Жовтяниця. Народні методи лікування (реферат)

Реферат на тему:

Жовтяниця. Народні методи лікування

Жовтяниця — синдром, що спостерігається при захворюваннях печінки,
закупорюванні жовчних проток, інтоксикації, гемолізі (підвищеному
руйнуванні еритроцитів).

Жовтяниця проявляється забарвленням у жовтий колір слизових оболонок,
склер, шкіри тощо внаслідок нагромадження в крові та тканинах жовчних
пігментів (білірубіну). У жовтий колір може забарвлюватися грудне
молоко.

Не забарвлюються сльози, слина, шлунковий сік, спинномозкова рідина,
мозкові оболонки, головний і спинний мозок.

Хворого на жовтяницю треба оглядати при денному освітленні.

Якщо вміст білірубіну в крові збільшений незначно (понад 20,5 мкмоль),
склери стають жовтуватими (субіктеричними), колір шкіри ще не змінений.

У разі жовтяниці, що виникає при вірусному гепатиті, сеча набуває
кольору темного пива, кал знебарвлюється. Жовтяниця може розвиватися в
період загострення хронічного гепатиту.

Хворі скаржаться на біль та неприємні відчуття у верхній частині живота,
зокрема у правому підребер’ї.

Посиленню жовтяниці сприяють емоційне та фізичне перенапруження, гострі
інфекційні захворювання. Якщо жовтяниця виникла внаслідок порушення
виділення жовчі (механічна жовтяниця), то при подразненні жовчними
кислотами нервових закінчень шкіри з’являється сильне свербіння. У разі
гемолітичної жовтяниці (через руйнування еритроцитів) свербіння шкіри та
інших ознак інтоксикації не буває.

Жовтяниця новонароджених спостерігається майже у 80 % дітей.
Фізіологічна жовтяниця розвивається не раніше, як через 36 год після
народження, переважно на третю добу. Шкіра набуває жовтуватого кольору,
особливо на обличчі, грудях, спині. Дитина активна, добре ссе грудь.
Забарвлення сечі і випорожнень не змінюється, кількість гемоглобіну не
зменшується. Жовтяниця супроводжується деякою в’ялістю дитини.
Особливого лікування дитина не потребує. До кінця другого — початку
третього тижня минає без лікування. Фізіологічна жовтяниця спричинюється
посиленим розпадом еритроцитів і недостатністю функції печінки.

Тяжка форма жовтяниці новонароджених буває тоді, коли еритроцити матері
та дитини несумісні за резус-фактором. У дитини відбувається гемоліз
еритроцитів, що призводить до розвитку анемії та жовтяниці.
Спостерігається бурхливий розвиток хвороби. Швидко наростають прояви
анемії та жовтяниці, дитина стає млявою, відмовляється від груді, може
бути потьмарення свідомості. Видужання можливе у разі раннього
внутрішньовенного переливання резус-негативної крові.

Для лікування фізіологічної жовтяниці застосовують збуджувальні
обгортання живота з використанням води температури 30 °С. Дитину треба
купати у воді температури 35 — 36 °С.

У період лікування жовтяниці у дітей старшого віку дієта повинна бути
легкою, щадною, переважно рослинного походження. До харчового раціону
обов’язково слід включати вівсяний відвар, вівсяну і ячмінну каші,
пророслу пшеницю.

Зменшенню жовтяниці сприяють корені хрону. 100 г кашки свіжого хрону
залити 300 мл окропу, щільно закрити кришкою, настояти 24 год. Приймати
по 50 мл 3 рази на день перед їдою. Дітям віком до 3 років не
призначати.

Рекомендують також такий засіб: сік 2 лимонів і 2 головок часнику
змішати. Вживати по 1/2 чайної ложки через 2 год після їди. Давати дітям
старшого віку.

У лікуванні жовтяниці велику роль народна медицина відводить моркві.
Вона має бути неодмінною складовою раціону.

Для зменшення жовтяниці використовують таку суміш:

Трава полину гіркого — 50 г

Трава льонку звичайного — 20 г

Трава золототисячника звичайного — 30 г

Корені солодки голої — 40 г

Приймочки зі стовпчиками кукурудзи звичайної — 20 г

Столову ложку суміші залити 300 мл води, витримати на водяній бані 15
хв. Приймати по 50—100 мл 3 рази на день за 20 хв перед їдою (залежно
від віку дитини).

Для маленьких дітей рекомендують такий засіб. Подрібнити 3 — 5 штук
плодів яловцю звичайного, залити 250 мл води, довести до кипіння.
Приймати по 1 —2 столові ложки 3 рази на день.

Під час жовтяниці рекомендують такі суміші:

1. Трава шавлії лікарської — 30 г

Трава полину гіркого — 30 г

Чайну ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 1 год. Приймати по 1—3
столові ложки 3 рази на день.

2. Плоди яловцю звичайного — 20 г

Кореневище аїру тростинового — 20 г

Трава фіалки триколірної — 20 г

Трава деревію звичайного — 20 г

Трава рутки лікарської — 20 г

Трава парила звичайного — 20 г

Трава м’яти перцевої — 20 г

Столову ложку суміші залити 300 мл води, довести до кипіння, витримати
на водяній бані 15 хв, настояти 20 хв, процідити. Приймати по 70 мл 2 —
3 рази на день за 15 хв перед їдою. Дітям віком до 5 років дають по 10 —
30 мл настою за раз.

У разі тривалої жовтяниці використовують кореневища з коренями марени
красильної: 30 г залити 400 мл води, кип’ятити на малому вогні доти,
доки не залишиться 300 мл відвару. Процідити, підсолодити. Приймати по
1—3 столові ложки кілька разів на день.

При гепатиті, що супроводжується жовтяницею, а також механічній
жовтяниці помічний такий засіб. 10 г кори глоду колючого кип’ятити 20 хв
у 1 склянці води, додати 3 г листків м’яти перцевої, настояти 30 хв.
Приймати до 2 склянок на добу. Дітям молодшого віку давати по 20 — 50 мл
3 рази на день.

На Закарпатті жовтяницю лікують настоєм 2 столових ложок сухих шишок
хмелю звичайного у 2 склянках розбавленого окропом молока (1:1).
Настоюють протягом ночі, випивають за день. Навесні або влітку замість
шишок беруть 2 столові ложки молодих пагонів цієї рослини.

У народі при жовтяниці новонароджених під час годування груддю змазують
рициновою олією сосок, у разі штучного вигодовування — соску.

A l

NAEae

Як кровоочисний засіб при захворюваннях печінки, жовтяниці та асциті
рекомендують відвар трави дроку красильного: 1 столову ложку залити 300
мл окропу, упарити до 1/3 від початкового об’єму у яуховці. Приймати по
1 столовій ложці через 2 год через день протягом 3 — 5 діб. Дітям
молодшого віку не давати.

Під час прийому відвару трави полину гіркого, зібраного в травні, зникає
в’ялість, нормалізується рівень білірубіну в крові, збільшується
виділення сечі. Чайну ложку сировини залити 250 мл води, витримати на
водяній бані 10 хв. Приймати по 1/4 — 1 /3 склянки 3 рази на день за 30
хв перед їдою протягом 10—14 діб. Дітям віком до 5 років дають по 1
чайній—1 столовій ложці на прийом.

Під час жовтяниці доцільно щоденно робити загальне обмивання тіла водою
температури 22 — 25 °С. Удень та вночі накладати збуджувальний компрес
на живіт з води температури 25 — 27 °С (з невеликими перервами).

Щоденно ставити очисні клізми з води температури 22 — 25 °С, після яких
— мікроклізми (по 50 мл) з води температури 17 — 20 °С. Клізми краще
робити вранці та перед сном.

Для зменшення болю на праве підребер’я накладають парові компреси (до 6
разів поспіль) через 8—10 хв. Температура води для компресів — 50 — 62
°С.

Для посилення видільної функції шкіри призначають 1—2 постільні парові
ванни на тиждень.

Корисні масаж живота та всього тіла.

Під час захворювання дуже важливо дотримувати дієти. їсти слід 4 — 6
разів на день. Уникати жирних страв, м’ясних бульйонів, гострої їжі і
приправ. Не рекомендують також прянощі, горох, боби, торти, шоколад,
морозиво. Натомість давати свіжий пісний сир, овочі, фрукти, компоти,
варені рибу та м’ясо. Дозволяють з’їсти одне яйце на добу.

Протягом півріччя після хвороби дитина не повинна займатися спортом,
брати участь у змаганнях, плавати, оскільки фізичне навантаження може
зашкодити.

Сечу та випорожнення треба контролювати протягом 50 діб.

При гемолітичній жовтяниці важливо усунути чинники, що сприяють
руйнуванню еритроцитів та виходу гемоглобіну (отруєння сульфаніламідами,
грибами тощо, надмірний вплив сонця, фізичне перевантаження). Харчування
повинно бути повноцінним, з достатнім вмістом кисломолочних продуктів та
соків і обмеженням м’ясних продуктів. Не допускати запору.

Щоб уникнути загострення хвороби, треба оберігати дитину від інфекційних
хвороб, зараження глистами.

Для лікування гемолітичної жовтяниці використовують препарати лікарських
рослин, які стимулюють видільні функції, виявляють неспецифічну
детоксикуючу дію. Рекомендують відвар листків подорожника великого: 10 г
залити 200 мл води, витримати на водяній бані 30 хв, процідити через 10
хв. Приймати по 2 —3 столові ложки 4 — 5 разів протягом дня.

Аналогічно діє відвар суцвіття з приквітками липи серцелистої: 10 г
залити 200 мл води, витримати на водяній бані 30 хв, процідити через 10
хв. Приймати по 1—3 столові ложки 4 — 5 разів протягом дня.

Стимулює жовчо- та сечовиділення, виявляє послабну та детоксикуючу дію
настій насіння льону звичайного: 10 г залити 200 мл води кімнатної
температури, настояти 2 год, процідити. Приймати по 1 —3 столові ложки
кілька разів на день.

Після усунення джерела інтоксикації та гемолізу призначають засоби, які
стимулюють гемопоез (див. “Анемія”).

Якщо гемолітична жовтяниця різко прогресує, видаляють селезінку.

Гемолітична хвороба новонароджених належить до тяжких недуг, частота її
становить 1 випадок на 200 — 300 пологів. У разі легкого перебігу
жовтяниці застосовують консервативне лікування. Хворі з середньотяжкими
і тяжкими формами потребують замінного переливання крові через вену
пуповини. Після нього обов’язково призначають консервативну терапію.

Перша дитина у разі резус-конфлікту народжується здоровою, але наступні
вагітності здатні сприяти розвитку гемолітичної хвороби у плода.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.