Енурез. Народні методи лікування (реферат)

Реферат на тему:

Енурез. Народні методи лікування

Енурез — нічне нетримання сечі.

Нетримання сечі буває частковим, постійним, тимчасовим та нічним. Нічне
нетримання сечі спостерігається головним чином у дітей. У хворого сеча
витікає мимовільно, і він не відчуває позиву до сечовипускання.

Енурез зумовлюється багатьма причинами. Найчастіше це невроз, за якого
межа чутливості нервової системи настільки знижена, що навіть за
невеликої кількості сечі вмикається рефлекс спорожнення сечового міхура.
У дитини відбувається мимовільне виділення сечі під час сну. Нетримання
сечі спостерігається також при епілепсії, слабкості сечового міхура, при
дефектах хребетного стовпа.

Передусім треба уточнити причину хвороби, обов’язково дослідити сечу,
зробити рентгенівський знімок попереково-крижового відділу хребетного
стовпа.

У жодному разі не слід карати дитину за мокру постіль.

Значну роль у лікуванні енурезу відіграє дієта. Метод дієтотерапії М.І.
Красно-горського побудований на регулюванні водно-електролітного обміну.
Хворому до 15-ї години дозволяють їсти різноманітні страви і за бажанням
пити рідину. У другій половині дня кількість води та рідких страв різко
обмежують. О 18-й годині дитині дають вечерю без рідини. Дозволяють їсти
м’ясо, свіжу рибу, масло, яйця, хліб. Забороняють овочі, фрукти, каші, а
також сіль та солоні страви, оскільки сіль загримує воду у тканинах. За
такої умови рідина, випита до 15-ї години, буде виведена з організму до
настання ночі. Перед сном, о 20-й годині, дитині дають солону їжу:
бутерброд з шинкою, ковбасою, сиром, оселедці. Оскільки вода
затримується в тканинах, у сечовому міхурі збирається невелика кількість
сечі, а тому сечовипускання під час сну не відбувається.

Такий дієтичний режим у поєднанні з прийомом препаратів лікарських
рослин призначають на початку лікування (3 — 4 тиж).

Фітотерапії при енурезі приділяють найбільшої уваги. Добре діють суміші
таких трав:

1. Трава деревію звичайного —10 г Трава меліси лікарської — 20 г Трава
фіалки запашної — 20 г Трава парила звичайного — 20 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, кип’ятити 5 хв на малому
вогні, настояти 1 год, процідити. Дітям віком 2—4 роки давати по 1
столовій ложці 4 рази на день за 30 хв перед їдою, дітям 6 — 12 років —
по 50 — 70 мл 4 рази на день за 30 хв перед їдою.

2. Трава грициків звичайних — 20 г

Трава споришу звичайного — 20 г

Трава хвощу польового — 20 г

Трава звіробою звичайного — 20 г

Кореневища з коренями валеріани лікарської — 20 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, напарити в духовці протягом 3
год. Приймати по 30 — 70 мл тричі на день за 30 хв перед їдою. Ці
препарати приймають упродовж 6 тиж, а потім проводять курс лікування (4
— 6 тиж) такими травами: Квіткові кошики арніки гірської
— 30 г

Трава деревію звичайного — 70 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 3 год. Прийняти до
100 мл о 18-й годині.

При енурезі призначають ще й таку суміш:

Квіткові кошики арніки гірської — 20 г

Трава грициків звичайних — 10 г

Трава льонку звичайного — 5 г

Дві столові ложки суміші залити 200 мл води, довести до кипіння,
кип’ятити 7 хв на малому вогні. Приймати по 1 столовій ложці 3 — 4 рази
на день 6 — 8 тиж.

міші кореневища аїру тростинового, соснових шишок, трави чебрецю
звичайного. 200 г суміші залити 1 л окропу, кип’ятити 10 хв на малому
вогні, процідити, вилити у ванну. Тривалість ванни — 10—15 хв.

У народній медицині при нічному нетриманні сечі часто застосовують
препарати трави льонку звичайного: 1 чайну ложку трави залити 200 мл
окропу, настояти

1 год. Приймати по 1 столовій ложці тричі на день.

Добре діє також настій квіткових кошиків арніки гірської: 1 чайну ложку
залити 100 мл окропу, настояти у закритому посуді 2 год, процідити.
Приймати по 1 столовій ложці тричі на день перед їдою.

Надійним засобом лікування народні лікарі вважають суміш трави звіробою
звичайного та золототисячника звичайного, взятих порівну (заварюють і
п’ють як чай).

Широко використовують також настій насіння кропу звичайного: 1 столову
ложку залити 200 мл окропу, настояти в термосі, процідити. Випити за 1
прийом о 17-й годині, на ніч дати дитині 1 чайну ложку меду з теплою
водою. Вважають, що таким чином можна вилікувати енурез навіть за
тиждень.

У разі нетримання сечі іноді достатньо буває, щоб дитина посмоктала
розм’якшений (розпарений) і підсолоджений корінь фіалки запашної.

Корисно на поперекову ділянку накладати теплі компреси з відвару насіння
льону звичайного, до якого додати терту цибулю. Компреси тримати по 20
хв 1—2 рази на день.

Робити легенький масаж спини зі звіробійною олією.

Щовечора перед сном ставити невелику клізму з води температури 22 — 25
°С. На ніч накладати збуджувальний компрес на живіт температури 20 — 22
°С (протягом 1 —2 міс).

Чудово впливає бродіння по воді до литок 2 рази на день по 4 —5 хв.

Дитину примушують мочитися перед сном. Постіль повинна бути жорсткою.
Малюк повинен спати на боку, а не на спині.

Хвору на енурез дитину в жодному разі не можна вночі будити та
пропонувати спорожнити сечовий міхур. Це виснажує нервову систему
хворого і може посилити прояви енурезу, особливо якщо захворювання
розвинулося внаслідок неврозу.

Дуже важливо ліквідувати причину нічного нетримання сечі. Дитині треба
приділяти якомога більше уваги, вселити переконання, що вона може
самостійно позбутися недуги.

За умови адекватного лікування хвороба минає, якщо не раніше, то у
перехідному віці, неодмінно. Для прискорення одужання використовують
комплекс загаль-нозміцнювальних та заспокійливих заходів. Серед них —
лікувальна фізкультура (3 — 4 міс).

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.