Реферат на тему:
Запор. Народні методи лікування
Запор — затримка та утруднення дефекації, тобто виділення калу (у дітей
рідше 1 разу на 2 доби).
Маса виділених за добу екскрементів залежить від характеру їжі. Вона
більша, якщо харчовий раціон містить багато клітковини, менша — у разі
вживання рафінованих продуктів. Проте у будь-якому разі в нормі кал має
бути м’яким за консистенцією.
Процес виділення калу може порушуватися у разі слабкості м’язів живота
та таза, гальмування моторики сигмоподібної кишки, існування механічних
перешкод (спайок, пухлин, звуження просвіту кишки внаслідок запального
процесу).
Хворі скаржаться на зниження апетиту, головний біль, здуття живота,
відчуття тиску в ньому. Біль може набувати характеру кольки.
Запор у дітей перших місяців життя спостерігається за недостатнього
годування (нестача молока у матері), а також коли слабкі м’язи кишкової
стінки, після гострих шлунково-кишкових захворювань, нерідко при рахіті.
У дітей дещо старшого віку запор виникає у разі вживання перетертої,
бідної на клітковину їжі, після перенесених шлунково-кишкових
захворювань, особливо дизентерії, у разі хронічного коліту. Випорожнення
стають щільними, твердими, іноді нагадують овечий кал.
Велику роль відіграє систематичне пригнічення рефлексу на дефекацію, як
це буває у сором’язливих дітеіі. Це призводить до систематичного
гальмування акта дефекації, внаслідок чого калові маси затримуються у
прямій кишці, а відтак знижується її чутливість.
Важливо з дитинства встановити відповідний режим та виробити рефлекс на
дефекацію. Дитині пояснюють, що треба домагатися випорожнення кишок
уранці і не пригнічувати позиву до дефекації через поспіх,
сором’язливість тощо. Поза має бути сприятливою для дефекації (звичайна
поза — сидячи, підтягнувши коліна до живота, впираючись під час
натужування при кожному видиху в підлогу, рідше — навпочіпки).
Натужуватися слід поволі, ритмічно втягуючи відхідник.
Допомагають самомасаж живота та натискування на ділянку між куприком і
анальним отвором. Масаж та комплекс фізичних вправ зміцнюють м’язи таза
й передньої черевної стінки.
Протягом кількох днів можна ставити після сніданку олійну клізму об’ємом
30-80 мл.
Випорожненню кишок сприяють рослинна клітковина та продукти, які
посилюють перистальтику: чорнослив, квашена капуста, морква, абрикоси,
одноденний кефір, хліб з борошна грубого помелу, кислі фрукти,
капустяний, буряковий, сливовий, морквяний соки, особливо, якщо їх пити
натще, печені яблука, морська капуста, перлова, ячна крупи, пшоно. Добре
діють волокна пшеничних висівок: 2 — 3 чайні ложки залити окропом на
1 год, процідити і додати до страви. Висівки можна додавати до варених
подрібнених слив, їсти натще за 30 хв перед їдою. Для стимулювання
функції кишечнику можна
2 — 3 сливи (чорнослив) настояти на холодній воді ніч, вранці випити
настій та з’їсти сливи.
Грудним дітям допомагає такий засіб. 50 г зерна вівса посівного змішати
з 1 чайною ложкою насіння льону звичайного та додати 3 — 4 чорносливи.
Все це залити 500 мл води, варити ’20 хв на малому вогні, процідити.
Столову ложку відвару змішати з 150 г теплого молока, підсолодити медом.
Дати дитині 50—100 мл вранці.
Маленьким дітям можна давати пюре із чорносливу — по 1—4 чайні ложки на
день, залежно від віку дитини.
При атонічному запорі змішати по 100 г чорносливу без кісточок, інжиру
та кураги. Суміш розпарити, подрібнити на м’ясорубці, додати 100 г
бджолиного меду та 1 столову ложку листків касії гостролистої або 1/2
склянки відвару кори крушини ламкої, ретельно перемішати. Приймати по 1
столовій ложці суміші на 1/2 склянки холодної перевареної води перед
сном.
Дітям, що старші за 8 років, рекомендують сироп ревеню по 1 чайній ложці
2 рази на день.
Дітям можна давати по 0,5 чайної ложки порошку насіння льону звичайного
натще або увечері. Запивати чаєм, водою.
У раціоні обмежують кількість овочів, що зумовлюють метеоризм (бобові,
шпинат, щавель), продуктів, багатих на ефірні олії (редька, цибуля,
часник). Не треба занадто часто давати манну та рисову каші, слизисті
супи, киселі, макаронні вироби, шоколад, какао, які теж гальмують
випорожнення.
Мінеральні води звичайно рекомендують у період вщухання гострих проявів
хвороби. їх не слід поєднувати з лікарськими рослинами. Дають
високомінералізо-вані мінеральні води: єсентуки № 17, баталінську,
арзні, смирновську, слов’янівську. Пити за 30—40 хв перед їдою великими
ковтками (за 1 прийом — до 150 мл).
Якщо зазначені заходи недостатньо ефективні, призначають проносні
засоби, але на деякий час, бо у разі тривалого безперервного
застосування організм звикає до них, а тому доводиться поступово
збільшувати дозу цих препаратів.
При запорі дітям старшого віку рекомендують такі засоби:
1. 70 г листків алое деревовидного подрібнити, залити 150 г гарячого
меду (не доводити до кипіння), настояти добу, підігріти, процідити.
Приймати по 5 —10 г вранці за 30 хв до сніданку.
Сік алое дають по 1/2 — 1 чайній ложці 2 — 3 рази на день за 20 — 30 хв
перед їдою протягом 15 — 20 діб.
2. Листки касії гостролистої — 30 г
Кора крушини ламкої — 30 г
Плоди жостеру проносного — 20 г
a Плоди ганусу звичайного — 10 г Корені солодки голої — 10 г Столову ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, настояти 20 хв. Приймати по 1/3—1/2 склянки на ніч. 3. Відвар кори крушини ламкої: 1 десертну ложку залити 200 мл води, настояти 1 год, довести до кипіння, кип'ятити 10 хв на малому вогні. Приймати до 1 /2 склянки вранці та ввечері. Сенаде (аптечний препарат) дітям віком 1—3 років дають по 0,5 таблетки, 3—12 років — 1 таблетку перед сном. Рицинова олія розщеплюється ліпазою у тонкій кишці з утворенням рицинолено-вої кислоти, що має виражену подразнювальну дію на рецептори кишок і рефлекторно посилює їх перистальтику. Дітям призначають по 5 — 10—15 г (1 чайна, десертна або столова ложка) на прийом. При атонічному запорі рекомендують такий засіб: Кора крушини ламкої — 20 г Корені солодки голої — 20 г Плоди фенхелю звичайного — 20 г Корені алтеї лікарської — 20 г Насіння льону звичайного — 20 г Дві чайні ложки суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, настояти 30 хв. Приймати по 1/3 — 2/3 склянки 1 раз на день після вечері. Подрібнене насіння подорожника великого вживати по 1/2 — 1 чайній ложці на ніч при атонії кишечнику та спастичному запорі. Проносний ефект настає через 5 — 8 год. Пом'якшує калові маси прийом вазелінової (5—15 мл) та м'ятної (5—10 крапель) олії. Дають дітям старшого віку на ніч. Для розрідження та механічного видалення затверділих калових мас роблять клізми. З метою посилення дії до води для клізм додають розчин дитячого мила (розмішати до появи піни) або сіль (1/3 чайної ложки на склянку води). При запорі дітям молодшого віку до відхідника уводять свічку із звареного до загустіння меду, а дітям старшого віку — з порошку трави м'яти перцевої і коренів півників болотяних в суміші з медом (1:1). При функціональному запорі призначають фізіотерапевтичні процедури, які сприяють підвищенню тонусу черевної стінки та нормалізації моторики кишок. Це сидячі ванни температури 28 — 30 °С, хвойні ванни температури 36 — 37 °С (по 15 — 20 хв через добу), збуджувальні обгортання живота протягом місяця. Під час сильного болю в животі накладають гарячі компреси на живіт. Корисно робити масаж живота (погладжування навколо пупка) рухами по колу за годинниковою стрілкою. Тривалість процедури — 5 —8 хв. Особливо показаний дітям молодшого віку. Корисно робити масаж перед актом дефекації. Застосовують вправи, що сприяють ритмічному стискуванню м'язів живота (підняття прямих ніг у положенні лежачи на спині, нахили тулуба тощо). Лікувальна фізкультура не тільки стимулює випорожнення, але й сприятливо впливає на загальний стан дитини. Деякі захворювання, наприклад рахіт, зумовлюють атонію кишок та атонічний запор. При атонічному запорі для стимуляції перистальтики кишок рекомендують масаж живота, призначають вітамін Вг Якщо калові маси дуже щільні, застосовують вазелінову або переварену соняшникову, маслинову олію по 1/2 — 1 чайній ложці. Під час запору допомагає рефлекторний масаж за канонами східної медицини: масаж вказівних пальців рук протягом 2 — 3 хв, масаж п'яткової ділянки стоп. У ослаблених дітей токсичний запор лікують за допомогою прийому 1 —2 чайних ложок крохмалю з водою перед їдою. Ставлять клізми з 100 мл теплої води та 1 столової ложки соняшникової або маслинової олії. У дітей при хронічному запорі може розвинутися дисбактеріоз. ЛІТЕРАТУРА Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент: «Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис, 1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.: Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. - 245 с. Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. — 126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.: Наук, думка, 1988. Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с. Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров'я, 1975. — 446 с. Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с. Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с. Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп. изд-во, 1971. - 103 с. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М. Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. — 543 с. Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та ін. — К.: Здоров'я, 1986. — 274 с. Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск: Наука, 1991. - 432 с. Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с. Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с. Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с. Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова: В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
