Дизентерія. Народні методи лікування (реферат)

Реферат на тему:

Дизентерія. Народні методи лікування

Дизентерія — гостра інфекційна хвороба, що характеризується явищами
загальної інтоксикації та запаленням товстої кишки, переважно її
нижнього відділу.

Збудниками дизентерії є бактерії з роду шигела — шигели Зонне та
Флекснера. Джерело інфекції — хворий і бактеріоносій.

Механізм передачі інфекції фекально-оральний. Важливу роль у ньому
відіграють руки, тому дизентерію ще називають хворобою брудних рук.
Поширенню дизентерії сприяють мухи, що механічно переносять бактерії.
Зараження відбувається у разі попадання в організм збудника разом з
їжею, водою. Для дизентерії характерна літньо-осіння сезонність.

Інкубаційний період в середньому триває 2 — 3 доби, але інколи — від 1
до 7 діб. Збудники дизентерії виділяють токсини, що уражають головним
чином нервову та судинну системи, зумовлюють явища інтоксикації.

Початок хвороби гострий. Характерний сильний пронос, кількість
випорожнень може досягати 15 — 30 за добу. Випорожнення мають спочатку
каловий характер. З часом вони набувають слизоподібного вигляду, містять
домішки крові та гною.

З’являється біль у животі переймистого характеру, головним чином у лівій
частині. Зі зменшенням кількості калових мас з’являються часті болісні
позиви до випорожнення, які виникають унаслідок спастичного скорочення
м’язів прямої кишки (тенезми).

Шкіра стає блідою, язик обкладений. Іноді бувають блювання, порушення
функції сечового міхура. Внаслідок тяжкої інтоксикації нерідко виникають
головний біль, судоми, непритомність.

У дітей раннього віку випорожнення рідкі, зберігають каловий характер,
але мають зеленуватий колір. Домішок слизу та крові звичайно мало.

Після дизентерії у дитини протягом тривалого часу можуть зберігатися
біль у животі, нестійкі випорожнення.

Для хронічної дизентерії характерні періоди загострення, що чергуються з
періодами благополуччя. Хронічна дизентерія може тривати кілька років.

Дитину госпіталізують в інфекційне відділення.

У гострий період захворювання призначають постільний режим. Важливо
підтримувати чистоту, систематично провітрювати приміщення,
дезінфікувати підлогу, меблі 0,5 % розчином хлораміну.

Дієту призначають з урахуванням віку, тяжкості перебігу та періоду
хвороби. Дієта повинна бути механічно та хімічно щадна. На 1—2 доби
призначають голодування. Дають пити свіжу переварену воду. Дітям
раннього віку після 6 — 12-годинної водної дієти дають зціджене грудне
молоко або кислі суміші. Дітям старшого віку призначають яблучне та
овочеве пюре, протерті овочеві супи та каші, кефір.

При дизентерії досить ефективна яблучна терапія з перших днів хвороби.
Хворому дають очищені терті яблука невеликими порціями (до 0,5 — 1 кг на
день). Корисно пити сік антонівських яблук, який згубно діє на збудника
дизентерії.

Призначають рисовий, чорничний відвари, зелений чай, відвари вівса,
ячменю. На 3-тю—4-ту добу дають протерту рисову кашу, чорничний кисіль,
желе.

Поступово дієту розширюють, дають свіжий сир, некруто зварені яйця,
парові котлети, варені рибу та м’ясо, сухарі, печені яблука, лимони,
виноград, плоди калини, кизилу, хурму, шовковицю, соки. Каші готувати на
молоці пополам з водою.

Не можна давати дитині жири, незбиране молоко.

При гострій дизентерії призначають препарати, які згубно діють на
збудників хвороби, виявляють протизапальну і в’яжучу дію. До них
належать:

1) настій хрону звичайного: 1 столову ложку тертого хрону залити 400 мл
окропу, настояти 1 год у закритому посуді. Приймати до 1/4 склянки 4
рази на день перед їдою залежно від віку дитини;

2) відвар кореня бадану товстолистого: 1 столову ложку залити 200 мл
води, витримати на водяній бані 30 хв, охолодити, процідити. Приймати по
1—2 столові ложки 3 рази на день перед їдою. Маленьким дітям дозу
зменшують відповідно до віку до 1/2 — 1 чайної ложки;

3) екстракт кори або кореня барбарису звичайного: 1 десертну ложку
залити 300 мл води, уварити до 1/2 від початкового об’єму на малому
вогні. Приймати по 1—2 столові ложки 3 рази на день. Дітям до 2 років
призначають по 1/3 — 1/2 чайної ложки 2 — 3 рази на день;

4) екстракт кореневища з коренями валеріани лікарської (аптечний
препарат). Приймати по 1—2 таблетки 3 рази на день;

5) відвар трави верблюжої колючки: 1,5 столової ложки залити 300 мл
води, довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на малому вогні. Приймати по
30—100 мл З рази на день за 1 год перед їдою протягом 5 — 6 діб;

6) відвар кори гранату звичайного: 5 г заліпи 100 мл води, витримати
на водяній бані 30 хв, одразу процідити. Приймати по 1 чайній —1
столовій ложці 3 — 4 рази на день. Порошок шкурки плодів дають по
0,2—0,5 г 3 — 4 рази на день.

У разі проносу, в тому числі кривавого, використовують відвар кореневища
родовика лікарського: 10 г залити 100 мл окропу, кип’ятити 10 хв на
малому вогні. Дітям віком до 1 року дають по 1 чайній ложці, дітям
старшого віку — по 50—100 мл тричі на день.

При амебній дизентерії 1 чайну ложку подрібненого до кашкоподібного
стану часнику залити 300 мл холодної перевареної води, настояти 1 год.
Приймати до 1/4 склянки 4 рази на день перед їдою.

??????]?Велике значення при дизентерії має місцеве лікування. З цією
метою 4 — 6 разів на день ставлять клізми з води температури 30 °С
(після очисної клізми). Корисні клізми з таких розчинів:

1) настою часнику: 10 г залити 100 мл води, настояти 1 год. Вводити по
30 — 70 мл щоденно, потім через добу. На курс лікування — 5 і більше
клізм;

2) відвару трави верблюжої колючки: 10 г залити 150 мл води, витримати
на водяній бані 1 год. Вводити 1 раз на день 30—100 мл настою після
очисної клізми (відповідно до віку дитини).

Верхню частину кишечнику очищають за допомогою прийому рицинової олії
(по 1—2 столові ложки через 4 год протягом 1—2 діб).

Найкращі наслідки дає лікування комплексним методом, тобто прийом
препаратів усередину з одночасним уведенням лікарських засобів у пряму
кишку.

Під час болю, тенезмів, спазму м’язів товстої кишки рекомендують
збуджувальні обгортання живота температури 22 — 25 °С, які змінюють
через 2 — 3 год. Одночасно треба робити збуджувальні обгортання литок.

При кольках у животі слід накладати парові компреси (змінювати через 8 —
10 хв).

У разі больового синдрому застосовують настоянку листків беладонни
лікарської у співвідношенні 1:10 на 40% спирті етиловому (аптечний
препарат). Призначають по 5 — 15 крапель на прийом дітям старшого віку.
Порошок листків дають по 0,01—0,02 г 2 — 3 рази на день. Свічки
використовують при тенезмах.

При проносі з кров’ю призначають таку суміш:

Кореневища з коренями родовика лікарського — 25 г

Кореневища перстачу

прямостоячого — 25 г

Трава грициків звичайних — 50 г

Дві столові ложки суміші залити 300 мл води, довести до кипіння,
кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 1 год. Приймати холодним до
1/2 склянки 3 — 4 рази на день за 30 хв перед їдою.

Для боротьби з інтоксикацією та зневоднюванням організму рекомендують
таку суміш:

Трава звіробою звичайного – 10 г

Трава парила звичайного – 20 г

Листки подорожника великого – 20 г

Трава м’яти перцевої – 20 г

Квіткові кошики

ромашки лікарської – 20 г

Корені солодки голої – 30 г

Насіння льону звичайного – 30 г

Дві столові ложки суміші покласти у глиняний попередньо нагрітий горщик,
залити 500 мл окропу, закрити і настояти в теплі 3 — 4 год. Процідити.
Пити по 50 — 70 мл щогодини. У тяжких випадках випити до 2 — 3 л напару
протягом доби. Приймати 5 — 7 діб. До рук та ніг прикладати грілки.

На Волині дизентерію лікують настоєм листків кропиви жалкої та ожини
сизої, взятих порівну: 2 чайні ложки суміші залити 1,5 склянки окропу,
настояти 2 год, процідити. Пити протягом дня.

У народній медицині як протидизентерійний засіб використовують траву
злинки канадської, зібрану під час цвітіння: 1 столову ложку залити 200
мл окропу, настояти 15 хв, процідити. Приймати по 1—2 столові ложки 5 —
6 разів на день.

Після кожного випорожнення дитину треба підмивати. Якщо є подразнення
шкіри відхідника, слід змазувати її перевареною олією. Дитині коротко
стригти нігті, стежити за чистотою рук.

При гіпотермії дитину зігрівають за допомогою грілок, гарячих ванн. При
нейро-токсикозі, що звичайно супроводжується гіпертермією, хворого слід
роздягти, покласти холод на голову.

Предмети догляду, посуд, натільну та постільну білизну слід
дезінфікувати 3% розчином хлораміну. В приміщенні, де перебуває хворий,
щоденно робити вологе прибирання з використанням 0,5 % розчину
хлораміну.

Дуже важливо вести боротьбу з мухами, захищати від них харчові продукти.

Лікування продовжувати доти, доки не зникнуть прояви хвороби та не
нормалізуються випорожнення. Через 2 доби після закінчення лікування
провести бактеріологічне дослідження і, якщо мікробів не виявлять,
дитині дозволяють відвідувати дитячий колектив.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.