне, синіє, на обличчі з’являються краплі поту. Кінцівки
смикаються, зіниці звужуються, припиняється дихання. Приступ звичайно
триває кілька секунд і закінчується розслабленням м’язів гортані. Дитина
робить глибокий вдих, і поступово дихання нормалізується.

Під час ларингоспазму дитині потрібна термінова допомога. Насамперед
слід ліквідувати порушення дихання — ядуху. Подразнюють слизову оболонку
та шкіру, лоскочуть у носі, дають нюхати розчин аміаку, бризкають у
обличчя холодною водою, поплескують дитину по щоках, натискують шпателем
або пальцем на корінь язика. Якщо це не допомагає, слід негайно
викликати “швидку допомогу”, а самому почати штучну вентиляцію легенів.

Найчастіше ларингоспазм виникає після того, як дитина поперхнеться або
ковтне твердий предмет (ґудзик, дрібні деталі іграшок тощо). Тому, якщо
є підозра на те, що в органи дихання потрапило стороннє тіло, дитину
треба опустити головою вниз та різко струснути.

Хворого з набряком гортані негайно госпіталізують.

Лікування катарального ларингіту передусім передбачає щадіння гортані.
Дуже важливо дотримувати голосового режиму (мовчання) доти, поки не
стихнуть гострі запальні прояви.

Не слід їсти солоні, гострі і холодні страви, бо вони подразнюють
запалену слизову оболонку глотки й гортані.

Рекомендують пити тепле молоко з содою (1/4 чайної ложки соди на склянку
молока) або з боржомі (1:1).

Обволікальну та протизапальну дію має насіння льону звичайного: 1
столову ложку залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на
малому вогні, процідити. Приймати по 1—3 чайні ложки вранці та ввечері.

Дітям, особливо молодшого віку, готують такий відвар. Столову ложку
насіння льону звичайного, шкуринку 1 яблука та 1 —2 чайні ложки меду
залити 300 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на малому вогні,
процідити. Пити теплим 3 рази на день за 5 — 10 хв перед їдою.

Для пом’якшення кашлю, зменшення сухості, болю та дряпання у горлі
призначають такі суміші:

1. Корені алтеї лікарської — 40 г

Корені солодки голої — 20 г

Листки підбілу звичайного — 20 г

Плоди фенхелю звичайного — 10 г

Столову ложку суміші залити 300 мл холодної води, довести до кипіння,
витримати 5 хв на малому вогні, настояти 1 год. Приймати по 1—2 столові
ложки через 2 год. Крім того, розчин використовують для інгаляцій та
полоскання.

2. Трава медунки лікарської — 30 г Насіння айви звичайної — 30 г Плоди
ганусу звичайного — 30 г

Столову ложку суміші залити 250 мл води, довести до кипіння, кип’ятити
20 хв на малому вогні у закритому посуді. Пити теплим протягом дня.

Для розрідження харкотиння та полегшення відхаркування використовують
таку суміш:

Корені бедринцю ломикаменевого — 20 г

Корені мильнянки лікарської —15 г

Листки підбілу звичайного — 20 г

Дві чайні ложки суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, настояти
20 хв, підсолодити медом. Приймати по 1 чайній — 1 столовій ложці через
2 год після їди.

Для полоскання горла при ларингіті використовують гаку суміш:

Листки ожини сизої — 20 г

Листки калачиків лісових — 25 г

Листки підбілу звичайного — 25 г

Листки шавлії лікарської — 30 г

Три чайні ложки суміші залити 300 мл води, довести до кипіння, настояти
20 хв, процідити.

Сприятливо впливає у разі сухості у горлі впорскування в гортань
персикової олії (по 0,5—1 г щоденно протягом 7 діб).

При гострому та хронічному ларингіті для інгаляцій рекомендують таку
суміш:

??e?Дві столові ложки суміші залити 300 мл окропу, кип’ятити в чайнику 3
— 4 хв на малому вогні. Потім зняти з вогню, надіти на носик чайника
паперову лійку та дихати гарячою парою через рот і ніс.

За набряку слизової оболонки гортані допомагає такий засіб: Кореневища з
коренями родовика лікарського — 20 г Кора дуба звичайного — 20 г

Десертну ложку суміші залити 200 мл холодної води, довести до кипіння,
кип’ятити 15 хв на малому вогні, додати 1 повну чайну ложку квіткових
кошиків арніки гірської, настояти 1 год. Використовувати по 1,5 — 2 мл
для вливання в гортань та полоскання протягом 3 — 5 діб.

У разі набряку голосових зв’язок беруть 20 г суплідь інжиру, заливають
250 мл води або молока, кип’ятять 10 хв на малому вогні. П’ють по 1/3 —
1/2 склянки З рази на день перед їдою ковтками.

При гострому ларингіті дітям рекомендують робити відтяжні гарячі ножні
ванни, перед сном — ножні гірчичні ванни (15 г гірчиці на 10 л води).
Тривалість ванни — 5 — 10 хв, температура води — 38 °С. Корисно
поставити гірчичники на литки (за відсутності алергічної реакції на
гірчицю).

Можна щоденно робити збуджувальні тричетвертинні або повні обгортання
тіла.

Важливо зволожувати повітря у приміщенні, де перебуває дитина. Якщо
немає зволожувача, слід порозвішувати у кімнаті вологі рушники,
поставити на підлогу каструлю з водою тощо.

Корисно вдихати теплу водяну пару. Для цієї процедури наповнюють ванну
гарячою водою. Дитина вдихає пару, і її стан поліпшується.

Можна подихати над каструлею із щойно звареною картоплею. Але треба бути
дуже обережним.” тримати дитину на відстані 30 см від каструлі. Та
найліпше, ясна річ, користуватися спеціальним пристроєм для інгаляцій.

У разі набряку гортані рекомендують гарячі ножні (до колін) ванни
(температура води 42—45 °С). Тривалість ванни — 5 хв.

Добре діє зігрівальний компрес на шию. Для компресів використовують
настій трави шавлії лікарської (10 г на 200 мл води) температури 40 °С,
тривалість — 30 -40 хв.

При хронічному ларингіті на шию кладуть компреси з глини, зверху
накривають полотняною тканиною.

Для поліпшення кровообігу в гортані роблять через день грязеві
аплікації. Температура грязі — 38 — 42 °С, тривалість — 20 хв. На курс —
10—12 процедур.

Корисні ванни з трави шавлії лікарської. 100 г трави залити 10 л води,
кип’ятити 1 год на малому вогні, настояти 24 год. Температура води у
ванні — 38 °С, тривалість ванни — 15 хв. Приймають через добу. На курс —
12 — 15 ванн.

Двічі на тиждень роблять збуджувальне обгортання всього тіла.

Для надання невідкладної допомоги хворим на ларинготрахеїт на
догоспітально-му етапі треба найперше зробити парові інгаляції з содою
харчовою (1 столова ложка на 1 л води), настоєм трави ромашки лікарської
або шавлії лікарської, відваром кори дуба звичайного (1 чайна ложка на 1
л води). Дати дитині тепле молоко з содою харчовою, зробити теплі ножні
ванни, поставити гірчичники на литки. У приміщенні має бути свіже вологе
повітря (розвісити простирадла, змочені гарячою водою). Якщо ознаки
стенозу гортані наростають, хворого госпіталізують.

При ларингіті слід обмежити голосове навантаження, відновити носове
дихання. Не допускати перебування дитини в приміщенні, насиченому
тютюновим димом.

Хвора дитина повинна постійно перебувати під наглядом лікаря.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020