Реферат на тему:
Кровотеча. Народні методи лікування
Кровотеча — витікання крові з ушкоджених судин.
Розрізняють артеріальну, венозну і капілярну кровотечі.
При артеріальній кровотечі яскраво-червоного кольору кров пульсує, б’ючи
струменем. У разі паренхіматозної (капілярної) кровотечі кров
просочується з тканин, наче з губки. З ураженої вени кров пливе
безупинно, має темно-вишневий колір.
Якщо кровотеча зовнішня, кров витікає на поверхню тіла, рани, якщо
внутрішня — всередину.
Наслідком як внутрішньої, так і зовнішньої раптової крововтрати є гостре
недокрів’я. Його ознаки: шкіра і слизові оболонки бліднуть, руки й ноги
холонуть, в очах темніє, з’являються нудота й блювання, артеріальний
тиск знижується (за сильної кровотечі — дуже швидко), порушуються
функції дихальної та серцево-судинної систем, хворий непритомніє. Пульс
ледве промацується.
Що менша дитина, то більша небезпека кровотечі. У немовлят втрата 50 мл
крові вже є загрозливою. Особливо небезпечні внутрішні кровотечі. У разі
пізньої їх діагностики хворий може загинути від гіпоксії (недостатнього
постачання кисню тканинам).
За найменшої підозри на внутрішню кровотечу треба негайно звернутися до
лікаря!
Необхідно якнайшвидше зупинити кровотечу. Іноді вдається зупинити
кровотечу, максимально зігнувши кінцівку у відповідному суглобі. Так,
якщо поранена підключична артерія, руки згинають у ліктьових суглобах,
відводять назад і в такому положенні фіксують. Якщо кровотеча зі
стегнової артерії, зігнуту в колінному і кульшовому суглобах ногу
прив’язують до тулуба. Коли ж травмовано судини гомілки і стопи, під
коліно підкладають валик з марлі, вати чи іншого матеріалу, згинають
ногу в коліні й закріплюють у такому положенні.
Для зупинки кровотечі на передпліччі й кисті руку згинають у лікті й
фіксують передпліччя разом із плечовою кісткою.
Кровотечу з кінцівки можна зменшити, піднявши її вище від рівня серця.
На мал. 1 вказано місця, де належить притиснути пальцем артерію, що
кровоточить, до прилеглої кістки. Якщо поранено голову, притискують
скроневу (1), потиличну (2) й сонні (3, 4) артерії.
Кровотечі з рани на руці зупиняють, притиснувши підключичну (5), пахвову
(6), плечову (7), ліктьову (9), променеву (8) артерії.
У разі ушкодження судин ніг притискують стегнову артерію в пахвинній
ділянці (10) або посередині стегна (11), підколінну (12), передню (13)
або задню (14) великогомілкову.
Легенева кровотеча дуже небезпечна для життя дитини. Треба відрізняти
легеневу кровотечу від шлункової. У разі легеневої кровотечі кров
світліша, без домішок шлункового вмісту. Блювання не буває. Як правило,
з’являється кашель із виділенням згустків крові чи з домішками її в
харкотинні. Лише після травми легенів звичайно не буває домішок
харкотиння і первинного кашлю. Масивну легеневу кровотечу розрізняють за
виділенням крові у вигляді пінистого яскраво-червоного струменя.
Мал. 1. Місця притиснення артерій для припинення кровотечі
Важливо заспокоїти хворого, заборонити йому рухатися і розмовляти,
надати підвищеного положення в ліжку. Якщо відомо, з якої легені
почалася кровотеча, на цей бік кладуть пузир з льодом, обгорнений
пелюшкою. На голову слід покласти компрес з води температури 18 — 20 °С,
періодично змінюючи після нагрівання. Одночасно зробити збуджувальне
обгортання ніг із застосуванням води температури 20 °С на 2 год. Кашель
під час кровотечі намагатися стримувати, оскільки він посилює кровотечу.
Як кровоспинні засоби у разі легеневої кровотечі рекомендують такі:
1) настій трави кропиви дводомної: 20 г залити 200 мл води, витримати
на водяній бані 15 хв, процідити. Приймати по 1—2 столові ложки 4 — 5
разів на день холодним;
2) відвар кореневища з коренями родовика лікарського: 20 г залити 200
мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні. Приймати по 1 чайній —1
столовій ложці 4 — 5 разів на день холодним. 20 % спиртову настоянку
родовика лікарського використовують для інгаляції — по 30 — 40 мл на 1
інгаляцію. Процедури робити 2 рази на день.
Настоянку листків лагохілуса п’янкого на 70 % спирті етиловому (аптечний
препарат) давати по 1 чайній ложці з водою 3 рази на день. Для зупинки
загрозливої кровотечі рекомендують приймати по 1 — 2 чайні ложки
настоянки на 50 — 70 мл води через 2 год. За зменшення кровотечі дозу
знижувати.
Шлункова кровотеча супроводжується позивом до блювання або блюванням.
Виділяється темна, бура кров із домішками залишків їжі, зі згустками або
така, що за виглядом нагадує кавову гущу.
Хворому треба забезпечити повний спокій, надати горизонтального
положення в ліжку. Він повинен не рухатися, навіть не розмовляти.
Прикладати холод на верхню частину живота або давати ковтати маленькі
шматочки льоду. Одночасно робити збуджувальне обгортання литок.
У разі кишкової кровотечі з прямої кишки виділяється чиста кров або
разом із випорожненнями. Хворого слід покласти на низьку подушку. На
живіт — пузир з льодом (дітям старшого віку) чи холодний компрес (дітям
молодшого віку).
За шлункової кровотечі рекомендують відвар трави м’яти перцевої, до
якого додають оцет. Приймати по 1—2 чайні ложки через 30 хв.
Хворим зі шлунково-кишковою кровотечею призначають таку суміш: Плоди
яловцю звичайного —5г Кора дуба звичайного —4г
Кореневища з коренями родовика лікарського —5г
Кореневища з коренями валеріани лікарської — 3 г
Трава хвощу польового — 3 г Суміш залити 300 мл води, довести до
кипіння, кип’ятити 15 хв на малому вогні, процідити і додати 3 столові
ложки яблучного оцту. Приймати по ковтку через кожні 30 хв холодним.
З цією самою метою використовують квітки лагохілуса п’янкого: 2 столові
ложки залити 200 мл окропу, настояти 6 — 8 год, процідити. Приймати по 1
чайній ложці 3 — 5 разів на день. Діє через кілька годин.
X 0
ae
??????:?реневища з коренями родовика лікарського: 2 столові ложки залити
200 мл окропу, кип’ятити 7 хв на малому вогні, процідити. Приймати по
1—2 столові ложки через 1 год.
Носові кровотечі звичайно спостерігаються у дітей та молодих людей. Вони
бувають у разі поранення, при хворобах крові, скарлатині, віспі тощо.
Нерідко носові кровотечі супроводжують легеневі хвороби, затримку
менструацій.
Під час кровотечі з носа дитину саджають, голову тримають прямо або
нахиляють уперед, щоб запобігти затіканню крові у носоглотку. У ніздрі
вводять ватні турунди, змочені розчином перекису водню. На перенісся
кладуть холодний компрес або лід, загорнений у носову хусточку.
Під час кровотечі втягують у ніс порошок кори верби білої або трави
грициків звичайних, сік трави підмаренника справжнього.
На ніс накладають пов’язку з суміші трави рути запашної та столового
оцту. У ніздрі кладуть дрібку порошку з суміші листків бузини чорної та
трави нечуй-вітру волохатенького, взятих порівну.
Добре діє й такий засіб. До 200 мл холодної води додати сік 1/4 лимона,
1 чайну ложку столового оцту або 1/3 чайної ложки галунів (аптечний
препарат). Втягувати в ніс і затримувати 3 — 5 хв, затиснувши ніздрі
пальцями. Дитина повинна посидіти або постояти, але не лягати. На ніс
покласти змочений холодною водою рушник.
Кровотечі, зумовлені захворюваннями крові або судин, нерідко
поновлюються. В такому разі лікування спрямовують на основне
захворювання. Доречно призначати препарати, що зменшують проникність та
ламкість капілярів (аскорбінову кислоту, рутин). Дітям старшого віку
призначають комбіновану настоянку (1:5) на 40 % спирті етиловому:
Трава рути запашної — 1 частина
Плоди гіркокаштана звичайного — 2 частини
Плоди софори японської — 2 частини
Давати по 20 — 30 крапель з водою 3 рази на день протягом 1 міс.
Невелику кровотечу можна зупинити, притиснувши пальцем крило носа.
Артеріальна та венозна кровотечі. Із зовнішніх кровотеч найнебезпечніша
артеріальна.
Артеріальна кров яскраво-червона, виділяється пульсуючим струменем.
Надійним способом тимчасової зупинки кровотечі є перетискання кінцівки
вище від місця поранення (між серцем та раною) за допомогою джгута.
Джгут може бути гумовий або з підручного матеріалу (гумова трубка,
ремінь, мотузок, хустка тощо).
Ділянку, на яку накладають джгут, накривають тканиною, піднімають
кінцівку вгору для відпливу крові. Джгут розтягують і 2—3 рази обвивають
ним кінцівку до зникнення пульсу на периферичних артеріях. Кінець джгута
закріплюють. Під джгут кладуть записку, у якій вказують час (годину і
хвилини) та дату накладання. Понад 1 год джгут тримати не можна,
оскільки можуть змертвіти м’які тканини. Через годину, якщо кровотеча не
припинилася, джгут на 1—2 хв одлаблюють, щоб кров надійшла до тканин, а
потім знову затягують.
Якщо немає джгута, роблять закрутку. Для цього кінцівку й судини
стискують круговою пов’язкою з будь-якої підручної тканини, під вузлик
кладуть паличку і закручують її доти, поки не зупиниться кров. Паличку у
цьому положенні закріплюють і залишають записку, коли було накладено
джгут-закрутку.
Дітям раннього віку досить накласти тугу пов’язку.
Якщо ушкоджено судини шиї, артеріальну кровотечу зупиняють
притискуванням пальцем сонної артерії до поперечного відростка V,
шийного хребця збоку від гортані (у ділянці пульсації судин).
У разі ушкодження венозних судин кров темно-червоного кольору, тече
повільно. Слід пам’ятати про можливість емболії (закупорювання
кровоносних судин). Тугу пов’язку накладають нижче від ділянки
ушкодження.
Капілярна кровотеча. У разі капілярної кровотечі кров виділяється з
усієї поверхні рани. Після обробки ділянки ушкодження дезінфікуючим
розчином (або просто чистою водою) накладають тугу пов’язку. Всередину
приймають настій трави грициків звичайних, відвар трави деревію
звичайного.
Після зупинки кровотечі проводять лікування як основної хвороби, що
призвела до кровотечі, так і анемії.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:
Наука, 1991. – 432 с.
Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.
Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.
Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.
Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
