.

Гайморит. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
433 7500
Скачать документ

Реферат на тему:

Гайморит. Народні методи лікування

Гайморит — запалення слизової оболонки верхньощелепної (гайморової)
пазухи.

Гострий гайморит нерідко виникає під час гострого нежитю, грипу, кору,
скарлатини та інших інфекційних захворювань, а також унаслідок ураження
коренів верхніх зубів (мал.1).

З’являється біль у ділянці ураженої пазухи, лоба, кореня носа, виличної
кістки. Іноді буває дифузний головний біль. Унаслідок набряку слизової
оболонки носа та різкого звуження носових ходів порушується носове
дихання.

Виділення з носа частіше однобічні. Спочатку вони рідкі, серозні, потім
стають каламутними, в’язкими і гнійними. Нюх, як правило, порушується.
Підвищується температура тіла, нерідко виникає озноб. Погіршується
загальне самопочуття, особливо у разі порушення дихання через обидві
ніздрі. Іноді температура тіла нормальна.

При гострому гнійному гаймориті гній відходить у вигляді смуги з
верхньощелепної пазухи до середнього носового ходу.

Хронічний гайморит, як правило, є продовженням гострого процесу. У низці
випадків його виникнення пов’язане з поширенням патологічного процесу з
ямочки каріозного зуба. Гнійне виділення буває рідким або густим, часто
з неприємним запахом. Після висихання утворюються кірочки.

При алергічному гаймориті рідкий серозний секрет часто виділяється
порціями: скупчуючись у пазусі, він швидко стікає в порожнину носа в
певному положенні голови.

Мал.1 Гайморова пазуха

Особливістю захворювання у дітей є виразне набрякання слизової оболонки
верхньощелепної пазухи, що спричинює порушення носового дихання. Під час
загострення хронічного гаймориту у дітей нерідко підвищується
температура тіла, з’являються загальна слабкість та втома, головний
біль, іноді — кон’юнктивіт, регіонарний лімфаденіт.

Поліпи, кісти утворюються внаслідок закупорювання слизових залоз у разі
набрякання слизової оболонки та закриття вивідної протоки залози
сполучною тканиною.

Якщо підвищилася температура тіла, призначають постільний режим.

З дієти треба вилучити молоко, бо під час його перетравлювання
утворюється велика кількість слизу.

Зменшує в’язкість слизу хрін. Треба натерти 150 г свіжого хрону, додати
до нього сік 2—3 лимонів. Приймати по половині чайної ложки вранці і
після обіду щоденно протягом тривалого часу. Зумовлює сльозотечу. Що
менше в організмі слизу, то менша сльозотеча. Давати дітям, що старші за
8 років.

Лікування запалення верхньощелепної пазухи має бути комплексним.
Найперше слід намагатися очистити пазухи від гнійного вмісту та зменшити
запалення.

Для полегшення відтікання вмісту пазухи використовують такий засіб.
Плоди калини з гілочками покласти в каструлю місткістю 2 — 3 л, долити
на 3/4 холодної води, довести до кипіння. Кип’ятити 20 хв на малому
вогні. Зробити лійку з цупкого паперу, через яку дитина має дихати над
каструлею з відваром калини 5—15 хв. Після процедури дитину покласти в
ліжко, закутавши голову.

З цією ж самою метою беруть насіння чорнушки посівної, підсмажують.
Загортають його в шматочок бавовняної тканини і кладуть у ніс. Можна
розмочити насіння в оцті протягом ночі, вранці розтерти, змішати з
маслиновою олією та внести в ніс. На 1 процедуру потрібно до 1/4 чайної
ложки насіння.

Для інгаляцій використовують розчин меду в дистильованій воді у
співвідношенні 1:1. На 1 інгаляцію беруть 15 — 20 мл розчину. Тривалість
інгаляції — 10 хв. Робити щоденно по 2 інгаляції.

Для парової інгаляції в чайник наливають 200 мл води, доводять до
кипіння, додають 1—2 чайні ложки меду. Вдихати пару через лійку протягом
5 — 10 хв. Дихати спокійно. Для інгаляцій краще брати липовий мед або
мед польових квітів.

Парові інгаляції роблять по 5 — 10 хв, а через 7 — 10 хв призначають
інгаляції евкаліптової, ганусової або м’ятної олії. Дітям звичайно
вистачає 10 — 15 інгаляцій.

Для парових інгаляцій використовують відвар листків евкаліпту кулястого:
1 чайну ложку залити 70 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні,
процідити. На 1 інгаляцію потрібно 20 мл відвару.

На Буковині використовують такий засіб. У киплячу воду додають 1 /2
чайної ложки 30 % настоянки прополісу. Дихають над розчином протягом 5
хв. Процедуру повторюють двічі на день.

Для прогрівання застосовують торбинки з підігрітою до 40 °С кухонною
сіллю або кукурудзяним борошном. Тримати 30 хв.

З цією самою метою наповнюють подушечки травою буркуну лікарського,
обвареного окропом. Для прогрівання їх прикладають до перенісся.

У народі при гаймориті зігрівальний компрес роблять із вареної в
лушпайках та пом’ятої картоплі.

Настоянку пуп’янок квіток софори японської (1:5) на 40 % спирті
етиловому використовують для пов’язки як заспокійливий засіб.

Для компресів беруть також 1—2 столові ложки вичавків редьки чорної,
загор-тують у полотно і кладуть на ніс та гайморові пазухи (попередньо
змазати їх олією), зверху обгорнувши теплим шарфом. Компрес тримати 10
хв перед сном.

??????”?Для зменшення набряку слизову оболонку носа змазують відваром
квіткових кошиків арніки гірської (5 г на 100 мл окропу) або настоянкою
трави лаванди вузьколистої (1:5) на 40 % спирті етиловому, розвівши
водою у пропорції 1:1.

На Полтавщині ефективним засобом при гаймориті вважають настій багна
звичайного на кукурудзяній олії: 2 столові ложки трави залити олією,
витримати на водяній бані протягом 4 год. Закапувати по 2 краплі у кожну
ніздрю.

При гострому та загостренні, хронічного гаймориту свіжий нерозведений
сік свіжих бульб цикламена європейського закапувати в обидві ніздрі по
1—3 краплі. Хворий повинен лежати на спині. Після закапування хворий
починає чхати, кашляти, відчуваючи печіння у носі, у верхній щелепі,
приплив крові до голови, жар. Через 20—30 хв ці прояви минають, з носа
виділяється гній, що триває протягом доби. Хворий міцно засинає. Таке
лікування призначають лише дітям старшого віку під безперервним
наглядом. На курс лікування — 3 — 4 закапування з інтервалом 3—4 доби.

Ефективна мазь з прополісом та плодами софори японської. Подрібнений
прополіс залити соняшниковою, кукурудзяною або маслиновою олією так, щоб
вона була на одному рівні з часточками прополісу. Розтирати у
неполив’яному глиняному посуді, доливаючи потроху олію, до консистенції
сметани. Процідити через марлю. Плоди софори японської подрібнити. На
100 г мазі додати 1 чайну ложку борошна плодів софори, розтирати до
утворення однорідної суміші, процідити. Зберігати у темному місці.
Використовують для натирання.

Народна медицина пропонує й такий засіб. Беруть по 1 столовій ложці
випареної сечі, меду, маслинової олії та соку цибулини. Суміш додати до
відвару (1 столова ложка господарського натертого мила на 100 мл молока)
і знову прокип’ятити. Тампони, просочені маззю, закладати в ніс.
Починаються інтенсивне чхання та виділення слизу. Лікування проводять
кілька діб. Дітям молодшого віку не призначати.

У разі підвищення температури тіла беруть довгу, багато разів прану
сорочку з грубого полотна, змочують її прохолодною водою або розчином
оцту (5:1), віджимають. Надягають на дитину, зверху закутують вовняною
ковдрою. Тривалість процедури — 20 — 30 хв. Протягом доби її можна
повторювати, поки не зменшиться температура.

На ніч накладати збуджувальне обгортання живота та литок (протягом 1
міс).

У разі проникання інфекції в мозок гайморит може ускладнитися
менінгітом, абсцесом мозку тощо.

Для профілактики захворювання велике значення має своєчасне лікування
нежитю, який часто зумовлює гайморит.

Правильний режим дня, загартовування дитини, заняття спортом сприяють
запобіганню нежитю, а відтак — і розвитку запального процесу придаткових
пазух носа.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020